ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 924/605/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Семенчук М. А.,
відповідачів - Лавренюк Л. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі
за позовом заступника прокурора Хмельницької області
до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Фермерського господарства "СОНЯШНИК ПЛЮС" та Приватного акціонерного товариства "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП"
про визнання недійсними наказів, договорів оренди землі та договорів суборенди земельних ділянок,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У травні 2020 року заступник прокурора Хмельницької області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фермерського господарства "СОНЯШНИК ПЛЮС" (далі - ФГ "СОНЯШНИК ПЛЮС") і Приватного акціонерного товариства "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" (далі - ПрАТ "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" про: 1) визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області (далі - ГУ Держземагентства) від 30.09.2013 № ХМ/6822180700:03:006/00000534, № ХМ/6822180700:03:006/00000535, 07.10.2013 № ХМ/6822180700:03:006/00000630, № ХМ/6822180700:04:009/00000631, 17.10.2013 № ХМ/6820386200:02:007/00000743, від 20.11.2013 № ХМ/6822180700:03:006/00001374 щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель, розташованих за межами населених пунктів, а також наказів ГУ Держземагентства від 15.05.2014 № 22-719/14-14-СГ, від 30.12.2013 № ХМ/6822180700:03:006/00002359, № ХМ/6822180700:03:006/00002356, № ХМ/6822180700:04:009/00002355, № ХМ/6820386200:02:007/00002354, від 15.05.2014 № 22-718/14-14-СГ щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель, розташованих за межами населених пунктів; 2) визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок загальною площею 203,6613 га, укладених між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1, а саме договорів оренди землі від 12.06.2014 № 5-ФГ/Б, від 04.03.2014 № 4ФГ-Б, № 2ФГ-Б, № ЗФГ-Б, від 10.02.2014 № 1-ВГ-М, від 12.06.2014 № 6-ФГ/Б; 3) визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок загальною площею 203,6613 га, укладених між ОСОБА_1 та ПрАТ "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП", а саме договорів суборенди земельної ділянки від 15.06.2014 № 5-ФГ/Б/С, від 06.03.2014 № 4ФГ-Б/С, № ЗФГ-Б/С, № 2ФГ-Б/С, від 20.02.2014 № 1ВГ-СМ/С, від 15.06.2014 № 6-ФГ/Б/С. Водночас прокурор просив визнати поважними причини пропуску строку звернення прокурора з цим позовом до суду та поновити такий строк.
На обґрунтування позову прокурор послався на те, що, звертаючись до ГУ Держземагенства із заявою про отримання земельних ділянок загальною площею 203,6613 га, ОСОБА_1 не мав на меті займатися фермерським господарством, а його дії були спрямовані на отримання земель державної власності в користування за спрощеною процедурою - без проведення земельних торгів (аукціону). У свою чергу, ГУ Держземагентства, розглядаючи таку заяву ОСОБА_1, не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, про що свідчить факт отримання ОСОБА_1 земельних ділянок площею понад 200 га, розташованих на значній відстані одна від одної на території двох сільських рад різних районів області. Наведене, на думку прокурора, є підставою для визнання недійсними зазначених наказів, оспорюваних договорів оренди та суборенди земельних ділянок.
Прокурор також вказував, що про наявність порушень законодавства прокуратурі області стало відомо 21.04.2020 після надходження від ГУ Держгеокадастру інформації від 15.04.2020 та опрацювання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є підставою для поновлення трирічного строку для звернення до суду, який, на думку прокурора, пропущено з поважних причин.
1.2. У відзиві на позов ГУ Держгеокадастру просило відмовити у його задоволення, посилаючись, зокрема, на недоведення прокурором обставин, які би підтверджували протиправність прийняття спірних наказів і укладення оспорюваних договорів, а також недоведення факту порушення ГУ Держгеокадастру прав та законних інтересів держави; помилковість обраного позивачем способу захисту порушеного права держави у наведеному випадку. Водночас ГУ Держгеокадастру звернуло увагу на положення статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України щодо позовної давності та зазначило про те, що управління не є стороною за оспорюваними договорами суборенди, тому не може бути відповідачем за такими позовними вимогами.
1.3. ПрАТ "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" у відзиві на позов вважало позов необґрунтованим і безпідставним, просило застосувати позовну давність до заявлених вимог та акцентувало, зокрема, на тому, що прокурор не довів того, що ФГ "СОНЯШНИК ПЛЮС" є учасником спірних правовідносин щодо користування землею; твердження прокурора про формальність підходу ГУ Держгеокадастру у перевірці заяви ОСОБА_1 щодо отримання в користування спірних земельних ділянок ґрунтуються на припущеннях; використання можливих наявних недоліків заяви фізичної особи як підстави для позову, наслідком чого може бути втрата права користування земельними ділянками після спливу більше 7 років після її (заяви) подання, є, на думку відповідача, спробою перекладення усіх ризиків від можливого невиконання державою своїх функцій на приватного суб`єкта, що не відповідає принципам правової визначеності та належного врядування в аспекті права, гарантованого частиною 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Товариство також наголошувало на відповідності оспорюваних договорів вимогам закону до них, ненаведенні прокурором будь-якого фактичного та правового обґрунтування пропуску позовної давності та необхідності захисту порушеного права у зв`язку з таким пропуском; зазначало на суперечливості аргументів прокурора як щодо звернення з цим позовом у справі в межах позовної давності з підстав обізнаності прокурора про порушення прав держави у спірних правовідносинах з квітня 2020 року, так і щодо наявності поважних причин для поновлення пропущеного строку на звернення з позовом у цій справі.
1.4. ФГ "СОНЯШНИК ПЛЮС" також заперечило проти позовних вимог, у відзиві на позов просило застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог та відмовити у зв`язку з цим у задоволенні позову. Відповідач вважав доводи прокурора, наведені у позовній заяві, такими, що ґрунтуються на припущеннях, тому не можуть бути враховані судом під час ухвалення судового рішення, та стверджував про недоведення прокурором належними доказами наявність підстав для скасування спірних наказів та оспорюваних договорів.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020 (суддя Субботіна Л. О.) у позові відмовлено.
Місцевий господарський суд, урахувавши, зокрема, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16.10.2019 у справі № 365/65/16-ц, та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 908/684/19, дійшов висновку про те, що під час прийняття спірних наказів ГУ Держземагенства не було встановлено дійсне волевиявлення заявника на створення фермерського господарства з урахуванням перспектив його діяльності, не перевірено наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі, тобто без дотримання обов`язкових законодавчих вимог до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Суд зазначив, що ОСОБА_1 одержав в оренду для створення фермерського господарства шість земельних ділянок загальною площею понад 200 га, які розташовані на території двох сільських рад різних районів області, без обґрунтування належним чином необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі та на обґрунтування розмірів земельної ділянки зазначив лише про необхідність забезпечення сівозміни сільськогосподарських культур, що має загальний характер та не підтверджене будь-якими доказами, та що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення та можливості ведення фермерського господарства, раціонального використання земельних ділянок відповідно до норм та мети Закону України "Про фермерське господарство". При цьому ФГ "СОНЯШНИК ПЛЮС" створене та зареєстроване лише 09.11.2015, тобто майже через півтора року після одержання в оренду спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що свідчить про відсутність можливості для їх використання за призначенням. Водночас спірні земельні ділянки одразу після їх отримання в оренду були передані ОСОБА_1 в суборенду ПрАТ "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" на весь строк оренди.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про належне обґрунтування та доведення прокурором в позовній заяві підстав звернення до суду з даним позовом в інтересах держави.
Однак місцевий господарський суд на підставі статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, зважаючи на заяву відповідачів про застосування позовної давності до заявлених вимог та клопотання прокурора про визнання поважними причин пропуску строку звернення прокурора з цим позовом до суду і поновлення такого строку, ухвалив рішення про відмову у позові саме з підстав спливу позовної давності за недоведеності прокурором і невстановленням судом обставин, які би вказували на поважність причин пропуску позовної давності у наведеному випадку.
2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 (судді: Олексюк Г. Є. - головуючий, Маціщук А. В., Петухов М. Г.) скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2020, прийнято нове рішення про задоволення позову.
Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог заявленого позову. Проте суд апеляційної інстанції зазначив, що в наведеному випадку має місце порушення права держави на земельні ділянки через незаконне розпорядження земельними ділянками та незаконну передачу їх в оренду, а тому єдиний можливий спосіб захисту інтересів держави є поновлення пропущеного строку на звернення до суду. При цьому суд зауважив, що ГУ Держгеокадастру жодних цивільно-правових заходів щодо відновлення прав держави на спірну земельну ділянку не вживало, тому заяви відповідачів у справі про застосування позовної давності задоволенню не підлягають, а порушене право підлягає судовому захисту.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою, ПрАТ "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скаржник аргументує подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 902/1077/15, від 28.11.2018 у справі № 924/1025/14 (щодо необхідності надання оцінки наявності усіх трьох критеріїв для відповідності втручання держави у право відповідачів на мирне користування майном), постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 903/225/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц (щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав), постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 32/5009/5385/11, від 10.04.2018 у справі № 11/5009/77731/11, від 11.04.2018 у справі № 30/5009/7730/11, від 16.04.2018 у справі № 18/5009/7393/11, від 06.02.2019 у справі № 902/1077/15 (щодо застосування інституту позовної давності у справах за позовами прокурорів). Зокрема, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції фактично допустив непропорційне втручання в нове право, набуте особою - ПрАТ "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП", яке покладалося на легітимність і добросовісність дій державного органу - ГУ Держгеокадастру та ФГ "СОНЯШНИК ПЛЮС", а також суд не мотивував твердження щодо правильності обраного прокурором способу захисту порушених прав, який, на думку скаржника, у наведеному випадку є неефективним. ПрАТ "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" також звертає увагу на суперечливість аргументів прокурора як щодо наявності поважних причин пропуску позовної давності, так і щодо того, що такий строк у наведеному випадку ним не пропущено; стверджує про невстановлення судом апеляційної інстанції обставин того, коли саме позивач у справі міг довідатися про порушення прав, та ненадання судом оцінки, зокрема, тій обставині, що спірні договори оренди та суборенди землі були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру підтримало доводи, викладені у касаційній скарзі ПрАТ "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП".
3.3. Від першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор просить оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 13.09.2013 та 28.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до Управління Держземагенства у Хмельницькій області із заявами, за змістом яких з метою ведення фермерського господарства, керуючись статтею 6 Закону України "Про фермерське господарство", просив надати дозвіл на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 13,5 га, 18,5 га, 13 га, 50 га, 90 га та 20,0 га з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та Миклашівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області. Клопотання про виділення земельних ділянок у зазначеній кількості та розмірах зумовлене необхідністю забезпечення в перспективі діяльності господарства сівозміни сільськогосподарських культур; зазначено, що фермерським господарством заявник бажає займатись одноосібно. До заяв додано графічний матеріал бажаного місця розташування земельних ділянок та на підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві завірену копію трудової книжки ОСОБА_1, згідно з якою з 19.09.2012 ОСОБА_1 працював на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю ІВК "Рідний край", та копію диплому спеціаліста від 09.07.2004, згідно з яким ОСОБА_1 у 2004 році закінчив Державний агроекологічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Агрономія" та здобув кваліфікацію вченого агронома.
Наказами ГУ Держземагентства надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля), розташованих на території Білогородської сільської ради Ізяславського району та Миклашівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області. Зокрема, за наказом від 30.09.2013 № ХМ/6822180700:03:006/00000534 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,5000 га; за наказом від 30.09.2013 № ХМ/6822180700:03:006/00000535 - земельної ділянки площею 18,5000 га; за наказом від 07.10.2013 № ХМ/6822180700:03:006/00000630 - земельної ділянки площею 13,0000 га; за наказом від 07.10.2013 №ХМ/6822180700:04:009/00000631 - земельної ділянки площею 50,0000 га; за наказом від 17.10.2013 № ХМ/6820386200:02:007/00000743 - земельної ділянки площею 90,0000 га; за наказом від 20.11.2013 № ХМ/6822180700:03:006/00001374 - земельної ділянки площею 20,0000 га.
27.12.2013 та 01.02.2014 ОСОБА_1 звернувся до Управління Держземагества у Хмельницькій області із заявами, в яких просив затвердити проєкти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок йому в оренду для фермерського господарства за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району та Миклашівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області з наступною передачею земельних ділянок площею: 13,5 га (кадастровий номер 6822180700:03:006:1098), 18,5 га (кадастровий номер 6822180700:03:006:1097), 13,0 га (кадастровий номер 6822180700:03:006:1099), 50,0 га (кадастровий номер 6822180700:04:009:1000), 18,6613 га (кадастровий номер 6822180700:03:006:0900) йому в оренду строком на 20 років, з правом передачі в суборенду. Додатками до заяв оформлено примірник проєкту із землеустрою щодо відведення кожної земельної ділянки та витяг із державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Наказами ГУ Держземагентства затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та передано йому в оренду для цих цілей земельні ділянки, зокрема, згідно з наказом від 15.05.2014 № 22-719/14-14-СГ - земельну ділянку площею 13,5000 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:1098, розташовану за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району строком на 20 років; згідно з наказом від 30.12.2013 № ХМ/6822180700:03:006/00002359 - земельну ділянку площею 18,5000 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:1097, розташовану за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району строком на 20 років; згідно з наказом від 30.12.2013 № ХМ/6822180700:03:006/00002356 - земельну ділянку площею 13,0000 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:1099, розташовану за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району строком на 25 років; згідно з наказом від 30.12.2013 № ХМ/6822180700:04:009/00002355 - земельну ділянку площею 50,0000 га, кадастровий номер 6822180700:04:009:1000, розташовану за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району строком на 25 років; згідно з наказом від 30.12.2013 № ХМ/6820386200:02:007/00002354 - земельну ділянку площею 90,0000 га, кадастровий номер 6820386200:02:007:0029, розташовану за межами населених пунктів на території Миклашівської сільської ради Білогірського району строком на 25 років; згідно з наказом від 15.05.2014 № 22-718/14-14-СГ - земельну ділянку площею 18,6613 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:0900, розташовану за межами населених пунктів на території Білогородської сільської ради Ізяславського району строком на 20 років.
У подальшому між ГУ Держземагентства (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди зазначених земельних ділянок, а саме договір оренди землі від 04.03.2014 № 4ФГ-Б щодо земельної ділянки площею 18,5 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:1097, для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 20 років; договір оренди землі від 04.03.2014 № 2ФГ-Б щодо земельної ділянки площею 13,0 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:1099, для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 25 років; договір оренди землі від 04.03.2014 № 3ФГ-Б щодо земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 6822180700:04:009:1000, для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 25 років; договір оренди землі від 10.02.2014 № 1 ВГ-М щодо земельної ділянки площею 90,0 га, кадастровий номер 6820386200:02:007:0029, для ведення фермерського господарства, розташоваої за межами населених пунктів Миклашівської сільської ради Білогірського району, строком на 25 років; договір оренди землі від 12.06.2014 № 5-ФГ/Б щодо земельної ділянки площею 13,5000 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:1098, для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 20 років; договір оренди землі від 12.06.2014 № 6-ФГ/Б щодо земельної ділянки площею 18,6613 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:0900, для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району, строком на 20 років.
За змістом пункту 14 договорів оренди земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур.
Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення 01.02 для ведення фермерського господарства (пункт 15 цих договорів).
Згідно з пунктом 32 договорів оренди орендар земельної ділянки має право, зокрема, передавати земельну ділянку у суборенду іншим особам.
Сторони склали акти приймання-передачі зазначених земельних ділянок до цих договорів оренди.
У подальшому між ОСОБА_1 (орендар) та ПрАТ "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" (суборендар) укладено договори суборенди вказаних вище земельних ділянок, а саме договір суборенди землі від 20.02.2014 № 1ВГ-М/С, за яким у суборенду строком на 25 років передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 90 га, кадастровий номер 6820386200:02:007:0029, для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів Миклашівецької сільської ради Білогірського району; договір суборенди землі від 06.03.2014 № 3ФГ-Б/С, за яким у суборенду строком на 25 років передано земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 6822180700:04:009:1000, розташовану за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району; договір суборенди землі від 15.06.2014 № 6-ФГ/Б/С, згідно з яким у суборенду строком на 20 років передано земельну ділянку площею 18,6613 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:0900, розташовану за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району; договір суборенди землі від 06.03.2014 № 4ФГ-Б/С про передачу в суборенду строком на 20 років земельної ділянки площею 18,5 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:1097, розташованої за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району; договір суборенди землі від 06.03.2014 № 2ФГ-Б/С, за яким у суборенду строком на 25 років передано земельну ділянку площею 13 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:1099, розташовану за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району; договір суборенди землі від 15.06.2014 № 5-ФГ/Б/С про передачу в суборенду строком на 20 років земельної ділянки площею 13,5 га, кадастровий номер 6822180700:03:006:1098, розташованої за межами населених пунктів Білогородської сільської ради Ізяславського району.
На виконання зазначених договорів суборенди землі між сторонами підписано акти приймання-передачі земельних ділянок та акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право оренди та суборенди вказаних земельних ділянок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 від 06.04.2020 № 206196612.
За змістом витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ "СОНЯШНИК ПЛЮС" (код 40110519) зареєстровано 09.11.2015. Засновником та керівником юридичної особи є ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією, викладеною у листі Ізяславського управління Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області від 13.05.2020, упродовж 2015- 2020 років до податкових інспекцій Ізяславського управління ОСОБА_1 та ФГ "СОНЯШНИК ПЛЮС" жодна податкова звітність не подавалася.
07.04.2020 заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Головного управління Держгеокадастру із листом щодо надання документів, пов`язаних із передачею ОСОБА_1 спірних земельних ділянок та необхідністю повідомлення про наявність чи відсутність погодження ГУ Держгеокадастру укладення ОСОБА_1 та ПрАТ "ЗЕРНОПРОДУКТ МХП" договорів суборенди спірних земельних ділянок.
На цей лист ГУ Держгеокадастру надало запитувані документи та повідомило, що згоди на передачу земельних ділянок в суборенду не надавало (лист від 15.04.2020 № 10-22-0.6-2136/2-20).
Прокурор вважав, що формальний підхід до розгляду заяв, прийняття рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо відведення та про передачу в оренду земельних ділянок згідно зі спірними наказами створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, тому звернувся до суду із цим позовом про визнання недійсними спірних наказів, договорів оренди та суборенди землі. При цьому прокурор у позові просив визнати поважними причини пропуску строку звернення з цим позовом до суду та поновити такий строк. У свою чергу, відповідачі, заперечуючи проти позову, просили застосувати позовну давність.
4.3. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив із того, що прокурор пропустив строк позовної давності без поважних причин, що за умов подання відповідачами заяв про застосування позовної давності до ухвалення судом першої інстанції рішення є підставою для відмови у позові повністю.
4.4. Натомість, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд зазначив, що в наведеному випадку має місце порушене право держави через незаконне розпорядження земельними ділянками та незаконну передачу їх в оренду, а тому єдиний можливий спосіб захисту інтересів держави є поновлення пропущеного строку на звернення до суду. При цьому суд зауважив, що ГУ Держгеокадастру жодних цивільно-правових заходів щодо відновлення прав держави на спірну земельну ділянку не вживало, тому заяви відповідачів у справі про застосування позовної давності задоволенню не підлягають, а порушене право підлягає судовому захисту.
Утім такі висновки суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає передчасними з огляду на таке.
4.5. У частині 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права, і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц міститься висновок про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави. Цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18). Зокрема, як наголошено у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Поза тим, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Водночас до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.
Таким чином, під час вирішення питання щодо дотримання строків звернення до суду за захистом порушених прав у наведеному випадку апеляційному господарському суду належало достеменно встановити коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення права держави на спірні земельні ділянки, чого проте судом зроблено не було, тобто всупереч вимогам частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України суд належним чином не з`ясував, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави, натомість визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Обмежившись виключно посиланням на те, що в наведеному випадку має місце порушення права держави на земельну ділянку через незаконне розпорядження земельними ділянками та незаконну передачу їх в оренду, а тому єдиний можливий спосіб захисту інтересів держави є поновлення пропущеного строку на звернення до суду (що, до речі, не заперечувалося прокурором), суд апеляційної інстанції не досліджував і не встановлював обставин щодо поважності причин пропуску прокурором такого строку та не надав належної оцінки наведеним у позові прокурором обставинам щодо пропуску позовної давності та наданим ним доказам на їх підтвердження, тоді як згідно з положеннями законодавства позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
Зважаючи на викладене, висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасним.
З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (зокрема щодо питання застосування позовної давності у справах за позовом прокурора), тобто доводи касаційної скарги у зазначеній частині отримали підтвердження.