Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 675/1197/17
провадження № 61-382св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство "Світанок",
відповідачі: Ізяславська районна державна адміністрація Хмельницької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - управління Держгеокадастру України в Хмельницькій області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького апеляційного суду
від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Гринчука Р. С., Ярмолюка О. І., у справі за позовом фермерського господарства "Світанок" до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - управління Держгеокадастру України в Хмельницькій області, про визнання недійсними державних актів на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року фермерське господарство "Світанок" (далі - ФГ "Світанок") звернулося до суду із позовом до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Ізяславська РДА), ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - управління Держгеокадастру України в Хмельницькій області, про визнання недійсними державних актів на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до рішення восьмої сесії Ізяславської районної ради 23 скликання від 07 грудня 1999 року № 12
ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства та відповідно до рішення сесії була розроблена технічна документація по відведенню земельної ділянки в натурі та виготовленню державного акта на право постійного користування землею.
На підставі розробленої технічної документації на ім`я ОСОБА_4 був виготовлений державний акт на право постійного користування землею серії
ХМ № 0092.
24 січня 2001 року проведено державну реєстрацію ФГ "Світанок", засновником якого є ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, його правонаступником відповідно до свідоцтва про право на спадщину став його син ОСОБА_5 .
Розпорядженням Ізяславської РДА від 30 листопада 2007 року № 321/2007 фермерському господарству була надана земельна ділянка площею 50 га
в користування на умовах оренди строком на 49 років.
У лютому 2008 року приватним підприємством "Ізяслав-експерт" (далі -
ПП "Ізяслав-експерт") була виготовлена технічна документація із землеустрою, земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 6822186000:03:04:0003.
У липні 2011 року TOB ЕКВ "Власна справа" була розроблена технічна документація з грошової оцінки землі, що надавалася фермерському господарству в оренду, яка була затверджена Ізяславською РДА 18 жовтня 2011 року.
15 листопада 2011 року між Ізяславською РДА та ФГ "Світанок" укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, зареєстрований в управлінні Держкомзему в Ізяславському районі 18 листопада 2011 року
№ 682210004001296.
У лютому 2017 року при перегляді публічної кадастрової карти України виявлено накладку трьох земельних ділянок на ділянку, що орендує господарство, а саме: земельної ділянки площею 1,9995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0001, належної на праві власності ОСОБА_2 ; земельної ділянки площею 1,9995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0002, належної на праві власності
ОСОБА_2 ; земельної ділянки площею 1,9995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0003, належної на праві власності ОСОБА_3 . Зазначені земельні ділянки були передані ОСОБА_2, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Ізяславської РДА від 08 жовтня 2010 року № 513.
На думку позивача, діями посадових осіб Ізяславської РДА та управління Держкомзему в Ізяславському районі було порушено право на використання земельної ділянки, яка була передана фермерському господарству в оренду відповідно до вимог чинного законодавства.
У зв`язку із зазначеним, ФГ "Світанок" просило суд визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 22 жовтня 2010 року
ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та скасувати їх державну реєстрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 лютого
2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.
Право власності на земельні ділянки у ОСОБА_2, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 виникло ще до оформлення в установленому порядку права оренди землі ФГ "Світанок", а тому підстави для визнання недійсними державні акти, що посвідчують право власності відповідачів, на думку суду, відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ФГ "Світанок" задоволено частково.
Визнано недійсними:
- державний акт серії ЯЛ № 388250 від 19 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 1,9995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0001, належну ОСОБА_2 ;
- державний акт серії ЯЛ № 611331 від 19 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 1,9995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0002, належну ОСОБА_2 ;
- державний акт серії ЯЛ № 611332 від 19 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 1,9995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0003, належну ОСОБА_3 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними державні акти, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки після утворення ФГ "Світанок" його засновник ОСОБА_4 виділену йому у постійне користування земельну ділянку передав до господарства, яке не ліквідоване і користується зазначеною земельною ділянкою, тому розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації № 513/2010-р від 08 жовтня 2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо земельних ділянок громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 площею по 1,9995 га кожному та передачу їм земельних ділянок
у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФГ "Світанок",
є незаконними, а державні акти слід визнати недійсними.
Разом із тим, скасування державної реєстрації державних актів є неналежним способом захисту, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_3 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду
від 07 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення
в частині визнання недійсним державного акта серії ЯЛ № 611332 від 19 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 1,9995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0003, належну ОСОБА_3, та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також просить скасувати оскаржувану постанову в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на проведення експертизиі стягнення з ОСОБА_3 на користь ФГ "Світанок" грошових коштів у розмірі 2 335,00 грн.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, а тому в іншій частині оскаржуване судове рішення не є предметом перегляду Верховного Суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У березні 2021 року справу № 675/1197/17 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_3 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 1216, 1218 ЦК України та не враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18.
Так, у справі № 179/1043/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення селянського (фермерського) господарства, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому випадку право постійного користування земельною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримано.
Оскільки у цій справі ОСОБА_4 до моменту смерті здійснив державну реєстрацію ФГ "Світанок", то спірна земельна ділянка площею 50 га не є об`єктом спадкування, що залишилося поза увагою апеляційного суду.
Крім того, статтею 140 ЗК України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, з-поміж яких немає такої підстави як нашарування (накладення) земельних ділянок.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2021 року ФГ "Світанок" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги та помилкове посилання на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, оскільки у цій справі постійним користувачем спірної земельної ділянки є фермерське господарство, питання про успадкування вказаного права не є предметом спору.
Неприпинення права власності відповідачів на земельні ділянки позбавляє в цілому права користування земельною ділянкою на умовах оренди та фактично призводить до повного припинення діяльності ФГ "Світанок".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Ізяславської районної ради від 07 грудня
1999 року № 12 ОСОБА_4 надано право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га, розташованої на території Радошівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства.
Право постійного користування підтверджено державним актом від 02 березня 2000 року серії ХМ № 0092 (а. с. 7-8, т. 1).
24 січня 2001 року проведено державну реєстрацію ФГ "Світанок", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії
АОО № 645870 від 24 січня 2001 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 39, 137, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (актовий запис про смерть від 18 серпня 2004 року № 26) (а. с. 138, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого нотаріусом Ізяславської державної нотаріальної контори 11 квітня 2007 року, спадкоємцем майна ОСОБА_4 є його син ОСОБА_5 (а. с. 139, т. 1).
30 листопада 2007 року Ізяславська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 521/2007 про надання ФГ "Світанок" земельної ділянки площею 50 га в користування на умовах оренди строком на 49 років із метою ведення фермерського господарства із земель державної власності (а. с. 12, т. 1).
У лютому 2008 року ПП "Ізяслав-експерт" була виготовлена технічна документація із землеустрою, земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 6822186000:03:004:0003 (а. с. 9, т. 1).
22 квітня 2008 року управлінням земельних ресурсів в Ізяславському районі було розглянуто технічну документацію із землеустрою щодо складання документів по наданню в оренду земельної ділянки ФГ "Світанок" із земель державної власності на території Радошівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, розроблену ПП "Ізяслав-ескперт", висновком № 128 управління земельних ресурсів погодило її та надало в користування на умовах оренди земельні ділянки загальною площею 50 га для ведення фермерського господарства (а. с. 14, т. 1).
Також установлено, що 07 липня 2010 року Ізяславська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 303/2010-р про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання їх у приватну власність для ведення особистого селянського господарства
гр. ОСОБА_2 площею 2 га, ОСОБА_2 площею 2 га та ОСОБА_3 площею 2 га, розташованих за межами населених пунктів на території Радошівської сільської ради (а. с. 171, т. 1).
08 жовтня 2010 року розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації № 513/2010-р затверджено проект землеустрою щодо земельних ділянок громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 площею
по 1, 9995 га кожному та передано зазначені земельні ділянки у приватну власність вказаних осіб для ведення особистого селянського господарства (а. с. 59, т. 1).
15 листопада 2011 року на підставі розпорядження Ізяславської РДА № 448/2011-р від 02 серпня 2011 року (а. с. 182, т. 1) між Ізяславською РДА (орендодавець) та ФГ"Світанок" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Радошівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (а. с. 22-29, т. 1).
Листом від 14 березня 2017 року № 27-22-0.25-44/101-17 відділом в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області голову
ФГ "Світанок" повідомлено, що відповідно до наявних даних національно-кадастрової системи на обмінний файл земельної ділянки, яка орендується
ФГ "Світанок" для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6822186000:03:004:0003, накладаються обмінні файли земельних ділянок із кадастровими номерами 6822186000:03:011:0001, 6822186000:03:011:0002, 6822186000:03:011:0003 для ведення селянського господарств (а. с. 6, т.1).
Судами встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6822186000:03:011:0001, 6822186000:03:011:0002, 6822186000:03:011:0003 площею 1,9995 га кожна належать відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 (а. с. 168-170, т. 2).
Висновком експерта від 16 жовтня 2020 року № 2567-2570/19-26 встановлено, що станом на 08 жовтня 2020 року є накладення земельних ділянок, а саме: межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822186000:03:004:0003 накладаються (нашаровуються) з межами земельної ділянки з кадастровим номером 6822186000:03:011:0001 за даними правовстановлюючих документів площа накладання становить 0,7638 га. Межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822186000:03:004:0003 накладаються (нашаровуються) з межами земельної ділянки з кадастровим номером 6822186000:03:011:0002 за даними правовстановлюючих документів площа накладання становить 0,8757 га. Межі земельної ділянки з кадастровим номером 6822186000:03:004:0003 накладаються (нашаровуються) з межами земельної ділянки з кадастровим номером 6822186000:03:011:0003 за даними правовстановлюючих документів площа накладання становить 0,3899 га. Тобто межі земельної ділянки ФГ "Світанок" накладаються (нашаровуються) з межами земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а. с. 12-25, т. 3).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року в частині визнання недійсним державного акта серії ЯЛ № 611332 від 19 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 1,9995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0003, належну ОСОБА_3, та вирішення питання про розподіл судових витрат на проведення експертизи і стягнення з ОСОБА_3 на користь ФГ "Світанок" грошових коштів у розмірі 2 335,00 грн.
В іншій частині постанова Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня
2020 року не оскаржується, а тому не є предметом перегляду Верховного Суду.
Звертаючись до суду із позовом, ФГ "Світанок" просило визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 22 жовтня 2010 року
ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та скасувати їх державну реєстрацію у зв`язку з накладання земельних ділянок зазначених осіб на земельну ділянку площею 50 га, що перебуває у користуванні позивача для ведення селянського (фермерського) господарства. На думку позивача, неприпинення права власності відповідачів на земельні ділянки позбавляє в цілому права користування земельною ділянкою на умовах оренди та фактично призводить до повного припинення діяльності ФГ "Світанок".
Частина перша статті 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності
і господарювання (стаття 13), прав і свобод людини і громадянина судом
(стаття 55).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.
Частиною другою статті статті 152 ЗК України (тут і надалі - у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України у відповідній редакції).
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі
№ 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) зроблено правовий висновок про те, що судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.
Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 546/110/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 532/138/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 757//37554/18, від 27 листопада 2019 року
у справі № 183/269/16, від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16.
У справі, що переглядається, судами встановлено, що на підставі рішення Ізяславської районної ради від 07 грудня 1999 року № 12 ОСОБА_4 у постійне користування виділено земельну ділянку площею 50 га, яка розташована на території Радошівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування серії ХМ № 0092.
24 січня 2001 року проведено державну реєстрацію ФГ "Світанок", після утворення якого його засновник ОСОБА_4 виділену йому у постійне користування земельну ділянку передав до господарства.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та відповідно до протоколу № 1
від 05 січня 2006 року засідання членів ФГ "Світанок" повноваження голови фермерського господарства надано ОСОБА_5 .
Судами встановлено та підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що з моменту державної реєстрації (24 січня 2001 року) та на момент розгляду справи ФГ "Світанок" діяльність не припинило, тобто господарство є суб`єктом господарювання у розумінні статті 55 ГК України та використовує земельну ділянку, надану засновнику ОСОБА_4 на підставі рішення Ізяславської районної ради від 07 грудня 1999 року № 12.
Питання переходу права постійного користування земельною ділянкою, наданої громадянину для створення фермерського господарства, неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц вказано, що з моменту реєстрації фермерського господарства обов`язки землекористувача здійснює саме це господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка.
01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х "Перехідні положення" зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.
Отже, право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до фермерського господарства, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника.
Таким чином, з урахуванням зазначеного та встановлених обставин цієї справи,
з моменту смерті засновника ФГ "Світанок" ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право постійного користування земельною ділянкою, наданої йому для ведення фермерського господарства, збереглося за ФГ "Світанок".
Крім того, з метою переоформлення права постійного користування 30 листопада 2007 року Ізяславська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 521/2007 про надання ФГ "Світанок" земельної ділянки площею 50 га в користування на умовах оренди строком на 49 років для ведення фермерського господарства та 15 листопада 2011 року уклала договір оренди земельної ділянки.
Незважаючи на вказане, розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації № 513/2010-р від 08 жовтня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо земельних ділянок громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 площею по 1,9995 га кожному та передачу їх у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ФГ "Світанок", на підставі чого видано оскаржувані державні акти про право власності.
Відповідно до листа від 14 березня 2017 року № 27-22-0.25-44/101-17 відділом в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області голову ФГ "Світанок" повідомлено, що згідно з наявними даними національно-кадастрової системи на обмінний файл земельної ділянки, яка орендується ФГ "Світанок" для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6822186000:03:004:0003, накладаються обмінні файли земельних ділянок з кадастровими номерами 6822186000:03:011:0001, 6822186000:03:011:0002, 6822186000:03:011:0003 для ведення селянського господарства. Вказане накладання підтверджується також висновком експерта від 16 жовтня 2020 року № 2567-2570/19-26.
Таким чином, встановивши, що після утворення ФГ "Світанок" його засновник ОСОБА_4 виділену йому у постійне користування земельну ділянку передав до господарства, яке не ліквідоване на момент розгляду справи та користувалося зазначеною земельною ділянкою, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації № 513/2010-р від 08 жовтня 2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо земельних ділянок громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 площею по 1,9995 га кожному та передачу їх у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ФГ "Світанок", є незаконними, а тому державні акти підлягають визнанню недійсними.
Виходячи зі встановлених на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, з урахуванням релевантної практики Верховного Суду, апеляційний суд обґрунтовано вважав порушеним право ФГ "Світанок" користування земельною ділянкою, яке підлягає захисту шляхом визнання недійсними державних актів на право власності.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23 червня 2020 року у справі
№ 179/1043/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, є безпідставними та свідчать про помилкове тлумачення заявником норм права та судової практики.
Так, у справі № 179/1043/16-ц предметом позову було визнання у порядку спадкування прав засновника селянського (фермерського) господарства та права постійного користування земельною ділянкою, наданої для ведення такого господарства, а у справі № 922/989/18 предметом позову було визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те,
що право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.
Право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.
У справі, що переглядається, предметом позову є визнання недійсними державних актів на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, а не визнання у порядку спадкування прав засновника селянського (фермерського) господарства та права постійного користування земельною ділянкою. У цій справі постійним користувачем спірної земельної ділянки є фермерське господарство, а питання про успадкування вказаного права не є предметом спору.Тобто обставини, які впливають на застосування норм права та характеризують зміст правовідносин учасників спорів у вказаних справах, що переглядалися Великою Палатою Верховного Суду, та у цій справі не є тотожними.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції у зазначеній частині.
Доводи касаційної скарги загалом зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо встановлених обставин справи, проте повноваження Верховного Суду як суду права стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Оскільки підстави, за яких відкрито касаційне провадження, щодо оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог провизнання недійсним державного акта серії
ЯЛ № 611332 від 19 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 1,9995 га, кадастровий номер 6822186000:03:011:0003, належну
ОСОБА_3, не підтвердилися, Верховний Суд робить висновок про залишення оскаржуваного судового рішення у вказаній частині без змін.