ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2194/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" - Осєтрова В.М.,
Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" - не з`явився,
Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 (у складі колегії суддів: Пушай В.І. (головуючий), Пелипенко Н.М., Попков Д.О.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 (суддя Погорелова О.В.)
у справі № 922/2194/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут", Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (далі - ТОВ "Фортуна", Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" (далі - АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут", Відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - ПрАТ "Харківенергозбут", Відповідач-2) про:
- зобов`язання АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" визначити дані комерційного обліку щодо обсягу спожитої ТОВ "Фортуна" електричної енергії в період з 25.05.2019 по 05.06.2019 за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії розрахункового періоду, наступного після відновлення комерційного обліку періоду, або за календарний період попереднього року, який відповідає періоду порушення роботи вузла обліку;
- зобов`язання АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" передати ПрАТ "Харківенергозбут" дані комерційного обліку щодо обсягу спожитої ТОВ "Фортуна" електричної енергії в період з 25.05.2019 по 05.06.2019 визначені за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії розрахункового періоду, наступного після відновлення комерційного обліку періоду, або за календарний період попереднього року, який відповідає періоду порушення роботи вузла обліку;
- зобов`язання ПрАТ "Харківенергозбут" здійснити розрахунок вартості спожитої ТОВ "Фортуна" електроенергії в період з 25.05.2019 по 05.06.2019 на підставі даних комерційного обліку, переданих АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" та визначених за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії розрахункового періоду, наступного після відновлення комерційного обліку періоду, або за календарний період попереднього року, який відповідає періоду порушення роботи вузла обліку.
Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку з коротким замиканням проводки та руйнуванням (розплавленням) лічильника електричної енергії представниками Відповідача-1 здійснено його заміну та через 4 дні за відсутності представника споживача (Позивача) проведено зчитування показань лічильника, які зазначені в акті технічного огляду, та на підставі яких Відповідачем-2 складено рахунок на оплату і акт приймання-передачі електричної енергії. Проте, зазначені у рахунку та акті дані не відповідають дійсності й суперечать звіту Позивача про показники засобів обліку за період з 25.05.2019 по 05.06.2019. Натомість Відповідач-2 виставив Позивачеві повідомлення від 10.06.2020 про припинення подачі електроенергії з 13.07.2020 та претензію з вимогою про сплату заборгованості за спожиту електроенергію у червні 2019 року (із зазначенням про часткову оплату), з якою Позивач не погоджується посилаючись на відсутність його вини у пошкодженні лічильника.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що положеннями Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено порядок вирішення суперечок, які виникають у зв`язку з виконанням цього Кодексу. Недотримання Позивачем процедури вирішення суперечки між сторонами у даному спорі є підставою для відмови у позові. До таких висновків суд першої інстанції дійшов з урахуванням висновків, викладених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 922/2831/19.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2020 скасовано та закрито провадження у справі № 922/2194/20.
Постанову мотивовано тим, що судом першої інстанції не було враховано неналежність обраних Позивачем способів захисту порушеного права безпосередньо у даній справі № 922/2194/20, що розглядається, в якій Позивач фактично просить надати повторну оцінку тим самим доказам, які були надані судами у справі № 922/2831/19 щодо підтвердження недостовірності показань пошкодженого внаслідок короткого замикання (розплавлення) лічильника. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі також направлені на встановлення юридичних фактів щодо дійсності і правильності показань пошкодженого лічильника, які у свою чергу можуть бути підставами для заперечення обставин щодо обсягів поставленої електричної енергії, у зв`язку з чим не підлягають окремому розгляду у судах, тому формою закінчення розгляду господарської справи у даному випадку є не відмова у позові, а закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Фортуна" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2020, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішення скаржник зазначив про:
- відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень підпунктів 6.12, 6.13 пункту 6 розділу ХІІІ Перехідних положень Кодексу комерційного обліку електричної енергії (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення обліку електричної енергії внаслідок виходу з ладу приладів обліку електричної енергії, що сталося не з вини споживача;
- відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень пунктів 5.1, 5.2, 5.3 Глави 5 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у спірних правовідносинах стосовно можливості звернення до суду для вирішення суперечки між учасниками комерційного обліку без попереднього звернення до Регулятора;
- неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частин 1, 4 статті 4 та частини 1 статті 19 ГПК України, статті 124 Конституції України, без урахування висновків про застосування цих норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 707/76/18;
- неправильне застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, частини 2 статті 5, пункту 4 частини 3 статті 162 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Протоколу першого до Конвенції, без урахування висновків про застосування цих норм права, викладених у постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 у справі № 6-48704св10, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 914/1329/18;
- неправильне застосування підпунктів 6.12, 6.13 пункту 6 розділу ХІІІ Перехідних положень Кодексу комерційного обліку електричної енергії (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які були підставою позову, без урахування висновків про застосування цих правових норм, викладених у постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 925/637/19.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2194/20 за касаційною скаргою ТОВ "Фортуна" з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.06.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 02.06.2021.
АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" та ПрАТ "Харківенергозбут" у поданих до суду відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 - без змін.
АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" та ПрАТ "Харківенергозбут" в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "Фортуна", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" (Постачальник) та ТОВ "Фортуна" (Споживач) укладено договір № 101УЗ про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір № 101УЗ), відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (придбаної) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу сторони визначили наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Постачання електричної енергії здійснюється виключно через електричні мережі АТ "Харківобленерго", АТ "Укрзалізниця" та НЕК "Укренерго".
29.09.2017 АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" (Постачальник) та ТОВ "Фортуна" (Споживач) укладено договір № УЗ/ЕЕЦ/Х-17-01/20216/4684 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 92,0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (придбаної) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
У зв`язку з коротким замиканням, яке призвело до руйнування (розплавлення) лічильника електричної енергії, 05.06.2019 ТОВ "Фортуна" звернулося до виробничого структурного підрозділу Харківське регіональне відділення філії "Енергозбут" АТ "Укрзалізниця" із заявою про проведення перевірки засобів обліку ТОВ "Фортуна", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Бориса Шрамка (Дацька), 5, лічильник № 19304502.
06.06.2019 представниками АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" здійснено розпломбування шафи обліку та демонтування лічильника, який вийшов з ладу, та складено акт технічного огляду, яким засвідчено, що вузол обліку (електричний лічильник, рубильник вводу, трансформатор струму) вигорів (оплавився); в цьому акті зазначено, що вузол обліку розпломбовано, про що складено акти розпломбування та технічної перевірки.
ПрАТ "Харківенергозбут" на підставі отриманих від АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" даних, зокрема, показань пошкодженого лічильника, виставило споживачу - ТОВ "Фортуна" рахунок за електричну енергію, нараховану в червні 2019 року на суму 95 351,15 грн, та направило акт приймання-передачі електричної енергії за Договором № 101УЗ за червень 2019 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним фіксуванням процесу зняття лічильника, сумнівним зчитуванням та фіксуванням показників засобів обліку електричної енергії, та формуванням на підставі таких показань акту приймання-передачі електричної енергії за червень 2019 року та рахунку на оплату електричної енергії Позивач звернувся із позовом до суду в межах справи № 922/2831/19 з вимогами про:
- визнання недостовірними показань лічильника електричної енергії № 19304502, переданих АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут" ПрАТ "Харківенергозбут" за період з 25.05.2019 по 05.06.2019;
- визнання акта технічного огляду, складеного АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут", таким, що не відповідає вимогам, встановленим розділом 5 глави VІІІ "Збір даних комерційного обліку" Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311;
- визнання незаконними та скасування рахунку ПрАТ "Харківенергозбут" за електричну енергію, нараховану в червні 2019 року споживачу ТОВ "Фортуна" за Договором № 101УЗ (о/р101) від 01.01.2019 на суму 95 351,15 грн, та акта приймання-передачі електричної енергії за Договором № 101УЗ від 01.01.2019 за червень 2019 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.03.2020 у справі № 922/2831/19 позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у справі № 922/2831/19 рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2020 скасовано, в позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи у позові виходив з того, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає способам, визначеним положеннями статей 5, 14, 162 ГПК України, статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України. Також указав на те, що рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії лише засвідчують наявність чи відсутність юридичних фактів і не можуть бути предметом позову з огляду на приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, тому вимоги про визнання незаконним та скасування рахунку за електроенергію та акта приймання-передачі електричної енергії, визнання недостовірними показань лічильника електроенергії є неналежними способами захисту порушеного права; суд не вправі визнавати акт технічного огляду, який є внутрішнім актом АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Енергозбут", таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства; вимога про визнання недостовірними показань лічильника електроенергії є вимогою про встановлення юридичних фактів, яка не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, до того ж задоволення такої вимоги не призводить до відновлення прав Позивача.
Постановою Верховного Суду від 16.12.2020 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020, а провадження у справі № 922/2831/19 закрито на пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Верховний Суд у вказаній справі № 922/2831/19 дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання недостовірними показань лічильника, визнання незаконним акта технічного нагляду, визнання незаконним та скасування рахунку за електричну енергію та акта приймання-передачі електричної енергії за своєю природою є вимогами про встановлення юридичних фактів, які у свою чергу можуть бути підставами для заперечення обставин щодо обсягів поставленої електричної енергії, однак вони не підлягають окремому розгляду в судах.
У даній справі № 922/2194/20, що розглядається, позивач звернувся з вимогами про:
- зобов`язання Відповідача-1 визначити дані комерційного обліку щодо обсягу спожитої Позивачем електричної енергії в період з 25.05.2019 по 05.06.2019 за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії розрахункового періоду, наступного після відновлення комерційного обліку періоду, або за календарний період попереднього року, який відповідає періоду порушення роботи вузла обліку;
- зобов`язання Відповідача-1 передати Відповідачу-2 дані комерційного обліку щодо обсягу спожитої Позивачем електричної енергії в період з 25.05.2019 по 05.06.2019 визначені за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії розрахункового періоду, наступного після відновлення комерційного обліку періоду, або за календарний період попереднього року, який відповідає періоду порушення роботи вузла обліку;
- зобов`язання Відповідача-2 здійснити розрахунок вартості спожитої Позивачем електроенергії в період з 25.05.2019 по 05.06.2019 на підставі даних комерційного обліку, переданих Відповідачем-1 та визначених за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії розрахункового періоду, наступного після відновлення комерційного обліку періоду, або за календарний період попереднього року, який відповідає періоду порушення роботи вузла обліку.
Підставами позову визначено порушення Відповідачами положень глави 8.4 Розділу VII Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та підпунктів 6.12 - 6.16 пункту 6 розділу ХІІІ Перехідних положень Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог, та закриваючи провадження у справі вказав на те, що Позивачем обрано не ефективний спосіб захисту, який не призведе до відновлення порушеного права, оскільки в межах справи № 922/2194/20 Позивач фактично просить суд надати повторну оцінку тим самим доказам, які вже були оцінені у справі № 922/2831/19.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції при посиланні на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції у постанові від 15.06.2020 у справі № 922/2831/19, не враховано, що постановою Верховного Суду від 16.12.2020 скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанції та закрито провадження у справі № 922/2831/19.
Отже, апеляційним господарським судом здійснено обґрунтування оскаржуваної постанови обставинами, які фактично не існували на час апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції у цій справ, що є порушенням приписів статей 73, 74, 76, 77, 78, 86, 91 ГПК України щодо забезпечення всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції, зазначаючи в оскаржуваній постанові про те, що позовні вимоги Позивача у даній справі, що розглядається, є вимогами про встановленням юридичних фактів щодо дійсних і правильних показників пошкодженого лічильника, які у свою чергу можуть бути підставами для заперечення обставин щодо обсягів поставленої електричної енергії, не врахував, що предмет позову у даній справі не є тотожними предмету позову, заявленому у справі № 922/2831/19.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції, виходячи з предмета і підстав позову у даній справі, не здійснив належного правового аналізу усіх заявлених позовних вимог, які є вимогами про зобов`язання Відповідачів вчинити певні дії, та не врахував, що такий спосіб захисту може застосовуватися за наявності зобов`язальних правовідносин між позивачем та відповідачем у тих випадках, коли відповідач зобов`язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов`язок.
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Водночас, позивач як особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
При цьому оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суду слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Отже, для з`ясування наведеного вище, а відтак і правильного вирішення спору у даній справі, суду апеляційної інстанції у межах наданих повноважень процесуальним законом належало здійснити перевірку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями частин 1 та 2 статті 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з підпунктом "в" пункт 3) частини 1 статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги скаржник послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на вирішення спору без урахування правових висновків, викладених у численних постановах Верховного Суду щодо належності обраного способу захисту.
Проте, апеляційним господарським судом зазначеним доводам не було надано юридичної оцінки.
За змістом частини 2 та 5 статті 236 ГПК України законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідає.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.
У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.
Аналогічно, у даній справі, ненадання судом апеляційної інстанції належної оцінки всім обставинам справи з безпосереднім дослідженням наявних у справі доказів, колегія суддів вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції.
Водночас відповідні порушення не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції в силу імперативного припису частини 2 статті 300 названого Кодексу, згідно з якими цей суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на те, що відповідне порушення норм процесуального права допущене саме судом апеляційної інстанції, постанова апеляційного господарського суду зі справи підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За наведеного та враховуючи мотиви скасування постанови суду апеляційної інстанції, розгляд інших доводів касаційної скарги, Суд вважає передчасним.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною 4 статті 310 ГПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Згідно з частиною 1 статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
З урахуванням наведеного касаційна скаргу ТОВ "Фортуна" підлягає частковому задоволенню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У зв`язку з направлення справи на новий апеляційний розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд