ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-4555/08/1570
адміністративне провадження № К/9901/18614/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної плати, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року (судді-доповідача - Федусика А.Г., судді: Бойка А.В., Кравченка К.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. 27 квітня 2020 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1, позивач) про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року.
1.1. В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення на його користь про поновлення на роботі, не вирішив питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не встановив розмір такого заробітку за правилами, закріпленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. В лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (після направлення справи до суду першої інстанції за наслідком касаційного оскарження) у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 вересня 2019 року, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ Управління ветеринарної медицини в Одеській області №05-к від 31 січня 2008 року в частині звільнення позивача; поновив позивача на роботі на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи - державного інспектора ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області з 01 лютого 2008 року; стягнув з Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 року по день поновлення на роботі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. 23 березня 2018 року до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткове судове рішення у справі №2а-4555/08/1570 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 року по день поновлення на роботі, вказавши конкретно суму, яка підлягає стягненню з відповідача.
6. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року замінено Головне управління ветеринарної медицини в Одеській області на його правонаступника - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
7. Додатковою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2008 року по день поновлення на роботі в розмірі 159 824, 86 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні вісімдесят шість копійок).
8. 27 квітня 2020 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року.
9. У заяві просив ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь недонарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу. Заявник вважає, що приймаючи додаткове судове рішення від 12 червня 2018 року, суд при обчисленні розміру середнього заробітку не врахував підвищення розміру посадового окладу позивача за раніше займаною посадою.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27 квітня 2020 року про ухвалення додаткового рішення до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року.
11. Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, враховуючи прийняття постанови від 12 червня 2018 року, вирішив усі позовні вимоги, заявлені позивачем.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
12. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року, а справу №2а-4555/08/1570 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
13. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою. Підставою відкриття стало оскарження рішення суду апеляційної інстанції, визначеного у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; ухвала про відмову в ухваленні додаткового рішення).
14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що підставою для касаційного оскарження стало здійснення розгляду справи неповноважним складом суду, оскільки додаткове судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу та виносили основне судове рішення. На думку заявника, при ухваленні оскаржуваного рішення суд порушив частину третю статті 252 КАС України.
15. Також, на думку позивача, судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини другої статті 37 та частина перша статті 39 КАС України, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення приймав участь суддя Бойко А.В., який не міг брати участь у розгляді цієї справи. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі, що розглядається, задоволено заяву вказаного судді про самовідвід.
16. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу позивача. У відзиві вказано, що заява позивача фактично полягає у його не згоді із визначеною судом сумою стягнення середнього заробітку, а тому це питання не може бути предметом розгляду при винесенні додаткового рішення.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
17. Частиною третьою статті 3 КАС України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) передбачено, що провадження в адміністративних справах -здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Відповідно до частини тринадцятої статті 31 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
19. Частиною першою статті 35 КАС України визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
20. Згідно із частиною другою статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
21. Частиною першою статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
22. Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.