Постанова
Іменем України
07 липня 2021 року
м. Київ
справа № 511/754/17
провадження № 51-9783 км 18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Анісімова Г. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Андрєйченко О. Р.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Андрєйченко О. Р. на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2018 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017160390000080, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополь Кримської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 122,
ч. 2 ст. 125 КК України.
Рух справи, короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені обставини
Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання: за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років; за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту на строк 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 до покарання: за
ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту на строк 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 73 880 грн
у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та по 100 000 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди. На користь цих же потерпілих
з ОСОБА_2 стягнуто по 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк попереднього ув`язнення з 22 січня 2017 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони разом з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, 21 січня 2017 року, з 18 год 30 хв. до 19 год 30 хв., в кухні будинку АДРЕСА_1, під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово в ході вживання алкогольних напоїв, нанесли ОСОБА_5 численних ударів кулаками по голові, заподіявши легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого всі разом продовжили вживати алкогольні напої.
Згодом, в період з 20 год до 20 год 30 хв., під аналогічним приводом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, повторно вчинили бійку з ОСОБА_5, в ході якої нанесли останньому численних ударів кулаками та ногами по різним частинам тіла, заподіявши середньої тяжкості тілесних ушкоджень у виді закритого перелому 9-го лівого ребра та множинних саден.
Надалі, з 20 год 30 хв. до 02 год в тій же кухні ОСОБА_1 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, у стані алкогольного сп`яніння, знову вчинили бійку з ОСОБА_5, під час якої ОСОБА_1 кухонним ножем наніс потерпілому колото-різані та різані рани шиї та підборіддя, заподіявши легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, після чого засуджений та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, з метою недопущення розголошення потерпілим відомостей про побиття вирішили його вбити.
Реалізуючи спільний умисел, особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, закривала ОСОБА_5 рота та носа, а ОСОБА_1 тримав останнього для подолання волі для опору, внаслідок чого потерпілому спричинено тілесні ушкодження, які обумовили розвиток механічної асфіксії та його смерть.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року скасовано вказаний вирок у частині рішення прийнятого на підставі ч. 5 ст. 72 КК України та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку статей 537, 539 КПК України. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 квітня 2019 рокуухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року щодо
ОСОБА_1 та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України щодо ОСОБА_2 скасовано, призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено. Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зараховано у строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 22 січня 2017 року по 21 серпня 2018 року, а також з 10 квітня 2019 року по 21 грудня 2020 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зараховано у строк покарання засудженому ОСОБА_2 строк попереднього ув`язнення з 22 січня 2017 року по 31 січня 2018 року.
Виключено з резолютивної частини оскарженого вироку, як підставу для звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання посилання суду першої інстанції на положення пункту "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Доповнено резолютивну частину оскарженого вироку абзацом "Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання за вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2018 року на підставі пункту "в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
В іншій частині вирок залишено без змін.
Судові рішення щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Андрєйченко О. Р., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції. В обґрунтування зазначає, що судом безпідставно зроблено посилання як на докази вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які не містять відомостей щодо обставин загибелі ОСОБА_5, а також потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вони не були безпосередніми очевидцями події, а обставини про смерть потерпілого їм стали відомі з інших джерел. Водночас докази, що вказують на існування попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також про спільність дій, спрямованих на вбивство ОСОБА_5, у матеріалах кримінального провадження відсутні.
Вважає, що речові докази: куртка ОСОБА_1 і ніж не досліджувалися під час судового розгляду та у порушення вимог ст. 290 КПК України стороною обвинувачення не відкривалися, що свідчить про недопустимість протоколів слідчих дій та висновку експерта № 100 від 01 березня 2017 року, які містять відомості про ці речі.
Також зазначає про порушення права ОСОБА_1 на захист при затриманні, зокрема вимог ст. 213 КПК України, яка надає такій особі право негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів. При цьому, у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 січня 2017 року складеним о 20 год 03 хв. вказується, що ОСОБА_1 ознайомився з підставами затримання, правами і обов`язками, в той час як фактично його було затримано о 8 годині.
Крім цього необґрунтованими вважає доводи апеляційного суду щодо надання переваги показанням свідка ОСОБА_9 та критичного сприйняття показань ОСОБА_10 та ОСОБА_1 .
Звертає увагу щодо ігнорування судами доводів ОСОБА_1 про застосування до нього фізичного та морального тиску зі сторонипрацівників правоохоронних органів, а також надання своїх первинних пояснень та видачі ним речей без присутності адвоката та понятих.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки при її постановленні залишились не перевіреними належним чином доводи сторони захисту, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення.
Також у порушення вимог ч. 5 ст. 72 КК України, апеляційним судом безпідставно не зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1, а саме з 22 січня 2017 року по 21 грудня 2020 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Заперечуючи свою винуватість, зазначає про відсутність у нього умислу та попередньої змови на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Обґрунтовуючи свої доводи стверджує про суперечливі показання свідків та, зокрема, ОСОБА_9, які безпідставно покладені судом в основу обвинувального вироку. Висновок суду про те, що він та ОСОБА_2 не заперечували проти показань свідка ОСОБА_9 не відповідає дійсності та спростовується аудіозаписом судового засідання від 26 жовтня 2017 року. Також під час розгляду кримінального провадження судами безпідставно відмовлено у задоволенні ряду клопотань сторони захисту, при цьому залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення в ухвалі не наведено переконливих мотивів для прийняття такого рішення, а вичерпних відповідей на доводи щодо порушення права на захист при затриманні, при відібранні біологічних зразків надано не було. Поза увагою апеляційним судом залишено доводи про застосування до нього фізичного та морального тиску під час досудового розслідування, безпідставно не розглянуто клопотання про виклик судово-медичного експерта Тишкул Т. А. для надання роз`яснень висновку експертизи № 187 від 06 квітня 2017 року щодо ножа; про призначення судово-медичної експертизи біологічних зразків крові ОСОБА_9, який був учасником подій; про проведення судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту потерпілого ОСОБА_5 . Вважає, що апеляційним судом у строк покарання безпідставно не зараховано строк його попереднього ув`язнення з 22 січня 2017 року по 21 грудня 2020 року.