Постанова
Іменем України
06 липня 2021 року
м. Київ
справа № 363/3206/17
провадження № 51-3774км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів: Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Кузнєцова С. М.,
представника потерпілих Стрельник А. Ю.,
захисника Бежанової А. В.,
захисника Волторнистої В. С.,
захисника Камінської М. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110150000295 від 27 березня 2017 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Агвалі Цумадинського району Республіки Дагестан Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше засудженого за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року за ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст.263 КК України;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця
с. Дилин Казбеківського району Республіки Дагестан Російської Федерації, жителя АДРЕСА_2 ), такого, що судимостей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Акстафа Азербайджан, жителя
АДРЕСА_3 ), такого, що судимостей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за касаційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_4 - Стрельник А. Ю. на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 09 жовтня 2019 року до покарання у виді позбавлення волі засуджено:
- ОСОБА_1 : за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України - на строк
5 років, за ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 4 роки. На підставі ч. 1
ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, до призначеного покарання частково приєднано покарання призначене за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України - на строк 5 років;
- ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України - на строк 5 років.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року вказаний вирок районного суду щодо ОСОБА_1 змінено в частині зарахування попереднього ув`язнення та відбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VII від
26 листопада 2015 року зараховано ОСОБА_1 попереднє ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі з 26 березня 2017 року по день набрання вироком законної сили - 18 червня 2020 року.
У решті оскаржуваний вирок районного суду залишено без зміни.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_3, ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 вчинили незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло за таких обставин.
Так, Особа 1, за попередньою змовою з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, попередньо розподіливши між собою обов`язки, які б забезпечили умови для вчинення відкритого заволодіння чужим майном, 26 березня 2017 року приблизно о 22:25, діючи узгоджено, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, через паркан проникли на територію домоволодіння будинку
АДРЕСА_4, розбили скло та вдерлися у приміщення будинку. Проникнувши в будинок,
Особа 1 підбіг до ОСОБА_4, вдарив її рукою в грудну клітинута прижав останню до підлоги, після чого став вимагати вказати місце, де зберігаються гроші.
У цей час неповнолітня ОСОБА_5, 2004 року народження, почувши крик своєї матері ОСОБА_4, повідомила про це свого батька ОСОБА_6, який з метою самозахисту та захисту своєї дружини, взяв належний йому мисливський карабін "HAENER JFGER10" серії НОМЕР_1, спустився на перший поверх та, побачивши Особа 1, яка била ОСОБА_4, а також інших співучасників злочину, здійснив декілька пострілів з вказаної зброї, одним з яких влучив в голову Особі 1, від чого та померла.
Після цього ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не заволодівши майном, яке належить ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, але цього ж дня, приблизно о 23:00 працівниками поліції був затриманий ОСОБА_1, який рухався на автомобілі марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2, по автодорозі сполученнямКиїв-Димер-Сухолуччя.
При цьому, 27 березня 2017 року у період часу з 00:01 до 01:50під час невідкладного обшуку автомобіля марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився на 8 км автодороги сполучення Київ-Димер-Сухолуччя, в салоні виявлено та вилучено пістолет "Stalker 914-S"
№ НОМЕР_3 калібру 9 mm P.A. та 13 патронів калібру 9 mm P.A., до яких ОСОБА_1 мав доступ та реальну можливість їх застосувати.
Згідно з висновком експерта № 8-5\1146 від 01серпня 2017 року наданий на дослідження пістолет належить до короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї, є самозарядним пістолетом моделі "Stalker 914-S"
№ НОМЕР_3 калібру 9 mm P.A., виготовлений промисловим способом (фірма "АТАК arms co., ltd", Туреччина).
З числа наданих на дослідження 13 патронів: 12 належать до категорії боєприпасів до вогнепальної зброї, віднести 1 патрон до категорії боєприпасів не представилось можливим у зв`язку з проведенням демонтажу.
Таким чином, ОСОБА_1 без передбаченого законом дозволу носив та зберігав вогнепальну зброю та бойові припаси.
У результаті розгляду кримінального провадження, місцевий суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України, як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, оскільки у суді не було встановлено відповідними доказами наявність умислу в останніх на застосування ними насильства небезпечного для життя чи здоров`я до особи.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі представник потерпілих просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного винним особам покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та їх особам, унаслідок м`якості.
Зокрема, представник стверджує, що протиправне діяння вчинене винними необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки всі їхні дії свідчать про наявність у них умислу на вчинення розбою, а не грабежу (ст. 186 КК України), а свій умисел вони не довели до кінця виключно з причин, що не залежали від їх волі - захисту потерпілим за допомогою гвинтівки життя та здоров`я своєї сім`ї та належного їй майна.
При цьому представник потерпілих наполягає, що зібрані у матеріалах провадження докази, у тому числі показання потерпілих, конкретні дії винних осіб під час вчинення протиправного діяння та його обставини свідчать про те, що їх дії необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 187 КК України.
Крім того, на вказані судові рішення свою касаційну скаргу подавав прокурор, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції. Однак, до початку касаційного розгляду на адресу Верховного Суду від заступника керівника Київської обласної прокуратури - Грабця І. Н. надійшла заява про відмову від поданої касаційної скарги прокурором, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції на вищезазначені судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 432 КПК України відмова від касаційної скарги, зміна та доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження здійснюється згідно з положеннями статті 403 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 403 цього Кодексу особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними, керівниками, першими заступниками чи заступниками керівників або прокурорами прокуратур нижчого рівня.
Зважаючи на те, що заступник керівника Київської обласної прокуратури - Грабець І. Н. відмовився від поданої касаційної скарги прокурором, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, тобто прокурором нижчого рівня, з огляду на вищевказані положення КПК України вона не підлягає розгляду судом касаційної інстанції.