ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11287/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - Отенка П. В. (адвоката),
відповідача 1 - Мойси Є. В. (адвоката),
відповідача 2 - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансзалізничсервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 (колегія суддів: Пономаренко Є. Ю. - головуючий, Дідиченко М. А., Калатай Н. Ф.), у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансзалізничсервіс"
до 1) Державного підприємства "Молдавська залізниця" (Caleа Ferata din Moldova), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Іволга-2"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фірми "Nistas GmbH"
про стягнення 70 080 000,00 євро, що еквівалентно 2 116 416 000,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансзалізничсервіс" (далі - ТОВ "Трансзалізничсервіс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Молдавська залізниця" (Calea Ferata din Moldova) (Республіка Молдова) (далі - ДП "Молдавська залізниця"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Іволга-2" (далі - ТОВ "Іволга-2"), з урахуванням уточнення позовних вимог просило у цьому позові стягнути солідарно з відповідачів на свою користь збитки в розмірі 8 837,75 євро, що еквівалентно 266 900,00 грн, а також стягнути з ДП "Молдавська залізниця" на свою користь 70 071 162,25 євро, що еквівалентно 2 116 149 100,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ДП "Молдавська залізниця" своїх зобов`язань за договором від 31.12.1997 № 02/12-97 оренди з правом викупу 128 танко-контейнерів (зі змінами та доповненнями).
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 позовні вимоги ТОВ "Трансзалізничсервіс" до ДП "Молдавська залізниця" та ТОВ "Іволга-2" у справі № 910/11287/16 задоволено у повному обсязі. Вирішено стягнути солідарно з ДП "Молдавська залізниця" та ТОВ "Іволга-2" на користь ТОВ "Трансзалізничсервіс" збитки в розмірі 8 837 Євро 75 євроцентів, що еквівалентно 266 900,00 грн. Також вирішено стягнути з ДП "Молдовська залізниця" на користь ТОВ "Трансзалізничсервіс" збитки в розмірі 70 071 162 євро 25 євроцентів, що еквівалентно 2 116 149 100,00 грн.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ДП "Молдавська залізниця" не повернула 128 танко-контейнерів ТОВ "Nistas GmbH", яке в свою чергу не виконало зобов`язання з Договору оренди від 10.01.2003 перед ТОВ "Терра", ТОВ "Nistas GmbH" зазнало збитків у розмірі 70 080 000 євро, право вимоги яких було передано позивачу у цій справі. Також місцевий господарський суд виходив із наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки, за висновком суду, фактичні обставини свідчать про наявність вини та протиправної поведінки ДП "Молдавська залізниця" при неналежному виконанні умов Договору оренди з правом викупу 128 танко-контейнерів від 31.12.1997 № 02/12-97 (зі змінами та доповненнями), а також причинного зв`язку між неналежним виконанням ДП "Молдавська залізниця" умов зазначеного Договору оренди та понесеними збитками у господарській діяльності Фірми "Nistas GmbH". Суд також вказав, що позивач набув права вимоги до відповідачів, уклавши з Фірмою "Nistas GmbH" договір про відступлення права вимоги за договорами оренди й поруки. Розглядаючи заяву ДП "Молдавська залізниця" про застосування строків позовної давності, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що право на позов ТОВ "Трансзалізничсервіс" до ДП "Молдавська залізниця" виникло з моменту затвердження Господарським судом міста Києва мирової угоди у справі № 6/487 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010, а саме з 11.06.2015. Тому, за висновком суду, початком перебігу строку позовної давності є 11.06.2015, а кінцевим строком подачі позову є 11.06.2018. Отже, позивач звернувся із цим позовом до суду в межах строку позовної давності, а клопотання відповідача-1 про застосування строків позовної давності, за висновком суду, не може бути задоволено.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 скасовано. Провадження у справі № 910/11287/16 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
2.4. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ТОВ "Трансзалізничсервіс" наголошувало на невиконанні ДП "Молдавська залізниця" своїх зобов`язань, насамперед, щодо оплати лізингових платежів, у зв`язку із чим виникає вимога про повернення предмета лізингу лізингодавцю та про відповідальність за невиконання основного договору у вигляді відшкодування збитків. Оскільки порушення умов основного договору, на які вказував позивач як на підставу притягнення до цивільно-правової відповідальності ДП "Молдавська залізниця", територіально не пов`язані з Україною, підстави для застосування положень статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" - відсутні.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що хоч ТОВ "Іволга-2" є резидентом України, але заявлені у цій справі до нього вимоги також не належать до юрисдикції господарських судів України, оскільки спірні правовідносини виникли не з договору поруки чи договору про відступлення права вимоги, а з основного договору, тому з огляду на статтю 9 Конституції України, пункт 2 частини 1 статті 1 та статей 5, 25, 26 Закону України "Про міжнародне приватне право", а також статтю 514 Цивільного кодексу України, при вирішенні цих правовідносин слід застосовувати умови договору оренди, в яких міститься арбітражне застереження.
2.5. У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Трансзалізничсервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, в якій скаржник просив оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу № 910/11287/16 для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів вирішила передати справу № 910/11287/16 разом із касаційною скаргою ТОВ "Трансзалізничсервіс" на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2020 касаційну скаргу ТОВ "Трансзалізничсервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі № 910/11287/16 задоволено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №910/11287/16 скасовано; справу №910/11287/16 направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
В зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір у справі № 910/11287/16 про стягнення майнової шкоди, завданої на території України, який згідно з пунктом 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" з огляду на домовленість, досягнуту у листах від 31.12.2002 та від 03.01.2003 між Фірмою "Nistas GmbH" та ДП "Молдавська залізниця", про визначення території України (станції призначення - Київ-Ліски) місцем повернення спірного майна, мають розглядати суди України.
2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/11287/16 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ "Трансзалізничсервіс" до ДП "Молдавська залізниця" та ТОВ "Іволга-2".
2.7. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що такі елементи складу цивільного правопорушення, як протиправні дії та вина особи - відповідача 2 у справі у цьому випадку відсутні, що в свою чергу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків, спричинених порушенням однією із сторін своїх договірних зобов`язань. Крім того, за висновком суду, позивачем не доведено, ні обставин понесення збитків, ні відповідно причинно - наслідкового зв`язку між діями відповідача 1 та збитками. Водночас апеляційним господарським судом констатовано, що в судових рішеннях Республіки Молдова, які набрали законної сили, встановлено факт виконання ДП "Молдавська залізниця" 10.07.2003 в повному обсязі своїх зобов`язань за Договором № 02/12-97 від 31.12.1997 зі всіма додатками, включаючи зміни від 05.01.1998, додатки від 16.01.1998, 18.01.1998 та 04.08.1998, в частині сплати Фірмі "Nistas GmbH" всіх договірних платежів, з набуттям при цьому лізингоодержувачем права власності на 128 танко-контейнерів, а тому зазначені обставини не підлягають повторному перегляду та доведенню.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду визнала необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач 1 не виконав умови Договору оренди 128 танко-контейнерів та не оплатив їх залишкову вартість, а також амортизацію, оскільки у випадку здійснення лізингоодержувачем не всіх платежів, передбачених договором, судами не було би встановлено обставин переходу до ДП "Молдавська залізниця" права власності на вказані контейнери. За таких обставин до ДП "Молдавська залізниця" право власності на 128 танко-контейнерів перейшло 10.07.2003 (дата повного виконання Договору № 02/12-97 від 31.12.1997 зі всіма додатками, включаючи зміни від 05.01.1998). В свою чергу, фірма "Nistas GmbH", не маючи в наявності вказаних контейнерів, все ж таки уклала договір щодо їх оренди з ТОВ "Терра" та, більше того, погодилася з умовою щодо сплати штрафу у випадку несвоєчасності виконання зобов`язання по їх передачі орендарю. Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог, суд констатував, що позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі № 910/11287/16, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Трансзалізничсервіс" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Трансзалізничсервіс" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Трансзалізничсервіс", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19, від 09.07.2020 у справі № 5015/118/11, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14-ц, постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 367/2829/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 522/20861/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 686/23071/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16, постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 3-136гс11, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 910/10388/19, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012, від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19.
Крім того, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України в частині преюдиціальності рішень іноземних судів.
Також скаржник зазначає, що позивач 09.07.2020 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення доказів, які не були прийняті судом. Північний апеляційний господарський суд не врахував положень пункту 1.4, 7.8 Договору оренди від 10.01.2003 в редакції доповнень від 15.01.2003, якими сторонами договору повернуто його умови до первісних - "Nistas GmbH" зобов`язалось передати 128 танко-контейнерів Орендарю протягом дванадцяти днів з моменту підписання відповідного Договору. У випадку порушення строків постачання 128 танко-контейнерів Орендодавцю більше ніж на тридцять днів, штраф складає десятикратний розмір вартості непоставлених танко-контейнерів. Зазначених обставин, на думку скаржника, апеляційний суд не врахував, чим порушив положення частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, на думку скаржника, Північний апеляційний господарський суд не дослідив належним чином наявні у справі докази.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 31.12.1997 між Фірмою "Nistas GmbH" та Транспортно-експедиційним підприємством "ЧФМ-Експедиція", правонаступником якого є ДП "Молдавська залізниця" (замовник), було укладено договір оренди 128 танко-контейнерів № 02/12-97 із подальшими змінами та доповненнями (далі - основний договір), відповідно до пункту 1.1 якого фірма здає в оренду замовнику 128 танко-контейнерів для перевезення наливанням харчових продуктів строком на 5 років з дня підписання договору та приймально-передавальних актів з подальшим правом їх викупу. Вказаний договір укладено в м. Кишиневі (Республіка Молдова).
4.2. Пунктом 4.1 основного договору передбачено, що плата за надані замовнику танко-контейнери встановлюється з моменту підписання договору та приймально-передавальних актів у розмірі 20 дол. США за один танко-контейнер за добу.
4.3. Змінами від 05.01.1998 до основного договору сторони погодили змінити предмет договору (з оренди майна на лізинг) та викласти його умови відповідно до положень законодавства про лізинг.
4.4. На виконання умов основного договору Фірмою "Nistas GmbH" було передано, а замовником прийнято 128 танко-контейнерів.
4.5. 22.07.2002 між ТОВ "Іволга-2" (поручитель за договором поруки) та Фірмою "Nistas GmbH" (кредитор за договором поруки) укладено договір поруки № П/01-17 (далі - договір поруки), відповідно до умов пункту 1.1 якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ДП "Молдавська залізниця" (боржник за договором поруки), які виникли згідно з договором оренди (основним договором), укладеним між кредитором та боржником.
4.6. Згідно з пунктом 4.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань боржника за основним договором у сумі, яка дорівнює 10 000,00 дол. США, в тому числі за відшкодування основного боргу, сплату неустойки прострочення виконання зобов`язання, відшкодування понесених ним збитків або упущеної вигоди та повернення 128 танко-контейнерів кредитору.
4.7. Фірма "Nistas GmbH" 31.12.2002 звернулась до ДП "Молдавська залізниця" з листом № 31/12, у якому повідомила про те, що термін дії основного договору, укладеного строком на 5 років, закінчується 05.01.2003. Також Фірма "Nistas GmbH" в цьому листі зазначала, що 10.01.2003 планує укласти контракт з ТОВ "Терра" (Україна) про оренду зазначених танко-контейнерів. У зв`язку із цим Фірма "Nistas GmbH" просила ДП "Молдавська залізниця" повернути танко-контейнери не пізніше 10.01.2003.
4.8. Судом зазначено, що в матеріалах цієї справи наявна копія листа ДП "Молдавська залізниця" від 03.01.2003 № NF 11/05, в якому зазначено про підтвердження Залізницею обставин доставки танко-контейнерів у строк не пізніше 10.01.2003 за вказаними в листі № 31/12 від 31.12.2002 реквізитами. На зазначеному листі міститься підпис від Генерального директора ДП "Молдавська залізниця" ОСОБА_1, проте печаткою вказаного підприємства підпис не скріплено. При цьому колегією суддів апеляційного господарського суду враховано наявність в матеріалах справи іншого листа ДП "Молдавська залізниця", який підписано Генеральним директором ДП "Молдавська залізниця" Гагауз М. У. та скріплено печаткою підприємства. В свою чергу, представник апелянта - ДП "Молдавська залізниця" в засіданні апеляційного суду вказав про наявність у нього сумнівів щодо достовірності зазначеного гарантійного листа.
4.9. Між Фірмою "Nistas GmbH" (орендодавець) та ТОВ "Терра" (орендар) 10.01.2003 у місті Києві укладено договір оренди, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає на правах оренди танко-контейнери для перевезення наливанням харчових продуктів.
4.10. Майно постачається орендарю за адресою: Україна, м. Київ (пункт 1.7 договору оренди). Загальна вартість договору становить 7 008 000,00 євро (пункт 1.8 договору оренди).
4.11. Додатковою угодою № 2 від 13.01.2003 до договору пункт 7.8 договору викладено в новій редакції, а саме: якщо орендодавець порушив строки поставки танко-контейнерів орендарю більше ніж на 6 місяців, то штраф складатиме десятикратний розмір вартості непоставлених танко-контейнерів.
4.12. ТОВ "Терра" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Nistas GmbH" про стягнення штрафу у розмірі 70 080 000,00 євро, нарахованого за прострочення передачі контейнерів в оренду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 у справі № 6/487 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Nistas GmbH" на користь ТОВ "Терра" 70 080 000,00 євро заборгованості, 25 500,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Це рішення не було оскаржено ні в апеляційному, ні в касаційному порядку.
4.13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі № 6/487 затверджено мирову угоду, яка укладена 28.05.2015 між ТОВ "Терра" та ТОВ "Nistas GmbH". Пунктом 3 зазначеної мирової угоди передбачено, що розрахунок за нею буде здійснено продукцією боржника не пізніше 31.12.2015. Згідно з наявними в матеріалах цієї справи актами приймання-передачі Боржник - ТОВ "Nistas Im - und Export GmbH" передав ТОВ "Терра" товар на виконання мирової угоди від 25.02.2012.
4.14. Угодами про зарахування однорідних вимог від 03.09.2012 та від 04.09.2012 ТОВ "Терра" та ТОВ "Nistas Im - und Export GmbH" домовилися, що обов`язки по рішенню Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 р. у справі № 6/487 (за яким ТОВ "Nistas Im - und Export GmbH" є боржником, а ТОВ "Терра" - кредитором), а також за договором поставки № 18/06 від 18.06.2012 (за яким ТОВ "Nistas Im - und Export GmbH" є кредитором, а ТОВ "Терра" - боржником) припиняються на суму 70 080 000, 00 євро, оскільки зустрічні вимоги в цій частині є рівними.
4.15. Між ТОВ "Nistas GmbH" (первісний кредитор) та ТОВ "Трансзалізничсервіс" (новий кредитор) 20.10.2012 було укладено договір про відступлення права вимоги № 20/10/2012 (далі - договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому згідно з основним договором, який був укладений між первісним кредитором та ДП "Молдавська залізниця", право вимоги належного виконання боржником зобов`язань з повернення об`єкта оренди кредитору, а також з відшкодування основного боргу, неустойки, інфляційних витрат, 3 % річних та збитків за порушення виконання зобов`язань, у тому числі згідно з договором, укладеним між первісним кредитором і ТОВ "Іволга-2", а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором. Новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що випливають з основного договору, в об`ємі та на умовах, які існують на момент укладення цього договору (пункти 1.1, 1.2 договору про відступлення права вимоги).
4.16. Первісний кредитор зобов`язався передати новому кредитору всі необхідні документи, які підтверджують права, що передаються, а також інформацію, яка необхідна, для їх здійснення, у строк до 30.10.2012, що підтверджується актом приймання-передачі документів (пункт 2.1.2 договору про відступлення права вимоги).
4.17. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд не погодився із наявністю такого елементу цивільного правопорушення як протиправність дій першого відповідача - ДП "Молдавська залізниця", а саме щодо неправомірності утримання ДП "Молдавська залізниця" 128 танко-контейнерів та їх неповернення ТОВ "Nistas GmbH". Воночас при розгляді цієї справи, апеляційним господарським судом враховано, що ДП "Молдавська залізниця" зверталося до Окружного Економічного Суду м. Кишинева із зустрічною позовною заявою в межах справи №2-7pr/2003 про визнання договору № 02/12-97 від 31.12.1997 виконаним.
4.18. Рішенням Окружного Економічного Суду м. Кишинева від 22.07.2003 у справі № 2-7pr/2003 відмовлено у задоволенні первісного позову ТОВ "Nistas GmbH" про визнання договору оренди 128 танко-контейнерів розірваним; зустрічний позов ДП "Молдавська залізниця" повністю задоволено; оголошено Договір № 02/12-97 від 31.12.1997, зі змінами від 05.01.1998, укладений між ДП "Молдавська залізниця" та Фірмою "Nistas GmbH" виконаним на договірних умовах лізингу. При цьому у вказаному рішенні зазначено, що всі надані у справі докази, а також розрахунки підтверджують, що ДП "Молдавська залізниця" сплатило всі договірні платежі. Таким чином, судом зроблено висновок про доведеність ДП "Молдавська залізниця" сплати орендодавцю "Nistas GmbH" вартості 128 танко-контейнерів та виконання в повному обсязі договірних зобов`язань.
4.19. Крім наведеного, судами встановлено, що ДП "Молдавська залізниця" сплатила за кожен контейнер 20 0075,00 доларів США, що перевищує на 3 425,00 доларів США заявлену вартість, а також, що ДП "Молдавська залізниця" повністю сплатило вартість обладнання, наданого на підставі договору № 02/12-97.
4.20. Рішення Окружного Економічного Суду м. Кишинева від 22.07.2003 у справі №2-7pr/2003 підтримано рішенням Економічної Апеляційної Палати від 16.12.2003 та Висновком Вищої Судової Палати від 15.07.2004.
4.21. ДП "Молдавська залізниця" 27.06.2006 звернулася до Окружного Економічного Суду м. Кишинева з клопотанням про прийняття додаткового рішення, в якому просило визнати договір № 02/12-97 від 31.12.1997 зі всіма додатками, включаючи зміни від 05.01.1998, додатки від 16.01.1998, 18.01.1998 та 04.08.1998, виконаними на умовах договору лізингу.
4.22. Додатковою постановою Окружного Економічного Суду м. Кишинева від 18.01.2007 у справі №2е-230/2007 зазначена заява ДП "Молдавська залізниця" задоволена; укладений між ДП "Молдавська залізниця" та "Nistas GmbH" договір № 02/12-97 від 31.12.1997 зі всіма додатками, включаючи зміни від 05.01.1998, додатки від 16.01.1998, 18.01.1998 та 04.08.1998, визнано виконаним на умовах договору лізингу з переходом права власності на 128 танко-контейнерів до ДП "Молдавська залізниця". Зазначена додаткова постанова була підтримана рішенням Економічної Апеляційної Палати від 20.03.2007 та рішенням Вищої Судової Палати від 05.07.2007.
4.23. В тексті цієї додаткової постанови Окружного Економічного Суду м. Кишинева від 18.01.2007 у справі № 2е-230/2007 зазначено, що із судових постанов, на підставі яких були стягнуті лізингові платежі, та постанови від 22.07.2003, яким договір було визнано виконаним на умовах договору лізингу, чітко та неоспоримо слідує, що цей договір № 02/12-97 від 31.12.1997, зі змінами від 05.01.1998, було виконано сторонами: передбачений в пункті 2 змін від 05.01.1998 до договору № 02/12-97 від 31.12.1997 строк лізингу сплив, у зв`язку з чим та враховуючи здійснення лізингових платежів (постанова Окружного Економічного Суду від 19.06.2002), у відповідності до пункту 12 змін від 05.01.1998 угода вважається виконаною та у відповідності до пункту 4.1 того ж документу право власності на предмет лізингу (128 цистерн-контейнерів) переходить до ДП "Молдавська залізниця".
4.24. За заявою фірми "Nistas GmbH" Висновком Комерційного Окружного суду м. Кишинева від 04.02.2013 у справі № 2е/12/2е-230/2007 роз`яснено резолютивну частину рішення Окружного Економічного Суду м. Кишинева від 22.07.2003 № 2-7pr/2003 та Додаткової постанови Окружного Економічного Суду м. Кишинева від 18.01.2007 № 2е-230/2007 в частині визнання договору № 02/12-97 від 31.12.1997 зі всіма додатками, включаючи зміни від 05.01.1998, додатки від 16.01.1998, 18.01.1998 та 04.08.1998, укладені між "Nistas GmbH" та ДП "Молдавська залізниця", виконаним з моменту повної виплати ДП "Молдавська залізниця" виплат, що передбачені договором від 31.12.1997 на користь "Nistas GmbH", а саме дату - 10.07.2003, коли було виплачено останню плату в розмірі 11 938 доларів США.
4.25. Апеляційним господарським судом констатовано, що зазначеними судовими актами, які набрали законної сили, було встановлено обставини виконання ДП "Молдавська залізниця" 10.07.2003 в повному обсязі своїх зобов`язань за договором № 02/12-97 від 31.12.1997 року зі всіма додатками, включаючи зміни від 05.01.1998, додатки від 16.01.1998, 18.01.1998 та 04.08.1998, в частині сплати фірмі "Nistas GmbH" всіх договірних платежів, з набуттям при цьому лізингоодержувачем права власності на 128 танко-контейнерів.
4.26. Крім того, в контексті висновку апеляційного суду про відсутність протиправності дій другого відповідача та стосовно виконання відповідачем 2 умов договору лізингу належним чином, апеляційний господарський суд констатував таке.
4.27. В рішенні Окружного Економічного Суду м. Кишинева від 22.07.2003 №2-7pr/2003 встановлено, що строк дії договору лізингу сплив 05.01.2003, а платежі по ньому не були здійсненні своєчасно ДП "Молдавська залізниця" через те, що Національний Банк Молдови їх не приймав. Наведений факт було визнано судом як обставину, яка не давала змоги лізингоодержувачу своєчасно здійснити платежі по договору, та за висновком суду, не залежало від ДП "Молдавська залізниця". Також, згідно з встановленими обставинами судом у рішенні від 22.07.2003, 11.01.2003 Національним Банком Молдови було видано сертифікат реєстрації лізингу, а 13.01.2003 ДП "Молдавська залізниця" повністю сплатила фірмі "Nistas GmbH" платежі за листопад - грудень 2002 року, таким чином підтвердивши в черговий раз, що воно є добросовісним контрагентом та виконує свої зобов`язання за договором. При цьому наведені платежі прийняті фірмою "Nistas GmbH".
4.28. Також зазначено, що згідно з пунктом 4.4 змін до договору, зі спливом строку договору майно передається лізингоодержувачу - ДП "Молдавська залізниця", тобто фірма "Nistas GmbH" після спливу строку дії договору повинна була передати майно у власність ДП "Молдавська залізниця". Таким чином, враховуючи зазначені обставини в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вина другого відповідача у невиконанні фірмою "Nistas GmbH" своїх зобов`язань з передачі контейнерів в оренду ТОВ "Терра" відсутня, оскільки у ДП "Молдавська залізниця", враховуючи повне виконання умов договору лізингу, не виникло обов`язку з повернення вказаних контейнерів фірмі "Nistas GmbH" після спливу строку дії договору лізингу.
4.29. Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що такі елементи складу цивільного правопорушення, як протиправні дії та вина особи - другого відповідача, у цьому випадку відсутні, що в свою чергу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків, спричинених порушенням однією із сторін своїх договірних зобов`язань.
4.30. Щодо збитків, які були визначені позивачем як сума штрафу, сплаченого фірмою "Nistas GmbH" ТОВ "Терра" за несвоєчасну передачу ТОВ "Терра" в оренду 128 танко-контейнерів, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила таке.
4.31. Обґрунтовуючи факт понесення витрат у розмірі 70 080 000,00 євро позивач зазначав, що на виконання ТОВ "Nistas GmbH" рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 у справі №6/487 в повному обсязі, що підтверджується мировою угодою, затвердженою судом, та актами приймання-передачі за період з 03.07.2012 по 31.08.2012 та угодами про зарахування однорідних вимог.
4.32. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 у справі №6/487 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Nistas GmbH" на користь ТОВ "Терра" 70 080 000,00 євро заборгованості, 25 500,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4.33. До Господарського суду міста Києва була подана заява про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення від 18.06.2012. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 у справі № 6/487 судом відмовлено у затвердженні мирової угоди від 18.06.2012, оскільки вона не стосується прав і обов`язків сторін щодо предмету позову, у зв`язку з тим, що у мировій угоді сторони домовилися, що розрахунок за даною мировою угодою буде здійснено продукцією боржника не пізніше 31.12.2012, тоді як предметом позову у справі № 6/487 є сплата боржником кредитору грошових коштів.
4.34. Крім того, ТОВ "Трансзалізничсервіс" зверталося до Господарського суду міста Києва з аналогічним позовом який є предметом судового розгляду, до ДП "Молдавська залізниця" та ТОВ "Іволга-2" про стягнення збитків у розмірі 70 080 000,00 євро. Позовні вимоги також були обґрунтовані тим, що відповідач 1 у встановлений договором оренди 128 танко-контейнерів № 02/12-97 від 31.12.1997 строк зобов`язання з повернення майна належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач вказував на обов`язок відповідача 1 відшкодувати завдані збитки у розмірі 70 080 000,00 євро. В обґрунтування факту понесення витрат у розмірі 70 080 000,00 євро позивач так само вказував на виконання ТОВ "Nistas GmbH" рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 у справі № 6/487 в повному обсязі, що підтверджується мировою угодою від 18.06.2012 та актами приймання-передачі за період з 03.07.2012 по 31.08.2012.
4.35. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 у справі № 910/5513/13 у задоволенні позовних вимог про стягнення 70 080 000,00 євро, що еквівалентно 725 110 752,00 грн - відмовлено. Відмовляючи в позові, суд посилався на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 у справі №6/487 судом відмовлено у затвердженні мирової угоди від 18.06.2012. Суд в рішенні у справі № 910/5513/13 зазначив, що підстави вважати передання ТОВ "Nistas GmbH" на користь ТОВ "Терра" продукції на загальну суму 70 080 000,00 євро згідно з актами приймання-передачі за період з 03.07.2012 по 31.08.2012 таким, що здійснене на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2010 у справі № 6/487, у суду відсутні.
4.36. В свою чергу, ТОВ "Терра" та Фірма "Nistas GmbH" 29.05.2015 звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення від 28.05.2015. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 у справі №6/487 затверджено мирову угоду, укладену 28.05.2015 між ТОВ "Терра" та ТОВ "Nistas GmbH".
4.37. Позивач посилаючись на обставини неналежного виконання ДП "Молдавська залізниця" своїх зобов`язань за договором оренди № 02/12-97 в частині своєчасного повернення 128 танко-контейнерів, зазначає, що ним було понесено збитки у розмірі 70 080 000,00 євро, які є штрафом за прострочення передачі ТОВ "Nistas GmbH" вказаних контейнерів в оренду ТОВ "Терра".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "Трансзалізничсервіс" до ДП "Молдавська залізниця", ТОВ "Іволга-2" про стягнення солідарно з відповідачів збитків у розмірі 8 837,75 євро, що еквівалентно 266 900,00 грн, а також стягнення з ДП "Молдавська залізниця" 70 071 162,25 євро, що еквівалентно 2 116 149 100,00 грн.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є неналежне виконання ДП "Молдавська залізниця" своїх зобов`язань за договором від 31.12.1997 № 02/12-97 оренди з правом викупу 128 танко-контейнерів (зі змінами та доповненнями).
5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.5. Велика Палата Верховного Суду розглядаючи цю справу за касаційною скаргою ТОВ "Трансзалізничсервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 констатувала, що ДП "Молдавська залізниця" створене за законодавством Республіки Молдова та є іноземною юридичною особою.
5.6. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що до приватноправових відносин з іноземним елементом застосовуються положення Закону України від 23.06.2005 № 2709-IV "Про міжнародне приватне право". Приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (пункти 1, 2 частини 1 статті 1 названого Закону).
5.7. Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" закріплено право сторін договору на вибір права, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
5.8. Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені статтею 366 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
5.9. Згідно із частиною 1 статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
5.10. Стаття 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України (пункт 3 частини 1 зазначеного Закону).
5.11. Правові норми щодо відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди закріплені у статті 22 Цивільного кодексу України, згідно із частиною 1 якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
5.12. Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
5.13. Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
5.14. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що за матеріалами справи умовами основного договору місце передачі в оренду 128 танко-контейнерів та їх повернення не визначене.
5.15. Водночас, змінами від 05.01.1998 до основного договору (пункт 1.2) визначено, що майно підлягає поставці лізингоотримувачу за адресою: АДРЕСА_1 . Місце повернення майна не встановлене.
5.16. Листом від 31.12.2002 № 31/12 Фірма "Nistas GmbH" проінформувала ДП "Молдавська залізниця" про те, що строк дії основного договору, укладеного 31.12.1997 між Фірмою "Nistas GmbH" та ДП "Молдавська залізниця", про оренду 128 танко-контейнерів на 5 років закінчується 05.01.2003. Фірма "Nistas GmbH" повідомила про намір укладення договору оренди обладнання з ТОВ "Терра" та надала реквізити, за якими ДП "Молдавська залізниця" повинна повернути обладнання у строк не пізніше 10.01.2003, а саме: вантажоотримувач - Фірма "Nistas GmbH", станція призначення - Київ-Ліски (Україна), код станції - 321000.
5.17. У відповідь 03.01.2003 ДП "Молдавська залізниця" направило Фірмі "Nistas GmbH" лист № NF 11/05, у якому повідомила, що по закінченню строку дії основного договору готова повернути 128 танко-контейнерів та підтвердила доставку танко-контейнерів не пізніше 10.01.2003 за вказаними у листі № 31/12 від 31.12.2002 реквізитами.
5.18. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що хоча місце повернення танко-контейнерів умовами основного договору та змінами до нього встановлено не було, але зазначеними листами від 31.12.2002 та 03.01.2003 Фірма "Nistas GmbH" та ДП "Молдавська залізниця" визначили місцем повернення спірного майна територію України (станція призначення - Київ-Ліски). Тому ця справа в частині позовних вимог ТОВ "Трансзалізничсервіс" (як особи, яка отримала право вимоги Фірми "Nistas GmbH" до ДП "Молдавська залізниця" за договором про відступлення права вимоги) щодо стягнення з ДП "Молдавська залізниця" збитків підсудна господарським судам України відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" як справа про відшкодування шкоди, яку було завдано на території України.
5.19. Поряд із цим, як вже зазначалося, суди попередніх інстанцій установили, що між ТОВ "Іволга-2" (поручитель за договором поруки) та Фірмою "Nistas GmbH" (кредитор за договором поруки) укладено 22.10.2002 договір поруки, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ДП "Молдавська залізниця" (боржник за договором поруки), які виникли згідно з договором оренди, укладеним між кредитором та боржником. Відповідно до пункту 4.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань боржника за основним договором у сумі, яка дорівнює 10 000,00 дол. США, в тому числі за відшкодування основного боргу, сплату неустойки за прострочення виконання зобов`язання, відшкодування понесених ним збитків або упущеної вигоди та повернення 128 танко-контейнерів кредитору. Згідно з пунктами 7.3, 7.4 договору поруки сторони передбачили, що всі спори, пов`язані з цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку у Господарському суді міста Києва. Сторони передбачили, що при вирішення спорів застосовується матеріальне право України.
5.20. Україна є учасницею Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах". Конвенція набула чинності для України 14.04.1995 і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном (лист Міністерства юстиції України від 21.01.2006 № 26-53/7).
5.21. Абзацом 2 частини 1 статті 20 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах встановлено, що якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що мають місце проживання (місцезнаходження) на територіях різних Договірних Сторін, спір розглядається по місцю проживання (місцезнаходженню) будь-якого відповідача на вибір позивача. Аналогічно й частина 1 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності", участь в якій бере й Республіка Молдова, встановлює, що якщо у справі беруть участь декілька відповідачів, що знаходяться на території різних держав - учасниць Співдружності, спір розглядається за місцем знаходження будь-якого відповідача за вибором позивача.
5.22. За змістом статі 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.23. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.24. Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, установив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій справі.
5.25. Позивач не погоджується з такими висновками, а тому звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на оскаржувану постанову апеляційного господарського суду. Водночас ТОВ "Трансзалізничсервіс", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.26. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.