УХВАЛА
30 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1992/20
Провадження № 12-32гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича (далі - ФОП Ящук)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 (суддя Манюк П. Т.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 (головуючий - Дубник О. П., судді: Зварич О. В., Матущак О. І.)
за позовомФОП Ящука
до Львівської міської ради (далі - Рада) та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - Держгеокадастр)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2
про скасування реєстраційних дій з реєстрації земельних ділянок
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2020 року ФОП Ящук звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Ради та Держгеокадастру з вимогами скасувати реєстраційні дії Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 08.08.2019 з реєстрації земельної ділянки площею 0,2438 га на вул. Зеленій у м. Львові з присвоєнням кадастрового номера 4610136800:04:002:0113, здійсненої на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 27.09.2018 ФОП Лопатка О. І., та від 05.11.2019 з реєстрації земельної ділянки площею 0,0841 га на АДРЕСА_1 з присвоєнням кадастровою номера 4610136800:04:002:0115, здійсненої на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 07.08.2019 ФОП Лопатка О. І.
Позовна заява мотивована необхідністю захисту права оренди земельної ділянки площею 0,2464 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, від потенційних порушень, пов`язаних з обмеженням (позбавленням) позивача можливості доступу до цієї ділянки та розміщених на ній об`єктів нерухомості, які зумовлені вчиненням спірних реєстраційних дій, що надають Раді можливість розпоряджатися, зокрема, передавати у власність чи користування земельні ділянки з кадастровими номерами 4610136800:04:002:0113 та 4610136800:04:002:0115, які накладаються на дороги та проходи загального користування на території колишнього ВАТ "Будівельно-монтажне підприємство побуту" по вул. Зеленій, 253 у м. Львові.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2020, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021, провадження у справі № 914/1992/20 закрито, роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ці судові рішення мотивовані наявністю підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через те, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки відповідно до прямої вказівки частини другої статті 39 Закону України "Про державний земельний кадастр" (далі - Закон) у редакції Закону України від 20.09.2019 N 132-IX, яка діє з 17.10.2019, рішення, дії або бездіяльність державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
20.04.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла скарга ФОП Ящука, в якій він просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021, а справу № 914/1992/20 передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник мотивував подану скаргу, зокрема, тим, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а спрямований на захист права оренди земельної ділянки, що виключає розгляд цієї справи у порядку адміністративного судочинства; постановляючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/5562/17, від 15.05.2019 у справі № 0540/6280/18-а та від 15.01.2020 у справі № П/811/1047/16, а також висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС), викладені у постановах від 23.10.2020 у справі № 810/3553/17, від 08.04.2020 у справі № 440/777/19, від 16.12.2019 у справі № 826/823/17 та від 13.10.2020 у справі № 620/1206/20, стосовно юрисдикції цього спору; існує необхідність ухвалення постанови Верховного Суду, в якій буде міститись роз`яснення (правовий висновок) щодо застосування положень частини другої статті 39 Закону у подібних правовідносинах, оскільки наведені у касаційній скарзі постанови КАС ВС стосуються правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом України від 20.09.2019 N 132-IX.
Ухвалою від 11.05.2021 КГС ВС відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою, а ухвалою від 01.06.2021 передав справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, оскільки вважає, що предметом касаційного розгляду є питання щодо визначення юрисдикції цього спору.
Ухвала про передачу мотивована такими доводами: 1) ФОП Ящук О. О. неодноразово заявляв про порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції в судах попередніх інстанцій; 2) правовідносини у справі № 914/1992/20, що переглядається, та у справах № 810/3553/17 і № 620/1206/20, на які Скаржник посилався у касаційній скарзі, не є подібними, оскільки вони відрізняються за предметом, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин; 3) відсутній висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання юрисдикції спору у правовідносинах, пов`язаних зі скасуванням реєстраційних дій з реєстрації земельних ділянок та застосуванням положень частини другої статті 39 Закону у редакції Закону України від 20.09.2019 № 132-ІХ.
Однак Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд за частиною шостою статті 302 ГПК України з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. Якщо наявний хоча б один з них, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Подібні висновки наведені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № Б-39/02-09 та від 22.09.2020 у справі № 916/3322/19.
Велика Палата Верховного Суду дослідила постанови КАС ВС від 23.10.2020 у справі № 810/3553/17, від 08.04.2020 у справі № 440/777/19, від 16.12.2019 у справі № 826/823/17 та від 13.10.2020 у справі № 620/1206/20, на висновки яких Скаржник посилався обґрунтовуючи порушення правил юрисдикції при розгляді цього спору, і вважає за необхідне звернути увагу на те, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
Проте матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та їх зміст у справах КАС ВС, на які посилався Скаржник, суттєво відрізняються від тих, що склались у справі № 914/1992/20. Зокрема у справах № 810/3553/17, № 440/777/19 та № 826/823/17 позови подані до набрання чинності частиною другою статті 39 Закону у редакції Закону України від 20.09.2019 N 132-IX, положеннями якої суди мотивували необхідність розгляду за правилами адміністративного судочинства позову ФОП Ящука, поданого у серпні 2020 року, про що також зазначає Скаржник у касаційній скарзі, а справа № 620/1206/20 відрізняється змістом правовідносин, оскільки предметом позову у ній були вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності з посиланням на обставини успадкування житлового будинку та порушення порядку реєстрації права власності на земельну ділянку.
У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах КАС ВС, на які посилається Скаржник на обґрунтування порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції в оскаржуваних рішеннях, є подібними.
При цьому наявність посилань у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/5562/17, від 15.05.2019 у справі № 0540/6280/18-а та від 15.01.2020 у справі № П/811/1047/16, не може вважатись дотриманням вимог пункту 2 частини шостої статті 302 ГПК України, а КГС ВС може самостійно оцінити необхідність врахування зазначених висновків у цій справі. Подібні висновки викладені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 640/24049/19 та від 02.03.2021 у справі № 361/3865/19.
Слід також відзначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Такі висновки викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 128/3751/14-а.
Зважаючи на викладене вище, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про недотримання умов передачі справи № 914/1992/20 на її розгляд, які передбачені частиною шостою статті 302 ГПК України.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу № 914/1992/20 необхідно повернути відповідній колегії КГС ВС для розгляду.
Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду