У Х В А Л А
15 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 212/7466/19
Провадження № 14-73цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Сімоненко В. М.,
суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторібус", Національний банк України, про визнання правовідносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Ямковий Владислав Іванович, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - ПАТ "Банк Камбіо"), у якому просили: визнати припиненими правовідносини за кредитним договором № 15/05-2013 від 07 травня 2013 року, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фавор-КР" (далі - ТОВ "Фавор-КР"), перейменоване на ТОВ "Вікторібус"; визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки № 15/05-2013-10 від 11 травня 2013 року, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 ; визнати дійсним договір поруки від 03 вересня 2014 року, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_3 ; зобов`язати ПАТ "Банк Камбіо" виключити з бухгалтерського обліку за рахунками обліку кредитів кредитну заборгованість ТОВ "Фавор-КР" за кредитним договором № 15/05-2013 від 07 травня 2013 року, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Фавор-КР"; припинити виконання дій, визначених у наказі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" № 109 від 18 липня 2018 року щодо застосування наслідків нікчемності правочинів ПАТ "Банк Камбіо" щодо кредитної заборгованості за кредитним договором № 15/05-2013 від 07 травня 2013 року, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Фавор-КР".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ОСОБА_3 як поручителя, який виконав зобов`язання ТОВ "Фавор-КР" перед ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором № 15/05-2013 від 07 травня 2013 року, перейшло право вимоги до ТОВ "Фавор-КР", забезпечене договорами іпотеки. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 належним чином виконала зобов`язання боржника за кредитним договором, правовідносини між ТОВ "Фавор-КР" та ПАТ "Банк Камбіо" є припиненими. Оскільки припинилось основне зобов`язання за кредитним договором, відповідно й зобов`язання за договором іпотеки, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, також є припиненим.
3. Крім того, позивачі зазначили, що виконання кредитного договору було здійснене належним чином шляхом перерахування грошових коштів з рахунку ОСОБА_3 на рахунок ПАТ "Камбіо Банк", а тому підстави для визнання спірних правочинів недійсними та застосування уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наслідків недійсності правочинів відсутні.
4. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року клопотання третьої особи - Національного банку України задоволено та закрито провадження в цій справі.
5. Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник з правовідносин при виконанні кредитного договору, який укладено між юридичними особами з метою поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності, тобто щодо здійснення господарської діяльності, а також щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання - кредитного договору, а тому цей спір належить до господарської юрисдикції.
6. 09 вересня 2020 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року - без змін.
7. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно оцінив спірні правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки основне зобов`язання - кредитний договір, було укладено між юридичними особами.
8. У жовтні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якої діяв адвокат Ямковий В. І., подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просили скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважають, що оскільки до ОСОБА_3, як поручителя, який виконав зобов`язання ТОВ "Фавор-КР" перед ПАТ "Банк Камбіо" за кредитним договором № 15/05-2013 від 07 травня 2013 року, перейшли всі права та обов`язки кредитора, а зобов`язання між ТОВ "Фавор-КР" та ПАТ "Банк Камбіо" припинились, оскільки його стороною є фізична особа, цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Зазначили, що висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо суб`єктного складу основного кредитного зобов`язання на момент відкриття провадження у справі суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц. На підтвердження заміни кредитора посилались на статті 512, 556, 599 Цивільного Кодексу України. Також вказали, що судами не враховані правові висновки судів касаційної інстанції щодо того, що перехід до поручителя прав кредитора в зобов`язанні після виконання ним обовʼязку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, та будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2018 року у справі № 910/14424/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 910/20898/17, від 23 квітня 2019 року у справі № 910/7058/18, від 22 лютого 2018 року у справі № 910/14108/17, від 25 липня 2018 року у справі № 907/759/17, від 07 серпня 2018 року по справі № 910/22259/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 910/22454/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 910/4427/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 910/6381/18, від 14 серпня 2019 року у справі № 910/8819/18, постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-466цс15, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-932цс15.
9. Також ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якої діяв адвокат Ямковий В. І., вказали, що суди першої та апеляційної інстанції помилково посилались на правові висновки про розгляд спорів, які стосуються виконання основного зобов`язання за кредитним договором у господарській діяльності, сторонами якого були юридичні особи, а також додаткових зобов`язань за правочинами, укладеними з фізичними особами, які не є підприємцями, для забезпечення виконання вказаного господарського основного зобов`язання, за правилами господарського судочинства, які містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 та від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18. Предметом позову у вказаних справах було стягнення боргу з поручителів, які не виконали свого обов`язку перед кредитором, натомість у цій справі поручителем виконано зобов`язання перед кредитором, внаслідок чого відбулась заміна сторони кредитора в зобов`язанні, та заявлено позов про припинення всіх зобов`язань.
10. У звʼязку з тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушені правила предметної та суб`єктної юрисдикції, а Велика Палата Верховного Суду ще не викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної та суб`єктної юрисдикції у спорах з кредитних правовідносин у випадку заміни кредитора на фізичну особу - не підприємця, просили передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України), а саме щодо вирішення питання предметної та суб`єктної юрисдикції спору в правовідносинах за кредитним договором, стороною - кредитором якого, у зв`язку з виконанням обов`язку за договором поруки, став поручитель.
13. Ухвала мотивована тим, що позивачі оскаржують судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції та при цьому Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїй постанові висновок щодо предметної чи суб`єктної юрисдикції спору в подібних правовідносинах.
14. Вирішуючи питання предметної юрисдикції цієї справи, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
15. Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
16. Виходячи з вищевикладеного, для цілей застосування відповідних приписів процесуальних законів важливо встановити, що розуміється під подібністю правовідносин.
17. Правовідносини розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб`єктами права щодо об`єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов`язках цих суб`єктів.
18. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
19. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Великої Палати Верховного Суду.
20. Так, у справі, що розглядається, спір виник між сторонами, якими є фізичні особи - іпотекодавці та поручитель, які не є підприємцями, та юридичною особою щодо визнання припиненими правовідносин за кредитним договором та договором іпотеки, а також визнання договору поруки дійсним, виключення з бухгалтерського обліку кредитора заборгованості за кредитним договором, припинення виконання дій уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо застосування наслідків нікчемності правочинів за спірним кредитним договором, укладеним між позичальником ТОВ "Фавор-КР" та ПАТ "Банк Камбіо".
21. Позивачі в обґрунтування своїх вимог зазначили, що фізична особа - поручитель, яка не є підприємцем, виконала зобов`язання, а тому до неї перейшло право вимоги до ТОВ "Фавор-КР", забезпечене договорами іпотеки. У зв`язку з тим, що зобов`язання боржника за кредитним договором поручитель належним чином виконав, правовідносини між ТОВ "Фавор-КР" та ПАТ "Банк Камбіо" є припиненими. Оскільки припинилось основне зобов`язання за кредитним договором, то й зобов`язання за договором іпотеки, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, також є припиненим.
22. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 19 березня 2019 року у своїй постанові у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) за позовом Національного банку України до фізичної особи - поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк", вже викладала висновок щодо юрисдикції господарських судів у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
23. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).
24. Отже, правовідносини у справі № 212/7466/19, яка розглядається, та у справах № 904/2526/18, 910/1733/18 є подібними за предметом правового регулювання, оскільки фактично стосуються виконання основного зобов`язання за кредитним договором у господарській діяльності, сторонами якого були юридичні особи, а також додаткових зобов`язань за правочинами, укладеними з фізичними особами, які не є підприємцями, для забезпечення виконання вказаного господарського основного зобов`язання.
25. Водночас процесуальний закон не вимагає встановлення тотожності правовідносин для вирішення питання про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
26. Таким чином, оскільки правовідносини у справі № 212/7466/19, яка розглядається, та у справах № 904/2526/18, 910/1733/18 є подібними, а висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) від 19 березня 2019 року та 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) від 2 жовтня 2018 року є релевантними при розгляді спору у справі № 212/7466/19, тому відсутні підстави для прийняття справи до розгляду Великої Палати Верховного Суду.
27. В ухвалі від 14 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не зазначив обставин, які б дозволяли не застосовувати висновок Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції суду, сформульований у справах № 904/2526/18 та 910/1733/18. Обґрунтування, наведене в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року, свідчить про відсутність підстав для передачі справи № 212/7466/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
28. Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402 - 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду