Постанова суду № 620/1223/19 від 08.07.2021 про визнання протиправними та скасування наказу, припису і постанови

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 620/1223/19

адміністративне провадження № К/9901/35681/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробнича компанія "Конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин"

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Падій В. В. від 15.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л. О., суддів: Бужак Н. П., Мельничука В. П. від 27.11.2019

у справі № 620/1223/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробнича компанія "Конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин"

до Управління Держпраці у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування наказу, припису і постанови

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробнича компанія "Конструкторське бюро пожежних та спеціальних машин" (далі також - ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш", позивач) звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати наказ Управління Держпраці у Чернігівській області від 04.01.2019 №4, припис Управління Держпраці у Чернігівській області від 28.01.2019 №25-011/021-038 про усунення виявлених недоліків, постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 05.02.2019 №25-03-011/021/29 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3. 20.12.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 26.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

5. 20.01.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" з 14.06.2011 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.06.2011 та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.08.2018.

7. 10.12.2018 до Управління Держпраці у Чернігівській області надійшла заява ОСОБА_1, у якій останній зазначив, що працював у ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" на посаді інженера з охорони праці з 09.11.2011 по 30.12.2011 і з 27.02.2012 по 06.11.2012 за основним місцем роботи, з 07.11.2012 по 31.01.2018 - за сумісництвом. Повідомив, що деякі працівники працюють без оформлення трудового договору, у тому числі і він так працював, інші працівники з травня 2017 року по січень 2018 року приймались на роботу слюсарями механоскладальних робіт, а виконували зварювальні, малярні, токарні і інші роботи підвищеної небезпеки. Просив відповідача провести відповідну перевірку ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" та вжити належні заходи реагування.

8. 03.01.2019 заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Козловим Д. В. на ім`я начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенка С. подано службову записку, в якій останній запропонував провести інспекційне відвідування ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" з питань додержання законодавства про працю у частині правомірності нарахування та виплати заробітної плати, а також належного оформлення трудових відносин.

9. Наказом начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенка С. від 04.01.2019 №4 "Про проведення контрольних заходів" зобов`язано заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_2 організувати здійснення інспекційних відвідувань, зокрема, ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, встановлення посадових окладів, нарахування та виплати заробітної плати.

10. На підставі вищевказаного наказу головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Прокопенку М. І. (далі також - інспектор праці Прокопенко М. І. ) видано направлення на проведення контрольного заходу від 04.01.2019 №16 та доручено провести за участю головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Антоненко О. П. інспекційне відвідування позивача у період з 09.01.2019 по 10.01.2019.

11. За результатами проведеного інспекційного відвідування уповноваженими особами складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 14.01.2019 №25-03-011/021 (далі також - акт інспекційного відвідування), у якому зазначено, що позивачем всупереч вимогам частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фактично допущено до роботи працівників ОСОБА_4 (у період з 02.10.2017 по 27.10.2017, з 01.11.2017 по 28.11.2017, з 04.12.2017 по 28.12.2017, з 03.01.2018 по 29.01.2018, з 02.02.2018 по 26.02.2018, з 01.03.2018 по 29.03.2018, з 03.04.2018 по 26.04.2018), ОСОБА_5 (у період з 23.07.2018 по 30.07.2018, з 02.08.2018 по 30.08.2018, з 04.09.2018 по 18.09.2018), ОСОБА_6 (у період з 02.02.2018 по 26.02.2018, з 01.03.2018 по 29.03.2018), ОСОБА_7 (у період з 12.04.2018 по 26.04.2018, з 03.05.2018 по 30.05.2018), ОСОБА_8 (у період з 11.06.2018 по 30.06.2018), ОСОБА_9 (у період з 07.05.2018 по 30.05.2018, з 04.06.2018 по 28.06.2018, з 02.07.2018 по 27.07.2018, з 03.08.2018 по 29.08.2018, з 03.09.2018 по 26.09.2018, з 04.10.2018 по 29.10.2018, з 06.11.2018 по 27.11.2018, з 04.12.2018 по 26.12.2018, з 04.01.2019 по 14.01.2019), ОСОБА_10 (у період з 25.04.2018 по 29.05.2018) та ОСОБА_11 (у період з 20.06.2018 по 28.06.2018, з 03.07.2018 по 27.07.2018, з 02.08.2018 по 30.08.2018) без укладення з ними трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Акт підписаний керівником ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" ОСОБА_12 без зауважень. Копія акта інспекційного відвідування від 14.01.2019 позивачем отримана, про що свідчить його підпис.

12. Під час інспекційного відвідування уповноваженим особам надано наступні цивільно-правові договори, укладені ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" з відповідними фізичними особами, на підставі яких вони виконували роботи протягом 2017-2018 років:

- зі ОСОБА_4 укладено цивільно-правові угоди від 02.10.2017 №17, від 01.11.2017 №19, від 04.12.2017 №20, від 03.01.2018 №01, від 02.02.2018 №02, від 01.03.2018 №04, від 03.04.2018 №6, предметом яких є виконання робіт станочника широкого профілю металообробного виробництва (токарні, фрезерні роботи), та акти надання послуг;

- з ОСОБА_5 укладено цивільно-правові угоди від 23.07.2018 №15, від 02.08.2018 №16, від 04.09.2018 №20, предметом яких є виконання токарних робіт по виготовленню виробів БМ 70/32, 268.04, УПП-1600/100, 268.01, 268.04, та акти надання послуг;

- з ОСОБА_6 укладено цивільно-правові угоди від 02.08.2018 №03, від 01.03.2018 №05, предметом яких є виконання слюсарних робіт по виготовленню виробу, та акти надання послуг;

- з ОСОБА_7 укладено цивільно-правові угоди від 12.04.2018 №7, від 03.05.2018 №9, предметом яких є виконання слюсарних робіт по виготовленню виробів ЛСТ-10, 268.04, та акти надання послуг;

- з ОСОБА_8 укладена цивільно-правова угода від 11.06.2018 №10, предметом якої є виконання слюсарних робіт по виготовленню ЛСТ-10, та акти надання послуг;

- з ОСОБА_9 укладено цивільно-правові угоди від 07.05.2018 №11, від 04.06.2018 №12, від 02.07.2018 №14, від 03.08.2018 №18, від 03.09.2018 №19, від 04.10.2018 №21, від 06.11.2018 №21/1, від 04.12.2018 №22, предметом яких є виконання робіт з ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємства, та акти надання послуг;

- з ОСОБА_10 укладена цивільно-правова угода від 25.04.2018 №8, предметом якої є виконання робіт з зачистки, миття металу, ґрунтовки, шпакльовки, окраски, фінішної окраски виробів ЛСТ-10, 268.04, та акти надання послуг;

- з ОСОБА_11 укладено цивільно-правові угоди від 20.06.2018 №13, від 03.07.2018 №13/1, від 02.08.2018 №17, предметом яких є виконання робіт з миття металу, ґрунтовки, шліфовки, зачистки, покраски деталей та готових виробів 712.11, 268.04, та акти надання послуг.

13. Згідно з пунктом 1.4 зазначених цивільно-правових угод виконавець виконує роботу за цим договором самостійно та не має права залучати третіх осіб (субпідрядників).

14. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 цивільно-правових угод координація процесу виконання роботи покладається на уповноваженого представника замовника в особі ОСОБА_12 . Координація полягає в організації процесу робіт, контролю за ходом виконання та якості.

15. Згідно з пунктами 8.2, 8.3 цивільно-правових угод на виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника. Виконавець виконує договір, використовуючи виключно матеріал, обладнання та устаткування замовника й відповідає за неправильне їх використання. Виконавець зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

16. 21.01.2018 позивачем подано до Управління Держпраці у Чернігівській області зауваження до акта інспекційного відвідування за вих. №31, у якому останній заперечував проти висновків, зазначених у ньому, та щодо порушення ним статті 24 КЗпП України.

17. 25.01.2019 відповідачем направлено на адресу позивача лист від 25.01.2019 №02-04/011/034 "Про розгляд зауваження", у якому зазначено, що, проаналізувавши матеріали справи щодо проведення інспекційного відвідування ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш", інспектор праці Прокопенко М. І. вважає, що позивачем порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.

18. 28.01.2019 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №25-011/021-038, який отримано позивачем 01.02.2019, про що свідчить його підпис.

19. Рішенням першого заступника начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенка О. О. від 22.01.2019 №11 щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято до розгляду акт інспекційного відвідування від 14.01.2019 №25-03-011/021 та призначено розгляд справи на 11 год. 00 хв. 05.02.2019, про що направлено позивачу повідомлення рекомендованим листом від 22.01.2019 №10-04/460.

20. 05.02.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О. О. розглянуто за участю керівника ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" ОСОБА_12 справу щодо ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" та на підставі акта інспекційного відвідування від 14.01.2019 №25-03-011/021 і абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України прийнято постанову №25-03-011/021/29 про накладення штрафу на ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" у сумі 1001520,00 грн за фактичний допуск працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу (частина третя статті 24 КЗпП України).

