Постанова
Іменем України
08 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 219/12260/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/804/318/21
Провадження № 51 - 1824 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Подлуцького А.М. у режимі
відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050150001827 від 12 вересня 2019 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Часів Яр Артемівської міськради Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від
29 січня 2019 року за ст. 263 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
за ст. 185 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Подлуцького А.М. на вирок Донецького апеляційного суду від 04 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада
2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Ухвалено на підставі ст. 72 ч. 3 КК України покарання за цим вироком та за вироком Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року виконувати самостійно.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він
09 вересня 2019 року приблизно о 14 годині шляхом вільного доступу зайшов на територію домоволодіння ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, де з допомогою ОСОБА_3, який помилково вважав, що виконує правомірні дії, таємно викрав дві металеві створи воріт вагою 186 кілограм, вартість яких складає 855 гривень 60 гривень, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_4 на вказану суму.
Вироком Донецького апеляційного суду від 04 лютого 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора в частині призначення покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким
ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 1 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року і ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його фактичного затримання.
У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник Подлуцький А.М. в інтересах засудженого
ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і залишити без зміни вирок суду першої інстанції. Указує на те, що ОСОБА_1 з огляду на дію закону України про кримінальну відповідальність у часі вчинив саме кримінальний проступок, а не злочин. Вважає, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 неправильно застосував положення
ст. 71 ч. 1, ст. 78 ч. 3 КК України в редакції Закону від 22 листопада 2018 року, які не мав права застосовувати з огляду на положення статей 4, 5 КК України, а, враховуючи редакцію зазначених норм в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 нового злочину не вчиняв і не порушував умов ст. 75 КК України.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника Подлуцького А.М. прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_5 просить залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених захисником доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника Подлуцького А.М. не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Подлуцький А.М. у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 1 КК України та призначене покарання за вказаною нормою в касаційній сказі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю вироків є необґрунтованими.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності
01 липня 2020 року, до КУпАП та КК України внесені зміни, у зв`язку із запровадженням інституту кримінальних проступків.
Згідно зі ст. 11 КК України в редакції Закону від 22 листопада 2018 року кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.
Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі (ст. 12 частини 1, 2 КК України в редакції Закону від 22 листопада 2018 року.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч. 1 КК України, віднесено до кримінальних проступків.
Зазначеним законом були внесені відповідні зміни і до статей 71, 78 КК України, на положення яких у касаційній скарзі посилається захисник Подлуцький А.М. Так, у
ст. 71 КК України слова "новий злочин", "один із злочинів є особливо тяжким", "злочинів", "нові злочини", "сукупністю злочинів" замінено відповідно словами "нове кримінальне правопорушення", "одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином", "кримінальних правопорушень", "нові кримінальні правопорушення", "сукупністю кримінальних правопорушень"; у ст. 78 частинах 1 та 3 слово "злочину" замінено словами "кримінального правопорушення".
Відповідно до положень ст. 71 ч. 1 КК України в редакції Закону від 22 листопада
2018 року, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно зі ст. 78 ч. 3 КК України в редакції Закону від 22 листопада 2018 року, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
За формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, крадіжку майна ОСОБА_4 . ОСОБА_1 вчинив 09 вересня 2019 року, тобто в період іспитового строку за вироком Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від
29 січня 2019 року. Таємне викрадення чужого майна (ст. 185 ч. 1 КК України) відповідно до положень ст. 12 КК України в редакції Закону на час вчинення було віднесено до злочинів невеликої тяжкості.
Застосування кримінально-правових наслідків, передбачених ст. 71 ч. 1, ст. 78 ч. 3 КК України, пов`язані з вчиненням нового злочину (в редакції Закону на час вчинення крадіжки)/нового кримінального правопорушення (в редакції Закону від
22 листопада 2018 року).
Посилання захисника на чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та його зворотну дію у часі (статті 4, 5 КК України) в даному випадку є безпідставним, оскільки як до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, так і після - з 01 липня 2020 року, таємне викрадення чужого майна, передбачене
ст. 185 ч. 1 КК України, є суспільно небезпечним винним діянням (дія або бездіяльність), а кримінальні проступки в свою чергу охоплюються поняттям кримінальне правопорушення.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків і обґрунтовано призначив таке покарання шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, покарання за вироком Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року, мотивувавши таке рішення.
Покарання, призначене ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання, таких даних та обставин не встановлено і за матеріалами кримінального провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Подлуцького А.М. та скасування вироку суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд