ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/1244/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючого, Бакуліної С. В., Стратієнко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Черея О. В. (адвокат),
Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" - Мельник Н.Й. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.01.2021 (суддя Сікорська Н. А.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 (колегія суддів у складі: Маціщук А. В., Гудак А. В., Петухова М. Г.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" (далі - Банк)
до Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" (далі - Товариство)
про визнання наказу недійсним
ВСТУП
1. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що Банк (іпотекодержатель) звернувся до Товариства (іпотекодавець) з позовом про визнання недійсним наказу ОСОБА_1 про призначення себе виконуючим обов`язки голови правління цього Товариства.
2. Банк стверджує, що для видання цього наказу не було жодних правових підстав, а ОСОБА_1, незаконно діючи від імені Товариства, порушує права Банку як іпотекодержателя, не дозволяє Банку перевіряти наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки.
3. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання:
- чи може третя особа оскаржувати внутрішній наказ товариства про призначення керівника як такий, що порушує її права або законні інтереси.
4. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи
5. 11.12.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (далі - ТДВ "ЖЛ"), як іпотекодавцем, та Банком, як іпотекодержателем, укладено іпотечний договір №5214Z18 (далі - Іпотечний договір); у забезпечення виконання зобов`язань ТДВ "ЖЛ" перед Банком передано нерухоме майно ТДВ "ЖЛ".
6. 12.12.2014 приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу наклав заборону відчуження та арешт на нерухоме майно та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, належні ТДВ "ЖЛ" на праві власності, на підставі договору про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору.
7. 27.11.2015 ОСОБА_1 видав наказ №1 "Про призначення виконуючим обов`язки голови правління", на підставі якого приступив до виконання обов`язків виконуючого обов`язки голови правління Товариства з 27.11.2015. У наказі зазначено, що він виданий на виконання протоколу засідання наглядової ради Товариства від 2010 року. Дата проведення засідання наглядової ради та номер протоколу цього засідання в наказі не вказані.
8. 27.11.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу: керівником Товариства вказано ОСОБА_1 .
9. У реєстраційній справі №1_305_001658_07 відсутнє рішення уповноваженого органу Товариства про зміну керівника, про що комісія у складі голови департаменту реєстрації міської ради та державних реєстраторів відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців департаменту реєстрації Житомирської міської ради склала акт від 16.05.2016.
10. Банк звертався до Товариства з листами від 20.04.2017 №52-00/391, від 02.05.2019 №0520200/19-121973 та від 08.01.2020 №0520200/329-20/295453 з вимогою забезпечити доступ до всіх адміністративних, виробничих, складських та допоміжних будівель фабрики з метою перевірки предмета іпотеки.
11. Товариство листами від 25.04.2017 №276, від 06.05.2019 №267, від 16.09.2019 №550, підписаними ОСОБА_1, відмовляло у допущенні на територію фабрики представників Банку для перевірки стану іпотечного майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Листи мотивовані тим, що:
- Товариство не є стороною кредитних договорів, які підтверджують права банку як іпотекодержателя;
- Господарський суд Житомирської області розглядає справу №906/1036/19 про визнання недійсними зазначених Іпотечних договорів;
- Питання визначення компетенції Товариства щодо розпорядження майном за адресою: АДРЕСА_1 є предметом кримінальних проваджень та судових справ.
Короткий зміст позовних вимог
12. 12.10.2020 Банк звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства про визнання недійсним наказу від 27.11.2015 №1.
13. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що цей наказ є незаконним, оскільки відсутнє рішення уповноваженого органу Товариства про зміну керівника. Відповідач, від імені якого діє ОСОБА_1, незаконно обмежує та унеможливлює реалізацію прав Банку здійснювати передбачені умовами іпотечного договору дії щодо перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14. Господарський суд Житомирської області рішенням від 12.01.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021, відмовив у задоволенні позову.
15. Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що:
- ОСОБА_1 діє від імені і в інтересах Товариства та висловлює його позицію, а тому відсутні підстави вважати, що навіть у випадку зміни голови правління позиція Товариства відносно проведення перевірки нерухомого майна буде іншою;
- позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт порушення його прав чи інтересів з боку відповідача прийняттям оспорюваного наказу; твердження про порушення прав позивача фактом існування оспорюваного наказу є його суб`єктивною думкою, яка не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; позивач не вказав, які саме його права чи інтереси порушено, та яким чином такі права чи інтереси можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення;
- враховуючи, що між сторонами існує конфлікт з приводу нерухомого майна, навіть у випадку скасування оскаржуваного наказу, такий конфлікт вичерпано не буде; позовна вимога про скасування наказу є неналежним способом захисту, оскільки він реально не відновлює жодних прав позивача;
- оскільки за результатами розгляду справи зроблено висновок про невірно обраний спосіб захисту позивачем, суд не з`ясовує обставини законності/незаконності прийняття оспорюваного наказу, викладені останнім, як підстави визнання його недійсним.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
16. 27.04.2021 Банк звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.01.2021 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Доводи учасників справи
17. Скаржник у касаційній скарзі посилається на п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК, п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК та зазначає, що суди неправильно застосували п. п. 8, 10 ч. 2 ст. 52 Закону "Про акціонерні товариства", ст. 10 Закону "Про іпотеку". Скаржник вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах щодо видання наказу про призначення виконуючого обов`язки голови правління акціонерного товариства без достатніх для того підстав (відповідного рішення наглядової ради товариства та/або рішення загальних зборів акціонерів товариства) та права на його оскарження третьою особою, у разі порушення її прав виданим наказом.
18. В обґрунтування вимог касаційної скарги Банк посилається на таке:
- жодного рішення загальних зборів акціонерів Товариства, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено до складу правління товариства, як і будь-якого рішення наглядової ради Товариства про його призначення на посаду виконуючого обов`язки голови правління не існує, і ніколи не приймалося, а видачу оскаржуваного наказу було здійснено абсолютно безпідставно, як і безпідставно надано державному реєстратору вказаний наказ для державної реєстрації відповідних змін;
- починаючи з 27.11.2015 ОСОБА_1 вчиняє юридично значущі дії від імені відповідача та представляє його інтереси перед фізичними та юридичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування; ці дії, з огляду на незаконність оскаржуваного наказу, необхідно вважати такими, що вчиняються від імені відповідача без достатніх правових підстав; такі дії та рішення, зокрема, поєднувались з порушенням прав та законних інтересів Банку;
- всупереч ст. 10 Закону "Про іпотеку", відповідач, від імені якого діє ОСОБА_1, незаконно обмежує та унеможливлює реалізацію прав іпотекодержателя (Банку) здійснювати передбачені законом та Іпотечним договором дії щодо перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки;
- відповідач за підписом ОСОБА_1 видає довіреності, подає листи, заяви про перегляд рішень судів за нововиявленими обставинами, відзиви, пояснення тощо; на підставі виданих останнім довіреностей, здійснено ряд незаконних дій та рішень щодо майна, переданого Банку в іпотеку;
- наказ від 27.11.2015 № 1 є основною підставою для подальших незаконних дій та рішень, які грубо порушують права Банку як іпотекодержателя, оскільки ОСОБА_1 діє як уповноважений представник відповідача саме на підставі цього наказу;
- визнання недійсним наказу є належним способом захисту прав та інтересів позивача, виходячи з прямого причинно-наслідкового зв`язку між його видачею та наслідками у вигляді вчинення юридично-значущих дій відповідача, направлених на порушення прав та законних інтересів Банку за іпотечним договором;
- з огляду на складність, багатоаспектність та багатоепізодність порушень законодавства, що були допущені різними суб`єктами у зв`язку зі скасуванням державної реєстрації ТДВ "ЖЛ", державної реєстрації зміни власника майна, що становить предмет іпотеки тощо, подання одного позову з вичерпними підставами та вичерпним предметом позову, є як теоретично, так і практично неможливим; відповідно, є цілком допустимим, і не може бути заборонено, звернення до суду за захистом прав та законних інтересів позивача з позовом про визнання недійсним акта/правочину, що в сукупності з іншими обставинами (які є предметом оскарження в інших судових справах) доводять порушення прав позивача;
- позивач довів як неправомірність оскаржуваного наказу та наявність підстав для визнання його недійсним, так і порушення його прав, що відбувається внаслідок видання оскаржуваного наказу; суди не прийняли до уваги та не надали належної правової оцінки вказаним обставинам;
- висновки суду апеляційної інстанції про те, що "оскарження Банком наказу є втручанням в господарську діяльність Товариства" є безпідставними, оскільки використання Банком передбачених законом способів захисту своїх прав та законних інтересів шляхом подання господарського позову щодо оскарження незаконного наказу, не може бути підставою для висновку про втручання Банку в господарську діяльність відповідача;
- суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права - відхилили клопотання Банку щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
19. Верховний Суд ухвалою від 10.06.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд справи за касаційною скаргою Банку призначив на 30.06.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо наявності порушеного права позивача
20. Банк, звертаючись з позовною заявою та апеляційною скаргою, доводить, що його право порушене відповідачем, оскільки Товариство, від імені якого на підставі оскаржуваного наказу діє ОСОБА_1, незаконно обмежує та унеможливлює реалізацію прав банку як іпотекодержателя.
21. Банк вважає, що воля Товариства на вчинення таких дій формується не його органами, сформованими відповідно до закону і статуту, а фізичною особою, яка самостійно та протиправно призначила себе керівником і внесла відповідні відомості до реєстру - ОСОБА_1 .
22. На думку Банку, ця особа не призначалася органами управління Товариства і відповідно не може формувати його волю, діяти як керівник, вчиняти дії, надавати накази, розпорядження.
23. Верховний Суд не погоджується з цим доводом скаржника, виходячи з наступного.
24. Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
25. Банк, вступаючи у відносини з юридичною особою має право перевіряти повноваження керівника такої юридичної особи, який діє від її імені без довіреності відповідно до закону і статуту. У випадку, коли Банк вважає, що повноваження належним чином не підтверджені, він може не визнавати дії, вчинені керівником, як такі, що вчинені від імені юридичної особи, або документи, підписані керівником, як такі, що підписані юридичною особою.
26. Водночас, мають оскаржуватися саме дії (бездіяльність) Товариства, вчинені щодо Банку, а не внутрішній наказ Товариства про призначення керівника.
27. Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, накази віднесено до управлінських документів, а саме - до розпорядчої документації, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження). Право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень (на підставі єдиноначальності або колегіальності).
28. Наказ Товариства є внутрішнім розпорядчим документом товариства, він діє лише для працівників товариства і його дія не поширюється на інших осіб. Відповідно такий наказ не може порушувати права третіх осіб і не може бути ними оскаржений.
29. Виключним правом формування органів акціонерного товариства наділені його акціонери - вони обирають наглядову раду, а наглядова рада формує правління. Будь-які порушення процедури такого призначення стосуються порушення прав акціонерів на управління товариством та формування його органів.
30. Відповідно до п. п. 10, 11 ч.2 ст. 52 Закону "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції наглядової ради належить: прийняття рішення про відсторонення голови або члена виконавчого органу від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу; обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства.
31. Відповідно до п. 8.9.2. статуту ЗАТ "ЖЛ", затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол від 05.03.2009 №28), наглядова рада відсторонює або усуває голову правління у випадках, встановлених Кодексом законів про працю України або Цивільним кодексом України; у випадку відсторонення, усунення голови правління, наглядова рада призначає виконуючого обов`язки голови правління з числа членів правління, обраних загальними зборами акціонерів. Виконуючий обов`язки голови правління має права, обов`язки, функції визначені цим статутом для голови правління (т. 1 ас. 25).
32. У ч. 3 ст. 52 Закону "Про акціонерні товариства" встановлено, що питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом.
33. Відповідно до ст.ст. 25, 33 Закону "Про акціонерні товариства" акціонери мають право брати участь в управлінні акціонерним товариством, зокрема брати участь та голосувати на загальних зборах акціонерів щодо питань затвердження положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію (ревізора) товариства, а також внесення змін до них; затвердження річного звіту товариства; обрання членів наглядової ради та прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради. У ч. 1 ст. 33 цього закону передбачено, що загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.
34. Таким чином, лише акціонери Товариства або наглядова рада Товариства (тобто саме Товариство як юридична особа) є особами, які можуть поставити під сумнів законність призначення ОСОБА_1 на посаду, внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
35. Верховний Суд доходить висновку, що особа, яка не пов`язана корпоративними відносинами з юридичною особою, може не визнавати повноваження керівника цієї юридичної особи, вступаючи у цивільні чи господарські відносини з цією юридичною особою, але не наділена правом оспорювати рішення або акт призначення такого керівника, зокрема й у формі наказу.
36. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що визнання недійсним наказу не є ефективним способом захисту. Адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити порушені права позивача як іпотекодержателя. Теза, що інший керівник буде вести себе іншим чином і Товариство під його керівництвом не буде порушувати права Банку (допустить Банк до перевірки предмету іпотеки), будується виключно на припущеннях позивача, які не можуть бути підтверджені жодними доказами.
37. Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що немає підстав вважати, що навіть у випадку зміни голови правління позиція Товариства відносно проведення перевірки нерухомого майна буде іншою.
38. Порушення прав позивача (про яке зазначено у позові) вочевидь полягає не у видачі оскаржуваного наказу про призначення керівника, а у вчиненні дій, які, на думку позивача, є перешкодою для реалізації його прав як іпотекодержателя, передбачених ст. 10 Закону "Про іпотеку".
39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
40. Більше того, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
41. Верховний Суд погоджується також із висновками судів попередніх інстанцій, про те, що оскільки між сторонами існує конфлікт з приводу нерухомого майна, то навіть у випадку скасування оскаржуваного наказу, такий конфлікт вичерпано не буде, а тому позовна вимога про скасування наказу є неналежним способом захисту, оскільки він реально не відновлює жодних прав позивача.
42. Таким чином, суди попередніх інстанцій з посиланням на ст. ст. 3, 15, 16 ЦК дійшли правильних висновків про те, що права Банку, передбачені ст. 10 Закону "Про іпотеку", можуть бути порушені виключно діями самого Товариства (недопуском до перевірки об`єкту), а не наказом про призначення його керівника, який видає відповідні розпорядження чи підписує листи.
43. Оскільки відсутність порушеного права та обрання неналежного способу його захисту є самостійними підставами для відмови у позові, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у позові без дослідження обставин законності/незаконності прийняття оспорюваного наказу, викладені позивачем, як підстави визнання його недійсним.
44. Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про необґрунтованість відхилення клопотань судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки такі клопотання стосувались дослідження обставин законності/незаконності прийняття оспорюваного наказу, яке суди не проводили через неефективність обраного Банком способу захисту.
45. Враховуючи вищенаведене, з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту свого порушеного права та законного інтересу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі, а тому касаційна скарга Банку не підлягає задоволенню.