ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/652/18
Провадження № 11-216заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє через адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2021 року (судді Коваленко Н. В., Стародуб О. П., Кравчук В. М., Єзеров А. А., Чиркін С. М.),
УСТАНОВИЛА:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила:
- поновити пропущений строк на оскарження та визнати протиправною бездіяльність ВККС про непроведення в двомісячний термін кваліфікаційного оцінювання у вересні 2015 року на підставі заяви позивача від 6 липня 2015 року та відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", підпункту 3.3 пункту 3 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді, затвердженого рішенням ВККС від 21 жовтня 2015 року
№ 67/зп-15;
- поновити пропущений строк на оскарження та визнати протиправними дії ВККС від 28 січня 2016 року № 7/зп-16 про проведення протягом лютого-березня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів у процедурі можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, які подали заяви про обрання суддею безстроково, в частині включення позивача до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання в березні 2016 року згідно з графіком;
- поновити пропущений строк на оскарження та визнати протиправним рішення ВККС від 18 березня 2016 року № 71/ко-16;
- поновити пропущений строк на оскарження та визнати протиправною бездіяльність ВККС про незавершення повторного кваліфікаційного оцінювання у процедурі первинного кваліфікаційного оцінювання щодо підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у п`ятиденний строк у серпні 2016 року на підставі рішення Комісії від 18 березня 2016 року № 71/ко-16 та згідно з пунктом 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд", пунктом 21 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), а також протиправним рішення Комісії від 18 березня 2016 року № 71/ко-16, яке погіршило та порушило законні права та інтереси позивачки;
- визнати позивачку такою, що пройшла первинне кваліфікаційне оцінювання у процедурі повторного кваліфікаційного оцінювання щодо можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, з 27 серпня 2016 року;
- поновити пропущений строк на оскарження та визнати протиправним рішення ВККС від 20 жовтня 2017 року № 71/ко-16 у частині залучення позивачки до іншої процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідності займаній посаді та включення її до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання з 11 листопада 2017 року по 23 травня 2018 року згідно з графіком, яке погіршило та порушило законні права та інтереси позивачки;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 23 травня 2018 року № 786/ко-18 (далі - спірне рішення);
- зобов`язати ВККС утриматися від вчинення дій щодо внесення до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду;
- зобов`язати відповідача надати витяг з протоколу, бюлетень з оцінками, висновок кваліфікаційного оцінювання та відеозапис технічними засобами;
- стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у сумі 1 млн грн у зв`язку з протиправними діями у створенні позивачці перешкоди до здійснення судочинства.
На обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вказаними діями та рішеннями ВККС створювала умисні перешкоди у недопущенні її до судочинства та професії на посаді судді впродовж шести років, починаючи з червня 2012 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Повернув позивачці позовну заяву в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності ВККС про непроведення в двомісячний термін кваліфікаційного оцінювання у вересні 2015 року на підставі заяви позивачки від 6 липня 2015 року та відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року
№ 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", підпункту 3.3 пункту 3 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді, затвердженого рішенням ВККС від 21 жовтня 2015 року № 67/зп-15;
- визнання протиправними дій ВККС від 28 січня 2016 року № 7/зп-16 про проведення протягом лютого-березня 2016 року первинного кваліфікаційного оцінювання суддів у процедурі можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, які подали заяви про обрання суддею безстроково, в частині включення позивачки до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання в березні 2016 року згідно з графіком;
- визнання протиправним рішення ВККС від 18 березня 2016 року № 71/ко-16;
- визнання протиправною бездіяльності ВККС про незавершення повторного кваліфікаційного оцінювання у процедурі первинного кваліфікаційного оцінювання щодо підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у п`ятиденний строк у серпні 2016 року на підставі рішення Комісії від 18 березня 2016 року № 71/ко-16 та згідно з пунктом 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд", пунктом 21 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, а також протиправним рішення Комісії від 18 березня 2016 року № 71/ко-16;
- визнання позивачки такою, що пройшла первинне кваліфікаційне оцінювання у процедурі повторного кваліфікаційного оцінювання щодо можливості здійснення правосуддя у відповідному суді, з 27 серпня 2016 року;
- визнання протиправним рішення ВККС від 20 жовтня 2017 року № 71/ко-16 у частині залучення позивачки до іншої процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідності займаній посаді та включення позивачки до списків суддів на проходження такого кваліфікаційного оцінювання з 11 листопада 2017 року по 23 травня 2018 року згідно з графіком.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання утриматися від вчинення дій, стягнення моральної шкоди в частині позовних вимог про:
- визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 23 травня 2018 року № 786/ко-18;
- зобов`язання ВККС утриматися від вчинення дій щодо внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду;
- стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 1 млн грн.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 травня 2021 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), закрив провадження у справі.
Як установив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначена на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду відповідно до Указу Президента України від 1 серпня 2007 року № 676/2007.
Наказом голови Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з 11 вересня 2007 року зарахована на посаду судді цього суду.
Рішенням ВККС від 11 червня 2012 № 178/бо-12 відмовлено ОСОБА_1 у рекомендації для обрання на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду безстроково.
Вищевказане рішення ОСОБА_1 оскаржила до Вищої ради юстиції, яка рішенням від 18 грудня 2012 року № 1216/0/15-к залишила без задоволення скаргу, а рішення ВККС від 11 червня 2012 року № 178/бо-12 залишила без змін, та вирішила внести Президентові України подання про її звільнення з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду у зв`язку із закінченням строку, на який її призначено.
Указом Президента України від 13 березня 2013 року № 132/2013 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду у зв`язку із закінченням строку, на який її призначено.
Наказом голови Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року №31-о ОСОБА_1 відраховано 21 березня 2013 року зі штату цього суду у зв`язку із звільненням з посади судді з огляду на закінчення строку, на який її призначено.
У подальшому постановою Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2013 року у справі № П/800/35/13 визнано незаконним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 18 грудня 2012 року № 1216/0/15-к.
Указом Президента України від 7 липня 2014 року № 582/2014 скасовано положення Указу Президента України від 13 березня 2013 року № 132 "Про звільнення суддів" у частині звільнення з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку, на який її призначено.
Наказом голови Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року позивачку зараховано з 17 червня 2015 року на посаду цього суду.
Рішенням ВККС від 28 січня 2016 № 7/зп-16 вирішено протягом лютого - березня 2016 року провести первинне кваліфікаційне оцінювання суддів, які подали до Комісії заяви про обрання суддею безстроково згідно зі списком, що додається. Затверджено графік проведення первинного кваліфікаційного оцінювання суддів, визначених у додатку. Затверджено перелік завдань для проведення анонімного письмового тестування суддів, визначених у додатку.
Додатком 1 до рішення ВККС від 28 січня 2016 року № 7/зп-16 визначено список суддів, які подали до Комісії заяви про обрання суддею безстроково та будуть проходити первинне кваліфікаційне оцінювання, у якому за порядковим номером 14 (група 4) значиться позивачка.
Рішенням Комісії від 18 березня 2016 року № 71/ко-16 визнано суддю Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 такою, що не підтвердила можливості здійснювати правосуддя у відповідному суді. Відсторонено її від здійснення правосуддя до проходження нею повторного кваліфікаційного оцінювання. Направлено ОСОБА_2 до Національної школи суддів України для проходження перепідготовки. Доручено Національній школі суддів України провести перепідготовку судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 до 22 серпня 2016 року з урахуванням спеціалізації, інстанційності суду та результатів первинного кваліфікаційного оцінювання. Національній школі суддів України у триденний строк з дня закінчення перепідготовки судді Черкаського окружного адміністративного суду
ОСОБА_2 надати звіт про результати проходження суддею перепідготовки, зокрема щодо тем, цілей, завдань перепідготовки та висновку за її результатами. Провести повторне кваліфікаційне оцінювання судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 відповідно до пункту 5.10 Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді.
За результатами проходження курсу навчання для підвищення кваліфікації суддею Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 Національною школою суддів України складено звіт від 5 серпня 2016 року, згідно з яким остання пройшла курс навчання та успішно виконала індивідуальну навчальну програму для підвищення кваліфікації суддів, які тимчасово відсторонені від здійснення правосуддя.
11 серпня 2017 року ОСОБА_1 направила до ВККС заяву, у якій просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності займаній посаді судді.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих і апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
Позивачка склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 63 бали. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрала 66 балів. На етапі складання іспиту суддя загалом набрала 129 балів.
ОСОБА_1 пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 29 березня 2018 року № 63/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 2 березня 2018 року, зокрема судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, яку допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
23 травня 2018 року ВККС проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрала 315 балів.
При цьому, як убачається зі змісту спірного рішення Комісії, за критерієм професійної компетентності ОСОБА_1 оцінено ВККС на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16).
За критеріями особистої та соціальної компетентності ОСОБА_1 оцінено Комісією на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6, 7 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.
За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, суддя набрала 155 балів. За цим критерієм суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди.
За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, суддя набрала 155 балів. За цим критерієм суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди.
Загалом, як відображено у спірному рішенні Комісії, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 набрала 625 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Ураховуючи викладене, Комісія дійшла висновку, що позивачка не відповідає займаній посаді.
Рішенням ВККС від 23 травня 2018 року № 786/ко-18 визначено, що суддя Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 625 балів. Визнано суддю Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді. Вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
Окрім того, слід зазначити, що ВРП рішенням від 6 лютого 2020 року № 319/0/15-20 відмовила у задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України через невмотивованість спірного рішення ВККС.
Закриваючи провадження у справі за цим позовом, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ВККС з висновком рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору та є підставою для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, адвокат Кравець Р. Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2021 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнюючи свої доводи, зазначає таке:
- суд першої інстанції не врахував, що оскаржуване рішення ВККС створило негативні наслідки для судді (заподіяна шкода діловій репутації, вплив на приватне життя в частині професійного кар`єрного розвитку, недоотримання суддівської винагороди) і фактично стало підставою для звільнення;
- таке рішення не може вважатися виключно рекомендацією, оскільки законом не передбачена можливість надання рекомендації, а лише зазначено, що це рішення як самостійний акт може бути підставою для внесення подання, яке, своєю чергою, є тим самим актом, що розглядається під час вирішення питання про звільнення судді з посади;
- суд порушив право позивачки на судовий захист, позаяк неповно встановив обставини справи і не врахував того факту, що позивачка оскаржила не лише рішення, а й дії Комісії, а провадження у справі закрив виключно з мотивів неможливості оскарження рішення.
- суд оскаржуваною ухвалою лише закріпив необмеженість дискреційних повноважень ВККС під час проведення кваліфікаційного оцінювання, що за умови закриття провадження та з урахуванням непослідовної судової практики Верховного Суду в цій категорії справ узагалі унеможливлює захист порушених прав та інтересів особи на національному рівні.
ВККС відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду насамперед вважає за необхідне чітко окреслити предмет спору, а відтак надати правову оцінку спірним правовідносинам.
Аналіз установлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог та правовим регулюванням спірних відносин дає підстави стверджувати, що звернення із цим позовом до суду зумовлене незгодою позивачки власне з правомірністю спірного рішення за результатами її кваліфікаційного оцінювання, яким позивачку визнано такою, що не відповідає займаній посаді, тому рекомендовано ВРП звільнити її із займаної посади судді.
Суд першої інстанції встановив, що Комісія прийняла рішення, яким, зокрема, визнано, що суддя Черкаського окружного адміністративного суду не відповідає займаній посаді, оскільки за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 625 балів.
Водночас Комісія в тому самому рішенні рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
Згідно зі статтею 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є, зокрема, рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року затвердила Положення № 143/зп-16, а рішенням від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 84 Закону № 1402-VІІІ за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.
У частинах першій, другій статті 85 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС, зокрема, зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
Відповідно до частин першої, другої статті 88 Закону № 1402-VІІІ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС.
Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Згідно із частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на наведені положення законодавства, зокрема частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, яка передбачає умову, за якої можна оскаржити рішення ВККС, що містить рекомендацію щодо вчинення певних дій чи прийняття рішень, а також з огляду на встановлені обставини справи і відповідні їм правовідносини провадження в цій справі підлягає закриттю.
У цій справі предметом спору є рішення, у якому Комісія, окрім іншого, висловила рекомендацію звільнити позивачку з посади судді у зв`язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.
Якщо зважити на положення частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, то рішення № 786/ко-18, незважаючи на рекомендацію ВККС, можна оскаржити після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.
З викладеного також убачається, що спірне рішення ВККС про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини його прийняття повинні перевірятися судом лише разом з ухваленим після нього рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла раніше у справі № 9901/637/18, який сформулювала у постанові від 26 лютого 2020 року. У цій постанові з покликанням на наведені норми законодавства зазначила, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.
При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме собою не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
Оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.
Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Отже, з огляду на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді Велика Палата Верховного Суду вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення розгляне ВРП.
Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Окрім того, під час розгляду цієї справи установлено, що ВРП рішенням від 6 лютого 2020 року № 319/0/15-20 відмовила у задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України через невмотивованість спірного рішення Комісії.
Узагальнюючи наведене, можемо констатувати, що спірне рішення ВККС з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють не тільки розгляд справи по суті спору, але й апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого за наслідками судового розгляду справи по суті спору, на предмет його законності й обґрунтованості, що є підставою для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача 1 млн грн моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
За наявності підстав така вимога може бути заявлена у порядку цивільного судочинства (частина друга статті 48, частина четверта статті 58 Цивільного процесуального кодексу України).
Оскільки вимога про визнання дій та бездіяльності відповідача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то в силу частини п`ятої статті 21 КАС не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і похідна вимога позивачки про стягнення моральної шкоди.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу адвоката Кравця Р. Ю. в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 266, 312, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду