Постанова суду № 9901/424/18 від 23.06.2021 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/424/18

Провадження № 11-173заі21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року (Бучик А. Ю., Мороз Л. Л., Желєзний І. В., Рибачук А. І., Стеценко С. Г.) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 9901/424/18 у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення від 20 грудня 2017 року № 352дп-17,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до КДКП про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 20 грудня 2017 року № 352дп-17 "Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника прокурора Сумської області Маслюка С. В." (далі - Рішення).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 квітня 2018 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду постановою від 11 вересня 2018 року рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року залишила без змін.

ОСОБА_1, посилаючись на наявність підстав, передбачених статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернувся до Верховного Суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року.

Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 зазначив про те, що підставою для ухвалення зазначеного судового рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року слугував висновок про порушення позивачем вимог Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VІІ), правил прокурорської етики, що призвело до вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в його об`єктивності, неупередженості та незалежності, а також у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Однак, як зазначає ОСОБА_1, 5 жовтня 2020 року завершено судовий розгляд кримінального провадження № 42017170000000304, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 вересня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена

частинами першою, четвертою статті 358, частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Так, вироком Зарічного районного суду м. Суми від 4 червня 2018 року у справі № 591/7446/17 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні: за частиною першою статті 358 КК (щодо підроблення письмової заяви від 28 серпня 2017 року про надання невикористаних днів щорічної відпустки), за частиною четвертою статті 358 КК (в частині використання завідомо підробленої письмової заяви від 28 серпня 2017 року про надання невикористаних днів щорічної відпустки), за частиною першою статті 190 КК (щодо заволодіння шляхом обману бюджетними коштами Прокуратури Сумської області в сумі 21 138,78 грн), та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складів вказаних кримінальних правопорушень.

Водночас ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК (щодо використання завідомо підробленого документа - листка непрацездатності серії АДЕ № 697717), та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 6 березня 2019 року вирок Зарічного районного суду м. Суми від 4 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині визнання його винуватим у вчинені злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК, скасовано у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 3 грудня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 5 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 358 КК.

Таким чином, позивач вважає, що під час розгляду зазначеного кримінального провадження встановлено істотні для справи обставини, що не були встановлені Верховним Судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, на час розгляду справи.

Зазначив, що суд, виправдавши ОСОБА_1, дійшов висновків як про відсутність в його діях умислу щодо безпідставного отримання додаткових днів відпустки та виплат, так і про відсутність обізнаності стосовно недостовірної інформації, що містилась у листку непрацездатності.

ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнив, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є положення пункту 1 частини другої статті 361 КАС, оскільки наявні істотні для справи обставини для перегляду. Просив заяву задовольнити та постановити рішення про задоволення позову.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 квітня 2021 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилався ОСОБА_1, не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС.

Так, з вироків судів у кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_1 установлено, що в діях останнього відсутні ознаки протиправних діянь, передбачених кримінальним законодавством України.

Однак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час постановлення рішення від 12 квітня 2018 року не брав за основу інкриміновані ОСОБА_1 дії, що були предметом розгляду в рамках кримінального провадження, а зазначив, зокрема, що наявних матеріалів дисциплінарного провадження, що стосуються перебування ОСОБА_1 у стані тимчасової непрацездатності у період з 7 по 18 серпня 2017 року, та його подальших дій щодо отримання додаткових днів відпустки у вересні 2017 року достатньо для висновку, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, а саме порушення правил прокурорської етики.

При цьому виправдання особи у вчиненні злочинів жодним чином не спростовує або не скасовує факту вчинення певної низки дій, які і стали підставою для твердження щодо порушення позивачем правил прокурорської етики.

Предметом розгляду справи № 9901/424/18, зокрема, слугувало питання щодо відповідності поведінки ОСОБА_1 вимогам Закону № 1697-VІІ та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Рішення від 12 квітня 2018 року приймалось на підставі дослідження матеріалів дисциплінарної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та встановлених за наслідками дисциплінарного провадження фактичних обставин справи.

Тобто підставою для прийняття відповідного рішення Верховним Судом стало саме порушення правил прокурорської етики, а не факт вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, а тому наявність виправдувальних вироків у кримінальному провадженні жодним чином не може змінювати висновки, при формулюванні яких вказані відомості за основу не приймались.

За висновком суду, наявність вироків судів у кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_1 є новою обставиною, проте не є нововиявленою.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Доводи ОСОБА_1 зводяться до того, що оскільки його вироком Зарічного районного суду м. Суми від 3 грудня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 5 жовтня 2020 року, визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано у зв`язку з недоведеністю того, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 358 КК, то це і є істотні для справи обставини, що не були встановлені Верховним Судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

На думку ОСОБА_1, неврахування зазначених обставин призведе до порушення його прав на судовий захист, оскільки вироком Зарічного районного суду м. Суми встановлено, що обставини, які були підставою для відмови у задоволенні позову, не існують та не існували на момент розгляду Верховним Судом позову ОСОБА_1 до КДКП. Проте рішення Верховного Суду набрало законної сили та іншого способу захисту порушених прав позивача, окрім перегляду за нововиявленими обставинами, немає.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що обставини, на які посилався ОСОБА_1, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційні скарзі та у відзиві на неї, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до частин першої та другої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Частиною четвертою статті 361 КАС визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

Водночас в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

До того ж не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Так, з вироків судів у кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_1 установлено, що в його діях відсутні ознаки протиправних діянь, передбачених кримінальним законодавством України.

Однак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час постановлення рішення від 12 квітня 2018 року не брав за основу інкриміновані ОСОБА_1 дії, що були предметом розгляду в рамках кримінального провадження, а зазначив, зокрема, що наявних матеріалів дисциплінарного провадження, що стосуються перебування ОСОБА_1 у стані тимчасової непрацездатності у період з 7 по 18 серпня 2018 року та його подальших дій щодо отримання додаткових днів відпустки у вересні 2017 року, достатньо для висновку, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, а саме порушення правил прокурорської етики.

Предметом розгляду справи № 9901/424/18, зокрема, слугувало питання щодо відповідності поведінки ОСОБА_1 вимогам Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року приймалось на підставі дослідження матеріалів дисциплінарної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та встановлених за наслідками дисциплінарного провадження фактичних обставин справи.

Крім того, наявність вироків судів у кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_1 є новою обставиною, проте не є нововиявленою.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що обґрунтування, вказані ОСОБА_1 у заяві, свідчать про його фактичну незгоду з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо відмови в задоволенні позову в цій справі та не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).

За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, як убачається з рішень ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі "Pravednaya v. Russia" ("Праведна проти Росії") та від 6 грудня 2005 року у справі "Popov v. Moldova" № 2("Попов проти Молдови" № 2), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Khristov v. Ukraine" ("Христов проти України") Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі "Ryabykh v. Russia" ("Рябих проти Росії") та від 9 червня 2011 року у справі "Zheltyakov v. Ukraine" ("Желтяков проти України")).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що зазначені ОСОБА_1 обставини не можуть вважатися нововиявленими за своїм визначенням, не впливають на правильність рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року та не мають істотного значення для правильного вирішення спору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені скаржниками доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року - без змін.

Керуючись статтями 241-243, 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

................

Перейти до повного тексту