Постанова
Іменем України
05 липня 2021 року
м. Київ
справа № 753/3537/18
провадження № 61-5805св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва, у складі судді Заставенко М. О., від 20 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А., від 30 березня 2021 року.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ПАТ "НАСК "Оранта"), ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про відшкодування майнової шкоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, у зв`язку з повторною неявкою позивачки.
Заяву ПАТ "НАСК "Оранта"про поворот виконання рішення суду задоволено. У порядку повороту виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року по справі № 753/10965/15 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "НАСК "Оранта" суму страхового відшкодування у розмірі 46 621, 19 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки позивачка повторно не з`явилась у судові засідання, призначені на 13 жовтня 2020 року та 20 січня 2021 року, не повідомляла суд про причини своєї неявки і не просила розглядати справу у її відсутність, позовну заяву слід залишити без розгляду.
Оскільки рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року, яким стягнуто з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 46 621, 19 грн, скасовано, а під час нового розгляду справи суд залишає позов без розгляду, заява ПАТ "НАСК "Оранта" про поворот виконання рішення суду підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року в частині залишення позову без розгляду - без змін.
Суд апеляційної інстанції не переглядав ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення питання про поворот виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року, оскільки апеляційна скарга не містила доводів щодо незгоди з ухвалою суду в частині вирішення питання про поворот виконання вказаного рішення суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилася в судове засідання, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
08 квітня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 30 березня 2021 року і направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Заявниця посилається на те, що постійно брала участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, а також подавала заяви, клопотання, тощо. Стверджує, що про дату та час судового засідання 13 жовтня 2020 року вона належним чином повідомлена не була, розписка, що міститься у матеріалах справи, нею не була підписана. Про дату та час розгляду справи 20 січня 2021 року вона була повідомлена, однак перебувала у лікарні, про що в телефонному режимі довела до відома суду першої інстанції. Однак, попри зазначенні обставини та надану довідку з Європейського стоматологічного центру від 20 січня 2021 року, суд першої інстанції залишив позов без розгляду та здійснив поворот виконання рішення.
Також заявниця посилається на те, що суд першої інстанції не був наділений правом здійснювати поворот виконання рішення без розгляду її позовної заяви по суті. Також поворот виконання рішення здійснено судом без належного повідомлення про час та місце розгляду справи. Позивачка зазначає, що в апеляційній скарзі порушувала питання про скасування ухвали суду першої інстанції у повному обсязі, однак апеляційний суд не переглянув ухвалу суду першої інстанції в частині повороту виконання судового рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "НАСК "Оранта", ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про відшкодування майнової шкоди.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року, у справі № 753/10965/15-ц,залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ "НАСК "Оранта" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 46 621, 19 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП - 2 710, 00 грн, суму франшизи у розмірі 510, 00 грн та 2 500, 00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року скасовано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, у зв`язку із повторною неявкою позивачки у судове засідання та вирішено питання про поворот виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду про залишення позову без розгляду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що ухвала суду в цій частині є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалася на те, що суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, проігнорував її права на належне повідомлення про розгляд справи, вирішив питання про права та обов`язки без її участі при повторному розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування щодо незаконності ухвали суду першої інстанції в частині задоволення заяви відповідача про поворот виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням
чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання,
не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача (усіх позивачів) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, справа перебуває в провадженні суду з 2015 року, судові засідання призначалися неодноразово.
03 серпня 2020 року судом першої інстанції закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду на 13 жовтня 2020 року. Підготовче засідання проведено судом першої інстанції за участю ОСОБА_1 .
Згідно розписки від 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 повідомлена про дату судового засідання, яке призначено на 13 жовтня 2020 року.
У судове засідання, призначене на 13 жовтня 2020 року, позивачка не з`явилася, у зв`язку із чим розгляд справи відкладено на 20 січня 2021 року.
20 січня 2021 року в судове засідання позивачка повторно не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою від 13 жовтня 2020 року.
Отже, ОСОБА_1 двічі поспіль не з`явилася в судове засідання та завчасно не подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, і у відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Отже, враховуючи те, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, зокрема після її перегляду у суді апеляційної та касаційної інстанцій, розгляд справи неодноразово відкладався, позивачка належним чином була повідомлена про призначення справи до розгляду, про дату та час розгляду справи, двічі поспіль не з`явилася у судове засідання, суд першої інстанції правомірно залишив позов без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.
Щодо доводів позивачки про вирішення районним судом питання повороту виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року щодо стягнення з неї на користь ПАТ "НАСК "Оранта" суми страхового відшкодування у розмірі 46 621, 19 грн слід зазначити наступне.
Аналізуючи зміст поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що її доводи зводяться виключно до неправильного застосування районним судом положень пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України. Позивачка стверджувала, що її не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, а тому були відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду. Апеляційна скарга не містить доводів в частині оскарження ухвали суду першої інстанції щодо вирішення питання про поворот виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року, а тому апеляційний суд, в силу положень частини першої статті 367 ЦПК України, не перевіряв правильність застосування районним судом положень статті 444 ЦПК України.
Слід також зазначити, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ухвала суду першої інстанції щодо вирішення питання про поворот виконання рішення суду (пункт 29 частини першої статті 353 ЦПК України) не відноситься до ухвал, які підлягають оскарженню у касаційному порядку, до того ж ухвала суду першої інстанції в цій частині не була предметом апеляційного перегляду, отже питання про поворот виконання рішення не є предметом касаційного перегляду.
Із урахуванням зазначеного, слід дійти висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду