Постанова
Іменем України
06 липня 2021 року
м. Київ
справа № 327/253/20
провадження № 51-1629км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Піх Ю. Г.,
захисника Кацюби М. В. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080000000232 від 12 червня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури
на вирок Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Розівського районного суду Запорізької області від 17 серпня
2020 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні.
Запорізький апеляційний суд 13 січня 2021 року скасував згаданий вирок районного суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок,
яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України
із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 3 роки
6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк
3 роки. В іншій частині вирок суду залишив без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він
12 червня 2020 року приблизно о 02:30, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Daewoo Nехіа", державний номерний знак
НОМЕР_1, на відстані 855 м від с. Зоря Розівського району Запорізької області
в напрямку с. Святотроїцьке цього ж району, порушуючи вимоги п. "а" п. 2.9 та
п. 10.1 Правил дорожнього руху, після проїзду закруглення автодороги вправо змінив напрямок свого руху вліво, виїхав на ліве за ходом свого руху узбіччя,
де здійснив наїзд на дерево. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля під керуванням ОСОБА_1, а саме ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, загинули на місці події.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Зазначає,
що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував під час призначення
ОСОБА_1 покарання положення ст. 69 КК України, пославшись на ті ж обставини, якими суд першої інстанції обґрунтував призначення мінімального строку покарання, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував у достатній мірі того, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, в результаті чого не впорався з керуванням транспортним засобом, що привело до смерті
двох осіб. Наголошує, що суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши апеляційну скаргу сторони обвинувачення та ухваливши новий вирок у частині призначеного покарання, всупереч вимогам процесуального закону не мотивував належним чином прийнятого рішення.
На касаційну скаргу прокурора захисник Коцюба М. В. та потерпілі
ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подали заперечення, в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджують про безпідставність заявлених вимог і просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення -
без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор, висловивши свої доводи, підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити.
Засуджений та його захисник, кожен окремо, заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора та просили вирок апеляційного суду залишити
без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи прокурора про безпідставне застосування положень ст. 69 КК України та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість колегія суддів вважає обґрунтованими.
Згідно з положеннями ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам
до вироків.
Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі,
яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин,
які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може,
крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Указаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції
не виконав.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який характеризується позитивно, має визначене і постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий, на обліку в нарколога чи психіатра не перебуває, є учасником бойових дій та брав безпосередню участь