Постанова
Іменем України
06 липня 2021 року
м. Київ
справа № 638/8278/19
провадження № 61-7002св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Харківській області, Державна казначейська служба України,
третя особа - слідчий слідчого відділу Немишлянського Відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова
від 23 жовтня 2019 року у складі судді Цвіри Д. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів:
Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Харківській області (далі - ГУНП у Харківській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), третя особа - слідчий слідчого відділу Немишлянського відділу поліції ГУНП у Харківській області ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15 травня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості за № 12013220460001974 за частиною другою статті 384 Кримінального кодексу України (далі - КК України) відносно засновників Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були допитані в якості потерпілих та, будучи попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, з корисних мотивів навмисно обмовили його у вчинені нібито скоєного ним особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, що спричинило за собою тяжкі наслідки для нього, а саме він був незаконно позбавлений волі, у зв`язку з чим став інвалідом ІІ групи.
З 03 липня 2016 року по 17 травня 2019 року кримінальне провадження
№ 12013220460001974 перебувало у провадженні слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_4, яка, зловживаючи службовим становищем, халатно ставлячись до виконання своїх посадових обов`язків, навмисно протягом тривалого часу не проводила досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, у порядку, передбаченому Кримінально процесуальним кодексом України (далі - КПК України).
26 червня 2016 року слідчий ОСОБА_4 винесла постанову про закриття кримінального провадження № 12013220460001974, копію якої він отримав лише 16 березня 2018 року.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року скасовано постанову слідчого ОСОБА_4 від 26 червня 2017 року про закриття кримінального провадження № 12013220460001974, з підстав невиконання слідчим вказівок слідчого судді та процесуального керівника.
14 грудня 2018 року слідчий ОСОБА_4 знову винесла постанову про закриття кримінального провадження № 12013220460001974.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року скасовано постанову слідчого ОСОБА_4 від 14 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12013220460001974, з огляду на те, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження прийнята передчасно, у справі не проведені всі необхідні слідчі дії.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року усунуто слідчого ОСОБА_4 від розслідування кримінального провадження № 12013220460001974 та зобов`язано керівника органу досудового розслідування призначити нового слідчого у даному кримінальному провадженні.
З жовтня 2016 року по теперішній час він, як потерпілий, у рамках кримінального провадження № 12013220460001974 неодноразово звертався до слідчого ОСОБА_4 з численними клопотаннями про проведення слідчих дій, які належним чином не розглянуті.
Прокуратура Харківської області за його заявою від 29 листопада 2018 року щодо протиправних діянь з боку слідчого ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220460001974,
04 квітня 2019 року розпочала кримінальне провадження
№ 42019220000000260 за статтями 364, 365, 366, 367, частиною другою статті 382 КК України відносно ОСОБА_4, у якій він визнаний потерпілим.
Посилаючись на те, що відповідач навмисно продовжує бездіяльність, не проводить досудове розслідування у розумні строки, що спричиняє йому, як потерпілому, моральні страждання, оскільки його порушені права не поновлено, він як інвалід ІІ групи, людина похилого віку, онкохворий, вимушений протягом тривалого часу звертатися до суду із скаргами на бездіяльність слідчих, що завдає йому моральних страждань, він відчуває несправедливість внаслідок позбавлення його права на доступ до правосуддя, позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 1 690 065,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня
2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю заподіяння позивачу моральних страждань внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності посадових осіб ГУНП у Харківській області, які полягали у неодноразовому винесенні постанов про закриття кримінального провадження, не виконанні вказівок слідчих суддів, що призвело до затягування здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220460001974
від 15 травня 2013 року, порушення його нормального способу життя, та вимагало від нього зусиль для відновлення своїх прав, а тому суд з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що 5 000,00 грн є достатнім розміром відшкодування завданої моральної шкоди.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ГУНП у Харківській області залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП у Харківській області, у якій заявник просив скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу заявника залишено без руху, надано строк до 20 травня 2020 року для подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, а також сплати судового збору.
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП у Харківській області, у новій редакції, та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у належному розмірі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема суди застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі
№ 641/2328/17, від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16-ц,
від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 338/12193/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи.
Касаційна скарга у межах доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не врахували та не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та доводам заявника, не звернули увагу, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями слідчих та моральною шкодою. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а тому для покладення обов`язку на Державну казначейську службу щодо компенсації моральної шкоди, необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності. Натомість реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, гарантованого статтею 303 КПК України, в межах кримінального провадження та задоволення слідчим суддею його скарг не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а лише свідчить про належне користування позивачем своїх процесуальних прав, визначених КПК України.
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Справа надійшла до Верховного Суду 01 липня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 15 травня 2013 року до ЄРДР внесено відомості за № 12013220460001974 за частиною другою статті 384 КК України відносно засновників Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, увійшовши в злочинну змову, з корисних мотивів, навмисно обмовили ОСОБА_1 у вчинені нібито ним особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, що спричинило за собою тяжкі наслідки для нього, а саме він був незаконно позбавлений волі, у зв`язку з чим став інвалідом ІІ групи.
Кримінальне провадження № 12013220460001974 перебувало у провадженні слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_4
Постановою старшого слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_4 від 26 червня 2016 року кримінальне провадження
№ 12013220460001974, внесене до ЄРДР 15 травня 2013 року за частиною першою статті 384 та частиною першою статті 364 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року у справі № 645/2310/16-к (1-кс/645/297/18) скасовано постанову слідчого ОСОБА_4 від 26 червня 2017 року про закриття кримінального провадження № 12013220460001974 у зв`язку з не виконанням вказівок слідчого судді та процесуального керівника.
Постановою старшого слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_4 від 14 грудня 2018 року кримінальне провадження
№ 12013220460001974 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року у справі № 645/2310/16-к (1-кс/645/397/19) скасовано постанову слідчого ОСОБА_4 від 14 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12013220460001974, оскільки постанова слідчого про закриття кримінального провадження прийнята передчасно, оскільки слідчим не були проведені усі необхідні слідчі дії.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року у справі № 645/2310/16-к (1-кс/645/1519/19) усунуто слідчого ОСОБА_4 від розслідування кримінального провадження № 12013220460001974, зобов`язано керівника органу досудового розслідування призначити нового слідчого у даному кримінальному провадженні.
ОСОБА_1, як потерпілий, у рамках кримінального провадження
№ 12013220460001974, внесеного до ЄРДР 15 травня 2013 року, неодноразово звертався до слідчого ОСОБА_4 з численними клопотаннями про проведення слідчих дій, які належним чином не були розглянуті.
За заявою ОСОБА_1 від 29 листопада 2018 року щодо протиправних діянь з боку слідчого ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220460001974, прокуратура Харківської області 04 квітня 2019 року розпочала кримінальне провадження №42019220000000260 за статтями 364, 365, 366, 367, частиною другою статті 382 КК України відносно ОСОБА_4, в якому позивач визнаний потерпілим.