ПОСТАНОВА
Іменем України
08 липня 2021 року
Київ
справа №805/469/18-а
адміністративне провадження №К/9901/57111/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у складі судді Толстолуцької М.М. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Арабей Т.Г. (головуючий), суддів: Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, у якому просив:
1.1 - скасувати пункт 19 Протоколу №121 засідання Комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 листопада 2017 року;
1.2 - зобов`язати МО України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до абзацу четвертого підпункту 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 20 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, позов задовольнив частково.
Скасував пункт 19 Протоколу №121 засідання Комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 листопада 2017 року.
Зобов`язав МО України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у порядку та розмірах, визначених чинним законодавством.
У іншій частині позовних вимог відмовив.
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відмова відповідача у призначенні грошової допомоги позивачу через відсутність документу, підтверджуючого причини та обставини здобуття поранення, є неправомірною та суперечить пункту 11 Порядку №975.
Матеріалами справи підтверджується подання позивачем висновку ВЛК щодо причин та обставин поранення, який є достатнім доказом, що воно не пов`язано із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 ОСОБА_1 перебував у статусі військовослужбовця строкової служби та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан у період з 18 грудня 1982 року по 18 лютого 1985 роки, є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідчення Серії НОМЕР_1, виданим Маріупольським ОМВК Донецької області.
3.2 З висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 17 березня 2016 року №654/Ж, складеного за наслідками обстеження позивача, вбачається, що виявлені при огляді позивача: рубці на тілі позивача є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій у 1984 році.
3.3 У липні 2016 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв`язку з пораненнями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
3.4 Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1199 від 21 березня 2016 року вбачається, що поранення (контузія) та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
3.5 При цьому, зазначені обставини також встановлені рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду при розгляді адміністративної справи №263/7553/17 за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату, третя особа - МО України про визнання нечинним рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
3.6 Отже, відповідно до вимог статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають доказуванню при вирішенні даної справи.
3.7 Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 1 серпня 2017 року у справі №263/7553/17 та прийнято нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату, третя особа - МО України про визнання нечинним рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат в 15-денний строк подати на розгляд МО України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та його заяву з документами подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499. У іншій частині -позовних вимог відмовлено.
3.8 На виконання рішення суду Донецький обласний військовий комісаріат подав на розгляд МО України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та заяву з документами ОСОБА_1 подану для призначення одноразової грошової допомоги.
3.9 24 листопада 2017 року, розглянувши подані документи, комісія МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. А саме, пунктом 19 протоколу засідання комісії солдату в запасі ОСОБА_1, якого 18 лютого 1985 року звільнено зі строкової служби та 4 липня 2016 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку №975.
У зазначеному пункті протоколу засідання комісії, відповідач вказує, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника та висновок Центральної військово-лікарської комісії МО України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що позивач не подав документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги.
5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити, а судові рішення - без змін.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Ключовим правовим питання у справі є питання про те, чи має право позивач на отримання одноразової грошової допомоги на підставі поданих ним документів.
9. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
10. Разом із цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
11. Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.
12. За приписами статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
13. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
14. Водночас, відповідно до статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги
15. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України
16. На виконання вимог вищезазначеної статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" затвердив Порядок №975.
17. Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
18. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
19. Подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
20. При цьому, Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
21. Водночас, подання до МО України відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку №975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
22. Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа №822/220/18), документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.
23. У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
24. Відтак, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21 березня 2016 року №1199, вказує лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі та контузії пораненням, яке могло мати місце у 1984 році.
25. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не додав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а протокол ВЛК від 21 березня 2016 року №1199, не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
26. Таким чином, на підставі лише тих документів, які було надано позивачем, без документа, який свідчить про причини та обставини поранення, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІII групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, оскільки ним подано не всі передбачені Порядком №975 документи для отримання такої допомоги.
27. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 липня 2020 року (справа №760/12266/17).
28. За таких обставин Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
29. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
30. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
31. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,