УХВАЛА
18 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 638/20477/16-а
Провадження № 11-231 за 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій (бездіяльності) протиправними, визнання протоколу таким, що не відповідає вимогам до таких документів, та зобов`язання вчинити певні дії, і
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати дії (бездіяльність) ГУ ПФУ щодо не розгляду її заяви від 15 січня 2015 року про проведення службового розслідування протиправними;
- визнати протокол № 2 засідання комісії з питань розгляду скарг громадян на рішення органів ПФУ щодо пенсійного забезпечення від 17 лютого 2015 року таким, що не відповідає вимогам щодо таких документів;
- зобов`язати ГУ ПФУ вирішити по суті її заяву від 15 січня 2015 року про проведення службового розслідування.
Дзержинський районний суд м. Харкова постановою від 11 грудня 2017 року позовні вимоги задовольнив.
Позивачка звернулась до суду із заявою про призначення судового засідання щодо розгляду звіту про виконання постанови суду, накладення штрафу на начальника ГУ ПФУ в цій справі, визнання протоколу таким, що не відповідає вимогам до таких документів, та зобов`язання вчинити певні дії, в частині визнання звіту ГУ ПФУ про виконання рішення (постанови) Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року таким, що не вирішує по суті заяву від 15 січня 2015 року та про накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ за невиконання судового рішення.
Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалою від 28 листопада 2019 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовив.
Суд послався на положення статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив, що пенсійний орган у визначені строки виконав рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року, провів перерахунок пенсії відповідно до рішення суду та подав відповідний звіт до суду
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 вересня 2020 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року залишив без змін.
ОСОБА_1 не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України відмовив у відкритті касаційного провадження. Підставою для цього стало подання скарги на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду касаційної інстанції і надіслала на адресу Верховного Суду заяву, у якій просить переглянути та скасувати рішення касаційного суду Великою Палатою Верховного Суду.
Зі змісту та спрямованості аргументів заяви ОСОБА_1 можна узагальнити, що її авторка насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду проревізувала і переглянула ухвалу касаційного суду від 02 листопада 2020 року про відмову у відкритті касаційного провадження, відкрила касаційне провадження й здійснила касаційний перегляд касаційної скарги заявниці.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Згідно зі статтею 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду.
Доводи і аргументи заяви ОСОБА_1 не спростовують правових висновків цього рішення.
У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Отже, заява ОСОБА_1 є неприйнятною, а тому її разом з доданими до неї матеріалами слід повернути заявниці.
Керуючись статтями 24, 346, 365 КАС Велика Палата Верховного Суду