ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Гриціва М. І., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Пророка В. В., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в адміністративній справі № 9901/167/20 (провадження № 11-355заі20)
за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправними і скасування актів ВРУ в частині
Короткий виклад історії справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 звертався до суду з адміністративним позовом до ВРУ, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними та скасувати пункт 1, підпункти 1 та 4 пункту 3, пункти 4, 5, 7 Постанови ВРУ від 17 червня 2020 року № 712-ІХ «Про попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років» (далі - Постанова ВРУ № 712-ІХ) та додаток до неї в частині, що стосується висновків щодо розслідування кримінального провадження № 22019000000000215 від 12 липня 2019 року;
- стягнути з відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважав, що ВРУ, направляючи зазначені вище висновки для реагування до правоохоронних органів, здійснила протиправне втручання в діяльність судових та правоохоронних органів України, направлене на політичний тиск та прийняття рішень проти ОСОБА_1 в угоду політичним амбіціям окремих народних депутатів України.
Крім того, позивач зазначає, що Постанова ВРУ № 712-ІХ та Попередній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за розслідуваннями нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів протягом 2017-2018 років (далі - Попередній звіт ТСК, ТСК відповідно) порушують принцип автономності правоохоронних органів, а також порушують презумпцію невинуватості ОСОБА_1 та призводять до втручання законодавчої влади в судову, оскільки цей звіт ТСК містить відомості про те, що досудове розслідування відносно ОСОБА_1 було завершено «зарано», а також що не було проведено «всіх необхідних слідчих дій», у тому числі «тих, про які просили потерпілі», та «не отримано показів від ОСОБА_3 ».
Усупереч вимогам частини першої статті 21 Закону України від 19 грудня 2019 року № 400-ІХ «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» (далі - Закон № 400-ІХ) Попередній звіт ТСК не містить інформації про те, якими мотивами керувалася ТСК, надаючи висновок про те, що досудове розслідування завершилося зарано. Так само ТСК не зазначила, які саме клопотання потерпілих не були задоволені. Тобто Попередній звіт ТСК, на думку позивача, містить завідомо недостовірні відомості з метою створення у стороннього спостерігача враження про те, що ОСОБА_1 є насправді винним, проте слідство з певних причин не бажає збирати доказів його вини.
Таким чином, позивач вважав, що Попередній звіт ТСК, який ВРУ взяла до відома та оприлюднила, не відповідає вимогам статті 21 Закону № 400-IX та містить завідомо недостовірні відомості.
Крім того, позивач вважав, що ТСК та ВРУ, яка взяла Попередній звіт ТСК до відома та направила його для публікації та реагування, допустила втручання в діяльність прокуратури та суду.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Постановою ВРУ від 12 грудня 2019 року № 366-ІХ утворено ТСК. Цій комісії доручено здійснення парламентського контролю, у тому числі за розслідуванням нападу на ОСОБА_2.
Постановою ВРУ № 712-ІХ ВРУ, заслухавши та обговоривши Попередній звіт ТСК, постановила:
«1. Попередній звіт ТСК взяти до відома (додається).
2. У зв`язку із систематичним саботажем розслідувань нападів на громадських активістів в Україні ТСК вважає за необхідне звернути увагу Кабінету Міністрів України, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Служби безпеки України на необхідність проведення повного та всебічного розслідування із дотриманням законних строків за фактами нападів на громадських активістів.
3. Рекомендувати Офісу Генерального прокурора:
1) вжити заходів реагування за фактами, наведеними у Попередньому звіті ТСК;
2) посилити нагляд за дотриманням законності у роботі Національної поліції України, своєчасно реагувати на всі випадки порушень закону та вживати необхідних заходів реагування у випадку невиконання приписів прокурора;
3) здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень
у кримінальних провадженнях, проводити перевірки про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи надходять із будь-яких джерел;
4) поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22019000000000215 від 12 липня 2019 року за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
4. Направити Попередній звіт ТСК Президенту України, Голові ВРУ, Прем`єр-міністру України, Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України до відома, для розгляду в межах компетенції та відповідного реагування.
5. Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України поінформувати ВРУ за результатами розгляду матеріалів ТСК у двотижневий термін.
6. Заслухати на пленарному засіданні ВРУ Генерального прокурора, керівництво Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України з питань розслідування відомостей щодо нападів на ОСОБА_2 та інших громадських активістів.
7. Опублікувати Попередній звіт ТСК у газеті «Голос України».
У Попередньому звіті ТСК, який взято до відома Постановою ВРУ № 712-ІХ, зокрема, зазначено, що є необхідним продовження здійснення контролю за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 22019000000000102 від 19 квітня 2019 року за фактом нападу на ОСОБА_2 ; судовою справою за обвинувальним актом, складеним у кримінальному провадженні № 22019000000000101 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 396 КК, та поновлення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12 липня 2019 року за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 121 КК (пункт перший, другий висновку в Попередньому звіті ТСК).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 30 вересня 2020 року в задоволені позову відмовив.
Цей суд, пославшись на статтю 13 Закону України № 400-IX, дійшов висновку, що звітування ВРУ про хід проведення та результати розслідування відповідно до терміну та завдань, визначених ВРУ, віднесено до основних обов`язків ТСК.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надання рекомендацій правоохоронним органам та формування висновків щодо ходу досудового розслідування в кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12 липня 2019 року було обумовлено в Постанові відповідача № 366-ІХ про створення ТСК, яка не оскаржена та є чинною на час судового розгляду.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивоване тим, що Попередній звіт ТСК як кінцевий документ за наслідками її роботи є лише відображенням діяльності цієї комісії, і оцінка його повноті надається народними депутатами на пленарному засіданні ВРУ при голосуванні відповідного проєкту постанови за підсумками роботи ТСК.
У рішенні суду першої інстанції також вказано, що право на прийняття пунктів 4, 5, 7 оскаржуваної Постанови відповідача № 712-ІХ визначено частиною третьою статті 22 Закону № 400-IX. При цьому відповідачу надано право на підставі частини п`ятої статті 22 Закону № 400-IX встановлювати термін інформування відповідача про результати розгляду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також виходив з того, що висновок в оскаржуваному Попередньому звіті ТСК, який оформлено як додаток до Постанови відповідача № 712-ІХ, щодо необхідності поновлення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 22019000000000215 від 12 липня 2019 року не є вирішальним для органів, які здійснюють кримінальне провадження, тобто не є обов`язковим до виконання, а є лише обов`язковим для розгляду, такий висновок відповідає меті створення ТСК.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якого діяв представник Ільченко Дмитро Олегович , подавав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушував питання про скасування цього рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.
Позивач стверджував, що відповідно до положення частини четвертої статті 21 Закону № 400-ІХ, рішень Конституційного Суду України від 19 травня 1999 року № 4-рп/99 та від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000 ТСК та ВРУ не мають повноважень розглядати питання щодо здійснення правосуддя судом та встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на думку ОСОБА_1 , прийняття ТСК та ВРУ рішень, навіть рекомендацій, які стосуються встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, є втручанням у роботу органів правосуддя, а тому є незаконним.
ОСОБА_1 стверджував, що Попередній звіт ТСК не містить відомостей про результати голосування членів ТСК, містить вказівки органам правосуддя на порушення частини першої статті 21 Закону № 400-ІХ. Цей звіт не містить інформації, якими мотивами керувалася ТСК, надаючи висновок про те, що досудове розслідування завершилося «зарано». За таких обставин позивач вважає, що ТСК та ВРУ, яка взяла звіт до відома та направила його для публікації і реагування з рекомендаціями Генеральній прокуратурі України щодо конкретного кримінального провадження, допустила втручання в діяльність прокуратури та суду, поширила у газеті «Голос України» недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 має бути ув`язнений та відсторонений від посади, а також що він причетний до нападу на ОСОБА_2 .
Велика Палата Верховного Суду постановою від 28 квітня2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування підпункту 4 пункту 3 Постанови ВРУ № 712-IX скасувала та ухвалила в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ВРУ в зазначеній частинізадовольнила та визнала протиправними і скасувала підпункт 4 пункту 3 Постанови ВРУ № 712-IX.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Більшість суддів Великої Палати Верховного Суду вважають, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 400-ІХ ВРУ при розгляді висновків і пропозицій ТСК має можливість у разі необхідності лише вирішити питання щодо направлення матеріалів слідчої комісії до Генеральної прокуратури України для їх вивчення та відповідного реагування.
Отже, ВРУ не наділена повноваженнями здійснювати контроль за процесуальною діяльністю органів досудового розслідування і прокуратури та надавати рекомендації вжити заходів реагування за фактами, наведеними в попередньому звіті ВРУ, поновлювати та/або зупиняти, відновлювати або припиняти кримінальні провадження тощо, а лише може направити висновок ТСК для відповідного реагування.
З огляду на викладене більшість суддів Великої Палати Верховного Суду вважають, що підпункт 4 пункту 3 Постанови ВРУ № 712-IX за змістом «Рекомендувати Офісу Генерального прокурора: 4) поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22019000000000215 від 12 липня 2019 року за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України» ухвалено ВРУ з порушенням принципу розподілу влади та всупереч статті 22 Законом № 400-ІХ в час