21. Ця постанова 05.02.2019 вручена відповідачем директору ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш", який зазначив, що з рішенням не згоден, про що свідчить його підпис в оскаржуваній постанові.

22. Вважаючи протиправними оскаржувані наказ, припис і постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

23. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що на момент виникнення спірних правовідносин та проведення відповідачем інспекційного відвідування спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та до останніх не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування. Окрім цього уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області не враховано, що між позивачем та фізичними особами виникли цивільно-правові відносини, які підтверджуються відповідними цивільно-правовими договорами. Під час проведення перевірки посадовими особами відповідача пред`явлено лише направлення на перевірку із посиланням на наказ від 04.01.2019 №4, у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідачем жодного погодження центрального або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки не отримано. Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

24. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" укладено цивільно-правові договори з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 лише з метою приховування реальних трудових відносин, що також підтверджується і тим, що після припинення дії цивільно-правових договорів позивач 22.01.2019 уклав з ОСОБА_4 та 01.02.2019 ОСОБА_9 трудові договори і зарахував їх до штату ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" на вакантні посади токаря та бухгалтера відповідно з колом обов`язків, які вони виконували згідно з цивільно-правовими договорами.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач під час проведення інспекційного відвідування, розгляду справи та прийняття оскаржуваної постанови дотримався встановленої чинним законодавством України процедури. Наявні у справі докази свідчать про доведеність факту виконання трудових обов`язків осіб, вказаних у акті інспекційного відвідування, без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що вказує на порушення позивачем вимог законодавства про працю, зокрема статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України, а тому відповідачем правомірно накладено штраф на позивача за порушення норм чинного законодавства України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

26. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судами не враховано, що на момент виникнення спірних правовідносин та проведення відповідачем інспекційного відвідування спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та до останніх не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування, та якою керувалися суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у цій справі. Відповідач під час проведення перевірки вийшов за межі питань, які необхідно було з`ясувати. Судами не враховано, що відповідно до статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у випадку здійснення позапланового заходу на підставі звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності), позаплановий захід здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Судами не надано оцінки показанням свідків, які зазначили про відсутність претензій до позивача та відсутність спірних із ним відносин щодо їхньої праці на підставі цивільно-правових договорів.

27. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

29. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

31. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість застосування судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах положень Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі також - Порядок №295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), колегія суддів зазначає наступне.

32. Частиною першою статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

33. Частиною четвертою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

34. У цьому випадку таким нормативно-правовим актом є Порядок №295, до якого відсилає стаття 259 КЗпП України, що визначає порядок проведення контролю за дотриманням законодавства про працю.

35. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.10.2019 у справі №200/11885/18-а, від 25.03.2021 у справі № 260/768/19 та від 29.04.2021 у справі № 560/588/19.

36. Колегія суддів зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 визнано нечинною.

37. Водночас за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

38. Зважаючи на викладене, постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019.

39. Інспекційне відвідування відповідачем проведено у період, коли Порядок №295 був чинним.

40. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

41. За правилами пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; за інформацією: Держстату та її територіальних органів; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

42. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.12.2018 до Управління Держпраці у Чернігівській області надійшла заява ОСОБА_1, у якій повідомив, що деякі працівники працюють у позивача без оформлення трудового договору, у тому числі і він так працював, інші працівники з травня 2017 року по січень 2018 року приймались на роботу слюсарями механоскладальних робіт, а виконували зварювальні, малярні, токарні і інші роботи підвищеної небезпеки.

43. 03.01.2019 заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Козловим Д. В. на ім`я начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенка С. подано службову записку, в якій останній запропонував провести інспекційне відвідування ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" з питань додержання законодавства про працю у частині правомірності нарахування та виплати заробітної плати, а також належного оформлення трудових відносин.

44. Наказом начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенка С. від 04.01.2019 №4 "Про проведення контрольних заходів" зобов`язано заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_2 організувати здійснення інспекційних відвідувань, зокрема, ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, встановлення посадових окладів, нарахування та виплати заробітної плати.

45. На підставі вищевказаного наказу головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Прокопенку М. І. (далі також - інспектор праці Прокопенко М. І. ) видано направлення на проведення контрольного заходу від 04.01.2019 №16 та доручено провести за участю головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Антоненко О. П. інспекційне відвідування позивача у період з 09.01.2019 по 10.01.2019.

46. Колегія суддів відхиляє посилання позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо недотримання відповідачем під час призначення та проведення перевірки положень статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема в частині необхідності отримання відповідачем для проведення позапланового заходу відносно позивача погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки та непред`явлення такого позивачу, оскільки з урахуванням положень частини четвертої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підстави проведення інспекційного відвідування закріплені у пункті 5 Порядку №295, а відтак положення статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

47. Також колегія суддів відхиляє доводи позивача, що відповідач під час проведення інспекційного відвідування вийшов за межі питань, які підлягали з`ясуванню, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було призначено та проведено інспекційне відвідування позивача саме з питань додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, а відтак колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності відповідних доводів позивача.

48. Щодо встановлених судами попередніх інстанцій порушень позивачем трудового законодавства колегія суддів зазначає наступне.

49. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

50. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

51. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

52. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

53. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

54. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

55. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

56. У той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, зокрема, статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

57. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

58. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

59. Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

60. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

61. При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

62. Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

63. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та фізичними особами протягом 2017-2018 років укладались цивільно-правові договори, а саме:

- з ОСОБА_6 укладено цивільно-правові угоди від 02.08.2018 №03, від 01.03.2018 №05, предметом яких є виконання слюсарних робіт по виготовленню виробу;

- з ОСОБА_7 укладено цивільно-правові угоди від 12.04.2018 №7, від 03.05.2018 №9, предметом яких є виконання слюсарних робіт по виготовленню виробів ЛСТ-10, 268.04;

- з ОСОБА_8 укладена цивільно-правова угода від 11.06.2018 №10, предметом якої є виконання слюсарних робіт по виготовленню ЛСТ-10;

64. Згідно з пунктом 1.4 цивільно-правових угод виконавець виконує роботу за цим договором самостійно та не має права залучати третіх осіб (субпідрядників).

65. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 цивільно-правових угод координація процесу виконання роботи покладається на уповноваженого представника Замовника в особі ОСОБА_12 . Координація полягає в організації процесу робіт, контролю за ходом виконання та якості.

66. Згідно з пунктами 8.2, 8.3 цивільно-правових угод на виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника. Виконавець виконує договір, використовуючи виключно матеріал, обладнання та устаткування замовника й відповідає за неправильне їх використання. Виконавець зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

67. У вказаних цивільно-правових угодах не зазначено, який результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не визначено у ньому і переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

68. Оплата праці проводилась в фіксованій сумі незалежно від об`єму виконаних робіт два рази на місяць, за першу та другу половину місяця, відповідно до строків виплати заробітної плати, визначених у ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш", хоча акти виконаних робіт складались один раз на місяць.

69. З журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці ТОВ "ПВК "КБ Пожспецмаш" з деякими вищепереліченими особами проводився первинний та повторний інструктажі з охорони праці, про що свідчать їх підписи.

70. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що предметом цих договорів є процес праці, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, уклавши цивільно-правові договори зі з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими.

71. Колегія суддів зазначає, що попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції, робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною). Зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами, не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, мали триваючий характер, що є характерним для трудових функцій.

72. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про ненадання оцінки судами попередніх інстанцій показанням свідків, які зазначили про відсутність претензій до позивача та відсутність спірних із ним відносин щодо їхньої праці на підставі цивільно-правових договорів, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

73. Судом першої інстанції встановлено, що свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що працював токарем у товаристві згідно з цивільно-правовими угодами, в зручний для нього час, коли було замовлення; оплату отримував двічі на місяць. Позивач пропонував працювати за трудовим договором, але він відмовився.

74. Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомила, що згідно з цивільно-правовою угодою виконувала малярні роботи у товаристві у зручний для неї час; оплату отримувала двічі на місяць.

75. Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні 12.08.2019 повідомила, що згідно з цивільно-правовими угодами здійснювала бухгалтерський облік у товаристві у зручний для неї час; по трудовому договору не бажала працювати, оскільки доглядала за хворою матір`ю.

76. Колегія суддів зауважує, що положення частини третьої статті 24 КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю, незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні, а тому надані зазначеними свідками показання не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

77. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, від 11.03.2021 у справі № 2340/3415/18.

78. Колегія суддів наголошує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

79. Колегія суддів Верховного Суду враховує, що шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

80. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, від 04.09.2020 у справі №160/8039/18 та від 07.09.2020 у справі №520/526/19.

81. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

82. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

83. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

84. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

85. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

................

Перейти до повного тексту