У Х В А Л А
07 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 393/126/20
Провадження № 14-120 цс 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У березні 2020 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк) звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтувало тим, що 19 жовтня 2018 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно з яким ОСОБА_1 отримав у банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі 6 000,00 грн.
2. Відповідач не виконував зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитом, унаслідок чого станом на 20 грудня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 12 797,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 332,31 грн, у тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 6 332,31 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 0,00 грн, заборгованість за простроченими процентами - 2 859,26 грн, заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - 2 520,61 грн, пеня - 0,00 грн, комісія - 0,00 грн, штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 585,61 грн - штраф (процентна складова).
3. Посилаючись на вказані обставини, АТ КБ "Приватбанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 20 грудня 2019 року, у розмірі 12 797,79 грн та судові витрати.
4. Заочним рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, у задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" відмовлено.
5. Рішення судів мотивовані тим, що заборгованість за поточним тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту співвідносяться як загальне й окреме. Банк не довів правомірності стягнення простроченого тіла кредиту у вказаному розмірі за відсутності в цілому заборгованості за поточним тілом кредиту.
6. При цьому проценти, які повинні нараховуватися за користування кредитними коштами, відсутні, що теж свідчить про відсутність заборгованості за тілом (поточним тілом) кредиту. Отже, нараховувати на прострочений кредит проценти згідно зі статтею 625 ЦК України, а також штрафи можливо лише за наявності основної заборгованості за кредитом, яка, згідно з позовною заявою, складає 0,00 грн (поточне тіло кредиту).
7. Крім цього, на підтвердження заявлених вимог банк надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 19 жовтня 2010 року, паспорт споживчого кредиту, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Разом з тим ні анкета-заява, ні паспорт споживчого кредиту не містять інформації щодо наміру отримання відповідачем кредитної картки "Універсальна" із встановленням кредитного ліміту. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач дійсно отримав кредитну картку та користувався нею.
8. У жовтні 2020 року АТ КБ "Приватбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
9. Касаційна скарга, крім іншого, мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не застосовано відповідну судову практику Верховного Суду, надано неправильну оцінку зібраним доказам, а саме долученого до анкети-заяви від 19 жовтня 2018 року паспорта споживчого кредиту, яку 19 жовтня 2018 року особисто підписав відповідач, у якій зазначені базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості та розмір штрафів при порушенні термінів платежів, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту тощо, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті всі істотні умови договору.
10. Банк вважає, що підписання паспорта споживчого кредиту є підтвердженням кредитних правовідносин між сторонами.
11. Крім того, банк стверджує про виконання ним вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо обізнаності позичальника з умовами договору. Натомість судами попередніх інстанцій порушено вимоги статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки відповідач жодним чином не спростував будь-які обставини, зазначені в позові. Натомість суди за відсутності відповідача, так як ухвалено заочне рішення, не маючи повноважень представляти інтереси відповідача, виходили з того, що відповідач, маючи середній рівень освіти та правової обізнаності, не отримав інформації про умови кредитування.
12. Відповідач користувався кредитними коштами, жодних заперечень щодо розміру боргу не заявляв.
13. Щодо поняття "прострочене тіло кредиту" банк пояснює, що це частина використаного кредитного ліміту, або вся сума використаного ліміту, що на конкретну дату має бути погашена відповідачем, але не була ним погашена. Оскільки станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_1 частина використаного кредитного ліміту не була погашена, то виникла заборгованість з простроченого тіла кредиту.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2020 року відкрите касаційне провадження у справі, а ухвалою цього ж суду від 16 червня 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики.
15. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що, звертаючись до суду з позовом, банк стверджував, що, зокрема, паспорт споживчого кредиту, у якому визначено всі складові, є невід`ємною частиною кредитного договору, посилаючись на практику Верховного Суду.
16. Оскільки в судах України, у тому числі у Верховному Суді, на розгляді перебуває більше тисячі цивільних справ, у яких правовим питанням є визначення правової природи поняття "паспорт споживчого кредиту", колегія суддів вважає, що для забезпечення єдності судової практики справа містить виключну правову проблему і передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формулювання єдиної правозастосовної практики.
17. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень дає підстави для висновку про неоднозначну судову практику судів першої та апеляційної інстанцій у справах, у яких уже ухвалені судові рішення, щодо розуміння природи паспорта споживчого кредиту.
18. В одних випадках суди виходять з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, а в інших справах вважають його складовою невід`ємною частиною кредитного договору.
19. Вивчення судової практики у справах, що виникають з договорів кредиту, банківського вкладу дозволяє констатувати неоднаковий підхід у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій щодо розуміння правової природи поняття "паспорт споживчого кредиту".
20. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності.
21. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України "Про споживче кредитування").
22. Тобто, правовою проблемою, яка підлягає з`ясуванню для формування єдності судової практики, є те, чи інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є лише пропозицією до укладення кредитного договору (офертою), або складовою кредитного договору, оскільки він підписаний позичальником, у ньому визначені певні умови, на яких укладено кредитний договір (статті 6, 627 ЦК України). Так, як правило, паспорт споживчого кредиту підписано позичальником, у ньому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування.
23. Відтак відсутність визначення правової природи поняття "паспорт споживчого кредиту" на законодавчому рівні призводить до невизначеності та суперечливого правозастосування.
24. Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлена ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року, Велика Палата Верховного Суду вважає висновки колегії суддів про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України передчасними та недостатньо обґрунтованими з огляду на таке.
25. У своїй ухвалі Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на те, що виключною правовою проблемою є те, чи інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є лише пропозицією до укладення кредитного договору (офертою), чи складовою кредитного договору, оскільки він підписаний позичальником, у ньому визначені певні умови, на яких укладено кредитний договір (статті 6, 627 ЦК України).
26. Проте з касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" убачається, що позивач, оскаржуючи рішення судів попередньої інстанції посилається на те, що останні не дослідили належним чином фактичні обставини справи щодо факту звернення відповідача до АТ КБ "Приватбанк" за отриманням кредитних коштів та фактичне користування ними, оскільки, зокрема, Кропивницький апеляційний суд у своїй постанові від 17 вересня 2020 року оцінюючи докази в цій справі, констатував, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини з підстав, викладених у позовній заяві.
27. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що неправильне застосуванням норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового або скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду, що передбачено статтями 411 та 412 ЦПК України. Такими повноваженнями наділена не лише Велика Палата Верховного Суду, але і Верховний Суд у складі колегії суддів, палати чи об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
28. Тобто, передбачивши можливість скасування судових рішень при їх касаційному перегляді в разі неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, законодавець запровадив механізми уніфікації висновків, і такі механізми є ефективними.
29. Крім цього, статтею 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
30. Поставлене питання щодо визначення "паспорту споживчого кредиту" не виникає в практиці жодної іншої юрисдикції окрім цивільної.
31. Різне тлумачення норм законодавства або порушення норм процесуального права судами першої чи апеляційної інстанції не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Для забезпечення єдності судової практики Верховного Суду у складі колегії суддів чи палати Касаційного цивільного суду відповідно до цивільного-процесуального закону функціонує об`єднана палата Касаційного цивільного суду.
32. Таким чином у разі формування різної практики в рамках Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду належним механізмом забезпечення сталості та єдності застосування судами норм права є передача справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а не передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
33. Крім цього, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що така проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема.
34. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати: 1) відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); 2) відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
35. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй ухвалі від 16 червня 2021 року не розкрив ні процесуального, ні матеріального аспектів якісного критерію виключності правової проблеми в цій справі.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття справи до розгляду та повертає її на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
Керуючись статями 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду