Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 591/3154/19
провадження № 61-2509св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - Кондратенко Юрій Миколайович,
відповідачі: голова Сумської обласної ради Токар Володимир Миколайович, Сумська обласна рада, Комунальна установа Сумської обласної ради Атинський психоневрологічний інтернат,
треті особи: Управління майном Сумської обласної ради, Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кондратенко Юрій Миколайович, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2020 року у складі судді Шелєхової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів:
Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Сумської обласної ради Токаря В. М., Сумської обласної ради, Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільського психоневрологічного інтернату, правонаступником якої є Комунальна установа Сумської обласної ради Атинський психоневрологічний інтернат, треті особи: Управління майна Сумської обласної ради, Департамент соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації завданої моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2019 року він отримав розпорядження голови Сумської обласної ради від 24 квітня 2019 року
№ 10-кп "Про звільнення з посади директора комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат ОСОБА_1", у якому йшлося про його дострокове звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 02 травня 2019 року у зв`язку
зі скороченням посади та реорганізацією.
Вважав, що розпорядження про звільнення є незаконним, оскільки прийняте в порушення вимог законодавства України, Положення комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат та умов контракту, укладеного з ним
до 15 жовтня 2021 року включно.
Зазначав, що голова обласної ради не міг одноосібно прийняти та підписати оспорюване розпорядження щодо його звільнення, оскільки це питання вирішується колегіально виключно на пленарних засіданнях ради та виключно на підставі відповідного рішення обласної ради.
Вказував, що всупереч частини другої статті 40, статей 42, 49-2 КЗпП України в тексті попередження про звільнення від 28 лютого 2019 року відсутні пропозиції для нього зайняти наявні вакантні посади, хоча роботодавець мав можливість перевести його на іншу роботу.
Вважав, що незаконним звільненням з роботи йому було завдано моральної шкоди, оскільки були порушені його законні конституційні права на працю
і він залишився без постійного джерела доходів як засобу існування.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сумської обласної ради від 24 квітня 2019 року № 10-кп "Про звільнення з посади директора Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільського психоневрологічного інтернату ОСОБА_1" та поновити його на роботі;
- стягнути з Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільського психоневрологічного інтернату на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 31 723,42 грн, компенсацію моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 03 травня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2020 року
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи не встановлено порушення процедури звільнення позивача з посади, частина заробітної плати була сплачена позивачу із запізненням, оскільки це були лікарняні, які були сплачені відразу після перерахування Фондом соціального страхування України, тривалість відпусток позивача була обумовлена контрактами і надавалась йому саме в обсязі, визначеному контрактами, додаткова відпустка як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не належить до щорічної відпустки, а тому позивач не має права на компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС за 2019 рік. Позивач не надав доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи бездіяльності відповідача та не встановлено причинного зв`язку між шкодою
і протиправним діянням та вини в її заподіянні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2020 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи
у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що під час розгляду справи не встановлено порушення процедури звільнення позивача з посади, частина заробітної плати була сплачена позивачу із запізненням, оскільки це лікарняні, які сплачені відразу після перерахування Фондом соціального страхування України, тривалість відпусток позивача обумовлена контрактами і надавалась йому саме
в обсязі, визначеному контрактами, додаткова відпустка як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не належить до щорічної відпустки, а тому позивач не має права на компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС
за 2019 рік. Оскільки скороченню підлягала посада директора, яка згідно
зі структурою і штату була одна, тому стаття 42 КЗпП України не підлягала застосуванню при звільненні позивача.
Позивач не надав доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи бездіяльності відповідача, не встановлено причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив і у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду
ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кондратенко Ю. М., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано не застосували при вирішенні цього спору пункт 7 статті 20, пункт 1 статті 21, пункт 1 статті 22, пункт 1 статті 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо переважного права на першочергове працевлаштування позивача при звільненні за скороченням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вказує, що текст попередження про його звільнення не містить пропозицій щодо працевлаштування позивача на вакантних посадах, які власник або уповноважений ним орган зобов`язаний був запропонувати на виконання частини другої статті 40, стаття 49-2 КЗпП України, а також гарантій за Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суди попередніх інстанцій при оцінці правомірності видання головою обласної ради зазначеного розпорядження не застосували імперативні положення пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцевесамоврядування в Україні", якою встановлено, що виключно на пленарному засіданні депутати вирішують питання про прийняття та звільнення керівників комунальних установ, які є у власності відповідної територіальної громади.Вказаною імперативною нормою закону передбачені виключні повноваження ради, які не можуть делегуватися іншим суб`єктам.
Частиною третьою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" (яку також не застосували суди попередніх інстанцій при вирішенні справи) передбачено, що вказане спірне питання приймається радою відкритим поіменним голосуванням депутатів.За цих обставин суди мали законні підстави для скасуваннярозпорядження про звільнення позивача.
Вказує, що рішення про звільнення його з посади керівника комунальної установи Сумської обласної ради міг прийняти лише колективний колегіальний орган місцевого самоврядування на пленарному засіданні до виключних повноважень якого пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено прийняття таких рішень.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України: від 17 жовтня 2011 року у справі
№ 21-237а11, від 16 січня 2012 року у справі № 6-54цс11, від 25 квітня
2012 року у справі № 6-23цс12, від 24 червня 2012 року у справі
№ 6-530цс15, від 16 жовтня 2012 року у справі № 21-267а12, від 01 жовтня 2013 року у справі № 6-319а13, від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 24 червня 2012 року у справі № 6-530цс15, від 01 липня 2015 року
у справі № 6-491цс15; у постановах Великої Палати Верховного Суду:
від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18) (провадження № 11-431асі18), від 18 вересня 2018 року у справі
№ 800/538/17 (П/9901/310/18) (провадження № 11-431асі18), від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), від 13 травня 2019 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19),
від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19),
від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження
№ 11-1329апп18), від 28 серпня 2018 року у справі № 820/3789/17 (провадження № К/9901/38384/18); у постановах Верховного Суду:
від 05 вересня 2018 року у справі № 607/9737/16-ц (провадження
№ 61-15931св18), від 28 лютого 2019 року у справі № 442/4854/17 (провадження № 61-42340св18), від 15 квітня 2019 року у справі
№ 443/636/18 (провадження № 61-1568св19), від 24 квітня 2019 року
у справі № 296/576/17 (провадження № 61-46199св18), від 07 серпня
2019 року у справі № 442/61/16 (провадження № 61-22437св18),
від 11 вересня 2019 року у справі № 818/1160/16 (провадження
№ К/9901/33912/18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 761/2275/18 (провадження № 61-46293св18), від 20 грудня 2019 року у справі
№ 591/3053/16-а (провадження № К/9901/12008/18), від 29 січня 2020 року
у справі № 323/1025/17 (провадження № К/9901/15707/18), від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18),
від 11 червня 2020 року у справі № 826/5602/16 (провадження
№ К/9901/58594, К/9901/59396/18), від 20 червня 2019 року у справі
№ 759/10569/16-ц (провадження № 61-32758св18), від 30 червня 2020 року
у справі № 360/4889/19 (провадження № К/9901/11274/20), від 30 червня 2020 року у справі № 527/2021/18 (провадження № 61-11876св19),
від 30 червня 2020 року у справі № 646/1902/18 (провадження
№ 61-19211св19).
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року Комунальна установа Сумської обласної ради Атинський психоневрологічний інтернат подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Також у квітні 2021 року Управління майном Сумської обласної ради подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якомузазначає, що касаційна скарга не містить належних та допустимих доказів на підтвердження того, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи недотрималися положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушили норми матеріального та процесуального права, та прийняв рішення без врахування судової практики Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини.
У квітні 2021 року Сумська обласна рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якомузазначає, що обласна рада уповноважила голову Сумської обласної ради Токаря В. М. у міжсесійний період вирішувати питання звільнення керівників об`єктів спільної власності, управління якими відповідно до статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснює обласна рада як власник.
Відповідно до пункту 18 частини шостої статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова обласної ради вирішує інші питання, доручені йому радою.
Таким чином, перелік повноважень голови обласної ради не є вичерпним та надає право відповідній раді доручати її голові вирішувати будь-які інші питання, пов`язані із здійсненням її повноважень, у тому числі й щодо вирішення в установленому законом порядку питань із звільнення керівників підприємств, установ та закладів, що засновані на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області.
Вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до посвідчення від 26 листопада 1992 року ОСОБА_1
є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1) (а.с. 6, т. 1).
Позивач є особою з інвалідністю другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням від 28 січня 2008 року (а.с. 43, т. 1).
17 жовтня 2011 року з позивачем укладений контракт як з директором Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат терміном з 17 жовтня 2011 року до 16 жовтня 2016 року (163-168, т. 1).
Відповідно до трудової книжки позивача, 17 жовтня 2011 року його прийнято на посаду директора Краснопільського психоневрологічного інтернату (а.с. 57-62, т. 1).
Рішенням Сумської обласної ради від 07 жовтня 2016 року вирішено укласти контракт на новий термін із директором Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат
ОСОБА_1 терміном на п`ять років - з 17 жовтня 2016 року
до 15 жовтня 2021 року (а.с. 18, т. 1).
17 жовтня 2016 року з позивачем укладений контракт про те, що останній наймається на посаду директора Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат терміном на п`ять
років - з 17 жовтня 2016 року до 15 жовтня 2021 року включно
(а.с. 8-15, т. 1).
Відповідно до пункту 3.7 контракту від 17 жовтня 2016 року керівнику надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 31 календарний день (24 календарні дні - щорічна основна відпустка, 7 календарних днів - щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці з ненормованим робочим днем). Керівник має право на інші види відпусток згідно із законодавством України. Аналогічні положення містив і попередній контракт, укладений з позивачем 17 жовтня 2011 року.
11 січня 2018 року Комунальна установа Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат направила лист № 14 начальнику управління майном Сумської обласної ради з проханням внести зміни до контракту з директором Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат ОСОБА_1, а саме надання щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 37 календарних днів
у зв`язку з встановленням йому другої групи інвалідності (а.с. 215, т. 1).
15 січня 2018 року внесено зміни до контракту, відповідно до яких керівнику надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 37 календарних днів (30 календарних днів щорічна основна відпустка, як інваліду другої групи,
7 календарних днів щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці з ненормованим робочим днем (а.с. 17, т. 1).
06 лютого 2019 року розпорядженням Сумської обласної ради № 5 вирішено скликати 26 сесію обласної ради сьомого скликання. Пленарне засідання
26 сесії провести 22 лютого 2019 року о 10:00 год у приміщенні адміністративної будівлі Сумської обласної ради. На розгляд обласної ради внесено, зокрема, питання про реорганізацію комунальних закладів та установ охорони здоров`я; кадрові питання (а.с. 124-126).
Рішенням Сумської обласної ради сьомого скликання від 22 лютого
2019 року припинено юридичну особу Комунальну установу Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат шляхом приєднання до Комунальної установи Сумської обласної ради Атинський психоневрологічний інтернат. Внаслідок реорганізації правонаступником майна, майнових прав та обов`язків Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат є Комунальна установа Сумської обласної ради Атинський психоневрологічний інтернат. Попереджено директора комунальної установи Краснопільський психоневрологічний інтернат ОСОБА_1 про наступне звільнення
із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України
у зв`язку з реорганізацією установи (а.с. 90, т. 1).
28 лютого 2019 року Управління майном Сумської обласної ради вручено ОСОБА_1 попередження № 01-12/184 про те, що відповідно до рішення Сумської обласної ради від 22 лютого 2019 року "Про реорганізацію Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат" посада, яку він обіймає, підлягає скороченню
у зв`язку з реорганізацією Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат. Після закінчення двомісячного терміну з моменту отримання, він підлягає звільненню
з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 46, т. 1).
Розпорядженням голови Сумської обласної ради Токаря В. М. від 24 квітня 2019 року № 10-кп звільнено ОСОБА_1 з посади директора комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат, 02 травня 2019 року у зв`язку зі скороченням посади у зв`язку з реорганізацією Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат (а.с. 7, т. 1).
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 02 травня 2019 року звільнений з посади директора Краснопільського психоневрологічного інтернату згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 57-62, т. 1).
Рішенням Сумської обласної ради від 17 травня 2019 року затверджено звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат
02 травня 2019 року у зв`язку зі скороченням посади у зв`язку
з реорганізацією комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат (а.с. 123, т. 1).
Згідно з довідкою про нараховані суми заробітної плати, які належать при звільненні, ОСОБА_1 нарахована вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 10 923,65 грн; компенсація у розмірі триразової середньомісячної заробітної плати для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 32 770,95 грн; компенсація, пов`язана з виплатою днів невикористаної тарифної відпустки за 127 днів, у сумі 55 323,74 грн (а.с. 3-4, т. 2).
Відповідно до пункту 1.1. Положення Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат (нова редакція), інтернат є стаціонарною інтернатною установою, заснованою на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, управління якою здійснює Сумська обласна рада, через уповноважений нею орган - Управління майном Сумської обласної ради (а.с. 20, т. 1).