ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2021 року
м. Київ
справа №810/3577/15
адміністративне провадження №К/9901/58936/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гараж Мобайл Груп" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 (суддя - Панченко Н.Д.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Бабенко К.А., Василенко Я.М.) у справі №810/3577/15.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гараж Мобайл Груп" (далі - ТОВ "Гараж Мобайл Груп") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Києво-Святошинська ОДПІ) від12.05.2015 №0001522201 та №0001532201.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 12.05.2015 №0001522201 в частині визначення ТОВ "Гараж Мобайл Груп" грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3744842,67 грн., у тому числі за основним платежем на 2496561,78 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1248280,89 грн. та №0001532201 в частині визначення ТОВ "Гараж Мобайл Груп" грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 3804859,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 2536573,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1268286,50 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Києво-Святошинська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 в частині задоволення позову, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Києво-Святошинська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на недоліки представленої первинної документації, порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Гараж Мобайл Груп" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Гараж Мобайл Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Рента Центр" за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, ТОВ "КВП Девелопмент" за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, ТОВ "Компанія БТС" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ "Калібра Україна" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014, ТОВ "Флешком" за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ "Акстор" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014, ТОВ "КВП Спецбуд" за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, ТОВ "Пуск" за період з 01.11.2014 по 30.11.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.03.2015 №90/10-13-22-05/35040775, в якому відображено висновки про порушення позивачем вимог:
підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4059300,00 грн.;
пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 4 272 948,00 грн., у тому числі за липень 2014 року на 483926,00 грн., за вересень 2014 року на 363023,00 грн., за жовтень 2014 року на 1318639,00 грн. та за листопад 2014 року на 2107360,00 грн., з огляду на непідтвердження реальності факту придбання у ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "КВП Девелопмент", ТОВ "Компанія БТС", ТОВ "Калібра Україна", ТОВ "Флешком", ТОВ "Акстор" товарно-матеріальних цінностей, послуг з прибирання, розвантаження та навантаження вантажів.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на узагальнену податкову інформацію, що міститься в АС "Податковий блок", за даними якої контрагенти позивача відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням, не мають достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов`язань за укладеними з позивачем договорами.
Викладені обставини контролюючим органом в акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "КВП Девелопмент", ТОВ "Компанія БТС", ТОВ "Калібра Україна", ТОВ "Флешком", ТОВ "Акстор" без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагентів у схемі для мінімізації податкових зобов`язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 12.05.2015 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0001522201, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 6088950,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4059300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 2029650,00 грн.;
№0001532201, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6409422,00 грн., у тому числі за основним платежем на 4 272 948,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 2136474,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ "Гараж Мобайл Груп" з ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "КВП Девелопмент", ТОВ "Калібра Україна", ТОВ "Флешком", ТОВ "Акстор" спростовується доказами, наявними у матеріалах справи, а господарські операції ТОВ "Гараж Мобайл Груп" з ТОВ "Компанія БТС" фактично не мали реального характеру, замовлення послуг та поставка товарів оформлені лише документально та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами з огляду на відсутність у ТОВ "Компанія БТС" матеріально-технічної бази, будь-якого персоналу, основних фондів, інформації про наявність дозволів та ліцензій, спеціалістів (працівників) організаційних структур, складських приміщень транспортних засобів та техніки, які об`єктивно необхідні для надання передбачених згідно з укладеними договорами послуг.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що економічна доцільність придбання послуг з навантаження та розвантаження вантажу у ТОВ "Компанія БТС" підтверджується переліком належних позивачу магазинів, а придбані у ТОВ "Компанія БТС" товари були реалізовані в процесі господарської діяльності позивача, спрямованої на отримання економічної вигоди, про що свідчать видаткові накладні на адресу ТОВ "Фора" та довіреності від імені ТОВ "Фора" на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарських операцій позивача з ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "КВП Девелопмент", ТОВ "Калібра Україна", ТОВ "Флешком", ТОВ "Акстор" судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, простих векселів на оплату товару, звітів про виконання послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Факт придбання послуг з розвантаження та навантаження вантажів та товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Компанія БТС" підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) видаткових та податкових накладних, платіжних доручень,
Києво-Святошинською ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Гараж Мобайл Груп" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
В той же час, з метою підтвердження або спростування доводів відповідача про номінальне керівництво директорами ТОВ "КВП Спецбуд", ТОВ "КВП Девелопмент", ТОВ "Компанія БТС", ТзОВ "Калібра Україна", ТОВ "Флешком", ТОВ "Акстор" очолюваними ними підприємствами суд першої інстанції ухвалами від 24.04.2017 та від 23.05.2017 викликав для допиту у якості свідків директорів зазначених підприємств.
