ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/6063/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І .С., Чумака Ю. Я.,
здійснивши розгляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 (судді: Кощеєв І. М. - головуючий, Широбокова Л. П., Чус О. В.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 (суддя Колісник І. І.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод"
про стягнення заборгованості у сумі 69 982,75 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в якій (з урахуванням уточненого позову) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (далі - ПрАТ "Дніпровський металургійний завод", Відповідач) на свою користь заборгованість у розмірі 69 982,75 грн, з яких: 65 031,74 грн - сума основного боргу, 80,60 грн - сума боргу за договором відшкодування витрат, 3 302,56 грн - інфляційні втрати, 1 567,85 грн - 3% річних.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Українська залізниця" посилалося на те, що 30.06.2018 припинив дію укладений з Відповідачем договір оренди нежитлового приміщення № 12/02-3704-ОД від 10.11.2009, однак Відповідач об`єкт оренди після цього не повернув, що й стало підставою для нарахування до стягнення заборгованості з орендної плати станом на 01.07.2018, а також орендної плати та неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України - подвійної орендної плати за фактичне користування нежитловим приміщенням за період з 01.07.2018 по 30.11.2019 у загальній сумі 65 031,74 грн.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/6063/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020, частково задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" неустойку в сумі 30 584,76 грн, борг за договором про відшкодування витрат у сумі 80,60 грн, інфляційні втрати у сумі 1 716,92 грн, 3% річних у сумі 824,77 грн. У решті позову відмовлено.
2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що після закінчення договору оренди Відповідач не виконав обов`язку щодо повернення Позивачу об`єкта оренди та продовжив ним користуватися. Отже, неповернення об`єкта оренди у період після закінчення строку дії відповідного договору відбулося з вини самого орендаря (ПрАТ "Дніпровський металургійний завод"), а тому, за висновком судів, існують всі правові підстави для стягнення з Відповідача передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойки за період липень 2018 року - листопад 2019 року, а також боргу за договором про відшкодування витрат, 3% річних, та інфляційних втрат у сумах, відповідно до здійсненого місцевим судом перерахунку.
Водночас судами було відмовлено в решті позовних вимог, оскільки одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем зазначеним майном (з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є притягненням Відповідача до подвійної відповідальності за одне і те саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у вказаній частині нове рішення про задоволення позову.
3.2. В обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження у малозначних справах, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для нього.
Зазначені доводи заявник обґрунтовує тим, що на сьогодні існують різні по суті судові рішення, прийняті у справах з аналогічними предметом та підставами позову, зокрема у справі № 918/792/18. Крім того, скаржник зазначає, що справа №904/6063/19 має виняткове значення для нього, оскільки на даний час у провадженні судів першої та апеляційної інстанції розглядаються 24 судові справи з аналогічними предметами і підставами позовів про стягнення заборгованості за договорами оренди державного майна та неустойки згідно з частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України за користування майном поза межами строку дії договору на загальну суму 22 377 690,30 грн.
3.3. У вказаній касаційній скарзі заявник також посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17, від 28.08.2018 у справі № 913/1555/17, від 14.11.2018 у справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, щодо застосування норм статті 61 Конституції України, статей 522, 530, 531, 534, 631, 785 Цивільного кодексу України, статей 216, 217 та 230 Господарського кодексу України.
3.4. Крім того, у якості підстави для оскарження рішення і постанови місцевого та апеляційного господарських судів заявник вказує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, про застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми щодо необґрунтованого розповсюдження на умови договору в частині сплати орендної плати до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передачі правового режиму юридичної відповідальності.
3.5. Разом із касаційною скаргою Позивачем подано також клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано наявністю виключної правової проблеми у питанні правильності застосування положень частини другої статті 785 Цивільного кодексу України та статті 61 Конституції України.
3.6. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
3.7. У подальшому від АТ "Українська залізниця" повторно надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке додатково обґрунтоване відсутністю єдиної судової практики у спірних правовідносинах.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/6063/19 у письмовому провадженні.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 зупинено провадження за вказаною касаційною скаргою у цій справі до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/1319/19.
4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/3907 від 28.12.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/6063/19 у зв`язку з перебуванням судді Міщенка І. С. на лікарняному.
4.4. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.12.2020 для розгляду справи № 904/6063/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.
4.5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.01.2021 поновлено провадження у справі № 904/6063/19 у зв`язку з тим, що Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 916/1319/19. Водночас зазначеною ухвалою зупинено провадження у цій справі до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11131/19.
4.6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2021 поновлено провадження у справі № 904/6063/19 у зв`язку з тим, що Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 910/11131/19, та постановлено здійснити перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у справі №904/6063/19 у порядку письмового провадження.
5. Обставини встановлені судами
5.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.11.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпрококс" (орендар), за участю Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3704-ОД, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно, нежитлове вбудоване приміщення площею 12,8 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Весняна, 99-а на 1-му поверсі одноповерхового будинку, що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця".
Майно передається в оренду з метою розміщення та роботи в ньому прийомоздавальників вантажу та оглядачів вагонів ВАТ "Дніпрококс". Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2. договору).
У п. 3.12. договору сторони передбачили, що у разі його припинення (розірвання) орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 10.1 договору його укладено строком на два роки, що діє з 10.11.2009 до 09.11.2011, включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його дії, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органам державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір за заявою орендаря щодо продовження строку його дії може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені в ньому.
Пунктом 10.11. договору передбачено, що у разі його припинення або розірвання майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Згідно з п. 10.12. договору майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення (п. 10.13. договору).
5.2. Відповідно до умов договору об`єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом приймання-передачі від 10.11.2009.
5.3. Додатковими угодами від 16.11.2011, 05.05.2014, 09.12.2014, 23.04.2015, 09.09.2015 строк дії договору продовжувався до 09.11.2013, 09.11.2014, 31.03.2015, 31.07.2015, 31.12.2015 відповідно.
5.4. Як встановлено судами, під час дії договору Відкрите акціонерне товариство "Дніпрококс" (орендар) змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" та Приватне акціонерне товариство "Євраз Дніпровський металургійний завод", що відповідно до додаткових угод від 16.11.2011 та від 16.05.2016 стало підставою для зміни найменування орендаря в договорі.
5.5. Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом 18.12.2019 Приватне акціонерне товариство "Євраз Дніпровський металургійний завод" змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод".
5.6. У свою чергу Акціонерне товариство "Українська залізниця" стало правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, що підтверджується витягом зі статуту АТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938).
5.7. У процесі утворення Акціонерного товариства "Українська залізниця" останнє набуло право власності на об`єкт оренди за договором, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 118919388, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 650772412101).
5.8. 18.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" було укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна № 12/02-3704-ОД від 10.11.2009, згідно з умовами якого сторони допустили заміну орендодавця - ДП "Придніпровська залізниця" на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до п. 3.6. додаткового договору сторони також передбачили, що 100% орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Одержувач коштів - структурний підрозділ "Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Крім того, додатковим договором продовжено строк дії договору оренди по 31.03.2016 включно.
5.9. За наслідком укладеного додаткового договору від 18.03.2016 сторони також уклали й підписали 18.03.2016 новий акт приймання-передачі у платне користування об`єкта оренди, в якому зазначили, що цей об`єкт обліковується на балансі структурного підрозділу "Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
5.10. Господарськими судами також встановлено, що додатковими договорами від 16.06.2016, 07.07.2016, 18.10.2016, 28.11.2016, 04.05.2017, 29.12.2017 сторони вносили зміни до п. 10.1.договору оренди в частині строку його дії, подовжуючи його до 30.06.2016, 31.07.2016, 31.10.2016, 31.03.2017, 29.12.2017, 31.12.2017, 31.03.2018, відповідно.
5.11. Додатковим договором від 11.05.2018 сторони виклали п. 10.1. договору в новій редакції, згідно з якою цей договір діє з 01.04. 2018 по 30.06.2018, без подальшого продовження.
5.12. Додатковим договором від 29.12.2017 сторони внесли зміни до п. 3.1. договору оренди та встановили, що розмір базової орендної плати жовтня становить 1 524,00 грн без ПДВ. Нарахування орендної плати проводити із застосуванням індексу інфляції з 01.01.2018 до закінчення дії договору.
5.13. Господарськими судами також встановлено, що листами від 03.05.2018, 11.05.2019, 24.07.2019 Позивач попереджав Відповідача про припинення договору 30.06.2018 у зв`язку із закінченням строку його дії та про необхідність повернення об`єкта оренди за відповідним актом, сплати заборгованості.
5.14. 30.10.2019 комісія Позивача провела обстеження орендованого майна та встановила, що Відповідач займає частину нежитлового приміщення будівлі вокзалу площею 12,8 кв. м за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.Весняна, 99А.Разом з тим строк дії договору оренди № 12/02-3704-ОД закінчився 30.06.2018. За результатом обстеження складено акт від 30.10.2019.
5.15. 16.07.2010 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпрококс" (орендар) було укладено договір № 273 ПР/БМЄС-1088/Нюдч про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно з п. 1.1. цього договору балансоутримувач в особі Відокремленого структурного підрозділу "Будівельно-монтажне експлуатаційне управління Нижньодніпровськ-Вузол" Державного підприємства "Придніпровська залізниця" здійснює обслуговування майна, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Весняна, 99А загальною площею 12,8 кв.м, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на амортизаційні відрахування, сплату податку на землю, комунальні послуги пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг наданих балансоутримувачем за цим договором.
Орендар користується майном, яке складається з частин нежитлового приміщення пасажирської будівлі загальною площею 12,8 кв.м, розміщене на першому поверсі відповідно до плану приміщення. Орендоване майно використовується для розміщення та роботи в ньому прийомоздавальників вантажу і оглядачів вагонів ВАТ "Дніпрококс", без права реалізації за даною адресою (п.1.2. договору).
Відповідно до п. 2.2.3. договору орендар зобов`язується вносити платежі за ним протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.
Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до закінчення терміну дії основного договору оренди - 09.11.2011. Умови договору поширюються на відносини, що виникли з 01.01.2010 (п. 8.1. в редакції протоколу розбіжностей від 16.07.2010).
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 8.4. договору).
Додатком № 1 до договору сторонами узгоджений розрахунок щомісячних платежів згідно з п. 2.2.3. договору у загальній сумі 43,14 грн з ПДВ, з яких: компенсація плати за землю (12.8 кв.м) - 0,4652 грн без ПДВ, 5,9545 грн з ПДВ; компенсація амортизаційних відрахувань (12,8 кв.м) - 0,94 грн без ПДВ, 12,032 грн з ПДВ; водозабезпечення (2 м куб./місяць) - 8,98 грн без ПДВ, 17,96 грн з ПДВ.
Додатком № 2 до договору сторонами узгоджений окремий розрахунок щомісячних платежів згідно з п. 2.2.3. договору в опалювальний період (січень, лютий, березень, жовтень, листопад, грудень) у загальній сумі 213,92 грн з ПДВ, з яких: компенсація плати за землю (12.8 кв.м) - 0,4652 грн без ПДВ, 5,9545 грн з ПДВ; компенсація амортизаційних відрахувань (12,8 кв.м) - 0,94 грн без ПДВ, 12,032 грн з ПДВ; водозабезпечення (2 мкуб./місяць) - 8,98 грн без ПДВ, 17,96 грн з ПДВ; компенсація витрат опалення (12,8 кв.м) - 11,119 грн без ПДВ, 142,32 грн з ПДВ.
5.16. У зв`язку з тим, що орендар не повністю та несвоєчасно здійснював орендні платежі за період користування об`єктом оренди з січня 2018 року по листопад 2019 року, Позивач звернувся з цим позовом до суду.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 20.08.2020 касаційне провадження відкрито за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 у малозначній справі на підставі підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначена касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
6.3. За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).
6.4. Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України та статей 283 - 291 Господарський кодекс України.
6.5. Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
За частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
6.6. Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
6.7. Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).
Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
6.8. За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
6.9. Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
6.10. Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
6.11. Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
6.12. Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
6.13. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
6.14. Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
6.15. Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
6.16. З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
6.17. Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
6.18. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
6.19. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3704-ОД від 10.11.2009 є таким, що припинив свою дію з 01.07.2018, враховуючи умови його пункту 10.1., а також листування між сторонами, зокрема щодо заперечень Позивач проти продовження дії вказаного договору після закінчення його строку 30.06.2018.
Водночас, після закінчення дії зазначеного договору Відповідач не виконав обов`язку щодо повернення Позивачу об`єкта оренди та продовжив користуватися ним.
6.20. Отже, місцевий та апеляційний суди дійшли правомірних висновків, що неповернення об`єкта оренди у період після закінчення строку дії договору від 10.11.2009 відбулося виключно з вини Відповідача, а тому існують усі правові підстави для стягнення з нього неустойки, відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, за період з липня 2018 року по листопад 2019 року, в розмірі, згідно з проведеним місцевим судом перерахунком.
6.21. Крім того, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, у зв`язку з наведеним заявлені Позивачем вимоги про стягнення з Відповідача 80,60 грн заборгованості за договором відшкодування витрат за період із січня 2018 року по листопад 2019 року також підлягають задоволенню, оскільки строк оплати вказаної заборгованості є таким, що настав, розрахована Позивачем сума заборгованості не заперечується Відповідачем, і його представником у судовому засіданні були визнані умови настання обов`язку з оплати (отримання рахунків).
6.22. Разом з тим, поряд із неустойкою Позивачем була заявлена до стягнення за той самий період також і орендна плата.
6.23. Так, відмовляючи у задоволенні вказаних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем вказаним майном (з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є притягненням Відповідача до подвійної відповідальності за одне і те саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.
6.24. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для стягнення з Відповідача орендної плати, однак з інших мотивів, оскільки, як зазначалося вище, у даному випадку має місце спеціальне правове регулювання, відповідно до якого з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії договору оренди, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 Цивільного кодексу України), але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за її користування.
6.25. Що стосується іншої частини позовних вимог, то колегія суддів не перевіряє законність і обґрунтованість висновків господарських судів попередніх інстанцій у цій частині, оскільки скаржником перед судом касаційної інстанції порушено питання виключно щодо можливості одночасного стягнення з орендаря за один і той же період, як орендної плати за користування майном, так і неустойки в розмірі подвійної орендної плати за прострочення повернення майна після закінчення строку договору оренди.
6.26. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 14.11.2018 у справі №924/195/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, колегія суддів звертає увагу, що, переглядаючи судові рішення у справі № 910/11131/19, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від протилежної правової позиції Верховного Суду (викладеної, у тому числі, у вказаних постановах), відповідно до якої зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії зазначеного договору, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.
6.27. При цьому, враховуючи, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 не знайшла підстав для відступу від власних правових висновків, викладених в постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 (та інших позицій колегій суддів), слід вважати, що практика у застосуванні норм частини другої статі 785 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах наразі є сформованою і сталою, а тому доводи касаційної скарги про необхідність відступу від зазначеної правової позиції також визнаються безпідставними.
6.28. З цих же мотивів Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про передачу даної справи на розгляд Великої Палати, оскільки, як вже зазначалося, єдина правозастосовча практика у спірних питаннях вже сформована Верховним Судом, а належного обґрунтування того, що саме ця справа містить виключну правову проблему, зазначене клопотання, ну думку колегії суддів, не містить.
6.29. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.