Постанова
Іменем України
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 457/471/17
провадження № 61-13693св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р.,
Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про встановлення факту отримання ушкодження здоров`я при виконанні обов`язків військової служби.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 листопада 1970 року його було призвано на строкову військову службу в лави Радянської армії та він проходив службу в м. Єна, НДР у військовій частині № 47263, танковий полк в зенітній батареї, в якій були зенітні установки ЗСУ 23-4 з радарами дальнього виявлення цілі.
Крім того, на навчаннях і стрілецьких вправах працювали радари наземного базування, які є джерелом іонізуючого електромагнітного випромінювання. При призові в армію він пройшов лікарську комісію по ступеню відповідності до військової служби. Висновком лікарської комісії жодних захворювань та обмежень для проходження служби не виявлено. 27 квітня 1971 року він звернувся з болями до лікаря, був скерований в медпункт з головними болями, головокружінням, тошнотою, рвотою, неодноразово втрачав свідомість, а 29 квітня 1971 року поступив на стаціонарне лікування у
в/ч пп60914 з діагнозом "гострий підшкірний парапроктит", 30 квітня
1971 року була проведена операція. 20 травня 1971 року його було виписано у військову частину без огляду лікарською комісією з незначним покращенням здоров`я, але хвороба дальше прогресувала. 15 листопада
1972 року наказом № 319 його звільнено в запас без заключення лікарської комісії. Після служби в армії стан здоров`я різко погіршувався, було проведено 5 операцій. Внаслідок непроведення діагностики та неналежного лікування під час служби в армії він став інвалідом з діагнозом "неспецифічний виразковий коліт, хронічний рецидивний проктит".
У 1977 році йому встановлена інвалідність другої групи за загальним захворюванням, у 1986 році на засіданні обласної МСЕК встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, одержаним в період проходження військової служби, висновком Дрогобицької міжрайонної МСЕК встановлена друга група інвалідності довічно по причині захворювання, отриманого в період проходження військової служби. Впродовж багатьох років він звертався у різні військові інстанції з запитами про видачу довідок про лікування в госпіталі, причини захворювання та результати після проведення операцій, але йому надавалися відповіді, що при звільненні з військової служби жодних записів в Книзі обліку особового складу військової частини пп 47263 за 1970-1972 роки про хворобу та її причини немає.
Він звертався у різні інстанції щодо визнання його інвалідом внаслідок виконання обов`язків військової служби, але йому було відмовлено з причини відсутності будь-яких військово-медичних документів про отримані захворювання при виконанні обов`язків військової служби. Він не погодився з такими висновками та просив суд встановити факт отримання ушкодження здоров`я при виконанні службових обов`язків, зокрема, електромагнітної травми. Відповідно до запису у військовому квитку він служив у НДР членом екіпажу самохідної зенітної установки. У зенітній батареї були на озброєнні установки з індивідуальною локаційною системою, яка працює на основі джерел електромагнітних променів. Крім того, електромагнітна травма стала причиною гострої та хронічної форми порушення фізіологічних функцій організму, у зв`язку з чим він знаходився з 1977 року під наглядом науково-дослідного інституту проктології, де ним перенесено тяжкі операції. Встановлення цього факту необхідно для призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що він отримав електромагнітні травми та пов`язані з цим хронічні захворювання при виконанні обов`язків військової служби в 1970-1972 роках.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 20 листопада 2017 року у складі судді Марчука В. І. позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 отримав електромагнітні травми та пов`язані з цим хронічні захворювання при виконанні обов`язків військової служби в 1970-1972 роках.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем надано достатньо документів, з яких вбачається причинно-наслідковий зв`язок між отриманням ним електромагнітної травми та пов`язаних з цим хронічних захворювань при виконанні обов`язків військової служби у 1970-1972 роках. З урахуванням цього суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту того, що ОСОБА_1 отримав електромагнітні травми та пов`язані з цим хронічні захворювання при виконання обов`язків військової служби в 1970-1972 роках.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 20 листопада 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позову про встановлення факту отримання ушкодження здоров`я при виконанні військової служби.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем позовні вимоги пред`явлені до неіснуючого та неналежного відповідача Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України. Судом не надано зазначеному належної правової оцінки та відкрито провадження у справі, надалі ухвалено рішення за яким будуть покладені обов`язки на особу, яка не була залучена до участі у справі, а саме Міністерство Оборони України.
Враховуючи те, що Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України не є окремим структурним підрозділом, не є юридичною особою, відтак така не може бути відповідачем у зазначеній справі. Зазначене підтверджується довідкою з ЄДРПОУ від 21 грудня 2012 року
за № 1026/12 та довідкою Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про правовий статус, положенням про Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 13, де зазначено, що Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України має правовий статус суб`єкта без права юридичної особи.
В той же час у вказаній довідці прописано, що головне підприємство Міністерство оборони України.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем у справі повинен бути та є суб`єкт владних повноважень, який має адміністративну процесуальну правоздатність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
11 вересня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу (надійшла 15 вересня 2020 року) на постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 липня
2018 року у справі № 911/2635/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що Міністерство оборони України не має відношення до встановлення факту отримання ОСОБА_1 електромагнітної травми та пов`язаних з цим хронічних захворювань при виконанні обов`язків військової служби, а відтак і права оскаржувати рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 20 листопада 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу за позовом
ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про встановлення факту отримання ушкодження здоров`я при виконанні обов`язків військової служби призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з листопада 1970 року по листопад 1972 року, звільнений у запас на загальних підставах після закінчення строкової служби. З 29 квітня 1971 року по 20 травня 1971 року перебував на стаціонарному лікуванні у в/ч пп 60914 з приводу гострого паропроктиду. 30 квітня 1971 року йому проведено вскриття гнійника і після закінчення лікування виписаний в частину без медичного огляду військово-лікарської комісії.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 158867
від 02 квітня 2014 року ОСОБА_1 встановлено першу "Б" групу інвалідності пожиттєво, захворювання отримано в період проходження військової служби.