У Х В А Л А
30 червня 2021 року
м. Київ
провадження № 13-95 зво 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю.Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пількова К. М., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
розглянула заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови
Івано-Франківського обласного суду від 02 червня 2000 року за виключними обставинами і
встановила:
Вироком Івано-Франківського обласного суду від 12 грудня 1995 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 22 лютого 1996 року, ОСОБА_1 було визнано винним і засуджено за пунктами "а", "г", "е" ст. 93, ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу України 1960 року до покарання у виді смертної кари із конфіскацією майна. Постановою Івано-Франківського обласного суду від 02 червня 2000 року ОСОБА_1 було замінено смертну кару на довічне позбавлення волі.
22 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) ухвалив остаточне рішення у справі "Полторацький проти України", яким констатував порушення щодо заявника (заява 11551/13) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення та ст. 8 Конвенції стосовно обмежень сімейних візитів без будь-якої індивідуальної оцінки ризиків.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд постанови
Івано-Франківського обласного суду від 02 червня 2000 рокущодо нього за виключними обставинами.Зазначена заява через недотримання її автором вимог ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвалою від 07 червня 2021 року була залишена без руху з наданням строку для усунення допущених недоліків.
На виконання вказаної ухвали до Великої Палати надійшла нова заява ОСОБА_1 у якій він, посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ просить скасувати оскаржуване рішення, призначити йомубільш м`яке покаранняабо направити справу на новий судовий розгляд.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПКсудові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
22 квітня 2021 року ЄСПЛ, у справі "Полторацький проти України", встановив порушення Україною статей 3 та 8 Конвенції щодо зявника стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення та обмежень сімейних візитів без будь-якої індивідуальної оцінки ризиків. При цьому, Суд констатував, що у цій справі відсутність належних механізмів перегляду довічного покарання та обмеження відвідування сім`ї у в`язниці, на які скаржився заявник, були накладені на нього безпосередньо законом. Його скарги були спрямовані проти відповідних правових положень, а тому Судом не було встановлено порушень статті 13 Конвенції.Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішеннясвідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які, неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до їх вчинення.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutioinintegrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду судового рішення, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення і обмежень сімейних візитів без будь-якої індивідуальної оцінки ризиківта не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Івано-Франківського обласного суду від 02 червня 2000 року відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата