ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2021 року
м. Київ
справа №520/6401/2020
адміністративне провадження №К/9901/4039/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Качмаром Вячеславом Олександровичем, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого П`янової Я.В., суддів Присяжнюк О.В., Спаскіна О.А.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 20 травня 2020 року звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- поновити їй строк на звернення до суду із цим позовом;
- визнати протиправним і скасувати наказ Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 06 червня 2017 року №86-0 в частині звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу";
- поновити її на посаді;
- стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 190798,60 грн і компенсацію моральної шкоди у сумі 10000 грн.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою від 25 травня 2020 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 та поновив їй строк на звернення до суду із позовною заявою. Відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
3. Поновлюючи ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду, суд першої інстанції керувався метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя.
4. Рішенням від 29 липня 2020 року, з урахуванням ухвали від 07 серпня 2020 року про виправлення описки, Харківський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував наказ Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 06 червня 2017 року №86-0 в частині звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України та пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обслуговування платників Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області з 06 червня 2017 року. Стягнув із Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного року в розмірі 73985,12 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Допустив до негайного виконання рішення суду в частинах поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку в межах одного місяця.
5. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 є таким, що порушило її право на працю в частині гарантій на зайняття певних посад у порядку, визначеному чинним законодавством України.
6. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року скасовано і залишено позов ОСОБА_1 без розгляду.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Адвокат Качмар В.О., який діє в інтересах ОСОБА_1, подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року та направити справу на новий розгляд.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Скаржник указує на те, що суд апеляційної інстанції: дійшов необґрунтованого та передчасного висновку щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду; такий висновок суперечить наявним у матеріалах справи доказам, які не досліджені належним чином; порушив вимоги частини четвертої статті 9 та частини четвертої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); не дотримався принципу верховенства права та порушив право на доступ до правосуддя, не залишив позовну заяву без руху, як це передбачено процесуальним законом. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 квітня 2018 року в справі №815/4532/16, від 20 листопада 2019 року в справі №420/333/19 та від 06 липня 2020 року в справі №1340/4763/18, щодо застосування норм частини п`ятої статті 122 КАС України та частини першої статті 233 КЗпП України; що ОСОБА_1 копію оскаржуваного наказу від 06 червня 2017 року отримала 08 травня 2020 року, а з позовом звернулася 20 травня 2020 року, що не врахував суд апеляційної інстанції, безпідставно залишивши позов без розгляду.
ІV. Позиція інших учасників справи
10. Головним управлінням ДПС у Харківській області подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року - без змін, оскільки вона, на думку відповідача, є законною та обґрунтованою.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 18 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 06 липня 2021 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 08 липня 2021 року.
VІ. Позиція Верховного Суду
13. За приписами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
15. Публічна служба, за визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
16. Питання строку звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Відтак, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
20. Таким спеціальним строком для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України. Цією нормою встановлені скорочені строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які, у свою чергу, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. Водночас не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду. При цьому порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов?язку особи знати про стан своїх прав.
21. Наведені норми узгоджуються із приписами статті 99 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, тобто на дату прийняття оскаржуваного у цій справі наказу (06 червня 2017 року), частиною третьою якої передбачалося, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
22. Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, якою врегульовано питання строків звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
23. ОСОБА_1 оскаржила наказ про звільнення від 06 червня 2017 року до адміністративного суду 20 травня 2020 року, тобто майже через три роки.
24. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
25. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законом певних процесуальних дій.
26. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
27. Звернення до суду з пропуском установленого строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
28. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об?єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов?язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
29. Поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 мотивувала необхідністю догляду за хворим батьком, який у 2006 році пережив ішемічний інсульт і проживав спільно із нею, тому тільки після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1, проведення поховання та інших ритуальних заходів у неї з`явився час для підготовки і подання відповідного позову. ОСОБА_1 також указувала на необхідність отримання від Головного управління ДПС у Харківській області низки документів (копій наказу про призначення її на посаду та штатного розпису, відомості про нарахування заробітної плати), які отримані нею 08 травня 2020 року. ОСОБА_1 зазначала, що на час підготовки та подання позову вплинули також обмеження, пов`язані із режимом карантину, введеним в Україні на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211.
30. Поновлюючи ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду, суд першої інстанції керувався метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя.
31. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду, встановивши, що звільнення ОСОБА_1 з посади мало місце у червні 2017 року, тоді як її батько переніс ішемічний інсульт у 2006 році. Документів, на підтвердження необхідності постійного догляду за батьком, позивач не надала і до звільнення обставини догляду за хворим батьком не перешкоджали їй здійснювати трудову діяльність, переїжджати тощо. При цьому позивач не була єдиною родичкою хворого, яка мала можливість про нього піклуватися.
32. ОСОБА_1, за висновками суду апеляційної інстанції, не надала належних і допустимих доказів, які б указували на те, що після звільнення з роботи вона не мала змоги своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав через критичний стан здоров`я батька та необхідність здійснення догляду за ним, а також неможливість нагляду за хворим іншою особою.
33. Посилання ОСОБА_1 на необхідність отримання від Головного управління ДПС у Харківській області низки документів (копій наказу про призначення її на посаду та штатного розпису, відомості про нарахування заробітної плати), які надійшли на її поштову адресу 08 травня 2020 року, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, зазначивши, що вказані позивачем документи не є необхідними на момент звернення до суду із відповідним позовом і могли бути витребувані судом за її клопотанням після звернення з позовом.
34. ОСОБА_1 приймала участь у розгляді справи через свого представника, що спростовує її твердження про необхідність безпосередньої участь у процесі звернення до суду із позовом (підготовки та подання позову).
35. Обмеження, пов`язані із режимом карантину, введеним в Україні на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211, за висновком суду апеляційної інстанції не могли мати вплив на обставини звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, оскільки були застосовані у проміжок часу з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, тобто після спливу більше двох років із дати звільнення і не завадили позивачеві звернутися з позовом 20 травня 2020 року - під час застосованих обмежень.
36. Судом апеляційної інстанції не встановлено та не знайдено підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
37. Верховний Суд зауважає про те, що поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, тому має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; необхідно враховувати тривалість пропуску строку та можливі наслідки його відновлення для інших осіб. При цьому доведення поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду покладається саме на позивача.
38. ОСОБА_1 була обізнана про її звільнення оскаржуваним наказом 06 червня 2017 року, що нею не заперечувалось. При цьому причину звернення до суду з цим позовом аж у травні 2020 року позивач не мотивувала несвоєчасністю вручення (отримання) копії оскаржуваного наказу про звільнення від 06 червня 2017 року, а посилалась на вказані вище обставини. У постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі №815/4532/16, від 20 листопада 2019 року в справі №420/333/19 та від 06 липня 2020 року в справі №1340/4763/18, на які посилається скаржник як на правильність застосування строків звернення до суду, йдеться, зокрема, про недослідження судами належним чином зазначених позивачами доводів щодо несвоєчасного отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки. Водночас у справі, що розглядається, доводи, вказані позивачем на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, досліджені судом апеляційної інстанції із наданням їм відповідної оцінки.
39. Суд касаційної інстанції не може переоцінювати доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, оцінку яким надано судами попередніх інстанцій; не може встановлювати інших обставин стосовно початку перебігу строку звернення до суду, ніж ті, які встановили суди першої та апеляційної інстанцій.
40. Із урахуванням установлених у цій справі фактичних обставин, часу, що минув, а також пропорційності та юридичної визначеності, Верховний Суд погоджується із позицією суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем обґрунтування не дозволяють зробити висновок про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
41. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
42. Згідно із частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
43. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, якими передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
44. Зважаючи на викладене, скасування рішення суду першої інстанції та залишення судом апеляційної інстанції позову без розгляду ґрунтується на вимогах процесуального закону, яким, при цьому, не передбачено залишення судом апеляційної інстанції позовної заяви без руху.
45. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду за практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням права на доступ до суду.
46. Міркування і твердження, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності правових висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній постанові.
47. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Качмаром В.О., необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року - без змін.