Ухвала
29 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 372/1652/18
Провадження № 14-115 цс 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаПророка В. В.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутрембудматеріали", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009", Товариства з обмеженою відповідальністю "Парком Транс" про відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутрембудматеріали" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 рокута
ВСТАНОВИЛА:
1. У червні 2018 року позивачі звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів спричинену моральну шкоду, а саме:
- на користь ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_7 в сумі по 20 000 000,00 грн.;
- на користь ОСОБА_8 у сумі 15 000 000,00 грн.;
- на користь ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5 в сумі по 10 000 000,00 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що 08 червня 2015 року у Васильківському районі Київської області поблизу сіл Кобці та Крячки о 17:00 на нафтобазі, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутрембудматеріали" (далі - ТОВ "Побутрембудматеріали") розпочалася широкомасштабна пожежа, яка тривала до 10:00 20 червня 2015 року. Зазначена подія порушила спокій позивачів, принесла хвилювання, тривогу, страх та моральні страждання. Так, позивачі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 особисто брали участь у гасінні пожежі, оскільки працювали пожежниками в епіцентрі подій, під час якої зазнали важких термічних опіків, тривалий час лікувалися, відчували болісні та фізичні страждання, а ОСОБА_8 встановлена перша група інвалідності.
3. Також серед інших працівників спеціальних підрозділів брали участь у гасінні пожежі ОСОБА_7 та його син ОСОБА_13, які були пожежниками під час гасіння пожежі. ОСОБА_7 отримав важкі опіки, а син ОСОБА_13 загинув. Позивач ОСОБА_7 пережила величезні муки та страждання через загибель єдиного сина, вона втратила сенс життя, родина постійно відчувала душевний біль.
4. Позивач ОСОБА_4 внаслідок пожежі ІНФОРМАЦІЯ_1 втратила сина ОСОБА_14, у зв`язку з чим зазнала моральної травми, від якої не може до сьогодні оговтатися, перебуває в постійній депресії та втратила сенс життя.
5. Позивач ОСОБА_5 брав участь у гасінні пожежі, отримав важкі термічні опіки, ускладнені алергічною реакцією, тривалий час проходив лікування, відчував фізичний біль, постійно відчуває жах від минулих подій пожежі, моральне страждання ускладнюється втратою у 2016 році онкохворої дочки, якій через власні травмування не зміг адекватно допомогти.
6. Позивач ОСОБА_1 також втратила чоловіка внаслідок пожежі ІНФОРМАЦІЯ_1, вона залишилася сама зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_2, 2011 року народження, втрата чоловіка є трагедією їхнього життя та психологічною травмою, від якої вони не можуть оговтатися до цього часу.
7. У позивача ОСОБА_3 при гасінні пожежі загинув чоловік ОСОБА_15 . Загибеллю чоловіка ОСОБА_15 їй причинена важка моральна травма. Зі своїм чоловіком ОСОБА_15 вона прожила 15 років. Спільних дітей у них не було, але в неї є донька, до якої чоловік ОСОБА_15 відносився як до рідної дитини. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Для них з донькою його загибель стала трагедією. Від цієї трагедії вона досі не отямилась, переживає тяжкі муки. Її звичний спосіб життя змінився, що відчувається у всіх сферах її буття. Вона досі не може і відмовляється вірити, що її чоловіка ОСОБА_15 немає серед живих і вона досі очікує, що він повернеться.
8. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Побутрембудматеріали" на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 15 000 000, 00 грн; на користь ОСОБА_9 - 5 000 000, 00 грн; на користь ОСОБА_10 - 5 000 000, 00 грн; на користь ОСОБА_11 - 5 000 000, 00 грн; на користь ОСОБА_12 - 5 000 000, 00 грн; на користь ОСОБА_7 - 15 000 000, 00 грн; на користь ОСОБА_7 - 10 000 000, 00 грн; на користь ОСОБА_3 - 10 000 000, 00 грн; на користь ОСОБА_1 - 15 000 000, 00 грн; на користь ОСОБА_5 - 5 000 000, 00 грн; на користь ОСОБА_4 - 10 000 000, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
9. Своє рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтував тим, що саме ТОВ "Побутрембудматеріали" як власник нафтобази, володілець джерела підвищеної небезпеки, є відповідальною особою за заподіяння шкоди внаслідок пожежі, тому саме з ТОВ "Побутрембудматеріали" підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди на користь позивачів. Визначаючи розміри відшкодування моральної шкоди кожному позивачу, суд першої інстанції виходив з характеру й обсягу моральних страждань, засад розумності, виваженості та справедливості, матеріального стану ТОВ "Побутрембудматеріали", ставлення винної особи до скоєного та потерпілих після настання наслідків пожежі. Вважав, що визначені розміри відшкодування моральної шкоди не порушують баланс між правами відповідача та інтересами позивачів.
10. У листопаді 2019 року ТОВ "Побутрембудматеріали" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
11. Касаційну скаргу ТОВ "Побутрембудматеріали" мотивує тим, що, задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з ТОВ "Побутрембудматеріали" відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність вини цього товариства у виникненні пожежі, оскільки вина доводиться наявністю обвинувального вироку суду, тоді як він відсутній, а не будь-якими іншими документами, зокрема як зазначено в рішенні суду, звітом Урядової комісії, актом за формою Н-5, приписом про усунення порушень, висновком судової пожежно-технічної експертизи в кримінальному провадженні. Зазначив, що діяльність чи бездіяльність ТОВ "Побутрембудматеріали" як власника нафтобази не могла завдати шкоди позивачам, оскільки це товариство не може відповідати за процес гасіння пожежі та шкоду, завдану внаслідок порушень, допущених під час гасіння пожежі. Позивачі зазнали шкоди не внаслідок саме факту виникнення пожежі на нафтобазі, а внаслідок порушень, допущених під час гасіння пожежі, тому обов`язок відшкодування шкоди, завданої позивачам, має бути покладено на Державну службу України з надзвичайних ситуацій.
12. Також ТОВ "Побутрембудматеріали" зазначає, що суд не врахував, що позивачі вже отримали від держави грошову компенсацію за завдану шкоду, а розміри задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди не відповідають засадам розумності, виваженості та справедливості, а також визначений розмір відшкодування моральної шкоди порушує баланс між правами відповідача та інтересами позивачів.
13. У листопаді того ж року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 засобами поштового зв`язку також подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року та змінити рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
14. Касаційна скарга позивачів обґрунтовується тими доводами, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення солідарно з усіх відповідачів відшкодування моральної шкоди, оскільки вина всіх відповідачів у заподіянні моральної шкоди доведена доказами, наявними в матеріалах справи. Крім того, зазначили, що суд не розглянув позовні вимоги ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції на зазначене увагу не звернув.
15. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX). Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
16. Оскільки сторони в цій справі подали касаційні скарги в листопаді 2019 року, то оскаржувані рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають перегляду на підставі приписів Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX.
17. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрите касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрите касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Побутрембудматеріали".
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
19. Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
20. Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
21. На думку Європейського суду з прав людини ( далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "C. G. та інші проти Болгарії" від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, пункт 39), "Олександр Волков проти України" від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, пункт 170)).
22. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, пункти 31, 32), "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, пункти 65)).
23. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, мотивуючи необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказує на те, що відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
24. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
25. Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.
26. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
27. Правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки, визначені Законом України "Про об`єкти підвищеної небезпеки".
28. У статті 1 цього Закону наведені терміни, які вживаються в таких значеннях:
- суб`єкт господарської діяльності - юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки;
- об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;
- аварія на об`єкті підвищеної небезпеки - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла внаслідок змін під час експлуатації об`єкта підвищеної небезпеки (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо) і яка спричинила загибель людей чи створює загрозу життю і здоров`ю людей та довкіллю на його території і/або за його межами.
29. Суб`єкт господарської діяльності зобов`язаний: вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; повідомляти про аварію, що сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та населення; забезпечувати експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику; виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об`єктів підвищеної небезпеки (частина перша статті 8 Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки").
30. Предметом позову в цій справі є вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичних осіб, які безпосередньо брали участь у гасінні пожежі під час перебування у трудових (службових) відносинах з органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також членів сімей названих осіб. З урахуванням наведеного до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні положення трудового законодавства.
31. Частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
32. Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
33. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
34. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
35. Конституційний Суд України зробив висновок, що право громадян на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) передбачене статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України (абзац дев`ятий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008).
36. Отже, за загальним правилом, відповідно до наведених положень законодавства моральна шкода, завдана особі під час виконання нею трудових (службових) обов`язків, відшкодовується власником або уповноваженим ним органом.
37. Водночас у справі, що переглядається, позивачі звернулися з вимогами про відшкодування моральної шкоди до осіб - безпосередніх володільців та користувачів об`єкта підвищеної небезпеки, оскільки саме внаслідок допущених ними численних порушень вимог Правил пожежної безпеки в Україні, Правил улаштування електроустановок сталася пожежа на об`єкті, гасіння якої було ускладнене саме через такі численні та масштабні порушення.
38. Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено того, що позивачі (й члени їх сімей) зазнали моральної шкоди з вини організацій - роботодавців пожежників, або ж внаслідок необережних чи умисних дій самих позивачів (рятувальників) під час ведення гасіння пожежі. Такі доводи відповідачів залишилися недоведеними та невстановленими.
39. ЄСПЛ зауважив, що одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів ("Брумареску проти Румунії" (BRUMARESCU v. ROMANIA), № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії) (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, пункт 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними ("S.W. проти Сполученого Королівства") (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, пункт 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
40. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються ("Веренцов проти України") (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, пункт 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року ("Дель Ріо Прада проти Іспанії") (DEL RIO PRADA v. SPAIN), № 42750/09, пункт 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).
41. Колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду враховано, що Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду вже викладав правові висновки в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 372/1308/16-ц (провадження № 61-6756св19), від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц (провадження № 61-14355св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 372/724/16-ц (провадження № 61-2072св19), у яких спірні правовідносини хоча й нетотожні (особами пред`явлено позов до ТОВ "Побутрембудматеріали", ТОВ "Укртрансоіл-2009", ТОВ "Парком Транс" про відшкодування моральної шкоди, завданої пожежею на згаданій нафтобазі), проте виникли у зв`язку з тією самою надзвичайною подією, у зазначених постановах Верховний Суд робив висновки про осіб, винних у виникненні згаданої надзвичайної події на об`єкті підвищеної небезпеки.
42. У наведених справах суди не вирішували питання про те, якою саме особою підлягає відшкодуванню моральна шкода у разі її завдання під час виконання трудових (службових) обов`язків з гасіння пожежі на об`єкті підвищеної небезпеки.
43. Колегія суддів переконана, що справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, що потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ в разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.
44. Верховним Судом враховано, що судами першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається, не дана належна оцінка положенням трудового законодавства щодо відшкодування моральної шкоди постраждалим працівникам або членам їхніх сімей, зокрема щодо їх незастосування до цих правовідносин.
45. Водночас відповідно до статті 16 Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" шкода (в тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб`єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об`єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб`єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.
46. За змістом пунктів 21, 23 частини першої статті 20, частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, зокрема, забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.
47. Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що у випадку аварії, що сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб`єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об`єкт підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується суб`єктом господарської діяльності всім постраждалим особам у повному обсязі.
48. Отже, виключна правова проблема в наведеній справі полягає в такому питанні: чи підлягає відшкодуванню моральна шкода володільцем об`єкта підвищеної небезпеки особам, які під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків зазнали ушкоджень під час усунення наслідків аварійної ситуації на об`єкті підвищеної небезпеки, а також члени сімей загиблих рятувальників, незалежно від того, чи відповідні компенсації та відшкодування здійснені роботодавцем?.
49. На переконання Верховного Суду, про зазначене свідчить певна неоднозначність законодавчого регулювання цього питання; у зв`язку з відсутністю безпосереднього врегулювання подібних ситуацій аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
50. Верховний Суд виходить з того, що служба пожежника, рятувальника завжди пов`язана з підвищеним ризиком отримання ушкодження здоров`я або загибелі. Проте особливість та масштабність надзвичайної події, характер та розмір втрат, яких зазнали позивачі та члени сімей рятувальників, доводить, що до спірних правовідносин загальні правила відшкодування шкоди, завданої робітникові під час виконання службових обов`язків, роботодавцем не можуть застосовуватися.
51. Крім того, як встановлено судами, органами Державного нагляду і контролю у сфері пожежної безпеки здійснено понад 10 перевірок нафтобази ТОВ "Побутрембудматеріали", за результатами яких неодноразово ухвалювалися постанови про застосування запобіжних заходів, складалися протоколи про адміністративні правопорушення у сфері пожежної безпеки, а керівництво нафтобази притягувалося до адміністративної відповідальності.
52. Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
53. Отже, з урахуванням того, що держава не забезпечила дієвого та ефективного контролю діяльності небезпечного об`єкта, незважаючи на неодноразове виявлення численних порушень у сфері пожежної безпеки, не запобігла виникненню негативних наслідків діяльності бази, що в результаті призвело до катастрофічних описаних наслідків, необхідно визначити, чи відповідає держава за невиконання взятих на себе обов`язків, передбачених Конституцією України.
54. Враховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла переконання, що справа містить виключну правову проблему, яка потребує свого вирішення. Так, підлягає визначенню, чи підлягає відшкодуванню моральна шкода володільцями об`єкта підвищеної небезпеки особам, які під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків зазнали ушкоджень під час усунення наслідків надзвичайної аварійної ситуації на об`єкті підвищеної небезпеки, а також членам сімей загиблих рятувальників, незалежно від того, чи відповідні компенсації та відшкодування здійснені роботодавцем та чи відповідає держава за невиконання взятих на себе обов`язків згідно з Конституцією України.
55. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про обґрунтованість підстав передачі цієї справи на її розгляд відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України та приймає цю справу до розгляду.
56. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
57. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
58. Необхідності викликати учасників справи для надання пояснень у справі немає.
59. Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
60. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частинами четвертою та п`ятою статті 403 ЦПК України в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX, Велика Палата Верховного Суду