Постанова
Іменем України
06 липня 2021 року
м. Київ
справа № 137/1142/19
провадження № 51-1848 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого Остапука В. І.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Мацюка О. І.,
представника цивільного
відповідача
АТ "Вінницяобленерго" Коцулима П. В.,
в режимі відеоконференції:
представника потерпілих Кравчука М. О.,
потерпілої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Мацюка О.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2, цивільних позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також цивільного відповідача АТ "Вінницяобленерго" на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020210000164, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Літинського районного суду Вінницької області від 03 вересня 2020 року ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України на 5 років позбавлення волі.
Стягнуто з АТ "Вінницяобленерго" на користь ОСОБА_1 завдану їй моральну шкоду в сумі 250 000 грн.
Стягнуто з АТ "Вінницяобленерго" на користь ОСОБА_3 завдану їй моральну шкоду в сумі 250 000 грн.
Вирішено питання речових доказів у провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 лютого 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку, ОСОБА_2 засуджено за те, що він, будучи майстром 1 групи дільниці з ремонту устаткування підстанцій служби підстанцій 35 кВ і вище, 27 червня 2019 року близько 10:00 год, прибувши з бригадою під його керівництвом на підстанцію 35/10 кВ "Бруслинів", що знаходиться в с. Бруслинів Вінницької області, для робіт по ошиновці шинного моста 10 кВТ на КРУЗ-10 кВ та введення в роботу трансформатора, не провівши інструктаж, необхідний для проведення робіт та не забезпечивши їх безпечне виконання, не проконтролював дії підлеглого електрослюсаря ОСОБА_4, який самовільно зайшов на територію підстанції ПС 35/10 кВ та отримав удар електричним струмом від чого помер на місці події. Відповідно до висновку експерта №629 від 27 червня 2019 року смерть ОСОБА_4 настала від сполучної травми тіла.
Згідно з актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27 червня 2019 року на території ПС 35/10 кВ "Бруслинів" АТ "Вінницяобленерго" складеного Управлінням Держпраці у Вінницькій області від 13 серпня 2019 року, нещасний випадок, який стався на підприємстві допущений з вини ОСОБА_2 - майстра 1 групи дільниці з ремонту устаткування підстанцій служби підстанцій 35 кВ і вище, який порушив вимоги п.6.1.8 Правил безпечної експлуатації електроустановок (НПАОП 40.1-1.01-97), затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.1997 року №257, пункти 2.5, 2.8 Посадової інструкції майстра 1 групи дільниці з ремонту устаткування підстанцій служби підстанцій 35 кВ і вище, затвердженої технічним директором АТ "Вінницяобленерго" від 02 січня 2019 року, зокрема: не організував безпечне виконання робот із дотриманням вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, не здійснив постійний нагляд за членами бригади, не забезпечив контроль за підлеглим персоналом; ОСОБА_4 - електрослюсаря з ремонту устаткування розподільних пристроїв 4 розряду, який порушив вимоги пунктів 5.2.2, 7.1.1 Правил безпечної експлуатації електроустановок (НПАОП 40.1-1.01-97) затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року №257 та п.2.1 Інструкції з охорони праці №1.16 для електрослюсаря по ремонту устаткування розподільних пристроїв, затвердженої наказом генерального директора ПАТ "Вінницяобленерго" від 07 грудня 2015 року, зокрема: самовільно прийняв рішення розпочати роботи без виконання технічних заходів щодо підготовки робочого місця, без перевірки відсутності напруги.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Мацюк О.І. просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв`язку з відсутністю в діянні останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що на час коли стався нещасний випадок, бригада ОСОБА_2 не приступила до виконання будь-яких робіт на підстанції, оскільки наряд чи розпорядження ще не були видані, тобто ОСОБА_2 ще не являвся керівником робіт відповідно до положень п. 6.1.8. Правил безпечної експлуатації електроустановок. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки діям електрослюсаря з ремонту устаткування розподільних пристроїв 4 розряду ОСОБА_4, який згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку, складеним Управлінням Держпраці у Вінницькій області, порушив вимоги п. 5.2.2. та п. 7.1.1. ПБЕЕ, а також п.2.1. Інструкції з охорони праці №1.16 для електрослюсаря по ремонту устаткування розподільних пристроїв, що свідчить про відсутність, на його думку, причинного зв`язку між діянням ОСОБА_2 та смертю ОСОБА_4 . В зв`язку з цим вважає вирок суду таким, що не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, оскільки викладене в ньому формулювання обвинувачення, в аспекті кримінально-правової оцінки, є неправильним. Не погоджується з ухвалою апеляційного суду та вважає її суперечливою за своїм змістом і такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Стверджує про відсутність в її змісті належних відповідей на доводи його апеляційної скарги. Також, крім іншого, вказує на суворість призначеного ОСОБА_2 покарання, оскільки за всіх наведених обставин та даних про особу засудженого, наближене до максимального розміру і найсуворішого виду покарання, є таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості.
У аналогічних за змістом та вимогами касаційних скаргах цивільні позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ставлять питання про зміну вироку суду першої інстанції і ухвали суду апеляційної інстанції та збільшення розміру стягнутої суми в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди до 1 000 000 грн та 2 000 000 грн, відповідно. В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином враховано глибини всіх душевних страждань через втрату чоловіка і батька, що призвели до депресії, оскільки це найбільша втрата їх життя.
У касаційній скарзі цивільний відповідач АТ "Вінницяобленерго" ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільних позовів, шляхом прийняття рішення про відмову в їх задоволенні. Вважає, що заподіяна позивачам моральна шкода не обґрунтована належним чином та не підтверджується жодними доказами. Посилається на те, що ОСОБА_4 самовільно прийняв рішення розпочати роботи без виконання всіх необхідних технічних заходів, а тому порушення вимог нормативних документів з боку ОСОБА_2 хоч і мали місце, проте не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю електрослюсаря ОСОБА_4, яка настала саме внаслідок його особистих необережних дій.
Захисник Мацюк О.І. під час касаційного розгляду підтримав подану ним касаційну скаргу і просив її задовольнити. Касаційні скарги цивільних позивачів та цивільного відповідача просив залишити без задоволення.
Цивільний позивач ОСОБА_1 надіслала заперечення на касаційну скаргу захисника Мацюка О.І., в яких, посилаючись на безпідставність, на її думку, наведених доводів, просила в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Під час касаційного розгляду ОСОБА_1 підтримала подані нею та ОСОБА_3 касаційні скарги, а касаційні скарги цивільного відповідача та захисника Мацюка О.І. вважала безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Представник цивільного відповідача АТ "Вінницяобленерго" Коцулима П.В. під час касаційного розгляду висловив позицію на підтримання касаційної скарги цивільного відповідача та касаційної скарги захисника, а касаційні скарги цивільних позивачів просив залишити без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду вважав, що касаційні скарги захисника, цивільних позивачів та цивільного відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Представник цивільних позивачів - адвокат Кравчук М.О. під час касаційного розгляду просив задовольнити касаційні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_3, а касаційні скарги захисника і цивільного відповідача просив залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що сторона захисту не погоджується з засудженням ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України та вважає, що в діях останнього відсутній склад зазначеного кримінального правопорушення.
Водночас, з матеріалів справи видно, що аналогічні за змістом та вимогами доводи були наведені захисником в його апеляційній скарзі та вже були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Таким чином закон вимагає від суду проаналізувати усі доводи апеляційної скарги та дати на них мотивовані відповіді.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд, переглядаючи апеляційні скарги захисника в інтересах засудженого, а також інших учасників кримінального провадження дотримався наведених вимог закону.
