ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2021 року
м. Київ
справа № 826/10939/16
адміністративне провадження № К/9901/48226/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2017 (головуючий суддя: Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (колегія суддів: Твердохліб В.А., Коротких А.Ю., Троян Н.М.) у справі №826/10939/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "КАДЕВЕ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2016 року №0004031404 та №0004041404.
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 квітня 2016 року №0004031404 та №0004041404.
2.2. Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 489,91 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
3.1. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19 квітня 2016 року №0004031404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.2 статті 44 та статті 134 Податкового кодексу України ТОВ "КАДЕВЕ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 741 786,00 грн, в тому числі за основним платежем - 741 7863, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.
3.2. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19 квітня 2016 року №0004041404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 та відповідно до підрозділу 2 пункту 41 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "КАДЕВЕ" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року на 824 207,00 грн.
3.3. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 31 березня 2016 року №38/26-15-14-04-05/38076851 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "КАДЕВЕ" (код за ЄДРПОУ 38076851) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Фірма "Гравіс" (код за ЄДРПОУ 39815354) за період серпня 2015 року" (далі по тексту - акт перевірки).
3.4. В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.2 статті 44 та статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток та 2015 рік на загальну суму 741786,00 грн, а також пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 824207,00 грн.
3.5. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно сформовано дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання товарів у рамках господарських відносин з ТОВ "Домус Альянс" (нова назва - ТОВ "Фірма "Гравіс") та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв`язку із непідтвердженням реальності господарських операцій, виходячи з відсутності у контрагента достатньої матеріальної бази та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення спірних операцій; аналізом податкових накладних по ланцюгу постачання не встановлено факту придбання товару (кавун) ТОВ "Домус Альянс" у контрагентів-постачальників; ненаданням до перевірки довіреностей на отримання матеріальних цінностей.
3.6. Судами також установлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Домус Альянс" на підставі договору поставки №0408-1 від 04 серпня 2015 року, згідно якого, враховуючи умови додаткової угоди до цього договору від 06 серпня 2015 року, ТОВ "Домус Альянс" (постачальник), зобов`язується поставити та передати у власність ТОВ "КАДЕВЕ" (покупець) овочі, фрукти та кавуни, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених договором. Пунктами 2.1, 31 та 3.2 договору передбачено, що постачання товару здійснюється постачальником на умовах EXW (Інкотермс-2000). Прийом-передача товару відбувається на складі постачальника. Разом з товаром постачальник передає покупцю товаросупроводжувальні документи: видаткову та податкову накладну.
3.7. На виконання умов указаного договору ТОВ "Домус Альянс" протягом серпня 2015 року поставило на адресу позивача товарно-матеріальні цінності (кавун) на загальну суму з податком на додану вартість у розмірі 4 945 244,90 грн, у тому числі податок на додану вартість 824 207,46 грн, про що складено відповідні видаткові та податкові накладні.
3.8. За поставлений товар із указаним вище контрагентом позивач здійснював оплату безготівковими грошовим коштами, що підтверджується наявними у справі копіями розрахункових документів.
3.9. Транспортування вказаного товару від ТОВ "Домус Альянс" здійснювалося залученими позивачем перевізниками: ТОВ "Тек Лідер Плюс", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, що підтверджується доданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправником, відповідно, - ТОВ "Домус Альянс". У товарно-транспортних накладних зазначено вид та кількість вантажу, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця. До того ж, матеріали справи містять копії договорів про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезення вантажів, укладених між позивачем як замовником та ТОВ "Тек Лідер Плюс", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 як виконавцями; розрахункових документів щодо оплати послуг перевізників.
3.10. Завантаження кавунів здійснювалося ТОВ "КАДЕВЕ" за допомогою орендованих у ТОВ "Зевс" автонавантажувачів HELI CPCD15K, що підтверджується залученою до справи копією договору оренди від 23 червня 2015 року №112А/КФ-06.15, укладеного позивачем із ТОВ "Зевс", а також акта приймання-передачі майна від 06 липня 2015 року №2.
3.11. Крім того, суди установили, що на підставі договору оренди від №38/п/01 від 12 червня 2014 року та додаткової угоди від 12 липня 2017 року позивач орендує офісне приміщення за адресою: проспект Перемоги, будинок 67, місто Київ, 03062 .
3.12. У період з 16 червня по 31 грудня 2015 року позивач орендував складське приміщення загальною площею 793,5 кв. м. за адресою: м. Київ. вул. Зрошувальна 5, згідно договору оренди №50-ц від 16 червня 2015 року, укладеного із ТОВ "Дессаж Девелопмент Холдинг".
3.13. Для здійснення господарської діяльності позивач орендував у ТОВ "Зевс" автонавантажувач HELI CPCD15K, що підтверджується залученою до справи копією договору оренди від 23 червня 2015 року №112А/КФ-06.15, укладеного позивачем із ТОВ "Зевс", а також акта приймання-передачі майна від 06 липня 2015 року №2.
3.14. На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Домус Альянс" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем.
3.15. З матеріалів справи вбачається, що згідно штатного розпису станом на 01 серпня 2015 року у штаті ТОВ "Домус Альянс" рахувалося 10 штатних одиниць. На підставі договору оренди від №33 від 01 липня 2015 року, укладеного із ТОВ "Інтернешенел Девелопмент Центр-печерськ", ТОВ "Домус Альянс" орендувало до 01 липня 2016 року офісне приміщення площею 17 кв. м. у будинку №19/3 корпус 1 по провулку Новопечерському у місті Києві .
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, при прийнятті рішення у справі виходив з того, що відповідачем не встановлено відсутності на момент перевірки у ТОВ "КАДЕВЕ" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
4.1. Також суд зауважив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в акті перевірки.
4.2. Суд звернув увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.
4.3. Суд зазначив, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а положення договору поставки не передбачають виключного переліку документів, згідно з якими здійснюється поставка, у свою чергу поставка товару підтверджується відповідними видатковими накладними. Крім того, урахував, що товарно-транспортні накладні не мають статусу первинного документа та складались перевізником, а норми Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" не застосовуються до порядку складення товарно-транспортних накладних.
4.4. Суд визнав, що співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у ТОВ "Домус Альянс" товари (кавуни) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
4.5. Суд урахував, що у акті перевірки відповідачем не встановлено завищення задекларованих позивачем сум доходу від реалізації товарів, отриманих від вищевказаного контрагента, та сум зобов`язань з податку на додану вартість, нарахованого в ціні цих товарів, чим по суті визнається їх постачання. За таких підстав, суд вирішив, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Домус Альянс".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
5.1. Скаржник посилається на те, що на усіх товарно-транспортних накладних №1-ТН не міститься відомостей щодо вантажно-розвантажувальних операцій, вказані документи не дають змоги ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
5.2. Зазначає, що у відповіді на направлені податковим органом запити ПП "Ефект" транспортний засіб якого зазначено в товарно-транспортній накладній від 09.08.2015 №пр09/08-3, повідомило, що не мало з позивачем взаємовідносин. Аналогічна відповідь надана ОСОБА_4 . Також скаржник посилається на неможливість перевезення зазначеними позивачем видами транспорту певного обсягу товару.
5.3. Отже, скаржник уважає, що наведені обставини підтверджують недостовірність первинних документів (зокрема, підроблення ТТН).
6. Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Позивач зазначає, що матеріали справи містять докази, які підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій.
6.1. Зазначає, що товарно-транспортні накладні не мають статусу первинного документа та складались перевізником. До того ж зауважує, що відповідно до умов договору прийом-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних.
6.2. Указує, що відповідачем не надано до суду доказів, що ПП "Ефект" та ОСОБА_4 на дату здійснення перевезень для ТОВ "КАДЕВЕ" були власниками транспортних засобів, щодо яких податковим органом отримано відповідь. Вважає, що у ТОВ "КАДЕДЕ" не було підстав перевіряти у перевізників право власності на транспортні засоби, якими вони надавали послуги з перевезення.
7. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2021 вказану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
10. За приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11. Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
12. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
13. Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
14. Положеннями частин 4-6 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
14. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
15. За приписами пункту 198.1 статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
16. Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
17. Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.
20. Судами установлено, що на виконання умов укладеного позивачем з ТОВ "Домус Альянс" договору протягом серпня 2015 року на адресу позивача поставлено товарно-матеріальні цінності (кавун) на загальну суму з податком на додану вартість у розмірі 4 945 244,90 грн, у тому числі податок на додану вартість 824 207,46 грн, про що складено відповідні видаткові та податкові накладні. За поставлений товар Позивач здійснював оплату безготівковими грошовим коштами, що підтверджується наявними у справі копіями розрахункових документів.
21. Як було установлено судами, транспортування вказаного товару від ТОВ "Домус Альянс" здійснювалося залученими позивачем перевізниками: ТОВ "Тек Лідер Плюс", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправником, відповідно, ТОВ "Домус Альянс". У товарно-транспортних накладних зазначено вид та кількість вантажу; містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби; відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій: постачальника та покупця. Завантаження кавунів здійснювалося ТОВ "КАДЕВЕ" за допомогою орендованих у ТОВ "Зевс" автонавантажувачів HELI CPCD15K, що підтверджується копією договору оренди від 23 червня 2015 року №112А/КФ-06.15, укладеного позивачем із ТОВ "Зевс", а також акта приймання-передачі майна від 06 липня 2015 року №2.
22. Щодо посилань скаржника на відсутність у позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей Суд уважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не є первинними документами, а положеннями договору поставки не передбачено виключного переліку документів, згідно з якими здійснюється поставка.
23. Колегія суддів також вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість посилань відповідача на те, що товарно-транспортні накладні складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, оскільки зазначене не впливає на права та обов`язки позивача як покупця товару, тому що товарно-транспортні накладні не мають статусу первинного документа та складались перевізником.
24. Суд звертає увагу на те, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, або наявність в них певних технічних помилок не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.
25. Також Суд зазначає, що відповідно до установлених судами попередніх інстанцій обставин, у ході проведення перевірки відповідачем не заперечувалось та визнавалось наявність у позивача матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Окрім того, придбані у ТОВ "Домус Альянс" товари (кавуни) в подальшому реалізовано позивачем за вищою ціною на адресу ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД", ТОВ "ФОРА", ТОВ "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ", ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ТОВ "АШАН Україна Гіпермаркет", ТОВ "ЕКСПАНСІЯ", ТОВ "Координата центр", ТОВ "ЕКО", ТОВ "ЛК-ТРАНС", що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.
26. На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності (їх подальшої реалізації) позивачем надано копії таких документів: господарські договори поставки; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; розрахункові документи; господарські договори поставки із додатками щодо подальшого продажу придбаного товару; видаткові накладні щодо подальшого продажу товару; договори оренди та акти приймання-передачу об`єктів оренди; договори надання транспортних послуг та докази здійснення їх оплати позивачем, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Також, наявність придбаного товару у позивача, підтверджується копією протоколу випробування продукції від 25 серпня 2015 року №0914 ПР.
27. Таким чином, Суд уважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, та наявність підстав для скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.
28. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
29. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
30. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
31. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -