РІШЕННЯ
Іменем України
05 липня 2021 року
Київ
справа №9901/159/21
адміністративне провадження №П/9901/159/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
головуючого судді - Губської О.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Калашнікової О.В., Загороднюка А.Г., Уханенка С.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Лісник Т.В.,
представника позивача - Буняка В.С.,
представника відповідача - Цуцкірідзе І.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження
адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною і нечинною ухвали,
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та предмет спору
18 травня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з вказаною позовною заявою, у якій просить:
визнати протиправною і нечинною ухвалу Вищої ради правосуддя від 4 березня 2021 року № 570/0/15-21 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Соснівського районного суду міста Черкаси у відставку.
Стислий виклад позицій учасників справи
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що у лютому 2021 року вона звернулася до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач), з відповідною заявою про відставку, однак ухвалою Вищої ради правосуддя від 04.03.2021р. №570/0/15-21 заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Соснівського районного суду міста Черкаси у відставку залишено без розгляду.
Ця ухвала відповідача мотивована тим, що на дату звернення з відповідною заявою позивач не здійснює правосуддя.
Копія ухвали Вищої ради правосуддя від 04.03.2021р. №570/0/15-21 позивачу не направлялася.
Вказану ухвалу відповідача позивач отримала нарочно у Соснівському районному суді міста Черкаси 19 квітня 2021 року.
Позивач вважає ухвалу Вищої ради правосуддя від 04.03.2021р. №570/0/15-21 неправомірною, такою, що суперечить положенням Конституції України, Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та протоколів до неї, і підлягає визнанню судом нечинною, оскільки ключовим у праві на відставку є саме питання наявності чи відсутності в особи необхідного стажу для отримання відповідних соціальних гарантій.
На думку позивача, хоча на дату прийняття змін до Закону в частині порядку обліку стажу роботи на посаді судді, вона вже звільнилася з посади судді за власним бажанням і не здійснювала правосуддя, проте відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони й інші нормативно-правові акти, що покращують положення особи, мають зворотню дію в часі.
Тобто, вважає відсутніми правові підстави виключати її з кола осіб, які з урахуванням змін до статті 137 Закону "Про судоустрій і статус суддів" мають право подати відповідну заяву про відставку й отримати від держави гарантоване в такому випадку матеріальне забезпечення.
Вказує, що саме такий підхід застосовується державою Україна в інших видах правовідносин у сфері державного соціального забезпечення, зокрема, у сфері нарахування пенсій.
Зазначає, що різне ставлення до осіб, які перебували на посаді судді й здійснювали правосуддя, зокрема різний облік їх стажу перебування на посаді судді для відповідних соціальних нарахувань, виключно на підставі дати їх звільнення з посади, очевидно, не має жодного належного виправдання. Зокрема, оскаржувана ухвала відповідача не містить відповідного правового обгрунтування, оскільки відповідач як на підставу свого рішення посилається на процедурні аспекти, відповідно до яких, зокрема внутрішнього регламенту Вищої ради правосуддя України, підлягає розгляду виключно заява про відставку громадянина, який на час розгляду такої заяви здійснює правосуддя.
Однак, позивач вважає такий підхід Вищої ради правосуддя занадто формальним і дискримінаційним. Крім того, неповнота або суперечність певних законодавчих процедур, на що по суті посилається Вища рада правосуддя в оскаржуваній ухвалі, не може бути підставою до звуження або обмеження прав людини.
09 червня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов письмовий відзив відповідача на позовну заяву, у якому він вказує про свою незгоду з викладеними позивачем у позові доводами та повідомляє свою думку про його безпідставність та необґрунтованість. При цьому зазначає, що під час постановлення спірної ухвали відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури, встановленої чинним законодавством України, а тому підстави для визнання цього рішення протиправним та скасування в судовому порядку відсутні. Також вказує, що оскільки ОСОБА_1 вже звільнена з посади судді за власним бажанням, тому Рада правомірно залишила без розгляду її заяву про звільнення з посади у відставку.
16 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, у якій вона вказала на те, що відзив не містить спростувань тверджень її позовної заяви, а також не проаналізовано питання дискримінації позивача в порівнянні з іншими особами, які на сьогодні подають відповідні заяви про відставку.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно ігнорує практику Європейського суду з прав людини та помилково стверджує про те, що не вчиняв жодних дій, які б створювали для позивача права і обов`язки, оскільки не враховує заборону дискримінації та фактично ухиляється від розгляду по суті заяви позивача про відставку, не приводячи аргументів необхідності такої дискримінації, посилаючись виключно на положення свого Регламенту.
Зазначає також про безпідставність посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки в означеній справі Суд обмежився одним реченням у висновку про відсутність дискримінації позивача, який стверджував про наявні у нього захворювання. Втім, у цій справі позивач вказує про дискримінаційне ставлення до неї стосовно права власності(майна), а саме: невідповідність підходу і рішення відповідача статті 1 Протоколу Першого і статті 14 Європейської конвенції з прав людини.
Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито провадження цій адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Судове засідання призначено на 14 червня 2021 року об 11:30 годині.
08 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява від Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв?язку із застосуванням Урядом заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року цю заяву задоволено.
У призначений час 14 червня 2021 року розгляд справи відкладено на 11:00 годину 05 липня 2021 року.
Встановлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, Суд встановив наступні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 працювала на посаді судді Соснівського районного суду міста Черкаси з грудня 2001 року до квітня 2016 року.
На підставі постанови Верховної Ради України від 19.04.2016р. №1118- VIII і згідно наказу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.04.2016р. №15-0 позивач звільнена з посади судді за власним бажанням і 29.04.2016р. відрахована зі штату відповідного суду.
На дату звільнення вона мала загальний стаж роботи в галузі права 27 років 07 місяців 10 днів, у тому числі 14 років 04 місяці й 10 днів стажу роботи на посаді судді.
Станом на квітень 2016 року позивач не мала достатнього стажу судді, необхідного для виходу у відставку у чинній на той час редакції статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тому подала заяву про звільнення з посади судді за власним бажанням у зв`язку з тяжкою хворобою свого чоловіка, який на той час потребував постійного догляду.
Надалі, згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд України" №2509 - VIII від 12.07.2018 року, стаття 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнена частиною другою наступного змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
У зв`язку з цим позивач вважає, що на сьогодні відповідно до частини другої статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вона має достатній стаж для виходу у відставку з посади судді.
Враховуючи зазначене у лютому 2021 року позивач звернулася до Вищої ради правосуддя із заявою про звільнення її з посади судді у відставку.
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 04.03.2021р. №570/0/15-21 заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Соснівського районного суду міста Черкаси у відставку залишено без розгляду.
Ухвала Вищої ради правосуддя від 04.03.2021 р. №570/0/15-21 мотивована тим, що на дату звернення з відповідною заявою позивач не здійснює правосуддя.
Вважаючи цю ухвалу відповідача неправомірною та такою, що суперечить положенням Конституції України, Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та протоколів до неї, і має бути визнана нечинною, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду
Оцінюючи наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечень на нього, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктами другим та третім частини першої якої правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій, бездіяльності та актів, зокрема, Вищої ради правосуддя.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України встановлено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Аналогічне положення закріплене і у пункті 6 частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
Судом встановлено, що 12.02.2021 до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА_1, яку вона просила прийняти як заяву про відставку з посади судді Соснівського районного суду міста Черкас.
Ця заява позивача оспорюваним рішенням відповідача залишена без розгляду з огляду на те, що рішенням Вищої ради юстиції від 26.11.2015 № 915/0/15-15 внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Соснівського районного суду міста Черкас у зв`язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням і Постановою Верховної Ради України від 19.04.2016 року №1118-VІІІ остання звільнена з посади судді за власним бажанням, тобто не здійснює правосуддя.
За цих обставин Верховний Суд вважає, що відповідач, ухвалюючи це рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а відтак відсутні підстави для визнання його протиправним і скасування з огляду на наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів".
Порядок звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням врегульоване, зокрема, статтею 116 вказаного Закону, відповідно до частин першої - третьої якої передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Згідно з положеннями статті 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. У разі звернення судді із заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади після попереднього з`ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус. Вища рада правосуддя має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
Процедурні питання здійснення ВРП повноважень, визначених Конституцією України, законами України "Про Вищу раду правосуддя", "Про судоустрій і статус суддів", іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття ВРП, її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності ВРП регулює Регламент Вищої ради правосуддя, затверджений рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, з урахування внесених змін) (далі - Регламент).
Згідно з пунктами 15.1 та 15.2 глави 15 Регламенту питання про звільнення судді з підстав неспроможності виконувати повноваження за станом здоров`я (пункт 1 частини шостої статті 126 Конституції України); подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України) розглядається Радою на засіданні у пленарному складі. Заява про відставку або про звільнення за власним бажанням подається суддею до Ради.
Відповідно до пункту 15.7 глави 15 Регламенту, якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член Ради - доповідач своєю ухвалою залишає заяву (висновок, подання) без розгляду.
Пунктом 9.1 Регламенту ВРП передбачено, що результатом розгляду питань діяльності Ради та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Ради є рішення, які ухвалюють у таких формах: рішення; ухвала; протокольна ухвала. Питання, пов`язані з відкриттям справи, зупиненням провадження у справі, залишенням заяви без розгляду та її поверненням, поверненням дисциплінарної скарги, а також в інших випадках, визначених цим Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал.
Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача, ВРП, посилаючись на пункти 9.1, 15.7 Регламенту ВРП, залишила без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Соснівського районного суду міста Черкас у відставку, оскільки Постановою Верховної Ради України від 19.04.2016 року №1118-VІІІ її звільнено з посади судді за власним бажанням.
Відповідно до відомостей витягу з протоколу № 17 засідання Вищої ради правосуддя від 04.03.2021 за таке рішення проголосували 17 членів Ради одноголосно.
Наявні в матеріалах справи документи, а також зміст позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні свідчать, що рішення компетентного органу про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за власним бажанням останньою не оскаржувалось, не скасоване та є чинним.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведене правове регулювання, колегія суддів погоджується із доводами відповідача, що ВРП в межах повноважень, не порушуючи права позивача, враховуючи, що вона вже звільнена з посади судді за власним бажанням, правомірно залишила без розгляду її заяву про звільнення з посади судді у відставку.
За цих обставин Верховний Суд доходить висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Такий висновок Суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 11.03.2021 у справі №9901/239/20.
При цьому Суд відхиляє доводи позивача, підтримані представником позивача у судовому засіданні, про те, що у спірних правовідносинах наявна дискримінація позивача щодо розміру майнового забезпечення з огляду на таке.
Це твердження позивач обґрунтовує положеннями статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 1, 3, 21, 24 Конституції України і вказує про різне ставлення до осіб, які перебували на посаді судді й здійснювали правосуддя, зокрема різний облік їх стажу перебування на посаді судді для відповідних соціальних нарахувань, виключно на підставі дати їх звільнення з посади, що, на її думку, не має жодного належного виправдання.
Вказує, що спірна ухвала позивача порушує її майнові інтереси і свідчить про дискримінацію щодо неї за майновим станом.
Втім, Верховний Суд вважає такі твердження позивача безпідставними, помилковими і такими, що не мають правового підґрунтя, оскільки відповідно до діючого на час звільнення позивача з посади судді за власним бажанням законодавства вона не мала необхідного стажу для виходу у відставку і не набула права на відповідний вид матеріального забезпечення, а тому не мала і не могла мати законних сподівань та легітимних очікувань у межах наявних у неї прав на отримання грошового забезпечення (довічного утримання) як суддя у відставці і подібна зміна законодавства не може змінити статус судді, який уже звільнений з посади.
Отже, у спірних правовідносинах відсутнє порушення майнового інтересу позивача та відсутня дискримінація щодо неї за майновим станом.
Щодо доводів позивача про відсутність у Вищої ради правосуддя визначених законом підстав для прийняття ухвали про залишення її заяви без розгляду і безпідставне застосування у спірних правовідносинах підзаконного нормативно-правового акту - Регламенту Верховний Суд зазначає таке.
Під час розгляду справи Верховний Суд встановив, що спірна ухвала відповідача постановлена з посиланням на пункти 9.1, 15.7 Регламенту ВРП.
Так, засади діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ (далі - Закон України № 1798-VІІІ, в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон України № 1402-VІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Процедурні питання здійснення нею повноважень урегульовано положеннями Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, із змінами (далі - Регламент).
Відповідно до статті 3 Закону України № 1798-VІІІ ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Порядок та підстави звільнення судді з посади регламентовано Конституцією України та нормами спеціального законодавства - Законами України "Про Вищу раду правосуддя" та "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно із пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Статтею 55 Закону України № 1798-VІІІ регламентовано звільнення судді з посади за загальними обставинами.
Частинами першою та четвертою цієї статті визначено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення (зокрема, звільнення судді у відставку).
Статтею 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку, а також має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Судом встановлено, що Вища рада правосуддя, отримавши заяву позивача про звільнення її з посади судді у відставку у той час, коли остання вже є звільненою з цієї посади за власним бажанням, визнала відсутніми підстави для задоволення такої заяви чи відмови у її задоволенні.
Виходячи зі змісту вказаних Законів, Верховний Суд підсумовує, що ВРП наділена повноваженнями за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, ухвалити вмотивоване рішення (зокрема, звільнення судді у відставку).
Проте, приписи цих Законів не передбачають процедуру розгляду питання про звільнення судді Радою у випадку, коли суддя вже звільнений з посади або його повноваження припинені.
Натомість, порядок розгляду вказаних заяв у такому випадку визначено пунктом 15.7 глави 15 Регламенту, за яким якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, член Ради - доповідач своєю ухвалою залишає заяву (висновок, подання) без розгляду.
З огляду на це та враховуючи не врегулювання означеного питання Законами та наявність затвердженої відповідної правової процедури у Регламенті ВРП, який також регулює процедурні питання, а також інші питання діяльності ВРП, Верховний Суд вважає правильним застосування відповідачем у спірному випадку норм Регламенту, та прийняття на підставі них спірного рішення.
Отже, протилежні доводи позивача є необґрунтованими.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення щодо них, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, Верховний Суд вважає відсутніми підстави для задоволення цього позову.