ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 4/2023-10
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 (у складі колегії суддів: Філіпова Т.Л. (головуючий), Василишин А.Р., Тимошенко О.М.) про закриття апеляційного провадження
у справі № 4/2023-10
за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар"
до Закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібозавод",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1,
про визнання співвласності на новостворене майно,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2011 у справі №4/2023-10 позов Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" (далі - МПВКП "Шар", позивач) до Закритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський хлібозавод" (далі - ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод", відповідач) задоволено. Визнано за позивачем право власності на 5/6 частин нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Жовтнева, буд. 10/1, м. Старокостянтинів, Хмельницька область (далі - спірне нежитлове приміщення). Стягнуто з відповідача на користь позивача 3858,40 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Підставою для визнання права власності на 5/6 частин спірного нежитлового приміщення за МПВКП "Шар" було те, що позивач провів роботи з ремонту (переобладнання, поліпшення) орендованого приміщення за договором про найм (оренду) від 10.10.2007 №14.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі, далі - скаржник) у вересні 2018 року звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 31.01.2011, прийняти нове, яким у задоволенні позову МПВКП "Шар" відмовити повністю.
Звертаючись з вказаною апеляційною скаргою, ОСОБА_1 послався на те, що вказаним рішенням вирішено питання про його права та інтереси як нового власника цілісного майнового комплексу, до якого входить спірне нежитлове приміщення.
Скаржник доводив, що відповідний цілісний майновий комплекс був предметом іпотеки за іпотечним договором від 16.11.2007 №4143 (далі - Іпотечний договір), укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" з метою забезпечення виконання ТОВ "Авена" кредиторських зобов`язань за кредитними договорами від 15.11.2007 №11252689000 та №11252713000, а свої права вимоги за кредитними договорами від 15.11.2007 №11252689000 та №11252713000 та Іпотечним договором ПАТ "УкрСиббанк" внаслідок укладення наступних договорів відступлення права вимоги відступив ОСОБА_1 . Звернувши стягнення на предмет іпотеки (цілісний майновий комплекс), скаржник дізнався, що право власності на 5/6 частин спірного нежитлового приміщення, яке входить до цілісного немайнового комплексу, визнано за МПВКП "Шар" на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2011 у цій справі, участі в розгляді якої не брав іпотекодержатель цього майна.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2018 поновлено строк на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 31.01.2011, відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду.
У подальшому провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2011 неодноразово відкладалось та зупинялось до розгляду касаційних скарг позивача та відповідача на постановлені у справі процесуальні ухвали.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2011 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Апеляційний господарський суд після відкриття апеляційного провадження дійшов висновку, що у рішенні від 31.01.2011 суд першої інстанції не вирішив питання щодо прав, інтересів чи обов`язків скаржника, оскільки ОСОБА_1 набув право власності на цілісний майновий комплекс (до якого входить 5/6 частин спірного нежитлового приміщення) 09.08.2017 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №1379, тоді як оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 31.01.2011.
Постановою Верховного Суду від 11.09.2019 зазначена ухвала суду апеляційної інстанції скасована, справа передана для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд не погодився з наведеним висновком апеляційного господарського суду, оскільки в порушення статей 74, 76, 77, 86 ГПК України суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив надані ОСОБА_1 докази на підтвердження доводів апеляційної скарги та будь-якої оцінки їм не надав, у результаті чого дійшов передчасного висновку, що рішення суду першої інстанції не стосується прав, інтересів та обов`язків скаржника, та безпідставно закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
За наслідками нового розгляду ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2011.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що твердження скаржника про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято про його права, інтереси та (або) обов`язки, не знайшло свого підтвердження.
Не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021, у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушення норм процесуального та матеріального права, оскільки апеляційний господарський суд в порушення статті 86 ГПК України не досліджував надані касатором докази на підтвердження вирішення судом першої інстанції питань щодо його прав, інтересів та (або) обов`язків, на прийняв до уваги доводи апеляційної скарги та не надав їм будь-якої оцінки.
Скаржник зазначає про помилкове застосування судом апеляційної інстанції частини 4 статті 75 ГПК України з посиланням на судові рішення у справі №924/194/19, адже в зазначеній справі не оцінювалось питання вирішення прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення суду першої інстанції в цій справі.
Скаржник стверджує про помилкове посилання суду апеляційної інстанції на беззаперечність, законність та чинність рішення суду в процесі його оскарження як на обставину наявності права власності МПВКП "Шар" на 5/6 частин нежитлового приміщення і відсутності порушених прав та інтересів ОСОБА_1 .
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не з`ясував належним чином обставини, пов`язані з вирішенням у цій справі питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, а тому передчасно закрив апеляційне провадження з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 264 ГПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, касаційне провадження закрити, ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Відповідач вважає, що ухвала апеляційного господарського суду є обґрунтованою, апеляційне провадження закрито, оскільки рішення у справі не стосувалось і не зачіпало жодним чином прав, обов`язків та інтересів скаржника. При цьому суд апеляційної інстанції дослідив усі докази, надані учасниками справи, надав їм правову оцінку.
Зокрема, відповідач посилається на те, що спірне нежитлове приміщення не було предметом іпотеки за Іпотечним договором, а суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги висновки Верховного Суду у справі №924/194/19, в якій суди надали оцінку доводам ОСОБА_1 з урахуванням справи №2270/8013/11 та під час розгляду якої ОСОБА_1 намагався довести, що спірне нежитлове приміщення є тією самою будівлею, яка входила до переліку майна відповідного цілісного майнового комплексу.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
В обґрунтування відзиву на касаційну скаргу позивач зазначає, що спірне нежитлове приміщення не входило до цілісного майнового комплексу відповідача, не було предметом іпотеки, тому при ухваленні рішення у цій справі Господарський суд Хмельницької області не зобов`язаний був залучати до участі ПАТ "УкрСиббанк" (первісного кредитора та іпотекодержателя).
Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами статей 74, 76, 77, 86 ГПК України, належним чином дослідив надані учасниками справи докази, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку, що рішення суду першої інстанції від 31.01.2011 не стосується прав, інтересів та обов`язків скаржника, та закрив апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року", (далі - Конвенція) кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; обов`язковість судового рішення.
Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").
З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
Господарський процесуальний кодекс України у частині 1 статті 17 та частині 2 статті 254 надає право подати апеляційну скаргу на ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу, зокрема, особам, які не брали участі у справі, але лише в тому випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.
З огляду на викладене після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, суд апеляційної інстанції повинен перш за все з`ясувати наявність чи відсутність вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси, обов`язки зазначеної особи. Встановлення наявності вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення.
Водночас Суд звертає увагу, що оскаржуване незалученою особою судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Зазначене означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19.
ОСОБА_1 не є учасником цієї справи, а звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2011, послався на те, що вказаним рішенням вирішено питання про його права та інтереси як нового власника цілісного майнового комплексу, до якого входить спірне нежитлове приміщення.
Під час розгляду зазначеної апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що 10 жовтня 2007 року між ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" (орендодавець) та Малим приватним підприємством "Шар" (орендар) було укладено договір №14 найму (оренди) нежитлового приміщення (далі - Договір оренди), а саме магазину разом з розміщеним в ньому торгівельним обладнанням загальною площею 128 м2, який знаходиться за адресою вул. Жовтнева, буд. 10-а, м. Старокостянтинів, Хмельницька область .
Згідно з пунктом 3.1 Договору оренди орендар зобов`язаний проводити за власний рахунок реконструкцію і капітальний або поточний ремонт приміщення за письмовою згодою орендодавця. Орендар має право стати співвласником даного приміщення у разі проведення за власний рахунок певних робіт по реконструкції або капітальному ремонту.
Листом від 16.06.2008 ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" погодив орендарю проведення ним за власний рахунок робіт з реконструкції або капітального ремонту (переобладнання, поліпшення та перепланування) приміщення, а також затвердив кошторис, запропонований орендарем.
Відповідно до протоколу чергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" від 29.06.2009, зокрема, прийнято рішення попередньо схвалити вчинення правочину відчуження магазину, який віднесено до основних фондів ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" та знаходиться за адресою: вул. Жовтнева 10/1, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, шляхом продажу, що повинен бути укладений протягом трьох років з дня прийняття рішення за реальною ринковою вартістю, оціненою незалежним суб`єктом оціночної діяльності.
У зв`язку з наведеними обставинами рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2011 у цій справі визнано за позивачем право власності на 5/6 частин спірного нежитлового приміщення. В описовій частині рішення зазначено, зокрема, що право власності на спірне нежитлове приміщення набуте ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" на підставі договору від 04.02.1992, укладеного між Державним міським підприємством "Горторг" та ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод". Право оренди земельної ділянки, на якій знаходиться орендоване майно, набуте ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" відповідно до договору оренди землі від 11.06.2007, укладеного між ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" та Староконстянтинівською міською радою, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за №04077470008 від 31.07.2007.
Водночас відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.11.2007 за №16553473, виданого Старокостянтинівським БТІ ОР, Виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради на підставі рішення №476 п. 5 від 11.10.2007 видано ЗАТ "Старокостянтинівських хлібозавод" свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 02.11.2007 на комплекс у АДРЕСА_1 . В описі об`єкта, зокрема, зазначений магазин " Хліб " загальною площею 137,7 м2.
16 листопада 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" (який у подальшому змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", далі - Банк) як іпотекодержателем та ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" як майновим поручителем укладено Іпотечний договір для забезпечення виконання договорів про надання споживчих кредитів ТОВ "Авена" №11252689000 і №11252713000.
За умовами Іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю цілий майновий комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 02.11.2007 на підставі рішення від 11.10.2007 за №476 п. 5 та зареєстрованого Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.11.2007 за реєстраційним номером 1079032, номер запису 38 в реєстраційній книзі №1.
Предмет іпотеки складається з: цегляний головний корпус площею 2898 м2, позначений в плані літерою "А-2"; цегляна будівля основного складу площею 459,8 м2, позначена в плані літерою "Д-1"; цегляна будівля механічної майстерні площею 94,7 м2, позначена в плані літерою "В-1"; цегляний магазин " Хліб " площею 137,7 м2, позначений в плані літерою "Г-1"; цегляна трансформаторна площею 31,7 м2, позначена в плані літерою "Ж-1"; цегляна будівля млина площею 130,7 м2, позначена в плані літерою "3-1"; цегляна електростанція площею 74,4 м2, позначена в плані літерою "К-1"; цегляна прохідна площею 34,6 м2, позначена в плані літерою "П-1"; цегляний гараж, позначений в плані літерою "Г1-1"; блочний гараж, позначений у плані літерою "Г2-1"; блочний гараж, позначений у плані літерою "ГЗ-1"; цегляно-блочний гараж, позначений у плані літерою "Л-1"; цегляний зерносклад площею 58,3 м2, позначений у плані літерою "М-1"; шлаковий паркан, позначений у плані літерою "№1-1"; дерев`яний паркан, позначений у плані літерою "№2-1"; асфальтна територія, позначена в плані "1". Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1,113 га. Правомірність користування земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ХМ 000872, виданим 25.09.1995 виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради.
Відповідно до пункту 1.5 Іпотечного договору іпотека розповсюджується на всі приналежності Предмету іпотеки та на всі невід`ємні від нього поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладання договору та виникнуть у майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору різного роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом договору - предметом іпотеки - і не потребують внесення змін до договору.
Рішеннями Господарського суду Хмельницької області від 26.01.2011 у справі №16/2146-10 та від 02.02.2011 у справі №15/2149-10 стягнуто з ТОВ "Авена" на користь Банку відповідні суми заборгованості за кредитами, а також звернено стягнення на майно: цілісний майновий комплекс, що розташований на земельній ділянці площею 1,113 га та складається з: головного корпусу площею 2898,0 м2, будівлі основного складу площею 459,8 м2, будівлі механічної майстерні площею 94,7 м2, магазину " Хліб " площею 137,7 м2, трансформаторної площею 31,7 м2, будівлі млина площею 130,7 м2, електростанції площею 74,7 м2, прохідної площею 34,6 м2, гаражів, зерноскладу площею 58,3 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2013 у справі №922/4189/13 відмовлено у позові ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" до Банку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Авена" та ВДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції, про припинення іпотеки на майно.
У подальшому 1 вересня 2016 року між Банком (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Морган кепітал" (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №08/16 щодо прав вимоги за кредитними договорами №11252689000 і №11252713000 від 16.11.2007, складено акт приймання-передачі документації на виконання зазначеного договору, укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором. На підставі заяви ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" №18378014 від 01.09.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено зміни щодо іпотекодержателя, а саме Банк змінено на ТОВ "Фінансова компанія "Морган кепітал".
Також 1 вересня 2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №45-Ф щодо прав вимоги за кредитними договорами №11252689000 і №11252713000 від 16.11.2007, складено акт приймання-передачі документації на виконання зазначеного договору, укладено договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором, складено відповідний акт про приймання-передачу Іпотечного договору. На підставі заяви ОСОБА_1 №18378170 від 01.09.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено зміни щодо іпотекодержателя, а саме ТОВ "Фінансова компанія "Морган кепітал" змінено на ОСОБА_1 .
Ухвалами Господарського суду Хмельницької області від 13.10.2016 у справі №15/2149-10 і від 03.11.2016 у справі №16/2146-10 замінено у виконавчих провадженнях, відповідно, №44760963 і №44761069 з примусового виконання наказів Господарського суду Хмельницької області у зазначених справах стягувача з Банку на ОСОБА_1
9 серпня 2017 року між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" (іпотекодавець) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (далі - Договір від 09.08.2017). У Договорі від 09.08.2017 зазначено, що іпотекодавець у якості майнового поручителя ТОВ "Авена" для забезпечення виконання зобов`язань, які виникли за договорами про надання споживчого кредиту №11252689000 та №11252713000 від 15.11.2007, передав в іпотеку Банку за Іпотечним договором об`єкти нерухомого майна, а саме: комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складається із: головного корпусу, літера "А-2", загальною площею 2898,0 м2; будівлі основного складу, літера "Д-1", площею 459,8 м2; будівлі механічної майстерні, літера "В-1", загальною площею 94,7 м2; магазину " Хліб ", вулиця Жовтнева, 10/1, літера "Г-1", загальною площею 128,7 м2; трансформаторної, літера "Ж-1", загальною площею 31,7 м2; будівлі млина, літера "З-1", загальною площею 130,7 м2; електростанції, літера "К-1", загальною площею 74,7 м2; прохідної, літера "П-1", загальною площею 34,6 м2; гаража, літера "Г1-1"; гаража, літера "Г2-1"; гаража, літера "Г3-1"; гаража, літера "Л-1"; зерноскладу, літера "М-1", загальною площею 58,3 м2; паркану, літера "1-1"; паркану, літера "2-1"; асфальтної території, 1.
Пунктом 2 Договору від 09.08.2017 визначено, що у зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту за вищевказаними договорами про надання споживчого кредиту сторони цього договору вирішили на виконання статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" врегулювати свої вимоги у позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення даного договору.
Пунктом 4 Договору від 09.08.2017 передбачено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, виданої Пруняком В.І., приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу від 09.08.2017 року, індексний №94067678 об`єкт належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 02.11.2007 на підставі рішення від 11.10.2007 за №476 п. 5. Право власності на об`єкт зареєстроване 06.11.2007 Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1079032. Об`єкт знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6810800000:03:014:0110 площею 1,0630 га, яка перебуває в постійному користуванні іпотекодавця на підставі Державного акта на право постійного користування серії І-ХМ 000872, виданого Старокостянтинівською міською радою народних депутатів 25.09.1995 року на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради народних, депутатів, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів па право постійного користування землею за №91.
Відповідно до пунктів 12, 13 Договору від 09.08.2017 право власності на вищевказаний об`єкт виникає у іпотекодержателя з моменту реєстрації цього права. Даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на об`єкт, що є предметом даного договору.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на майно про реєстрацію обтяження №100164912 від 12.10.2017 приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Пруняком В.І. 12.10.2017 було внесено рішення №37542365 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна, а саме комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У розділі Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна зазначено складовою частиною вищезазначеного об`єкта, зокрема: магазин " Хліб ", вул. Жовтнева, 10/1, 1Г, загальною площею 128,7 м2.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2019 у справі №924/194/19, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2020, задоволено частково позов МПВКП "Шар" до Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняка Володимира Івановича, ОСОБА_1, ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "Авена", ОСОБА_2 : визнано недійсним Договір від 09.08.2017 в частині набуття ОСОБА_1 права власності на 5/6 частини спірного нежитлового приміщення.
У частині задоволення позову зазначені судові рішення мотивовані тим, що Договір від 09.08.2017 порушує право власності МПВКП "Шар" на 5/6 частини спірного нежитлового приміщення. При цьому факт набуття позивачем права власності на 5/6 частини нежитлового приміщення (магазину " Хліб " (адреса: Хмельницька область, м Староконстянтинів, вул. Жовтнева (Рудяка), 10/1, літера Г-1 ) загальною площею 128,7 м2) підтверджено наявними у справі доказами. Рішенням Старокостянтинівської міською радою Хмельницької області №3 від 27.09.2013 вулицю Жовтневу перейменовано на вулицю Рудяка.
Водночас згідно з встановленими у справі №924/194/19 обставинами право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, до якого входить магазин " Хліб ", набуте ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" на підставі договору купівлі-продажу №11 від 05.08.1993, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та товариством покупців, створеним членами трудового колективу орендного підприємства Старокостянтинівського хлібозаводу. Право постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться цілісний майновий комплекс, підтверджується державним актом на право постійного користування землею І-ХМ 000872 від 25.09.1995, виданим Староконстянтинівською міською радою.
Отже, дослідивши надані учасниками справи та скаржником докази з урахуванням обставин, встановлених під час розгляду судами інших справ щодо вирішення спорів між відповідними особами, апеляційний господарський суд з`ясував, що предметом іпотеки за Іпотечним договором, право вимоги за яким відступлено на користь ОСОБА_1, був цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та розташований на земельній ділянці площею 1,113 га, наданій відповідачеві в постійне користування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І-ХМ 000872, виданого 25.09.1995 виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради. На зазначений цілісний майновий комплекс набув право власності ОСОБА_1 на підставі Договору від 09.08.2017.
Натомість оскаржуваним рішенням Господарського суду Хмельницької області вирішений спір між позивачем і відповідачем щодо спірного нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Жовтнева, буд.10/1, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, та розташоване на земельній ділянці, яка була передана відповідачеві в оренду на підставі договору оренди землі від 11.06.2007, укладеного між ЗАТ "Старокостянтинівський хлібозавод" та Староконстянтинівською міською радою, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за №04077470008 від 31.07.2007.
З огляду на такі обставини, встановлені на підставі зібраних доказів з урахуванням положень статей 74-77, 79-80, 86 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Господарський суд Хмельницької області у цій справі не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 . Зокрема, мотивувальна та резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції висновків з наведеного питання не містять.
Виходячи з встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд не приймає до уваги аргументи скаржника про те, що спірне нежитлове приміщення входить до складу цілісного майнового комплексу, переданого в іпотеку за Іпотечним договором, які зводяться по суті до переоцінки доказів, встановлення обставин, що не були встановлені у судових рішеннях попередніх інстанцій або були відхилені ними.
При цьому щодо твердження скаржника на недослідження та ненадання оцінки судом апеляційної інстанції наданих ним доказів Суд враховує, що у касаційній скарзі відсутні зазначення про конкретні наявні в справі докази, які підтверджують зазначені обставини, але не отримали належної оцінки апеляційного господарського суду.
Також Суд відхиляє доводи скаржника про помилкове застосування судом апеляційної інстанції частини 4 статті 75 ГПК України через те, що в справі №924/194/19 не оцінювалось питання вирішення прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення суду першої інстанції в цій справі. Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції безпосередньо під час розгляду апеляційної скарги в цій справі з`ясовував питання щодо наявності правового зв`язку між сторонами у справі та ОСОБА_1 на підставі дослідження наданих учасниками справи та скаржником доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема з урахуванням обставин, які не підлягають доказуванню відповідно до положень наведеної норми процесуального права. При цьому апеляційний господарський суд врахував, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
З огляду на наведене Суд також вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції судових рішень у справі №2270/8013/11, оскільки у касаційній скарзі не зазначено про встановлення судами під час розгляду вказаної справи певних фактичних обставин, які б мали преюдиційне значення для вирішення цієї справи, зокрема щодо належності спірного нежитлового приміщення до складу відповідного цілісного майнового комплексу.
Твердження скаржника про те, що однією з підстав для закриття апеляційного провадження став здійснений судом аналіз щодо наявності беззаперечного права власності позивача на 5/6 частин спірного нежитлового приміщення на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2011 у цій справі із посиланням на обставину набрання рішенням чинності та відсутності доказів його скасування, не знайшли свого підтвердження за змістом оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Зважаючи на викладене, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення в цій справі не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1, він не є суб`єктом оскарження в розумінні статті 254 ГПК України. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд