УХВАЛА
25 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 2040/6073/18
Провадження № 11-226апп21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій, і
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2018 року ГУ ДФС у Харківській області звернулося до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 29 серпня 2018 року позовні вимоги залишив без задоволення.
Рішення мотивував тим, що станом на час звернення контролюючого органу до суду строк у 96 годин, протягом якого суд має (може) перевірити обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, а це своєю чергою за пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є свідченням припинення адміністративного арешту, накладеного рішенням податкового органу від 22 червня 2018 року.
Зазначив, що обов`язковою передумовою арешту коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які треба використати податковому органу для забезпечення виконання платником податків своїх зобов`язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов`язань платника податків, передачі такого майна у податкову заставу та накладенню адміністративного арешту на майно. Проте, позивач не надав будь-яких доказів застосування відповідних заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу та доказів існування такого боргу.
З позиції суду, якщо підставою для звернення із заявою у порядку, визначеному статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), саме для зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків з посиланням на підпункт 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 ПК України є недопуск платником податків посадових осіб контролюючого органу до обстеження територій і приміщень, то заяву з посиланням на зазначені обставини має бути подано до суду протягом 24 годин з моменту виникнення таких обставин. Тобто впродовж доби з моменту недопуску перевіряльників до обстеження територій і приміщень. Однак у цій справі контролюючий орган з такою заявою до суду не звертався.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2018 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року скасував лише у частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9500 грн.
ГУ ДФС у Харківській області не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу про їх скасування.
Прохання мотивувало покликанням на фактори порушення судами цих інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 94 ПК України, статті 242 КАС України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 січня 2019 року відкрив провадження у цій справі, а ухвалою від 01 червня 2021 року за наслідками попереднього розгляду матеріалів касаційної скарги ГУ ДФС у Харківській області на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України передав справу за цим позовом на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року, сформульованого у справі № 0940/2276/18 за позовом ГУ ДФС в Івано-Франківській області до Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення податкового боргу (пункт 55 цієї постанови).
Підстави, які передували рішенню касаційного суду передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і суть причини, через яку суд касаційної інстанції вирішив передати її на розгляд Великої Палати стисло можна викласти таким чином.
ГУ ДФС у Харківській області наказом від 07 червня 2018 року № 4117 "Про проведення фактичної перевірки" для здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, наказало Відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту провести з 07 червня 2018 року фактичну перевірку господарського об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), тривалістю відповідно до вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, за період діяльності з 16 червня 2015 року по дату завершення перевірки.
Посадові особи контролюючого органу 11 червня 2018 року на підставі цього наказу та направлень від 07 червня 2018 року № 5380, 5329, 5328, 5381 прийшли на адресу, яка є місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки.
Однак представник відповідача не допустив їх до проведення перевірки; з цього приводу надав письмові пояснення від 11 червня 2018 року. Про не допуск посадових осіб контролюючого органу для проведення фактичної перевірки того самого дня було складено акт № 4351/20-40-14-10/ НОМЕР_1 .
У зв`язку з не допуском до проведення перевірки заступник начальника ГУ ДФС у Харківській області о 12 год. 35 хв. виніс рішення від 22 червня 2018 року № 6454/ФОП/20-40-14-10-19, яким застосував умовний адміністративний арешт майна платника податків - ФОП ОСОБА_1, що перебуває (знаходиться, розміщується, зберігається) за податковою адресою: АДРЕСА_2 та місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_1 (магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1"). Це рішення направив на адресу платника засобами поштового зв`язку.
ГУ ДФС у Харківській області раніше вже зверталося до суду із заявою в порядку статті 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 та зупинення видаткових операцій.
Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, закрив провадження у тій справі (№820/4881/18), ініційованій за поданням ГУ ДФС у Харківській області до ФОП ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій. Підставами такого рішення стали обставини, що вказували на наявність у справі спору про право.
Суд першої інстанції в цій справі виходив з того, що матеріали адміністративної справи не містять і представник позивача не надав до суду відповідних копій дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном, разом з відповідним висновком податкового керуючого, що здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення, лише на підставі яких на підставі положень статті 94 ПК України посадові особи мають право застосовувати умовний адміністративний арешт майна платника податків. Позивач також не надав жодних доказів застосування відповідних заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу та доказів існування такого боргу.
Суд зазначив теж, що станом на час звернення контролюючого органу до суду строк у 96 годин, протягом якого має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, а це своєю чергою згідно з пунктом 94.19 статті 94 ПК України є доводом припинення адміністративного арешту, накладеного рішенням податкового органу від 22 червня 2018 року.
Окреслені обставини, з погляду позивача, зумовили звернення до суду з цим позовом на загальних підставах.
КАС України містить спеціальні норми, що врегульовують особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема окремих категоріях термінових справ.
За пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України до таких справ відносяться справи за зверненням податкових органів при здійсненні ними визначених законом повноважень щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Терміновість розгляду (необхідність негайного вирішення) справ, зокрема, пов`язаних з питаннями підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, зумовлена безумовним характером та першочерговістю виконання такого обов`язку платником податку стосовно інших неподаткових обов`язків, крім випадків, передбачених законом (статті 36 ПК України).
Заявами по суті у зазначеній категорії справ є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив) (частина перша статті 269 КАС України).
За змістом чинного процесуального регулювання розгляд справ, наведених в переліку статті 283 КАС України, має здійснюватися в позовному провадженні незалежно від того, чи дотримуються строки, встановлені для розгляду цих термінових справ.
Рішення суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду таких справ набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені (частина третя статті 272 КАС України).
Правило частини третьої статті 272 КАС України встановлене законом, зокрема, для виборчих справ, справ про притягнення до адміністративної відповідальності, справ, перерахованих у статті 283 КАС України. Воно не містить, винятку для справ цієї категорії, які б могли бути розглянуті з порушенням спеціальних приписів щодо порядку їх розгляду. Наведений вище припис не викликає складності у сприйнятті, воля законодавця викладена однозначно та направлена на обмеження права на касаційне оскарження (встановлено фільтр) для певних категорій справ, як і перерахованої у статті 283 КАС категорії справ, незалежно від того чи були дотримані судами попередніх інстанцій вимоги стосовно порядку їх розгляду.
У світлі наведених конкретних обставин та нормативного процесуального законодавства, яке регламентує особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів й, зокрема, за зверненням контролюючого органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цьому провадженні є кінцевими й такими, що не підлягають касаційному оскарженню. Це своє чергою зумовлює закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 339 КАС України, оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Проте, як вважає колегія суддів, ухвалення такого рішення у справі № 2040/6073/18 за позовом ГУ ДФС у Харківській області до ФОП ОСОБА_1 унеможливлюється правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, у пункті 55 якої зазначається, що при касаційному перегляді справи щодо положення про відсутність у податкового органу обов`язку надавати документ про сплату судового збору, положення статей 268-272, 283 КАС України не застосовуються, якщо позивач подав позовну заяву в порядку статті 160 цього Кодексу, а не заяву про стягнення коштів за податковим боргом у порядку статті 283 КАС України.
Покликаючись на цю позицію, колегія суддів касаційного суду висновує, що правова проблема створюється необхідністю відступлення у цьому спорі від викладеного в пункті 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист та містить присуд про необов`язковість застосування приписів статей 268-272, 283 КАС України при розгляді справ з переліку статті 283 цього Кодексу. Для того, щоб відступити від висновку цієї постанови про можливість касаційного перегляду справ аналізованої категорії, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини четвертої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з тим, що існують достатні, переконливі й об`єктивно спроможні чинники для прийняття справи до розгляду Великою Палатою із запропонованих колегією суддів касаційного суду підстав.
Справді, у пункті 55 постанови Великої Палати від 14 січня 2021 року сформульовано судження про те, що ані податковий орган, ані суди попередніх інстанцій положення статей 268-272, 283 КАС України в цій конкретній справі не застосовували, "що унеможливлює їх застосування при касаційному перегляді справи ані в цілому, ані щодо положення про відсутність у податкового органу обов`язку надавати документ про сплату судового збору". Але попри це, наведене формулювання не містить в собі наративу, який би декларував, що справи, передбачені статтею 283 КАС України підпадають під перегляд судом касаційної інстанції.
У згаданій постанові Велика Палата, вдавшись до способу трактування фактичних обставин справи від протилежного, на спростування доводів фіскального органу про закриття касаційного провадження у цій справі, через те, що спори, які виникають у цій категорії справи, не підлягають касаційному перегляду, повідомила, що посилання фіскального органу на такого змісту доводи є недоречними й неприйнятними, позаяк спірні правовідносини у конкретній справі (№820/4881/18) і за предметом спору, і за змістом заявлених вимог, і за формою та порядком оспорення не відноситься до категорії тих, на які поширюється особливе провадження, передбачене статтею 283 КАС України. Інакше кажучи, у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 Велика Палата не формулювала правового висновку про можливість оскарження в касаційному порядку судових рішення суддів попередніх інстанцій, ухвалених за наслідками розгляду справ в порядку, встановленому статтями 268-272, 236 КАС України.
Наведене дає підстави стверджувати, що правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду, сформульовані в постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, не є такими, що стоять на заваді колегії суддів, які передали цю справу на розгляд Великої Палати, ухвалити рішення про закриття касаційного провадження на підставі статті 339 КАС України, якщо вважатимуть, що для цього є підстави. І водночас доводить, що немає встановлених процесуальним законом передумов для прийняття та розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 346 КАС України.
Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України, якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 346, 347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду