ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2021 року
м. Київ
справа № 0940/1584/18
адміністративне провадження № К/9901/13387/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 (колегія суддів: Н.В. Ільчишин, В.В. Гуляк, Р.Й. Коваль) у справі №0940/1584/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0064309-5302-0918 від 16.05.2018.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що автомобіль 2017 року випуску не може обкладатись транспортним податком за 2018 рік, так як в 2018 році його вартість не перевищувала 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року. Тобто, відсутня база для оподаткування, яка передбачена ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 (суддя - Шумей М.В.) позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 16.05.2018 №0064309-5302-0918 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 25000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять лист Мінекономрозвитку і торгівлі України від 31.08.2018, зі змісту якого судом встановлено, що розрахована у 2017 році згідно з Методикою середньоринкова вартість легкового автомобіля Land Rover Discovery Sport 2.0, внутрішнього згорання, дизель 2017 року випуску становить 1 236 738,45 гривень. Із договору купівлі продажу автомобіля №ЛКФ-2017-1818 від 23.10.2017 вбачається, що легковий автомобіль LAND ROVER модель Discovery Sport придбаний позивачем за 1 239 579,00 грн., в тому числі ПДВ. Таким чином, автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Івано-Франківській області від 16.05.2018 № 0064309-5302-0918 прийняте протиправно та підлягає скасуванню.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 рішення суду першої інстанції було скасовано, у задоволені позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції визнав, що при винесенні податкового повідомлення-рішення Головне управління ДФС в Івано-Франківській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. В касаційній скарзі позивач також зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, з огляду на те, що про рішення суду апеляційної інстанції дізнався вже після його винесення з ЄДРСР, а про призначення справи до розгляду повідомлений не був.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки LAND ROVER моделі DISCOVERY SPORT, рік випуску 2017, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
16.05.2018 Головним управлінням ДФС у Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0064309-5302-0918, яким відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок за 2018 рік в розмірі 25000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом, у задоволенні якого судом апеляційної інстанції було відмовлено.
Верховний Суд зауважує, що у відповідності до приписів пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Як вбачається із касаційної скарги позивача, ним в частині порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права під час розгляду даної справи окремо було наголошено про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині не повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів апеляційного провадження, ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.03.2019 було відкрито апеляційне провадження за скаргою податкового органу на рішення суду першої інстанції (а.с.70). Ухвалою суду від 22.03.2019 (а.с.72) справа була призначена до апеляційного розгляду на 3.04.2019, у зв`язку із чим направлені сторонам повістки-повідомлення від 25.03.2019 (а.с.75).
Водночас, доказів отримання судової повістки-повідомлення позивачем чи належних документів, які б засвідчили факт надіслання такої повістки позивачу матеріали справи не містять. Згідно із протоколом судового засідання суду апеляційної інстанції від 3.04.2019 явка позивача чи його представника не зафіксована.
Верховний Суд констатує, що у матеріалах справи наявна телефонограма від 26.03.2019 (а.с.76), відповідно до якої Восьмий апеляційний адміністративний суд повідомляє (надсилає текс повістки), що судове засідання у справі №0940/1584/18 відбудеться 03.04.2019 о 09:30. Прийняв ОСОБА_1, тел. НОМЕР_1, час передавання 11:02.
Верховний Суд вже викладав правову позицію щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засіданні у постанові від 20.08.2020, справа № 1940/1715/18, адміністративне провадження № К/9901/9594/20, зазначаючи наступне.
Згідно з частиною 1 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу (частина 3 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 8 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено загальне правило здійснення судового виклику осіб, які беруть участь у справі, шляхом надсилання повісток на їх адреси рекомендованою кореспонденцією або кур`єром зі зворотною розпискою. Доказом вручення повістки, а відтак і доказом повідомлення особи про дату, час і місце судового розгляду справи, є зворотна розписка в отриманні повістки, підтверджена підписом, зокрема відповідної службової особи (в разі направлення повістки юридичній особі).
Згідно з частиною 1 статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 у справі №17-рп/2011 (справа за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України), вирішуючи питання щодо конституційності положень статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яка кореспондується зі статтею 129 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, стосовно виклику до суду шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою вказав, що такий порядок є обов`язковим лише для суб`єктів владних повноважень, а стосовно інших осіб - виключно за їх вибором. За висновком Конституційного Суду законодавець у такий спосіб розширив зміст процесуального права особи на отримання повідомлення про виклик до суду, встановивши додаткові можливості особи отримувати таке повідомлення.
В матеріалах справи відсутня заява позивача про надсилання тексту повістки телефонограмою, у зв`язку з чим його доводи касаційної скарги, що він не був повідомлений про розгляд справи в судовому засіданні 3.04.2019, не спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, Верховний Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке в силу імперативного припису статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення із направленням справи до цього ж суду на новий розгляд.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353 Кодексу адміністративного судочинства України,