Постанова
Іменем України
06 липня 2021 року
м. Київ
справа № 533/501/20
провадження № 51-1649км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Піх Ю. Г.,
представників потерпілих Козленка О. М., Чубенко Ж. А.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисника Коханія О. В. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
цивільного відповідача ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170200000128, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Алитус Литовської Республіки, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
за касаційними скаргами адвоката Коханія О. В. в інтересах цивільного відповідача ФОП ОСОБА_5 та в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року й ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_2 250 000 грн, 32 342,20 грн та 8 100 грн у рахунок відшкодування моральної, матеріальної шкоди та процесуальних витрат на правову допомогу відповідно.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_1 250 000 грн, 20 785 грн та 7 311,31 грн у рахунок відшкодування моральної, матеріальної шкоди та процесуальних витрат на правову допомогу відповідно.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 30 березня 2020 року о 14:27, керуючи вантажним автомобілем марки "DAF ХF 105.410" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), з напівпричепом марки "Shmitz SCS 24 L" (державний номерний знак НОМЕР_2 ), рухаючись у світлий час доби по сухому асфальтованому покриттю автодороги М-22 Полтава - Олександрія, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, зі сторони м. Кременчука в напрямку м. Полтави, у порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), на 81 км вищевказаної автодороги, в`їжджаючи в населений пункт с. Солониця, Козельщинського району Полтавської області, безпричинно виїхав правими колесами керованого ним вантажного автомобіля на праве узбіччя, та надалі не впоравшись із керуванням, здійснив зміну напрямку руху та виїхав на зустрічну смугу руху, по якій у цей час рухався автомобіль марки "Renault Kangoo" (державний номерний знак НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_6, і внаслідок цього вчинив зіткнення із цим автомобілем.
У зв`язку із порушенням водієм ОСОБА_3 зазначеного пункту ПДР відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), у результаті якої водій автомобіля марки "Renault Kangoo" ОСОБА_6 та його пасажир ОСОБА_7 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли на місці ДТП.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 04 березня 2021 року вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_3 змінив у частині вирішення цивільних позовів та постановив стягнути з ФОП ОСОБА_5 на користь потерпілих: ОСОБА_2 250 000 грн, 18 453,20 грн та 8 100 грн у рахунок відшкодування моральної, матеріальної шкоди та процесуальних витрат на правову допомогу відповідно; ОСОБА_1 250 000 грн, 5 785 грн та 7 311,31 грн у рахунок відшкодування моральної, матеріальної шкоди та процесуальних витрат на правову допомогу відповідно. В іншій частині вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі адвокат Коханій О. В. в інтересах засудженого ОСОБА_3, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення та виправдати його підзахисного. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, оскільки місцевий суд не перевірив наявність причинного зв`язку між допущеними порушеннями ПДР і наслідками, що настали. Вказує на те, що причиною ДТП став некерований занос, який виник через різницю у висоті між проїзною частиною та узбіччям, на яке ОСОБА_3 заїхав вантажним автомобілем перед зіткненням із зустрічним транспортом. Крім того, наголошує на те, що слідчий СУ ГУНП в Полтавській області майор поліції ОСОБА_9 не мав право брати участь у цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування, а тому здійснення цього розслідування неуповноваженими на те особами (органами) є підставою для визнання доказів отриманих під час такого розслідування недопустимими. При цьому апеляційний суд, як вважає захисник, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення, у зв`язку із чим його ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі адвокат Коханій О. В. в інтересах цивільного відповідача ФОП ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення в частині вирішення цивільних позовів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів представника зводиться до того, що він не погоджується із судовими рішеннями в частині стягнення моральної шкоди з ФОП ОСОБА_5 на користь потерпілих, оскільки розмір цієї шкоди не підтверджений доказами укримінальному провадженні та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Зазначає, що апеляційний суд не усунув вказаного порушення.
У запереченнях на касаційні скарги адвоката Коханія О. В. представники потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокати Чубенко Ж. А. та Козленко О. М., посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просять залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник Коханій О. В., цивільний відповідач ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_3, висловивши свої доводи на підтримання касаційних скарг, кожен окремо, просили скасувати оскаржувані судові рішення.
Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представники - адвокати Козленко О. М. та Чубенко Ж. А., висловивши свої доводи проти задоволення касаційних скарг, кожен окремо, просили постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без зміни.
Прокурор Піх Ю. Г., висловивши свої доводи проти задоволення касаційних скарг, просила постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах захисника Коханія О. В., оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційних скарг адвоката Коханія О. В. в інтересах цивільного відповідача ФОП ОСОБА_5 та в інтересах засудженого ОСОБА_3 на підставах неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильної юридичної оцінки дій його підзахисного, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_3, який керував транспортним засобом, у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох людей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Доводи захисника Коханія О. В. про відсутність у діях ОСОБА_3 складу цього злочину належним чином перевірялися місцевим та апеляційним судами та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження засуджений ОСОБА_3, не заперечуючи факту здійснення ним зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_8, пояснив, що ця подія виникла не з його вини, а через те, що асфальтове покриття та узбіччя мали великий перепад. Вказав, що з`їхавши вантажним автомобілем на узбіччя та намагаючись надалі повернути його на дорогу, автомобіль став некерований і його почало заносити на смугу руху зустрічного транспорту.
Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту - це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов`язана з порушенням однієї або кількох вимог ПДР або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту.
Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв`язку.
Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_3 керуючи вантажним автомобілем марки "DAF ХF 105.410", з напівпричепом марки "Shmitz SCS 24 L", рухаючись у світлий час доби по сухому асфальтованому покриттю автодороги, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, у порушення вимог пункту 10.1 ПДР, безпричинно виїхав правими колесами керованого ним вантажного автомобіля на праве узбіччя, та надалі не впоравшись із керуванням, здійснив зміну напрямку руху та виїхав на зустрічну смугу руху, по якій у цей час рухався автомобіль марки "Renault Kangoo", і внаслідок цього вчинив зіткнення із цим автомобілем. У результаті ДТП водій автомобіля марки "Renault Kangoo" ОСОБА_6 та його пасажир ОСОБА_7 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли на місці події. Порушення водієм ОСОБА_3 пункту 10.1 ПДР знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.
Такий висновок достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема на показаннях свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, експерта ОСОБА_12 та даних, що містяться у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30 березня 2020 року за № 12020170000000128, протоколі огляду місця ДТП від 30 березня 2020 року, з долучених до нього схемою та фототаблицею, протоколах перевірки технічного стану транспортного засобу № 00097-00178-19 від 04 квітня 2019 року та № 00097-00179-19 від 04 квітня 2019 року, протоколі огляду від 03 квітня 2020 року, з долученим до нього DVD-диском із записом, висновках експерта № 274 від 07 травня 2020 року і № 275 від 12 травня 2020 року, висновку експерта № 270 від 27 квітня 2020 року та інших доказах.
Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 270 від 27 квітня 2020 року, в умовах даної події водій автомобіля марки "DAF" з напівпричепом марки "Shmitz" ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки "Renault Kangoo" під керуванням водія ОСОБА_6, шляхом виконання вимог п.10.1 ПДР.
У судовому засіданні експерт ОСОБА_12 підтвердив зазначені висновки та пояснив, що дії ОСОБА_3 не відповідали вимогам ПДР, при цьому останній мав технічну можливість уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем.
Отже, дії ОСОБА_3 перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.
Висновок суду про те, що порушення ОСОБА_3 вимог п.10.1 ПДР знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП та її наслідками, відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 05 листопада 2015 року № 5-218кс15, згідно якого під час розгляду кримінального провадження предметом дослідження має бути питання наявності чи відсутності обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, - причинного зв`язку між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та суспільно небезпечними наслідками (заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень).
Таким чином, доводи касаційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_3 складу цього злочину є безпідставними.
Що стосується доводів захисника про те, що слідчий СУ ГУНП в Полтавській області майор поліції ОСОБА_9 не мав право брати участь у цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування, то суд касаційної інстанції дійшов наступного висновку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ДТП за участю вантажного автомобіля під керуванням ОСОБА_3 відбулася на 81 км автодороги М-22 Полтава - Олександрія на в`їзді в населений пункт с. Солониця, Козельщинського району Полтавської області.
Згідно зі ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Як зазначено у підпунктах 2, 3 глави 4 розділу I Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, витяг з Реєстру - це документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за параметрами, визначеними в пункті 3 цієї глави. До витягу з Реєстру включається, зокрема, інформація про орган досудового розслідування; прізвище, ім`я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.
Відповідно до ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що досудове розслідування у цьому провадженні здійснював слідчий відділу розслідувань злочинів скоєних у сфері транспорту СУ ГУНП в Полтавській області - ОСОБА_9
Відповідно до відповіді заступника начальника ГУНП в Полтавській області від 10 вересня 2020 року № 24/115-Аз, що міститься у матеріалах провадження та яка була направлена на адресу адвоката Коханія О. В., майор поліції ОСОБА_9 на виконання наказу ГУНП від 11 січня 2020 року № 41 "Про затвердження робочої групи ГУНП з перевірки та організації роботи підрозділів ГУНП в Полтавській області" включений до складу робочої групи, завданням якої є організація роботи підрозділів ГУНП з розкриття та розслідування злочинів за фактами ДТП. Майор поліції ОСОБА_9 закріплений за Козельщинським ВП Кобеляцького ВП ГУНП та відповідно до покладених на нього функціональних обов`язків у межах компетенції здійснює взаємодію з указаним територіальним підрозділом ГУНП з надання практичної та методичної допомоги слідчим.
З огляду на посадову інструкцію слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, майора поліції ОСОБА_9, затвердженої 07 лютого 2020 року, останній зобов`язаний, у тому числі, забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК України строків; забезпечувати відомчий процесуальний та організаційний контроль за розслідуванням злочинів у сферах автодорожнього комплексу, автомобільного, залізничного, водного, повітряного транспорту та порушень правил повітряних польотів (за винятком злочинів, передбачених статтями 278, 279, 289, 290, 292 КК України); здійснювати досудове розслідування в кримінальних провадженнях зазначеної категорії, що набули суспільного резонансу або знаходяться на контролі керівництва ГСУ НП та Генеральної прокуратури України; здійснювати обслуговування оформлення кримінальних проваджень Кременчуцької зони. Територія обслуговування міста Кременчук та Комсомольськ, Кременчуцький, Козельщинський, Глобинський, Семенівський райони; здійснювати надання практичної та методичної допомоги слідчим підрозділам Козельщинського ВП, Кременчуцького РВП (а.к.п.113-114, т. 2).
З наявного в матеріалах провадження витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020170200000128 вбачається, що слідчим ОСОБА_9 30 березня 2020 року було внесено відомості про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 286 КК України та посвідчено своїм підписом.
При цьому з наявних у суді касаційної інстанції даних вбачається, що начальник відділу розслідувань злочинів скоєних у сфері транспорту СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 30 березня 2020 року відповідно до вимог статей 39, 214 КПК України надав слідчому вказаного відділу - ОСОБА_9 доручення на проведення досудового розслідування матеріалів провадження за фактом ДТП, під час якої загинули ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Надалі постановою заступника начальника слідчого управління ГУНП в Полтавській області Яцуном С. М. від 30 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020170200000128 створено слідчу групу та здійснення досудового розслідування вказаного провадження було покладено на слідчих відділу розслідувань злочинів скоєних у сфері транспорту СУ ГУНП в Полтавській області: ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 При цьому старшим групи було призначено слідчого ОСОБА_9
Отже, з наведених вище процесуальних документів убачається, що слідчий відділу розслідувань злочинів скоєних у сфері транспорту СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9, отримавши повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, вніс відповідні відомості до ЄРДР та відповідно до доручень розпочав досудове розслідування.
Крім того, як вбачається із протоколу огляду місця ДТП від 30 березня 2020 року, майор поліції ОСОБА_9 був присутній під час огляду в якості слідчого СУ, про що мається вказівка та підпис останнього.
Враховуючи наведене, доводи захисника Коханія О.В. про те, що ОСОБА_9 приймав участь під час огляду в якості спеціаліста, а тому відповідно до вимог ст. 77 КПК України не мав права проводити розслідування у даному кримінальному провадженні, та доводи про те, що цей слідчий був неуповноваженою особою на прийняття процесуальних рішень під час досудового розслідування, є безпідставними.
Безпідставними виявились і доводи захисника про неправильність вирішення судами попередніх інстанцій цивільного позову в частині моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною третьою цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Перевіряючи матеріали провадження у цій частині, колегія суддів вважає, що заявлені потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 цивільні позови у частині відшкодування моральної шкоди суд вирішив із додержанням правил глави 9 КПК України із урахуванням положень статей 23, 1167 ЦК України. Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір моральної шкоди по 250 000 грн, що підлягає стягненню із ФОП ОСОБА_5 на користь кожного потерпілого.
При цьому суд узяв до уваги характер, ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, обсяг моральних страждань, яких зазнали потерпілі через втрату дорогих для себе близьких людей: ОСОБА_2 - батька, а ОСОБА_1 - матір, які виразилися у душевних переживаннях, що змусило їх змінити звичайний спосіб життя.
Крім того, доводи захисника про неправильне визначення розміру відшкодування моральної шкоди місцевим судом були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином їх розглянув і з посиланням на матеріали кримінального провадження, зазначивши відповідні правові підстави, умотивовано залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника у цій частині.
Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Таким чином, доводи захисника, викладені у його касаційних скаргах, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг захисника відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд