ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2021 року
м. Київ
справа №120/3044/20-а
адміністративне провадження №К/9901/8719/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, прийняте у складі судді Віятик Н.В. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Граб Л.С.(головуючий), Іваненко Т.В., Сторчака В.Ю.
І. Суть спору та історія справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, в якому просив:
1.1. визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у відшкодуванні матеріальної шкоди, заподіяної йому незаконними рішеннями та діями органів державної влади;
1.2. зобов`язати ДСА України та ТУ Державної судової адміністрації у Вінницькій області виконати наказ №47 по Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області від 24.04.2020 про нарахування та виплату вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою з нарахуванням посадового окладу з 12 мінімальних заробітних плат, які діяли станом на 01.01.2014.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні з посади судді він не отримав вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, як це передбачалось статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції закону від 07 липня 2010 року за №2453-VI, оскільки на час звільнення стаття 136 вказаного Закону була незаконно виключена на підставі підпункту 1 пункту 28 розділу 11 Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VIІ. Рішенням Конституційного суду України № 2-р (11) 2020 від 15.04.2020 визнано, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу 11 Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VIІ, чим відновлено соціальну справедливість відносно суддів України, які при звільненні з посади судді у відставку були незаконно позбавлені вихідної допомоги, яка була передбачена статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції закону від 07 липня 2010 року за №2453-VI. Позивач зазначив, що оскільки незаконними рішеннями та діями органів державної влади було порушено його матеріальне право на отримання вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, то відповідно до ст. 56 Конституції України він має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Дане право підтверджується і статтями 1173, 1175 ЦК України, які регулюють названі правовідносини.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 є суддею у відставці Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
4. Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" №59-VIII від 25 грудня 2014 року позивача звільнено з посади судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку та відраховано останнього зі штату працівників Могилів-Подільського міськрайонного суду згідно Наказу Голови Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області №107 від 31.12.2014.
5. Однак, на день звільнення позивачу не виплачена вихідна допомога у розмірі 10 (десяти) місячних заробітних плат за останньою посадою, в зв`язку з чим останній звернувся до суду.
6. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2016 у справі № 802/4158/15-а задоволено позов ОСОБА_1 до ТУ ДСА у Вінницькій області, Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-ДКС України. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Вінницькій області щодо відмови у виплаті судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Зобов`язано ТУ ДСА у Вінницькій області нарахувати та виплатити судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
7. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного суду відмовлено.
8. Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII.
9. 17.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до ДСА України про виплату йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, однак отримав відмову, викладену у листі від 18.05.2020.
10. Аналогічну заяву позивач подав до ТУ ДСА України у Вінницькій області, однак йому також було відмовлено у такій виплаті.
11. Крім того, ОСОБА_1 подав до Сьомого апеляційного адміністративного суду заяву про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року по справі № 802/4158/15-а за виключними обставинами, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020. Ухвалою від 25.06.2020 в задоволенні заяви відмовлено.
12. Позивач, вважаючи, що в зв`язку з прийняттям закону, який визнаний неконституційним порушено його майнові права, а тому він має право на відшкодування матеріальної шкоди, звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
13. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 22 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
14. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що ОСОБА_1 звільнено з посади судді в той період, коли Законом України від 27.03.2014 № 1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", було виключено статтю 136 із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо виплати вихідної допомоги судді у відставці, а відтак права на вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою останній не набув. Поряд з цим, суд зазначив, що положення ст.1175 ЦК України підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. У разі, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у зв`язку з цим втрачають чинність, вказана норма не застосовується.
IV. Касаційне оскарження
15. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
16. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.
17. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди не звернули уваги на предмет спору в його позовній заяві - відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями та діями органів державної влади, а тому не досліджували питання спричинення позивачу матеріальної шкоди діями державного органу при прийнятті неконституційного Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, яким було скасовано ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в ре дакції закону від 07 липня 2010 року за № 2453-VI щодо виплати вихідної допомоги суддям у відставці, законодавчий порядок відшкодування шкоди та аналіз нормативно-правових актів, які необхідно було застосувати для вирішення даного публічно-правового спору.
17.1. Скаржник зазначає, що в своїй позовній заяві він не ставив питання щодо виплати вихідної допомоги судді у відста вці, а просив відшкодувати матеріальну шкоду у сумі невиплаченої вихідної допомоги судді у відставці внаслідок визнання Конституційним Судом України неконституційності положен ня підпункту 1 пункту 28 розділу 11 Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, яким була скасована ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в реда кції закону від 07 липня 2010 року за № 2453-VI щодо виплати вихідної допомоги суддям у відс тавці.
17.2. Позивач звертає увагу, що виплата вихідної допомоги судді у відставці та відшкодування матеріальної шкоди у сумі невиплаченої вихідної допомоги судді у відставці внаслідок визнання Конституційним Судом України неконституційності закону мають різні поняття та порядок вирішення, на ці особ ливості предмету спору не звернули увагу суди першої та апеляційної інстанцій, що в по дальшому вплинуло на юридичний аналіз наявних у справі доказів та винесення по справі неправосудних рішень. Цей висновок підтверджується і посиланням суддів Вінницького окружного адмінсуду та Сьомого апеляційного суду на судову практику Касаційного адмінсу ду у складі Верховного Суду щодо вирішення питань, пов`язаних з розглядом публічно- правових спорів по стягненню виплат вихідної допомоги суддям у відставці (справи №813/4690/16 від 23 січня 2020 року, №826/3463/17 від 17 березня 2020 року, №826/3718/ 17 від 25 червня 2020 року, №826/3337/17 від 16 вересня 2020 року, хоча предметом спору по його позовній заяві є відшкодування матеріальної шкоди у сумі невиплаченої вихідної допомоги судді у відставці внаслідок визнання Конституційним Судом України неконституційності положення підпункту 1 пункту 28 розділу 11 Закону України "Про запобігання фінансової ка тастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, яким була скасована ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції закону від 7 липня 2010 року за № 2453-VI, а тому названа вище судова практика не могла бути застосована до предмету спору при розгляді судами його позовної заяви по суті пу блічно-правового спору.
17.3. Скаржник також зазначає, що оскільки при виході у відставку з посади судді неконституційним законом було поруше но його право на отримання вихідної допомоги і він не отримав доходи, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода) не законними рішеннями та діями органів державної влади в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, то тим самим йому були спричинені матеріальні збитки розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Позивач вказує, що наведені аргументи не досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді предмету його позовної заяви та юридично підтверджують, що неконституційними діями органів державної влади України йому були спричинені матеріальні збитки розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою при звільненні з посади судді у відставку.
17.4. Скаржник зазначає, що на даний час відшкодування матеріальної шкоди по названим вище правовідносинам регулюється ст.1175 ЦК України, яка передбачає, що шкода завдана фізичній або юридич ній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Респуб ліки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. В цій нормі закону відсутній припис щодо відшкодування шкоди на підставі визнання закону неконституційним, однак поняття незаконності і неконституційності закону є ідентичними по своїй правовій суті, оскільки вони направлені на відшкодування ма теріальної та моральної шкоди за рахунок держави України і яка була спричинена незакон ними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого са моврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а тому є всі правові підстави для застосування цієї правової норми для регулювання подібних пра вовідносин (аналогія закону), при правозастосуванні ч.3 ст.152 Конституції України щодо відшкодування матеріальної шкоди.
18. У відзиві на касаційну скаргу Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.