Переглядаючи справу за апеляційною скаргою Мацюка О.І., в якій він зазначав про неповноту судового розгляду, наводив доводи щодо незаконності, на його думку, вироку, в зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність через відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, оскільки вважав, що останній не є суб`єктом цього злочину, між його діями та смертю потерпілого відсутній причинно-наслідковий зв`язок, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, обґрунтовано визнані безпідставними. Зокрема, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2, працюючи майстром дільниці з ремонту устаткування підстанцій служби підстанцій 35 кВ і будучи особою, зобов`язаною дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити, виконуючи трудові обов`язки, за детально описаних у вироку обставин 27 червня 2019 року на території ПС 35/10 кВ "Бруслинів" не провів інструктаж, необхідний для проведення робіт, не забезпечив безпечне виконання робот із дотриманням вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, не здійснив постійний нагляд за членами бригади, не забезпечив контроль за підлеглим персоналом, чим порушив вимоги п.6.1.8 Правил безпечної експлуатації електроустановок (НПАОП 40.1-1.01-97), затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.1997 року №257, п.п.2.5;2.8 Посадової інструкції майстра 1 групи дільниці з ремонту устаткування підстанцій служби підстанцій 35 кВ і вище, затвердженої директором технічним АТ "Вінницяобленерго" від 02.01.2019 року, що призвело до нещасного випадку (загибелі людини).
ОСОБА_2 повинен був керуватись нормативно-правовими актами при виконанні своїх трудових обов`язків, а саме: Правилами безпечної експлуатації електроустановок (НПАОП 40.1-1.01-97), затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.1997 р. №257, Посадовою інструкцією майстра 1 групи дільниці з ремонту устаткування підстанцій служби підстанцій 35 кВ і вище, затвердженою директором технічним АТ "Вінницяобленерго" від 02.01.2019 року.
Відповідно до Посадової інструкції майстра 1 групи дільниці з ремонту устаткування підстанцій служби підстанцій 35 кВ і вище, затвердженої директором технічним АТ "Вінницяобленерго" від 02.01.2019 року майстер розглядає можливість і створює умови для безпечного виконання підлеглим персоналом запланованих робіт відповідно конструкціям обладнання. Контролює виконання працівниками правил безпеки; веде нагляд за підлеглим персоналом в період виконання робіт на ПС. Майстер 1 групи дільниці з ремонту устаткування підстанцій служби підстанцій 35 кВ і вище, несе відповідальність за здійснення ним особисто або підпорядкованим йому персоналом порушень правил ОП, ППБ, ТЕ і виробничих інструкцій.
За Правилами безпечної експлуатації електроустановок (НПАОП 40.1-1.01-97), затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.1997 р. №257, Керівник робіт призначається у разі виконання робіт за нарядами і розпорядженнями, крім тих, що виконуються одноособово. Керівник робіт відповідає за: виконання заходів безпеки, передбачених нарядом або розпорядженням, та їх достатність; чіткість та вичерпність інструктажу членів бригади; наявність, справність та правильність використання необхідних засобів захисту, інструменту, інвентаря; наявність та збереження встановлених на робочому місці заземлень, огороджень, знаків та плакатів безпеки і замикальних пристроїв протягом робочої зміни; ( абзац шостий пункту 6.1.8 розділу 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держнаглядохоронпраці N 26 ( z0213-00 ) від 25.02.2000 ); організацію та безпечне виконання роботи і дотримання вимог цих Правил.
Керівнику робіт слід постійно наглядати за членами бригади і усувати від роботи членів бригади, які порушують ці Правила, а також тих, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння.
З огляду на наведене, апеляційний суд обґрунтовано погодився з вироком суду першої інстанції, в якому дана вірна оцінка доказам у справі, а дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 271 КК України, кримінальна відповідальність за якою настає за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб`єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.
Крім того, апеляційний суд правильно визнав безпідставними посилання захисника на те, що причиною нещасного випадку стали необережні дії самого потерпілого, оскільки вони спростовуються показаннями свідків, актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, складеного Управлінням Держпраці у Вінницькій області від 13 серпня 2019 року. При цьому, правильно звернув увагу на те, що самовільні та необережні дії потерпілого є наслідками порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації - ОСОБА_2, який повинен був постійно наглядати за членами бригади і усувати від роботи членів бригади, які порушують ці Правила.
Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, ретельно перевірив всі наведені стороною захисту доводи та констатував, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 і юридична оцінка його дій за ч. 2 ст. 271 КК України є правильними і такими, що відповідають доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованими.
Вказаний суд не знайшов підстав для скасування вироку з наведених у апеляційній скарзі захисника мотивів та, при цьому, вмотивовано, з посиланням на відповідні наявні в справі докази, констатував правильність встановлених судом першої інстанції висновків щодо описуваної у вироку події та обґрунтовано визнав безпідставними твердження сторони захисту про невинуватість засудженого.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду, відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
При цьому, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, в зв`язку з заявленим стороною захисту клопотанням, повторно дослідив всі докази в справі та здійснив апеляційний розгляд у відповідності до вимог статей 404, 405 КПК України.
При перевірці доводів апеляційних скарг цивільних позивачів та цивільного відповідача щодо вирішення цивільного позову та розміру стягнутої в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, вказаний суд не знайшов підстав для його зменшення чи збільшення і прийняв правильне рішення щодо залишення вироку суду першої інстанції без зміни і в цій частині.
Рішення суду про цивільний позов прийнято з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 1167, 1194 ЦК України. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України в цій частині, у ньому наведено підстави для задоволення цивільного позову.
У касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважають, що виходячи з непоправної втрати, що настала у зв`язку з вчиненим ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням та їх страждань через загибель батька та чоловіка, відповідатиме вимогам розумності та справедливості стягнення всього заявленого ними в цивільних позовах розміру моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Доводи касаційних скарг потерпілих про необхідність стягнення всієї заявленої в цивільних позовах суми заподіяної моральної шкоди колегія суддів вважає непереконливими, оскільки за встановлених судом обставин кримінального провадження (порушення Правил безпечної експлуатації електроустановок в тому числі і потерпілим), його наслідків, відповідатиме вимогам розумності та справедливості сума в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди - по 250 000 грн кожному.
При цьому, перевіряючи доводи апеляційної скарги цивільного відповідача щодо вирішення цивільних позовів та необхідності прийняття рішення про відмову в їх задоволенні, вказаний суд також не знайшов підстав для цього та прийняв правильне рішення щодо залишення вироку суду першої інстанції без зміни і в цій частині. З наведеними в ухвалі висновками апеляційного суду, погоджується і суд касаційної інстанції.
Водночас, що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання та доводів касаційної скарги захисника про його надмірну суворість, то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обираючи покарання ОСОБА_2 із усіх передбачених санкцією ч. 2 ст. 271 КК України видів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, враховуючи дані про особу засудженого та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, прийняв рішення про необхідність призначення найсуворішого заходу примусу у розмірі, наближеному до максимального. При цьому, рішення про те, що саме таке покарання відповідатиме характеру вчинених ОСОБА_2 дій та сприятиме його виправленню і попередженню вчиненню ним нових злочинів, належним чином не обґрунтував.
Як убачається зі справи, ОСОБА_2 вчинив злочин з необережності, має позитивні характеристики з місця роботи та за час своєї трудової діяльності зарекомендував себе як відповідального і хорошого працівника, обставин, які б обтяжували покарання немає. Судами попередніх інстанцій встановлено, що потерпілим ОСОБА_4 також було допущено порушення вимог пунктів 5.2.2, 7.1.1 Правил безпечної експлуатації електроустановок. Тому, колегія суддів вважає, що за наведених обставин та даних про особу засудженого, виправлення ОСОБА_2 можливе у менш короткий строк, ніж обрав суд першої інстанції і приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зменшення розміру призначеного йому покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 271 КК України. В зв`язку з цим, судові рішення в частині призначеного покарання підлягають зміні, а касаційна скарга захисника Мацюка О.І. - частковому задоволенню.
Водночас, зважаючи на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу в частині вирішення цивільних позовів, підстав для задоволення касаційних вимог цивільних позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також цивільного відповідача АТ "Вінницяобленерго" немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438 КПК України, Суд