ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2021 року
м. Київ
справа № 1340/4767/18
адміністративне провадження № К/9901/31824/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Обрізко І. М., суддів: Іщук Л. П., Онишкевича Т. В. від 16.10.2019
у справі № 1340/4767/18
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові
до ОСОБА_1
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, ОСОБА_2,
про знесення самочинно збудованих об`єктів
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі також - позивач, Інспекція ДАБК у м. Львові) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, ОСОБА_2, в якому просила знести самочинно збудований об`єкт: одноповерхову споруду, розміром 5,7 м на 6,8 м, що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням цих об`єктів, за рахунок ОСОБА_1 .
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 позов задоволено: зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт: одноповерхову споруду, розміром 5,7 м на 6,8 м, що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням цього об`єкта, за рахунок ОСОБА_1 .
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у цій справі та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача 2643,00 грн сплаченого судового збору.
4. 18.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
6. 20.12.2019 та 03.08.2020 від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2019.
7. 24.06.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_2, що зареєстроване у відділі "Центр надання адміністративних послуг" Львівської міської ради від 25.04.2018 № 3-Я-36862-Ф-0006, направлення для проведення позапланової перевірки від 17.07.2018 № 407-пп та наказу від 17.07.2018 № 407-п посадовою особою Інспекції ДАБК у м. Львові проведено позапланову перевірку на об`єкті по АДРЕСА_1 .
9. За результатом проведеної перевірки складено акт №407 від 01.08.2018 щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
10. У розділі VІ зазначеного акта перевірки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові встановила порушення відповідачем вимог пункту 1 частини першої статті 34, частин першої, другої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.
11. Зокрема, за результатами перевірки встановлено факт проведення ОСОБА_1 будівельних роботі з будівництва одноповерхової цегляної споруди розміром 5,7 м на 6,8 м на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 . Виявлене будівництво проведено без дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт.
12. 01.08.2018 за наслідками перевірки позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено позивача, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 14.08.2018 о 16:00 год. Проте ОСОБА_1 від отримання протоколу відмовився, тому такий був скерований засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.
13. Того ж дня Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видала припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, в якому вимагала з моменту отримання даного припису зупинити виконання будівельних робіт з будівництва цегляної споруди на АДРЕСА_1 з усуненням порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Однак ОСОБА_1 від отримання припису відмовився, тому такий був скерований засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.
14. Також 01.08.2018 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видала припис про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому вимагала в місячний термін з дня отримання цього припису усунути встановленні порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Проте ОСОБА_1 від отримання припису відмовився, тому такий був скерований засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.
15. У період з 06.09.2018 по 12.09.2018 посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові проведено позапланову перевірку об`єкта по АДРЕСА_1 .
16. За результатами зазначеної перевірки позивачем складено акт № 520, в якому зазначено, що під час перевірки, проведеної в період з 19.07.2018 до 01.08.2018, встановлено, що на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проведено будівельні роботи з будівництва одноповерхової споруди розміром 5,7 м на 6,8 м без дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт.
17. Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.08.2018 зобов`язано ОСОБА_1 в місячний термін усунути вищезазначені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, зазначені у цьому приписі. На час проведення перевірки дозвільні документи на проведення будівельних робіт з будівництва одноповерхової споруди на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 відсутні. Отже, ОСОБА_1 не виконано вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.08.2018. Вказаний акт відповідач відмовився отримати, тому такий скеровано засобами поштового зв`язку на його адресу.
18. 12.09.2018 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено позивача, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 26.09.2018 о 16:00 год. Проте ОСОБА_1 від отримання протоколу відмовився, тому такий був скерований засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.
19. Того ж дня Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові складено припис про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому позивач вимагав в місячний термін з дня отримання припису усунути встановлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, шляхом демонтажу об`єкта самочинного будівництва - одноповерхової споруди, розміром 5,7 м на 6,8 м, що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 . Проте ОСОБА_1 від отримання припису відмовився, тому такий скерований засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.
20. 24.09.2019 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові прийняла постанову по справі про адміністративне правопорушення № 0006-вих-3364/94, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн.
21. 12.10.2018 позивачем було проведено ще одну позапланову перевірку об`єкта по АДРЕСА_1 .
22. За результатами зазначеної перевірки позивачем складено акт № 607, в якому зазначено, що на час проведення перевірки ОСОБА_1 не виконав вимоги приписів від 01.08.2018 та від 12.09.2018, а здійснити перевірку відповідно до вимог пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю не було можливим, оскільки суб`єкта будівництва або його уповноважених представників на час проведення перевірки не було, тому було проведено фотофіксацію.
23. У зв`язку із невиконанням відповідачем в установлені строки вимог, встановлених у приписах, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
24. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що ним було складено акти, протоколи, приписи та постанову про адміністративне правопорушення, проте вказані документи відповідач відмовився отримати, а одноповерхова споруда, яка розташована на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, не демонтована. У зв`язку із невиконанням відповідачем вимог приписів та неусуненням встановлених перевіркою порушень, позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки саме за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво.
25. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки між ним та ОСОБА_3 укладено договір дарування гаражу, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 .
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇІНСТАНЦІЙ
26. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову у повному обсязі, виходив з того, що позивач правомірно заявив вимоги про знесення самочинно збудованої будівлі, оскільки відповідач в установлений термін добровільно не виконав вимоги, встановлені в приписах про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, що свідчить про його відмову від виконання приписів.
27. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що відповідно до договорів дарування, зокрема, від 23.08.2016 ОСОБА_1 (дарувальник) подарував, а ОСОБА_3 (обдаровувана) прийняла безоплатно в дар 1/2 частку гаража, що розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 та від 31.08.2016 ОСОБА_4 (дарувальник) подарував, а ОСОБА_3 (обдаровувана) прийняла безоплатно в дар 1/2 частку гаража, що розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 станом на час проведення Інспекцією ДАБК у м. Львові позапланових перевірок в періоди з 19.07.2018 до 01.08.2018, з 06.09.2018 по 12.09.2018 та 12.10.2018 не був власником гаража на АДРЕСА_1 . У матеріалах справи відсутні відомості про те, що будівельні роботи з будівництва одноповерхової цегляної споруди розміром 5,7 м на 6,8 м, які проводяться внаслідок перебудови зазначеного вище гаража, проводились саме відповідачем. Таких доказів не надано позивачем чи третіми особами та не здобуто судом вході розгляду справи.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА НЕЇ ТА ПОЯСНЕНЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ
28. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що судом не враховано, що відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" регламентовано право органу державного архітектурно-будівельного контролю на звернення з позовом до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта з вимогою до особи, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, а не до осіб, яким належить такий об`єкт на праві власності. Відповідач був присутнім під час здійснення позивачем заходів державного архітектурно-будівельного контролю, однак підписувати документ за результатами її проведення та з`являтись на розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовлявся. Винесені відносно відповідача постанови та приписи ним не оскаржувалися. Гараж, на який посилається відповідач, в процесі будівництва знесений та на його місці здійснюється самочинне будівництво, виявлене Інспекцією, на яке ні відповідач, ні його дружина права власності не мають. Факт здійснення будівництва саме ОСОБА_1 підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_2, який проживає у будинку, на прибудинковій території якого здійснюється самочинне будівництво та який був безпосереднім свідком цієї обставини.
29. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованими, а тому не підлягає скасуванню.
30. Третя особа ОСОБА_2 у поясненнях на касаційну скаргу зазначає, що саме відповідач здійснював будівництво спірної споруди. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки пояснення третьої особи ОСОБА_2, а також тій обставині, що відповідач не спростовує та не заперечує того, що саме ним здійснюються/не здійснюється самочинне будівництво. Відповідач подарував у 2016 році Ѕ частини гаража своїй дружині ОСОБА_3 та у 2018 році зніс його повністю і почав на його місці будівництво нової споруди. При цьому, його дружина знаходиться поза межами України.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
32. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі також - Закон № 3038-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів
34. Згідно з частиною першою статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
35. Відповідно до частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання ним повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
36. Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
37. Відповідно до частин першої та другої статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
38. Аналіз положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI дає змогу дійти висновку, що такою встановлено перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням, зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; визначення такого об`єкта таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
39. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 815/2311/15 та від 09.07.2020 у справі № 463/4564/16-а.
40. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договорів дарування, зокрема, від 23.08.2016 ОСОБА_1 (дарувальник) подарував, а ОСОБА_3 (обдаровувана) прийняла безоплатно в дар 1/2 частку гаража, що розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 та від 31.08.2016 ОСОБА_4 (дарувальник) подарував, а ОСОБА_3 (обдаровувана) прийняла безоплатно в дар 1/2 частку гаража, що розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 . З огляду на це, ОСОБА_1 станом на час проведення Інспекцією ДАБК у м. Львові позапланових перевірок в періоди з 19.07.2018 до 01.08.2018, з 06.09.2018 по 12.09.2018 та 12.10.2018 не був власником гаража на АДРЕСА_1 .
41. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 станом на час проведення Інспекцією ДАБК у м. Львові позапланових перевірок в періоди з 19.07.2018 до 01.08.2018, з 06.09.2018 по 12.09.2018 та 12.10.2018 не був власником гаража на АДРЕСА_1 . Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що будівельні роботи з будівництва одноповерхової цегляної споруди розміром 5,7 м на 6,8 м, які проводяться внаслідок перебудови зазначеного вище гаража, проводились саме відповідачем. Натомість заміна відповідача судом допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
42. Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, оскільки суд може дійти висновку про неналежність відповідача у справі після встановлення цієї обставини достеменно та безсумнівно за результатами всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, що не було здійснено Восьмим апеляційним адміністративним судом під час розгляду цієї справи.
43. Так, суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач не є власником гаража (на місці якого за твердженням позивача здійснюється будівництво) та такий подарований ОСОБА_3, не з`ясував її позицію щодо викладених у приписах позивача обставин, зокрема, чи не заперечує вона, що саме відповідач здійснює будівництво одноповерхової споруди (за її згодою, без її згоди), розміром 5,7 м на 6,8 м, що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, чи відомо їй про ці обставини; у випадку, якщо заперечує, що будівництво здійснюється відповідачем, чи відомо їй, хто саме здійснює зазначене будівництво.
44. Колегія суддів зауважує, що у випадку, якщо після дослідження судом наявних у матеріалах справи доказів та надання їм оцінки з точки зору належності, допустимості та достовірності у суду виникають сумніви щодо їх достатності для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд відповідно до положень статті 65 КАС України вправі з власної ініціативи викликати особу у судове засідання якості свідка та врахувати їх показання під час ухвалення судових рішень у цій справі.
45. Також суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам позивача, що на даний час гараж, який був подарований ОСОБА_3 та знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, знесений та на його місці здійснюється самочинне будівництво, виявлене Інспекцією, на яке ні відповідач, ні ОСОБА_3 права власності не мають.
46. Крім цього, суд апеляційної інстанції не встановив, кому належить земельна ділянка, на якій здійснюється спірне будівництво, та ставлення власника до такого.
47. З рішення суду апеляційної інстанції також вбачається, що судом не встановлено тієї обставини, чи не заперечує безпосередньо ОСОБА_1, що будівництво одноповерхової споруди, розміром 5,7 м на 6,8 м, яка знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, здійснюється саме ним (за згодою (без згоди) власника майна).
48. Також судом апеляційної інстанції не надано оцінку поясненням третьої особи щодо факту будівництва спірного об`єкта саме відповідачем; щодо того, що відповідач та ОСОБА_3 є подружжям (не перевірено зазначену обставину та не надано оцінку цій обставині у контексті належності/неналежності ОСОБА_1 як відповідача у цій справі).
49. Встановлення вищевикладених обставин має важливе значення під час розгляду цієї справи, оскільки дасть змогу на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів у справі встановити, чи є ОСОБА_1 належним відповідачем у цій справі.
50. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
51. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.
52. Колегія суддів зауважує, що відповідно до частин першої - третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
53. Згідно з частиною першою статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
54. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
55. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
56. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
57. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
58. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.
59. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.
60. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, що призвело до передчасних висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову. З урахуванням неповного з`ясування судом всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
61. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
62. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
63. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
64. У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).
65. У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, пункт 30).
66. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
67. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
68. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього суду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд