ПОСТАНОВА
Іменем України
08 липня 2021 року
Київ
справа №826/11885/16
адміністративне провадження №К/9901/7184/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2019 (головуючий суддя: Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 (головуючий суддя: Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Мельничук В.П.) у справі №826/11885/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (далі - ПрАТ "Київський річковий порт" або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра України або відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:
визнати протиправною бездіяльності Держгеонадр України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії дозволу;
зобов`язати Держгеонадра України продовжити строк дії дозволу шляхом видачі відповідного наказу та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 20.05.2019 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції відзначив, що суду насамперед необхідно перевірити чи всі документи відповідно до пункту 2 Додатку №1 до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (далі - Порядок №615) були подані позивачем при зверненні до Держгеонадра України із заявою про продовження дії спеціального дозволу від 05.11.1996 №672 на видобування надр №01-29-116 від 30.03.2019, а також чи відсутні підстави для відмови у продовження дії спеціального дозволу передбачені пунктом 15 цього Порядку, зокрема, наявності у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків і зборів станом на останній звітний період.
За результатами нового розгляду справи, судом першої інстанції прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019, про задоволення позову:
визнано протиправною бездіяльність Держгеонадра України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 №672, виданого ВАТ "Київський річковий порт";
зобов`язано Держгеонадра України продовжити строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 №672, виданого ВАТ "Київський річковий порт" на 20 (двадцять) років до 05 листопада 2036 року шляхом видачі відповідного наказу, та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано ВАТ "Київський річковий порт" спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 672 від 05.11.1996 (надалі - дозвіл). Вид користування надрами: видобування (геологічне вивчення, видобування та ін.). Об`єкт надрокористування: Ново-Українське родовище. Мета надрокористування (робіт): розробка родовища з видобуванням піску, придатного для будівельних робіт. Строк дії дозволу: 20 (двадцять) років.
Водночас 20.11.2009 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано наказ №623 "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами", згідно із яким було анульовано дозвіл, виданий ВАТ "Київський річковий порт".
За результатами судового оскарження зазначеного наказу, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2013 у справі №826/13225/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015, наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.11.2009 №623 визнано протиправним та скасовано в частині анулювання дозволу, виданого ВАТ "Київський річковий порт".
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем було змінено організаційно-правову форму господарювання з відкритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.
Також ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2015 задоволено заяву ПАТ "Київпорт" у справі №826/13225/13-а та замінено Міністерство охорони навколишнього природного середовища України його правонаступником - Держгеонадрами України.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2016 у справі №826/2501/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016, задоволено позов ПАТ "Київпорт" до Держгеонадр України - визнано протиправною бездіяльність Держгеонадра України щодо поновлення дії спеціального дозволу та внесенню відповідної інформації до електронної бази даних Держгеонадра України та зобов`язано відповідача поновити дію спеціального дозволу і внести відповідну інформацію до електронної бази даних Держгеонадра України.
Отже порушені права позивача були відновлені у судовому порядку шляхом зобов`язання уповноваженого органу поновити дію дозволу.
Водночас, на час звернення із цим позовом до суду, виникло питання щодо продовження строку дії дозвільного документу.
Так, з метою реалізації права на продовження строку дії спеціального дозволу №672 від 05.11.1996, позивач 30.03.2016 звернувся до відповідача із відповідною заявою, до якої надав наступні документи: копію виписки з ЄДРЮОФОП; нотаріальну копію статуту, зареєстрованого 25.06.2015; нотаріальну копію статуту, зареєстрованого 29.06.2011; експертний висновок ДГП "Геолекспертиза" №489-Е від 22.03.2016; пояснювальну записку; копію протоколу засідання Української територіальної комісії по запасам корисних копалин Міністерства геології Української РСР №4499 від 30.09.1985; програму робіт з видобування піску; каталог географічних координат кутових точок Ново-Українського родовища; оглядову карту Ново-Українського родовища будівельного піску; ситуаційний план Ново-Українського родовища будівельного піску; план підрахунку запасів; геолого-літологічні розрізи по лініям 1-1-ХІІ-ХІІ.
Причиною продовження строку дії дозволу зазначено закінчення строку дії останнього у листопаді 2016 року.
Позивач стверджував, що на час звернення із цим позовом до суду, будь-якої відповіді на звернення ПАТ "Київський річковий порт" ним не отримано, рішення за результатами розгляду заяви Держгеонадрами України не приймалося.
Вже під час нового розгляду справи, суди із пояснень представника Держгеонадра України з`ясували, що позивачу не продовжено строк дії спеціального дозволу з підстав некомплектності поданих документів, а також наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у встановлені законодавством строки звернувся до відповідача із відповідною заявою про продовження строку дії спеціального дозволу, проте згідно інформації, зазначеній на офіційному ресурсі в мережі Інтернет, станом на червень 2016 року заява за №5677/13/12-16 від 30.03.2016 передана до Геоінформ та перебуває у стані опрацювання. Зазначає, що до заяви було подано вичерпний перелік документів, передбачений Порядком №615, однак відповідач свідомо зволікає із розглядом питання щодо продовження надрокористувачу строку дії спеціального дозволу №672 від 05.11.1996.
Відповідач позов не визнав. З посиланням на зміну правового регулювання спірних правовідносин (внесення постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277 змін до Порядку №615) відповідач стверджує, що ним вживаються дії по розгляду порушеного у заяві від 30.03.2016 питання щодо продовження строку дії дозволу та строк такого розгляд ще не закінчився. За таких обставин вважає звернення з цим позовом передчасним.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
З посиланням на закріплену у статті 58 Конституції України заборону зворотної дії законів та нормативно-правових актів в часі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм права, чинних на момент звернення позивача із заявою про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами. З цих підстав, суди вказали на помилковість висновків Верховного Суду, зазначених у цій справі в постанові 20.05.2019, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм законодавства, чинних на момент розгляду заяви, тобто після внесених постановою Кабінету Міністрів України №277 змін до Порядку №615, які набрали чинності з 12.04.2016.
Суди попередніх інстанцій констатували, що позивачем дотримано вимоги щодо оформлення заяви про продовження строку дії дозволу, позаяк чинним на момент подачі заяви законодавством не вимагалося подання серед документів позитивного висновку про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів. Також суди відзначили, що чинне на момент звернення із заявою законодавство не обмежувало право надрокористувачів на позитивне вирішення питання щодо продовження строку дії дозвільного документа у разі наявності податкової заборгованості.
За встановлених вище обставин, суди дійшли висновку, що позивач у законний спосіб реалізував право на продовження строку дії дозвільного документа, натомість відповідач ухилився від виконання наданих йому законодавцем повноважень.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає на тому, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція Порядку №615, що була чинною на час розгляду уповноваженим органом заяви особи про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами і прийняття відповідного рішення за наслідками такого розгляду.
Так, на момент розгляду заяви позивача діяв Порядок №615 у редакції постанови Уряду №277, який передбачав, що для продовження строку дії дозволу необхідно перевірити факт наявності у заявника боргу із сплати податків та загальнообов`язкових платежів станом на останній звітний період. За інформацією, отриманою від податкового органу на запит Держгеонадра України, у позивача станом на 01.07.2016 існує податковий борг у розмірі 24 237 079,83 грн.
За таких обставин, скаржник стверджує, що діяв у межах та у спосіб визначених законодавством.
Водночас з урахуванням зміни у період розгляду заяви позивача правового регулювання спірних правовідносин, зокрема строків розгляду заяви, а також необхідність взаємодії з іншими державними органами щодо перевірки інформації по надрокористувачу, скаржник вважає цей позов передчасним.
Також скаржник вказує на те, що вирішення питання щодо продовження строку дії дозвільного документу є дискреційними повноваженнями Держгеонадра України.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За приписами статті 16 Кодексу України про надра (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.
Так, Верховний Суд у постанові від 20.05.2019 у цій справі, серед іншого, вказав на те, що судам під час нового розгляду справи потрібно перевірити чи відповідають подані разом із заявою про продовження строку дії спеціального дозволу документи вимогам, встановленим пунктом 2 Додатку № 1 Порядку № 615. Також, Суд касаційної інстанції вказав про необхідність подання серед документів висновку про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів та висновку державної екологічної експертизи або результати оцінки впливу на довкілля.
Водночас суди попередніх інстанцій зазначили про помилковість висновку суду касаційної інстанції щодо необхідності подання серед документів висновку про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів та висновку державної екологічної експертизи або результати оцінки впливу на довкілля, з огляду на те, що законодавство у редакції, чинній на момент подання заяви (30.03.2016), не вимагало подання таких.
Надаючи правову оцінку зазначеним вище обставинам, колегія суддів зазначає про таке.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (надалі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком №615.
На час звернення позивача із заявою про продовження строку дії спеціального дозволу - 30.03.2016, був чинним пункт 14 Порядку №615, згідно із яким у разі виникнення потреби у закінченні геологічного вивчення, геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, та затвердження запасів родовища корисних копалин, продовженні видобування корисних копалин строк дії дозволу продовжується за наявності інформації про відсутність порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.
Продовження строку дії дозволу на геологічне вивчення може здійснюватися не більше двох разів, крім дозволів на геологічне вивчення, згідно з якими роботи виконуються за кошти державного бюджету.
Строк дії дозволу, наданого відповідно до підпункту 8 пункту 8 цього Порядку, може бути продовжено лише в межах строку дії договору оренди (концесії) цілісного майнового комплексу.
Для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу.
Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону, крім документів, що підтверджують погодження з органами місцевого самоврядування.
Строк продовження дії дозволу не може перевищувати строки, передбачені пунктом 7 цього Порядку.
Рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 60 днів після надходження документів у повному обсязі.
Пунктом 2 Додатку № 1 Порядку №615 встановлено перелік документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, для такого виду користування як видобування корисних копалин, а саме:
копія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті, замість зазначеного реєстраційного номера подають копію паспорта із серією, номером та відміткою);
пояснювальна записка з обґрунтуванням необхідності проведення геологорозвідувальних робіт на ділянці надр із зазначенням мети її геологічного вивчення, потужності підприємства;
каталог географічних координат кутових точок ділянки надр;
(похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі, а для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки підземних вод, - каталог географічних координат водозабірних споруд;
оглядова карта (масштаб 1:200000);
ситуаційний план з нанесеними межами площі геологічного вивчення та географічними координатами її кутових точок (похибка - менш як 1 секунда) у масштабі, який дає змогу перевірити правильність визначення координат, а для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки підземних вод, - ситуаційний план з нанесеними водозабірними спорудами та їх географічними координатами;
оглядова геологічна карта (масштаб 1:200000 - 1:50000) з лініями проектних геологічних розрізів;
гідрогеологічна карта (для родовищ підземних вод);
геологічні розрізи.
До зазначеного переліку додаються:
у разі проведення геологічного вивчення за рахунок коштів державного бюджету - засвідчена в установленому порядку виписка з пооб`єктного плану;
у разі розширення меж ділянки надр, наданої для геологічного вивчення:
- результати проведення геологорозвідувальних робіт, які підтверджують факт, що родовище (площа) виходить за межі ділянки надр, наданої в користування для геологічного вивчення родовища (площі);
- для власника (орендаря, концесіонера) цілісного майнового комплексу - засвідчені копії документів, що підтверджують право власності (оренди, концесії) на цілісний майновий комплекс;
у разі продовження строку, поновлення дії дозволу - позитивний висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів.
Зміст наведених станом на момент подання заяви норм Порядку №615 свідчить, що серед інших документів, заявник має подати до органу з питань надання дозволу позитивний висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів.
Отже висновки судів попередніх інстанцій про відсутність зазначених Верховним Судом у постанові від 20.05.2019 документів, у переліку таких, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону є помилковими, оскільки зроблені на підставі невірного застосування норм права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позитивний висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів заявником не подано, що свідчить про недотримання надрокористувачем вимог законодавства.
Наступним ключовим правовим питанням у справі є питання в якій редакції необхідно застосовувати Порядок № 615 до спірних правовідносин:
- та, що була чинною на час звернення особи із заявою про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами;
- чи та, що була чинною на час розгляду уповноваженим органом заяви особи про продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами і прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви.
Так, згідно внесених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277 змін до Порядку №615, що набрали чинності 12.04.2016, змінено порядок розгляду питання про продовження строку дії дозвільного документа, а також строк для прийняття рішення про продовження строку дії дозволу - протягом 45 днів після надходження документів у повному обсязі.
Зокрема, пункт 14 Порядку №615 доповнено абзацом 10 наступного змісту: "крім того, органом з питань надання дозволу надсилається запит органам ДФС щодо перевірки факту наявності у заявника боргу із сплати податків та загальнообов`язкових платежів станом на останній звітний період.
Питання щодо того, яка саме редакція Постанови №615 застосовується до правовідносин, подібних до тих, що слугували підставою для звернення до суду з цим позовом, було предметом спору у справі №803/1541/16.
Так у справі №803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №816/1053/16, від 02.10.2020 у справі №826/1236/17, від 22.12.2020 у справі №817/856/16 та інших, в частині неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплену у частині першій статті 58 Конституції України, з огляду на внесення змін до Порядку №615 та підтримав правовий підхід, застосований Верховним Судом у постанові 09.09.2020 у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).
У справі №803/1541/16 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у тому числі, зазначила: "…у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Постанову №277 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень щодо здійснення управління надрами як об`єктом права власності Українського народу, у частині визначення дозвільного порядку користування надрами. Цими змінами не було скасовано право позивача на користування надрами та не звужено зміст та обсяг цього права. Однак державою, в особі уповноважених органів, було змінено підходи щодо порядку його реалізації для забезпечення публічного інтересу гарантування ефективного використання надр як загальнонародної власності.
З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)".
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
Також різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.
Зокрема, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22.05.2018).
В контексті обставин справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що правовідносини між ПрАТ "Київський річковий порт" та Держгеонадра України щодо продовження строку дії дозволу виникли з моменту звернення з відповідною заявою - 30.03.2016. Рішення за заявою, в редакції Порядку 615 на момент звернення, мало бути прийнято протягом 60-ти днів. Упродовж цього строку ці правовідносини є триваючими.
Постанова №277, якою змінено порядок розгляду уповноваженим органом питання щодо продовження строку дії дозвільного документу (перевірка факту наявності податкового боргу), набрала чинності 12.04.2016. На цей час розгляд заяви тривав і строк не закінчився. Отже, правовідносини тривали.
Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову №277, не визначив перехідного періоду та особливостей застосування законодавства за заявами, розгляд яких не закінчено. Отже, Постанова №277 і змінений нею Порядок №615 підлягали застосуванню до триваючих правовідносин щодо заяви ПрАТ "Київський річковий порт" з 12.04.2016.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, орган державної влади повинен мати чіткі, визначені законом, підстави для своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Як стверджує відповідач, ним на виконання вимог абзацу 10 пункту 14 Порядку №615 та з метою перевірки інформації з податкових зобов`язань позивача зі сплати податків та загальнообов`язкових платежів станом на останній звітний період було надіслано до ДФС відповідний запит, у відповідь на який податковий орган листом від 20.07.2016 №12356/5/99-99-17-02-16 повідомив про факт наявності у ПрАТ "Київський річковий порт" станом на 01.07.2016 податкового боргу у розмірі 24 237 079,83 грн.
Відповідно до абз. 14 пункту 14 Порядку №615 (в редакції, чинній з 12.04.2016) рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 45 днів після надходження документів у повному обсязі.
За таких обставин, станом на дату звернення із цим позовом до суду (02.08.2016) строк розгляду заяви позивача, з урахуванням відповіді податкового органу - 20.07.2016, не закінчився, а тому позов є передчасним.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.