ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 910/6825/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Компанії МЕРК КЕНАДА ІНК. (далі - Компанія, позивач, скаржник)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 (головуючий - суддя Полякова Б.М., судді: Доманська М.Л., Остапенко О.М.)
у справі №910/6825/20
за заявою Компанії про забезпечення позову
за позовом Компанії
до Компанії Гетеро Лабз Лімітед (Hetero Labs Limited, (далі - відповідач-1)); Міністерства охорони здоров`я України (далі - Міністерство, відповідач-2),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі - Підприємство),
про захист права інтелектуальної власності.
1. Історія та обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1.1. Компанія звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просила зобов`язати відповідача-1 припинити порушення прав Компанії МЕРК КЕНАДА ІНК. на винахід за патентом України; заборонити відповідачу-1 використовувати винахід (сполука еторикоксиб) за патентом України у лікарському засобі "Еторикоксиб", що містить сполуку еторикоксиб; зобов`язати Міністерство відмовити в державній реєстрації лікарського засобу "Еторикоксиб", у формі порошку (субстанції) для фармацевтичного застосування у подвійних поліетиленових пакетах.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є підстави вважати, що діючою речовиною лікарського засобу "Еторикоксиб", у формі порошку (субстанції) для фармацевтичного застосування в подвійних поліетиленових пакетах, є сполука еторикоксиб, тотожна з композицією, яка захищена патентом України.
1.3. До суду 02.07.2020 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просив заборонити Підприємству надавати висновок про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу "Еторикоксиб"; заборонити Підприємству вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "Еторикоксиб", в тому числі такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 заяву Компанії про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Заборонено Підприємству надавати висновок про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу "Еторикоксиб"; заборонено Підприємству вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "Еторикоксиб", в тому числі такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 (далі - постанова) скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2020 (далі - ухвала) та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви Компанії про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено. Стягнуто з Компанії на користь Підприємства судовий збір за подання апеляційної скарги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Компанія, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та ухвалу, якою задоволено заяву Компанії про забезпечення позову, залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
4.1. суд апеляційної інстанції застосував частину другу статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 14.08.2018 у справі №910/1915/18;
4.2. суд апеляційної інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/1780/16, оскільки остання ухвалена за інших обстави у справі.
5. Позиція інших учасників справи, заявлені клопотання учасниками спору
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
5.2. Міністерство у відзиві на касаційну скаргу вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів Компанії та просить залишити скаргу без задоволення.
5.3. До Суду 15.03.2021 надійшло клопотання Підприємства про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1915/18 та від 19.02.2021 у справі № 910/14116/20. Підприємство зазначає, що вжиття такого заходу до забезпечення позову, як заборона останньому видавати висновок про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу призведе до фактичного обмеження його дискреційних повноважень в процедурі реєстрації лікарського засобу, у якій перевіряється, зокрема, якість та безпечність лікарського засобу, та по суті є втручанням в господарську діяльність підприємства.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Останнім розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.11.2020 у зв`язку з перебуванням суддів Булгакової І.В. та Селіваненка В.П. у відпустках призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/6825/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.В.
6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій. Розгляд клопотань
7.1. Предметом касаційного перегляду у даній справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
7.2. Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зробила такий висновок: "Проаналізувавши правові позиції у справі № 753/22860/17 у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, Велика Палата Верховного Суду вважає невиправданими такі обмеження та відступає в цій частині від висновків, наведених вище у пункті 7.5. цієї постанови, та зазначає, що у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову" (пункт 7.7 цієї постанови).
7.3. Таким чином, з огляду на положення статті 287 ГПК України та, враховуючи вищевказану правову позицію, постанова суду апеляції інстанції у даній справі підлягає касаційному перегляду.
7.4. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
7.5. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам, зокрема, вчиняти дії, щодо предмета спору.
7.6. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
7.7. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
7.8. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
7.9. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
7.10. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Отже заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі.
7.11. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
7.12. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
7.13. У даній справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом позовних вимог є вимога позивача про зобов`язання відповідача-1 припинити порушення прав Компанії МЕРК КЕНАДА ІНК. на винахід за патентом України № 62935; заборонити відповідачу-1 використовувати винахід (сполука еторикоксиб) за патентом України № 62935 у лікарському засобі "Еторикоксиб", що містить сполуку еторикоксиб; зобов`язати Міністерство відмовити в державній реєстрації лікарського засобу "Еторикоксиб", у формі порошку (субстанції) для фармацевтичного застосування у подвійних поліетиленових пакетах.
Звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони Підприємству надавати висновок про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу "Еторикоксиб"; а також вносити будь-які зміни до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "Еторикоксиб", в тому числі такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування тощо, позивач посилався на те, що невжиття вказаних заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, з посиланням на приписи статей 136, 137 ГПК України мотивував своє рішення тим, що заходи забезпечення позову, про які просить позивач, забезпечують збалансованість інтересів сторін, оскільки унеможливлюють лише внесення змін до Державного реєстру патентів України на винаходи, спрямовані саме на зупинення ймовірного порушення прав позивача на відповідний об`єкт інтелектуальної власності, за захистом яких (прав) він і звернувся до суду, і не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності відповідачів чи третьої особи. Наявний зв`язок між обраними заходами забезпечення та предметом позовної вимоги, оскільки після видання Підприємством висновку про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу "Еторикоксиб", Міністерство буде зобов`язане в силу закону здійснити державну реєстрацію спірного лікарського засобу та видати відповідний наказ. Крім того, у разі внесення третьою особою змін до реєстраційних матеріалів лікарського засобу "Еторикоксиб", що матимуть наслідком зміну назви лікарського засобу, зміну заявника або виробника, їх найменування, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції та скасувавши ухвалу, прийняв ноше рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення полову. Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про лікарські засоби", Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 № 376, Порядку проведення експертизи матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.08.2005 № 426, вбачається, що до повноважень Підприємства належить проведення експертизи реєстраційних матеріалів, за результатами якої складаються вмотивовані висновки про можливість (або неможливість) реєстрації лікарських засобів. Тобто, на відміну від актів самого Міністерства, висновки Підприємства не носять для учасників правовідносин обов`язкового характеру, а лише є передумовою для прийняття відповідного рішення Міністерством щодо реєстрації чи не реєстрації лікарського засобу. Тому надання цих висновків ні в якому разі не може мати наслідком порушення прав учасників правовідносин, і ускладнити виконання рішення у разі задоволення позову, оскільки тільки рішення Міністерства, яке ґрунтується на цих висновках, створює для осіб певні права та обов`язки. При цьому, суд апеляційної інстанції послався на позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/1780/16, де зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, шляхом визнання недійним висновку зробленого Підприємством, не забезпечує їх реального захисту.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, встановленими заборонами місцевий суд, фактично обмежив господарську діяльність Підприємства про проведенню експертизи реєстраційних матеріалів.
7.14. Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду апеляційний господарський суд не врахував того, що вжиті заходи до забезпечення позову співвідносяться із заявленими позивачем вимогами, і, отже, існує конкретний зв`язок між цими заходами і предметом позову; наявні обставини свідчать про те, що ці заходи до забезпечення позову спрямовані саме на зупинення ймовірного порушення прав позивача на відповідний об`єкт інтелектуальної власності, за захистом яких (прав) він і звернувся до суду.
Передбачена процесуальним законом заборона особі вчиняти певні дії не є втручанням у повноваження Підприємства, а виступає як обґрунтоване обмеження його дій виключно з метою забезпечення виконання судового рішення (в разі задоволення позовних вимог), причому судом першої інстанції з`ясовано, що невжиття відповідних заходів мало мати наслідком ускладнення або неможливість виконання рішення.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1915/18 та від 19.02.2021 у справі № 910/14116/20.
Необхідність у застосуванні певних способів захисту у сфері інтелектуальної власності, як і вжиття заходів забезпечення позову, пов`язується, насамперед, з недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення або введення у цивільний оборот яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності.
Крім того, Верховний Суд вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/1780/16, оскільки в ній взагалі не йдеться про застосування заходів забезпечення позову, в зв`язку з чим правовідносини у зазначеній справі не можуть вважатися подібними до правовідносин у цій справі № 910/6825/20.
7.15. Таким чином, враховуючи наведене Верховний Суд вважає, що саме суд першої інстанції вірно застосував положення статті 136, 137 ГПК України та дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
7.16. Так, статтею 236 ГПК передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Однак, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду таким вимогам процесуального закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.
7.17. Щодо клопотання Підприємства про передачу справи на розгляд судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1915/18 та від 19.02.2021 у справі № 910/14116/20, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступати від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати, з огляду на предмет оскарження в цьому касаційному провадженні.
Фактично доводи, викладені у клопотанні, зводяться до заперечень з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1915/18 та від 19.02.2021 у справі № 910/14116/20. В той же час клопотання не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься в зазначених постановах.
Зважаючи на вказане, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи №910/6825/20 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду з підстав передбачених частиною першою статті 302 ГПК України у зв`язку з відсутністю у даному випадку правових підстав і недоведеність заявником умов, з якими за змістом положень статті 302 ГПК України пов`язано вчинення такої процесуальної дії, у зв`язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити.