Постанова
Іменем України
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 188/809/19
провадження № 61-18828св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нібас", Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Петропавлівська селищна рада Петропавлівського району Дніпропетровської області,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2020 року у складі судді Бурди П. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року
у складі колегії суддів: Макарова М. О., Куценко Т. Р., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нібас" (далі - ТОВ "Агрофірма "Нібас"), Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовну заяву мотивовано тим, що її батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як членам КСП "Прогрес" на підставі сертифікатів належало право на земельну частку (пай).
На початку 1999 року до них звернувся відповідач ТОВ "Агрофірма "Нібас" з пропозицією взяти у них в користування на 20 років земельні ділянки, на які вони мають право за сертифікатом, а відповідач їм протягом 20 років буде передавати щорічно по 1 тонні пшениці 3-го класу або іншої сільськогосподарської продукції.
13 квітня 1999 року ТОВ "Агрофірма "Нібас" уклало з батьками позивача договір міни. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обміняли належні їм на підставі сертифікатів право на земельну ділянку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві " Прогрес" (далі - КСП "Прогрес"), а ТОВ "Агрофірма "Нібас" зобов`язався протягом 20 років з моменту укладання цього договору передавати їм по одній тоні пшениці 3-го класу або іншої сільськогосподарської продукції. Також за вказаним договором батьки позивача уповноважили ТОВ "Агрофірма "Нібас" виділити земельну ділянку в натурі з одержанням державного акту на право власності на землю на їх ім`я. Договір міни між батьками позивача та ТОВ "Агрофірма "Нібас" укладено 13 квітня 1999 року і строк користування земельними ділянками (паями) закінчився 13 квітня 2019 року.
ТОВ "Агрофірма "Нібас" 16 серпня 2011 року звернулось до Петропавлівської райдержадміністрації із заявою про видачу державних актів на право приватної власності на землю замість сертифікатів на земельну частку (пай) в кількості 157 штук (згідно з реєстром).
Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 06 червня
2011 року № Р-251-11 відповідачу було передано земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) в кількості 157 штук згідно з реєстром загальною площею 1042,82 га ріллі із подальшим отриманням державних актів. Двома з цих земельних ділянок є земельні ділянки, отримані на підставі сертифікатів про право на земельну частку (пай) серії ДП № 0127392 та серії ДП № 0127168, які належали батькам позивача.
Батьки позивача померли і вона прийняла спадщину після їх смерті.
Позивач вважає, що укладені її батьками з ТОВ "Агрофірма "Нібас" договори міни є багатосторонніми, а також строковими, бо угоди, в яких визначений або момент виникнення у її сторін прав і обов`язків, або момент її припинення, вважаються строковими угодами, на підставі чого ТОВ "Агрофірма "Нібас" зобов`язане повернути земельні ділянки.
Щодо видання розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 06 червня 2011 року № Р-251-11 позивач стверджує, що воно незаконне, бо Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області видала його раніше, ніж надійшла заява ТОВ "Агрофірма "Нібас", яке, крім того, не мало права оформити право власності на ці земельні ділянки на себе, а мало це зробити на власників сертифікатів, тобто батьків позивача, як це було передбачено договорами міни.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 06 червня 2011 року № Р-251-11 в частині передання ТОВ "Агрофірма "Нібас" двох земельних ділянок розміром по 6,77 га на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0127168 та серії ДП № 0127392 та договорів міни серії АВА № 522535 від 13 квітня 1999 року та серії АВА №522536 від 13 квітня
1999 року; визнати за позивачем право власності на: земельну ділянку розміром 6,77 га, що розташована на території Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка належала до смерті ОСОБА_2 як колишньому члену КСП "Прогрес"; земельну ділянку розміром 6,77 га, що розташована на території Петропавлівського району Дніпропетровської області, яка належала до смерті ОСОБА_3 як колишньому члену КСП "Прогрес" та яку у подальшому було прийнято у спадщину ОСОБА_2 ; витребувати від ТОВ "Агрофірма "Нібас" на користь позивача та зобов`язати повернути їй зазначені земельні ділянки та правовстановлюючі документи на них.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, оскільки батьки позивача за життя уклали з
ТОВ "Агрофірма "Нібас" договори міни, предметами яких були належні їм майнові права на земельні частки (паї) у спільній частковій власності колишніх членів ліквідованого КСП "Прогрес" на належне ТОВ "Агрофірма "НІБАС" майно у вигляді пшениці 3-ого класу або іншої сільськогосподарської продукції на суму не менше вартості пшениці 3-ого класу в загальній кількості 20 тон, яка мала передаватися відповідачем позивачу протягом двадцяти років щорічно по одній тоні. Батьки позивача за життя не оспорювали укладені ними з ТОВ "Агрофірма "Нібас" договори міни. Позивач теж не заявляла вимог про недійсність договорів міни. Отже, вони є дійсними. Відповідно до пункту 3 укладених між батьками позивача та
ТОВ "Агрофірма "Нібас" договорів міни право на земельну частку (пай) переходить до ТОВ "Агрофірма "Нібас" з моменту підписання і нотаріального посвідчення цього договору. Таким чином, батьки позивача втратили право на земельну частку (пай) з моменту підписання і нотаріального посвідчення договорів міни 13 квітня 1999 року. Права на земельні ділянки в натурі на місцевості вони взагалі не набували. Звернення позивача до суду через дев`ятнадцять років після укладення договорів, коли відповідач вже поніс витрати на виготовлення технічної документації, формування земельної ділянки, оформлення права власності на неї, як власник здійснював заходи по утриманню цього майна, становить втручання в мирне володіння відповідачем цим майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України
від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16.
Касаційна скарга мотивована тим, що укладені її батьками з ТОВ "Агрофірма "Нібас" договори міни є багатосторонніми, а також строковими, бо угоди, в яких визначений або момент виникнення у її сторін прав і обов`язків, або момент її припинення, вважаються строковими угодами, на підставі чого
ТОВ "Агрофірма "Нібас" зобов`язане повернути земельні ділянки. Вказує, що договори міни не містять істотні умови даного виду договорів, зокрема у них не зазначено ні предмету, ні ціни договорів. Відповідач не був уповноваженим на отримання правовстановлюючих документів на земельні ділянки за сертифікатами її батьків. Договорами міни ТОВ "Агрофірма "Нібас" було уповноважено отримати ці документи на ім`я її батьків, а не на своє ім`я.
Відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року від ТОВ "Агрофірма "Нібас" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 23 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 квітня 1999 року ТОВ "Агрофірма "Нібас" та батьки позивача
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договори міни, відповідно до яких останні обміняли належне їм право на земельну частку (пай) в КСП "Прогрес", належне відповідно на підставі сертифікату серія ДП № 0127168 та сертифікату серія ДП № 0127392, виданих районною державною адміністрацією в Петропавлівському районі Дніпропетровської області
20 травня 1997 року, а ТОВ "Агрофірма "Нібас" передає їм щорічно по 1 тону пшениці 3-ого класу або іншу сільськогосподарську продукцію на суму не менше вартості 1 тони пшениці 3-ого класу на протязі двадцяти років з моменту укладення цього договору. У разі їх смерті право на одержання сільськогосподарської продукції, належної їй по договору, переходить до їх спадкоємців на тих же умовах.
Площа земельної частки (паю) 6,77 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Відповідно до пункту 3 договорів міни право на земельну частку (пай) переходить до ТОВ "Агрофірма "Нібас" з моменту підписання і нотаріального посвідчення цього договору.
За змістом пункту 4 договорів міни ТОВ "Агрофірма "НІБАС", одержавши у відповідності з цим договором право на земельну частку (пай), має право здійснювати відносно нього всі угоди, не заборонені законодавством України, в тому числі, має право на виділення його в натурі з одержанням державного акта на право власності на землю.
13 квітня 1999 року ці договори посвідчено нотаріусом і зазначено, що ці договори підписано в її присутності, особи встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність юридичної особи перевірено.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, його спадкоємцем була
ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 .
Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем доказами: копіями вказаних договорів (а. с. 11-12), сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а. с. 132-135), сторінок паспорту, свідоцтва про народження та свідоцтва про укладення шлюбу позивача (а. с. 5-6, 16, 17), свідоцтв про смерть батьків позивача (а. с. 14,15), свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.18-19), і визнаються сторонами.
16 травня 2011 року ТОВ "Агрофірма "Нібас" звернувся до Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою про видачу державних актів на право приватної власності на землю замість сертифікатів на земельну частку (пай) в кількості 157 штук (згідно з реєстром), виданих ТОВ "Агрофірма "Нібас".
Рішенням земельної комісії з питань регулювання земельних відносин при Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 19 травня 2011 року надано ТОВ "Агрофірма "Нібас" дозвіл на виготовлення державних актів на право приватної власності на землю замість сертифікатів на земельну частку (пай) в кількості 157 штук (список додається) відповідно до нотаріально посвідчених договорів міни на території Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Зобов`язано ТОВ "Агрофірма "НІБАС" виготовити державні акти на право приватної власності на землю, після їх одержання повернути Петропавлівській районній державній адміністрації Дніпропетровської області сертифікати.
Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 06 червня 2011 року № Р-251-11 було вирішено передати ТОВ "Агрофірма "Нібас" як власнику сертифікатів на земельну частку (пай) колишнього КСП "Прогрес" Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області відповідно до договорів міни земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) загальною площею 1042,82 га ріллі в кількості 157 штук (згідно з реєстром) та видати державні акти на землю. Зобов`язано відповідача 1 виготовити державні акти на право приватної власності на землю, після їх одержання повернути Петропавлівській районній державній адміністрації Дніпропетровської області сертифікати на земельну частку (пай).
Двома з цих земельних ділянок є земельні ділянки, отримані на підставі сертифікатів про право на земельну частку (пай) серії ДП № 0127392 та серії ДП № 0127168, які належали батькам позивача до укладення договорів міни.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах
2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.