Постанова
Іменем України
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 761/16733/19
провадження № 61-12919св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Нові Комунікації",
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Калинчук Анна Сергіївна, товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Нові Комунікації", в інтересах якого діє представник - адвокат Лук`янова Ганна Олександрівна, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., від 04 серпня
2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Телерадіокомпанія "Нові Комунікації" про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 09 листопада 2018 року відбулась пряма трансляція телепрограми "FACE 2 FACE з ОСОБА_3" на телеканалі ZIK за участі народного депутата України ОСОБА_2, а запис передачі розміщений на відповідному веб-сайті вказаного телеканалу та на інтернет-сервісі YouTube.
У вказаній програмі ОСОБА_2 розповсюдив щодо ОСОБА_1 недостовірні відомості, що завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача.
Зокрема, ОСОБА_2 зазначив: "Коли ми разом домоглись його звільнення ( ОСОБА_4 ), призначення ОСОБА_5 стало ще більшим кроком назад, тому що у ОСОБА_4, все таки як у правника, у прокурора, нехай корумпованого, нехай залежного, але було хоч якесь розуміння правил".
Із вказаного висловлювання позивач вважає недостовірною інформацію -твердження про те, що він є корумпований, оскільки він до відповідальності за вчинення корупційних злочинів чи правопорушень не притягувався. Таке твердження висловлене в категоричній формі та поширено серед невизначеного кола осіб. Вказаним також заподіяно позивачу моральної шкоди.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просив суд:
- визнати поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 інформацію у телепрограмі "FACE 2 FACE з ОСОБА_3" у прямій трансляції телеканалу ZIK у період ефірного часу з 20:00 до 21:00 години про те, що ОСОБА_1 корумпований, такою, що не відповідає дійсності, порушує та порочить особисті його немайнові права на повагу до гідності, честі і право на недоторканість ділової репутації та підлягає спростованню;
- зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше місяця з дня набрання рішення суду законної сили зачитати резолютивну частину рішення в ефірі телеканалу ZIK у той самий ефірний час;
- зобов`язати ТОВ "Телерадіокомпанія "Нові Комунікації" не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_2 ефірний час для зачитування рішення суду у той самий ефірний час;
- зобов`язати ТОВ "Телерадіокомпанія "Нові Комунікації" опублікувати повний текст рішення на веб-сайті телеканалу;
- стягнути з відповідачів на користь позивача по 1 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді Осаулова А. А., від 17 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не було доведено факту поширення ОСОБА_2 оспорюваної інформації щодо позивача, оскільки не надано копії справжнього запису програми із визначеними у позові висловлюваннями.
Крім цього, суд вказав, що спірне висловлювання ОСОБА_2 не є твердженням, а є критичним зауваженням та негативним ставленням до особи позивача у час, коли він займав посаду Генерального прокурора України, відіграючи значну роль у суспільно-політичному житті країни, у зв`язку із чим межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. У спірному висловлюванні ОСОБА_2 виклав свої суб`єктивні оціночні судження, свій особистий погляд на роботу на цій посаді позивача у минулий час та свою власну оцінку.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано, що 09 листопада 2018 року ОСОБА_2 у телевізійній програмі "FACE 2 FACE з ОСОБА_3" у прямій трансляції телеканалу ZIK у період ефірного часу з 20:00 до 21:00 години поширено недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 корумпований, яка є такою, що не відповідає дійсності, порушує та порочить особисті немайнові права на повагу до гідності, честі і право на недоторканість ділової репутації
ОСОБА_1 та підлягає спростуванню.
Зобов`язано ОСОБА_2 не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати таку недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 в ефірі телеканалу ZIK у той самий ефірний час коли було здійснено поширення такої інформації.
Зобов`язано ТОВ "Телерадіокомпанія "Нові Комунікації" не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_2 ефірний час на телеканалі ZIK для спростування вищевказаної недостовірної інформації відносно ОСОБА_1 у проміжок часу з 20:00 до 21:00 години.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди. В іншій частині у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору.
Апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що поширена ОСОБА_2 інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, що вказує на вчинення позивачем тих чи інших протиправних дій, які чинним законодавством кваліфікуються як злочини та дискредитують його в очах оточуючих, формуючи у них відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону. При цьому твердження про корумпованість особи може бути достовірним тільки у випадку якщо воно ґрунтується на обвинувальному вироку суду або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, наявності яких не встановлено. Також апеляційним судом враховано, що недостовірна інформація, поширена ОСОБА_2, спричинила моральну шкоду позивачу, а її спростування має бути здійснене у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
28 серпня 2020 року представник ТОВ "Телерадіокомпанія "Нові Комунікації" - адвокат Лук`янова Г. О., 08 вересня 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Калинчук А. С. подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року, залишивши в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2020 року.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Калинчук А. С. та витребувано матеріали справи № 761/16733/19 із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ТОВ "Телерадіокомпанія "Нові Комунікації" - адвоката Лук`янової Г. О. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання постанови Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року.
У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Представник ОСОБА_2 - адвокат Калинчук А. С. підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду зазначила неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 лютого
2019 року у справі № 725/5585/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі
№ 761/8035/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц,
від 27 березня 2019 року у справі № 344/16715/15-ц.
Стверджує, що апеляційним судом не враховано правових гарантій захисту свободи слова та меж допустимої критики публічного діяча.
Звертає увагу, що за час виконання ОСОБА_1 обов`язків Генерального прокурора України відповідно до соціологічних досліджень не змінилося недовірливе ставлення переважної більшості населення України до органів прокуратури, тоді як у липні 2015 року Комітет з питань запобігання та протидії корупції ухвалив рішення рекомендувати Парламенту висловити недовіру ОСОБА_1, у серпні 2015 року ініційоване питання про висловлення недовіри останньому в парламенті, яке підтримало понад
125 народних депутатів України, у вересні 2015 року створено електронну петицію через офіційне інтернет-представництво Президента України про висловлення недовіри Генеральному прокурору України, у березні 2016 року заступник Генерального прокурора України разом з групою слідчих і прокурорів повідомив про ділові зв`язки Генерального прокурора України з прокурорами, щодо яких відкрито кримінальне провадження, а також про намагання загальмувати хід цього провадження, у березні 2016 року відбулася акція протесту під будівлею Генеральної прокуратури України з вимогою звільнити ОСОБА_1 . Вважає, що перелік цих подій характеризує суспільні та політичні настрої щодо ефективності та результативності роботи позивача на займаній ним посаді.
При цьому в своєму виступі ОСОБА_2 вказав про загалом позитивну характеристику позивача, надавши власну оцінку ОСОБА_1, як колишнього Генерального прокурора України, з врахуванням інформації, яка наявна в публічному просторі, у тому числі неодноразової критики професійної діяльності позивача.
Представник ТОВ "Телерадіокомпанія "Нові Комунікації" - адвокат Лук`янова Г. О. підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду зазначила відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Вважає, що апеляційний суд не надав оцінку тому факту, що межі допустимої критики відносно публічної особи є значно ширшими, а також не дослідив обставин заподіяння шкоди особистим немайновим правам позивача. Вислів ОСОБА_2 щодо позивача був загалом позитивним, а оспорюване твердження використане для емоційного забарвлення і не містить конкретики.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційні скарги, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційні скарги залишити без задоволення. Стверджує, що оспорювана інформація подана ОСОБА_2 у формі фактичних тверджень та не може кваліфікуватися як оціночні судження, тоді як судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано принцип презумпції невинуватості.
Вказує, що посилання касаційної скарги ОСОБА_2 на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду є безпідставним, оскільки такі висновки були сформовані за інших фактичних обставин справи, зокрема предметом дослідження в яких була критика посадових осіб, що перебували на відповідній посаді на момент здійснення такої критики.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 листопада 2018 року ОСОБА_2 у телевізійній програмі "FACE 2 FACE з ОСОБА_3" у прямій трансляції телеканалу ZIK у період ефірного часу з 20:00 до 21:00 години вказав: "Коли ми разом домоглись його звільнення ( ОСОБА_4 ), призначення ОСОБА_5 стало ще більшим кроком назад, тому що у ОСОБА_4, все таки як у правника, у прокурора, нехай корумпованого, нехай залежного, але було хоч якесь розуміння правил".
Згідно висновку комісійної експертизи № 1/09-19 за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи мовлення від 17 січня
2019 року висловлення: "Коли ми разом домоглись його звільнення ( ОСОБА_4 ), призначення ОСОБА_5 стало ще більшим кроком назад, тому що у ОСОБА_4, все таки як у правника, у прокурора, нехай корумпованого, нехай залежного, але було хоч якесь розуміння правил" - є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення та довідки МВС України ОСОБА_1 не притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за корупційні злочини та правопорушення, пов`язані з корупцією.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями частини першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, прискіпливої уваги і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених фактичних обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії").
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого
2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, доцільним є врахування положень Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендацій, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях "Газета "Україна-центр" проти України", "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті.
Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.
У зазначеному рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.
Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.
Суд першої інстанції у розглядуваній справі, врахувавши, що ОСОБА_1, будучи публічною особою, обіймав одну із ключових державних посад - Генерального прокурора України у період із 10 лютого 2015 року
по 03 квітня 2016 року, відігравав важливу роль у діяльності держави, а його діяльність на вказаній посаді передбачає підвищений суспільний інтерес, дійшов правильного висновку, що межі допустимої критики позивача у зв`язку із діяльністю на вказаній посаді є значно ширшими, на відміну від пересічної особи.
Районний суд, врахувавши приписи статті 110 ЦПК України, відповідно до яких висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу, вмотивовано відхилив підготовлений на замовлення представника ОСОБА_1 висновок комісійної експертизи № 1/09-19 за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи мовлення від 17 січня 2019 року. При цьому судом звернуто увагу, що зазначеного у висновку експерта словосполучення "… ОСОБА_1 - корупціонер" спірні вислови ОСОБА_2 не містять.
Суд першої інстанції також обґрунтовано вказав, що спірні висловлювання ОСОБА_2 не є твердженнями про вчинення ОСОБА_1 конкретних протиправних діянь, а сам характер таких висловлювань та контекст, в якому вони були викладені, свідчить про власну суб`єктивну оцінку ОСОБА_2 діяльності позивача, як публічної особи.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що характер та контекст в якому були зроблені спірні вислови, посада позивача, періоду діяльності на якій стосувалися ці вислови, свідчать про їх оціночний характер.
ОСОБА_2, будучи станом на 09 листопада 2018 року народним депутатом України, в ході участі у телепрограмі "FACE 2 FACE з ОСОБА_3" висловлював свою особисту думку щодо суспільно-політичного життя країни, у тому числі щодо діяльності Генеральної прокуратури України та її керівників.
При цьому спірні висловлювання ОСОБА_2 загалом зводились до власної оцінки та суб`єктивного порівняння ОСОБА_1 із його наступником на посаді Генерального прокурора України і не містили тверджень про вчинення позивачем будь-яких конкретних правопорушень, у тому числі корупційних.
Правильним також є висновок районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від основних вимог.
На вказані обставини апеляційний суд уваги не звернув та помилково скасував рішення суду першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24 квітня 2019 року у справі
№ 569/5269/16-ц,від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16-ц,
від 28 березня 2018 року у справі № 761/8035/16-ц.
Доводи відзиву ОСОБА_1 про те, що вказані висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин з огляду на різні фактичні обставини, є помилковими, оскільки спірні вислови ОСОБА_2 стосувались саме діяльності ОСОБА_1 на посаді Генерального прокурора України.
Апеляційний суд, погоджуючись з доводами ОСОБА_1 щодо порушення ОСОБА_2 принципу презумпції невинуватості, не звернув уваги на те, що спірні вислови не містять будь-яких фактичних відомостей, тверджень чи звинувачень у вчиненні позивачем конкретних кримінальних чи адміністративних правопорушень.
Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту поширення оспорюваної інформації, є помилковими, однак це не вплинуло на правильність вирішення справи по суті.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції, а тому касаційні скарги підлягають задоволенню, постанова Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року - скасуванню, із залишенням в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня
2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки постанова Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року скасована то підстави для поновлення її виконання відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду