ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2021 року
м. Київ
справа № 821/1108/18
адміністративне провадження № К/9901/1230/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 821/1108/18
за адміністративним позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90)" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень,
за касаційною скаргою Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90)" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду (суддя Дмитрієва О. О.) від 10 липня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Коваль М. П., Димерлій О. О., Єщенко О. В.) від 22 листопада 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2018 року Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 90)" (далі - ДП "Підприємство ДКВС України (№ 90)") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2018 року № 0017671201, від 22 лютого 2018 року № 0017621201 та акт "Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету підприємство державної кримінальної-виконавчої служби України (№90)…." по декларації з ПДВ за серпень, листопад, грудень 2016 року, за січень, лютий березень, квітень, травень, червень, липень, листопад 2017 року, по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу".
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішеннями різних судів з ДП "Підприємство ДКВС України (№90)" до державного бюджету було стягнуто податковий борг, який пізніше було розстрочено за рішеннями судів. ДП "Підприємство ДКВС України (№ 90)" своєчасно та у повному обсязі сплачувало суми податкових зобов`язань згідно графіків шляхом перерахування податку в бюджет на відкритий рахунок електронного адміністрування ПДВ, а тому вважає, що підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення строків сплати податкових зобов`язань відсутні.
3. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту "Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№90)" по декларації з ПДВ за серпень, листопад, грудень 2016 року, за січень, лютий березень, квітень, травень, червень, липень, листопад 2017 року, по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу".
4. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 10 січня 2019 року ДП "Підприємство ДКВС України (№ 90)" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2018 року № 0017671201 визнати протиправним та скасувати.
6. 10 січня 2019 року касаційну скаргу ДП "Підприємство ДКВС України (№ 90)" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Васильєва І. А.).
7. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
8. 18 лютого 2019 року до Верховного Суду від ГУ ДФС у Херсонській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року залишити без змін.
9. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2319/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Підприємство ДКВС України (№ 90)" зареєстроване Херсонською міською радою Херсонської області 20 грудня 1995 року за № 286.
13. Позивач взятий на податковий облік в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 15 червня 2000 року за №3107.
14. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, розділу І та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковим органом проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати податків до бюджету по декларації з ПДВ за серпень, листопад, грудень 2016 року, за січень-липень, листопад 2017 року, по рішенню суду про розтрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07 грудня 2010 року № 927 № 8/119АП08 від 28 січня 2011 року, по податковому повідомленню-рішенню (форма "Н") № 0018401201 від 30 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт № 160/21-22-12-01/08680997 від 29 січня 2018 року.
15. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Зазначено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначених своїх податкових зобов`язань з ПДВ по деклараціям з ПДВ за серпень, листопад, грудень 2016 року та січень липень, листопад 2017 року, по рішенню суду про розстроченню податкового боргу. Сплата таких зобов`язань відбувалась із затримкою від 1 до 148 днів.
16. На підставі висновків акту камеральної перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення № 0017671201 від 22 лютого 2018 року про застосування штрафу в розмірі 20 % у сумі 51974,48 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 259872,4 грн та № 0017621201 від 22 лютого 2018 року про застосування штрафу в розмірі 10 % у сумі 44172,94 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 441729,4 грн.
17. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що прийняття судових рішень, якими визначено згідно процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань.
19. При цьому судами наголошено, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. В доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суди обох інстанцій при розгляді питання щодо правомірності проведення камеральної перевірки та застосування штрафу за несвоєчасну сплату "узгодженого грошового зобов`язання" не врахували висновки Верховного Суду України щодо визначення моменту відліку строку давності за пунктом 102.1 статті 102 ПК України та помилково вважали, що відлік строку давності має обчислюватися з моменту фактичної сплати податкового боргу, оскільки податкове правопорушення є триваючим, і встановити його можливо лише в момент фактичної сплати податкового боргу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
24. Відповідно до підпункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
25. За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
26. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
27. Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
28. За приписами пункту 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
29. Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
30. За приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
31. Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
32. Отже, на платника податку покладено обов`язок щодо самостійної сплатити суми податкового зобов`язання, зазначеної у податковій декларації, протягом 10 календарних днів. При цьому у разі несвоєчасної сплати платником податків узгодженого грошового зобов`язання податкове законодавство наділяє контролюючий орган правом нарахувати штраф.
33. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем було порушено терміни сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями з податку на додану вартість.
34. Позивач не заперечував проти несвоєчасності сплати сум узгодженого грошового зобов`язання за 2016 - 2017 роки, однак наголошував на тому, що своєчасність сплати таких сум не могла бути предметом камеральної перевірки у 2018 році.
35. Аналізуючи означені доводи позивача, Верховний Суд зазначає, що положеннями ПК України (в редакції, яка діяла станом на час проведення перевірки) передбачено право контролюючого органу на проведення перевірки своєчасності сплати платником податків узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.
36. Така перевірка здійснюється на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, і вона може бути проведена контролюючим органом протягом 1095 днів від дати зарахування грошових коштів, сплачених позивачем в рахунок податкового боргу за минулі періоди.
37. Контролюючим органом не був пропущений строк (а саме: не пізніше 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом) при нарахуванні штрафних санкцій за несвоєчасну сплату Підприємством узгодженої суми податкового зобов`язання за період 2016 - 2017 років.
38. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за частиною першою статті 126 ПК України є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.
39. Передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни. ПК України не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення (відстрочення) його виконання.
40. Процесуальне рішення суду, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення (відстрочення) його сплати, не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків - боржника, оскільки такий обов`язок, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства. Дотримання при цьому строків сплати податкового боргу, встановлених у судовому рішенні, не спростовує того, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати узгоджених грошових зобов`язань у строки, встановлені ПК України, за яке передбачена відповідальність.
41. Аналогічна правова позиція викладена і, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №808/8881/13-а та від 10 грудня 2019 року у справі №821/865/16.
42. Отже, оскільки позивачем порушено термін сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у період 2016- 2017 років, прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень в частині застосування до Підприємства штрафних санкцій є правомірним.
43. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
44. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд