Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 206/5662/17
провадження № 61-16720св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпровська міська рада,
третя особа - публічне акціонерне товариство "Озеленитель",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - публічне акціонерне товариство "Озеленитель", про скасування рішення.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2017 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - публічне акціонерне товариство "Озеленитель" (далі - ПАТ "Озеленитель"), про скасування рішення.
Позовна заява мотивована тим, що наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - РВ ФДМУ по Дніпропетровській області) від 16 червня 1995 року № 12/66-РП було прийнято рішення про приватизацію орендного підприємства "Облзеленстрой". Акт оцінки майна затверджено 26 вересня 1995 року розпорядженням РВ ФДМУ по Дніпропетровській області № 12/246-РСИ. План приватизації державного майна Дніпропетровського орендного підприємства "Облзеленстрой" затверджено наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від 29 вересня 1995 року № 12/95-ПП. У пункті 15 плану приватизації наведено інформацію про межі, розміри та місцезнаходження земельних ділянок орендного підприємства "Озеленитель".
Відповідно до наказу РВ ФМДУ по Дніпропетровській області від 24 жовтня 1995 року № 1281-АО до складу відкритого акціонерного товариства "Озеленитель" (далі - ВАТ "Озеленитель") увійшов радгосп "Декоративні культури". Процес приватизації ВАТ "Озеленитель", правонаступником якого є ПАТ "Озеленитель", завершено в 1997 році (наказ РВ ФМДУ по Дніпропетровській області від 19 березня 1997 року № 12/11-ЗВП).
Листом від 24 березня 1997 року № 12/10-864 РВ ФМДУ по Дніпропетровській області проінформувало виконавчий комітет Дніпровської міської ради про факт та результати приватизації. В цьому ж листі зазначено, що ВАТ "Озеленитель" є правонаступником орендного підприємства "Облзеленстрой".
Як правонаступник орендного підприємства "Облзеленстрой" ВАТ "Озеленитель" продовжувало володіти та користуватися земельними ділянками останнього, наданими йому в постійне користування. Право постійного користування підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 23 березня 1993 року № 216. Державний акт передбачав право постійного користування на земельні ділянки площею 117,04 га; 24,04 га; 0,36 га; 10,90 га та 60,51 га, а всього 450,78 га.
У зв`язку з переходом до ПАТ "Озеленитель" в порядку правонаступництва прав та обов`язків орендного підприємства "Облзеленстрой", в тому числі на земельні ділянки, 15 липня 1999 року ВАТ "Озеленитель" звернулося до виконуючого обов`язки Дніпропетровського міського голови з листом № 74, в якому просило дати вказівку управлінню земельних ресурсів щодо проведення реєстрації земельних ділянок ВАТ "Озеленитель" у Державному земельному кадастрі.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 20 грудня 2001 року № 3466 затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та надано ВАТ "Озеленитель" земельну ділянку площею 0,5721 га в оренду на 15 років. На підставі цього рішення 12 лютого 2002 року між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Озеленитель" було укладено договір оренди.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 18 грудня 2002 року № 153/5 затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та передано ВАТ "Озеленитель" три земельних ділянки площею 5,2545 га і площею 27,3785 га в оренду на 15 років. Пунктом 6 вказаного рішення міської ради визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею від 23 березня 1993 року № 216. На підставі цього рішення міської ради 14 лютого 2003 року між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Озеленитель" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,2545 га.
З 2011 року ВАТ "Озеленитель" перебувало в процедурі банкрутства (господарська справа № 24/5005/9644/2011). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року затверджено мирову угоду між сторонами справи з урахуванням змін від 01 червня 2017 року, провадження у справі припинено.
Мирова угода, зокрема, підтверджує, що ОСОБА_1 є кредитором ВАТ "Озеленитель" з сумою вимог 1 708 377,14 грн, з яких основний борг в сумі 1 663 928,27 грн відноситься до першої черги задоволення, а пеня у розмірі 44 448,87 грн - до шостої черги. Інші вимоги першої черги відсутні (пункт 2.2 змін). Заборгованість ВАТ "Озеленитель" після прощення (списання) частини боргу за мировою угодою становила 831 964,14 грн (пункт 3.5 змін).
Позивач вважав, що рішення Дніпропетровської міської ради від 18 грудня 2002 року № 153/5 в частині втрати чинності державним актом на право постійного користування землею від 23 березня 1993 року № 216 підлягає скасуванню. Ураховуючи викладене, позивач просив суд ухвалити рішення, яким скасувати пункт 6 рішення Дніпропетровської міської ради від 18 грудня 2002 року № 153/5 та поновити чинність державного акту на право постійного користування землею від 23 березня 1993 року № 216.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року у складі судді Румянцева О. П. позов задоволено. Скасовано пункт 6 рішення Дніпропетровської міської ради від 18 грудня 2002 року № 153/5. Поновлено чинність державного акту на право постійного користування землею від 23 березня 1993 року № 216.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою виконавчого комітету Дніпровської міської ради на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року відмовлено та повернуто скаргу заявнику.
Судове рішення апеляційного суду було мотивовано тим, що виконавчий комітет Дніпровської міської ради не є окремою юридичною особою та не має власного статуту, а є виконавчим органом міської ради, який до участі у справі не залучався. Оскаржуючи рішення суду, виконавчий комітет міської ради не зазначав та не надав докази на підтвердження того, що його інтереси порушуються оскаржуваним рішенням суду.
Також суд зазначив, що оскаржуваним рішенням суду не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки виконавчого комітету Дніпровської міської ради.
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу виконавчого комітету Дніпровської міської ради задоволено.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що зважаючи на те, що при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач не вправі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість скарги, у прийнятті апеляційної скарги не може бути відмовлено у зв`язку із тим, що вона не порушує прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, але подала скаргу. Таким чином, для правильного вирішення цієї справи, з урахуванням зазначених обставин, слід надати належну оцінку доводам апеляційної скарги виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою виконавчого комітету Дніпровської міської ради на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - ПАТ "Озеленитель", про скасування рішення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконавчого комітету Дніпровської міської ради на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - ПАТ "Озеленитель", про скасування рішення закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виконавчий комітет Дніпровської міської радине має повноважень щодо регулювання земельних відносин, а оскаржене ним рішення суду не стосується його прав, свобод чи інтересів. Апеляційний суд вважав, що наявні правові підстави для закриття апеляційного провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, виконавчий комітет Дніпровської міської ради, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
26 травня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 22 червня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про те, що в силу відсутності затвердженого статуту, апелянт не є юридичною особою, а отже, не має прав та обов`язків визначених статтею 80 ЦПК України.
У касаційній скарзі зазначено, що ухвалене судове рішення безпосередньо стосується прав та обов`язків виконавчого комітету Дніпровської міської ради, оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19 листопада 1998 року № 2333 "Про вдосконалення проведення земельної реформи в місті" питання щодо надання, передачі і вилучення земельних ділянок вирішувалося саме виконавчим комітетом.
Доводи інших учасників справи
У січні 2021 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що виконавчий комітет Дніпровської міської ради не має компетенції вирішувати питання щодо земельних відносин у м. Дніпрі.
У січні 2021 року ПАТ "Озеленитель" надіслало відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що виконавчий комітет Дніпровської міської ради не має повноважень щодо регулювання земельних відносин, а оскаржуване ним рішення суду не стосується його прав, свобод чи інтересів. Крім того, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - це спроба поновити строк на апеляційне оскарження рішення, оскільки відповідач пропустив цей строк.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
По вищевказаній справі відповідачем є Дніпровська міська рада. 03 березня 2018 року представник міської ради звертався до суду із заявою про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року в порядку статті 284 ЦПК України.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2018 року заяву Дніпровської міської ради про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 206/5662/17 (провадження № 2/206/1404/17) за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - ПАТ "Озеленитель", про скасування рішення - повернуто заявнику в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
20 квітня 2018 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла апеляційна скарга Дніпровської міської ради на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - ПАТ "Озеленитель", про скасування рішення.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року було повернуто Дніпровській міській раді передчасно подану апеляційну скаргу на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому Дніпровська міська рада не зверталась до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2018 року та не оскаржувала до касаційної інстанції ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2018 року про повернення апеляційної скарги на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.