Так, директор ТОВ "Флешком" ОСОБА_1, який підтвердив, що ТОВ "Флешком" мало взаємовідносини з ТОВ "Гараж Мобайл Груп" згідно договору поставки №02113/02-01 від 02.01.2013, на виконання якого ТОВ "Флешком" поставило ТОВ "Гараж Мобайл Груп" аксесуари до мобільних телефонів та передало податкові і видаткові накладні, підписані головним бухгалтером ТОВ "Флешком".
Від директора ТОВ "Калібра Україна" Шимановича П.О. надійшли нотаріально завірені письмові пояснення, у яких ОСОБА_2 підтвердив, що 04.07.2014 між ТОВ "Гараж Мобайл Груп" та ТОВ "Калібра Україна" був укладений договір поставки №230620014КР, на виконання якого ТОВ "Калібра Україна" поставило ТОВ "Гараж Мобайл Груп" товари (аксесуари до мобільних телефонів) на загальну суму 710955,66 грн. Директор ТОВ "Калібра Україна" ОСОБА_2 також підтвердив, що особисто підписав укладений з ТОВ "Гараж Мобайл Груп" договір поставки від 04.07.2014 №230620014КР, специфікації до нього та видаткові і податкові накладні, що були передані позивачеві.
Позивачем під час розгляду справи були також відібрані нотаріально завірені пояснення керівників ТОВ "КВП Спецбуд" ОСОБА_3, ТОВ "КВП Девелопмент" ОСОБА_4, які підтвердили факти укладання та виконання договорів від 01.11.2014 №01/11/14-1, від 01.09.2014 №120, № 121, №122.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Економічна доцільність придбання послуг з навантаження та розвантаження вантажів у ТОВ "Компанія БТС" підтверджується переліком магазинів позивача (копія є в матеріалах справи), а також штатним розписом позивача, який введено в дію з 05.05.2014, відповідно до якого на 254 об`єктів роздрібної торгівлі в штаті підприємства відсутні штатні одиниці вантажників (копія є в матеріалах справи).
Щодо посилання податкового органу на відсутність руху товарів від ТОВ "Компанія БТС" з огляду на відсутність у позивача будь-яких документів, що засвідчують отримання товару, а також на обрив ланцюгу постачання товарів, то зазначене твердження відповідача не підтверджується належними доказами.
В акті перевірки відсутнє дослідження ланцюгу постачання товарів, також відсутні акти перевірок контрагентів, направлення запитів до контрагентів на отримання копій первинних документів.
Рух товарів та його відображення у бухгалтерському обліку позивача підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 по ТОВ "Компанія БТС" по договору № 167 від 01.10.2014 за видатковими накладними №№290-295, 310, 311 від 31.10.2014.
Також матеріали справи вказують на те, що всі зазначені товари були реалізовані в процесі господарської діяльності позивача, спрямованої на отримання економічної вигоди, про що свідчать видаткові накладні на адресу ТОВ "Фора" та довіреності від імені ТОВ "Фора" на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.
Судом апеляційної інстанції враховано висновок судово-економічної експертизи від 31.10.2016, відповідно до якого висновки акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ ДФС у Київській області від 30.03.2015 №90/10-13-22-05/35040775 про заниження ТОВ "Гараж Мобайл Груп" податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість не підтверджено.
Також судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Києво-Святошинської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -