ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1556/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
та представників:
позивача: Рубан О.Г.,
відповідача: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юнікон"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 (судді Крестьянінов О.О., Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) у справі № 922/1556/20
за позовом Приватного акціонерного товариства "Юнікон"
до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2020 у даній справі позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" - суму заборгованості та витрати по сплаті судового збору.
16.09.2020 позивач в порядку ст. 129 ГПК України звернувся до господарського суду із заявою №21463 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у даній справі, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача суму судових витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Макотченко Л.М. у сумі 33900,00 грн, та правову допомогу, надану адвокатом Колодочкою Г.В., у розмірі 3000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 23.09.2020 заяву ПАТ "Юнікон" №21463 щодо вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу задоволено в повному обсязі; стягнуто з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на користь ПАТ "Юнікон" суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката Макотченко Л.М. у розмірі 33 000 грн та на правову допомогу адвоката Колодочки Г.В. у розмірі 3000 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2020 змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 30 600 грн витрат на правову допомогу.
ПАТ "Юнікон" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про розподіл судових витрат № 25049 від 27.10.2020, в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 22203,47 грн, яка є передбаченим договором гонораром у розмірі 1% від стягнутої суми за рішенням суду, який повинен сплатити клієнт адвокату за умови не подання відповідачем касаційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з моменту закінчення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування цієї заяви позивач посилається на те, що ним в позовній заяві зазначалось про те, що остаточний розмір витрат на правничу допомогу адвоката, а також, докази понесених витрат будуть надані суду додатково. При цьому разом із заявою про вирішення питання про розподіл судових витрат від 15.09.2020 ним були надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.09.2019 укладеного між АТ "Юнікон" та адвокатом Макотченко Л.М. та копію протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги від 22.05.2020 до договору від 20.09.2019, в якому вказано про відповідний гонорар у розмірі 1% від стягнутої суми за рішенням суду, який повинен сплатити клієнт адвокату за умови не подання відповідачем касаційної скарги на рішення суду протягом 10 днів з моменту закінчення строку на касаційне оскарження. Враховуючи, що суд стягнув на користь позивача суму у розмірі 2 220 346,80 грн, рішення суду набрало чинності та не було оскаржене до судів апеляційної чи касаційної інстанції, витрати на правову допомогу у вигляді гонорару складають 22 203,47 грн. Акт прийому - передачі наданої правової допомоги був підписаний 16.10.2020; гонорар перерахований платіжним дорученням від 21.10.2020, а отже позивач не міг до 21.10.2020 надати усіх доказів понесених ним витрат. До вказаної заяви позивачем додано: копію акта прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 16.10.2020 до договору про надання правової допомоги б/н від 20.09.2019; копію рахунка-фактури від 16.10.2020 на суму 22203,47 грн; платіжне доручення №13009 від 21.10.2020 на суму 22203,47 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 28.12.2020 заяву ПАТ "Юнікон" щодо вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу задоволено в повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 22203,47 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2020 скасовано, позивачу відмовлено в прийнятті додаткового рішення за заявою щодо вирішення питання про розподіл судових витрат по господарській справі №25049 від 27.10.2020.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається не неправильне застосування судом ст.ст. 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо її застосування до подібних правовідносин. Просить постанову апеляційного суду скасувати, а додаткове рішення місцевого суду залишити в силі.
За доводами скаржника, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про подання ним доказів на підтвердження розміру понесених витрат з порушенням передбаченого ст. 129 ГПК України строком, адже право на отримання гонорару виникло у нього лише після набрання рішенням законної сили, відтак неможливим було заявити про відшкодування вказаних витрат 16.06.2020 під час подання першої заяви про розподіл судових витрат №21463.
Також скаржник вважає неправильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявність додаткового рішення, яким було вирішено питання про розподіл судових витрат за заявою позивача №21463 від 16.09.2020, відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України перешкоджає повторному розгляду питання про розподіл судових витрат за заявою №25049 від 27.10.2020, адже такої заборони стаття 244 ГПК України не містить.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 відкрито касаційне провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти вимог та доводів позивача, зазначив, що апеляційним судом правильно застосовано вказані скаржником норми процесуального права, тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Переглянувши в передбачених ст. 300 ГПК України межах правильність застосування судом апеляційної інстанції вказаних скаржником норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Пункт 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України визначає однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
З огляду на викладене, апеляційним судом правильно зазначено, що відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надаються цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Відхиляючи доводи відповідача про безпідставність заявлених вимог про відшкодування витрат на сплату "гонорару успіху", суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з яким "гонорар успіху" може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу. Водночас, апеляційним судом правильно зауважено, що вирішення питання про відшкодування таких витрат має відбуватись в порядку, передбаченому наведеними вище статтями 124, 126, 129 ГПК України.
Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, саме недотримання позивачем передбаченого вказаними статтями порядку стало підставою для скасування додаткового рішення від 28.12.2020 та для відмови у прийнятті додаткового рішення за заявою позивача №25049 від 27.10.2020.
Так, апеляційним судом зауважено, що в позовній заяві позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до яких було зокрема, включено витрати на проїзд представника до суду та витрати на правову допомогу (вивчення матеріалів справи та підготовка позовної заяви).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції до закінчення судових дебатів позивачем як у позовній заяві, так і в інших зверненнях до суду (відповіді на позов, заяві про уточнення розміру позовних вимог, відповіді на відзив на заяву про уточнення позовних вимог) було зазначено, що остаточний розмір витрат на правничу допомогу адвоката, а також докази понесення цих витрат будуть надані суду додатково. При цьому, заявником не визначалося інших видів витрат на правову допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема таких, які можуть бути визначені як "гонорар успіху".
Будь-яких інших заяв про розподіл судових витрат на правничу допомогу позивачем до закінчення судових дебатів не подавалось.
Не було вказано ПАТ "Юнікон", що воно понесло або очікувало понести витрати у зв`язку з оплатою адвокату "гонорару успіху" і в заяві щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, поданій до суду 16.09.2020.
Такі докази понесення судових витрат, як копії акта прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 16.10.2020, рахунка-фактури від 16.10.2020 та платіжне доручення від 21.10.2020 на суму 22203,47 грн були подані позивачем разом із заявою щодо вирішення питання про розподіл судових витрат лише 26.10.2020, тобто з порушенням строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Наведене, за правильним висновком апеляційного суду, свідчить про недотримання позивачем передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України порядку, адже до закінчення судових дебатів позивачем не заявлялося про намір звернення до суду із заявою про відшкодування витрат на оплату "гонорару успіху" адвоката, а відповідні докази не були подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, апеляційним судом правильно зауважено, що у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4507/18 міститься висновок про необов`язковість для суду зобов`язань, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, відтак обґрунтовано відхилено посилання позивача на умови відповідного договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.09.2019 та на протокол узгодження вартості правової (правничої) допомоги від 22.05.2020.
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду та відхиляє викладені в касаційній скарзі протилежні доводи позивача, оскільки дотримання порядку визначення і доведення розміру судових витрат, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України, є обов`язковим для всіх учасників судового процесу і такий порядок та строк для подання доказів не може змінюватись чи залежати від погоджених між клієнтом та адвокатом умов та строків оплати вартості послуг, в тому числі, "гонорару успіху". При цьому колегія суддів зауважує, що вказаний порядок не обмежує учасника у праві заявити про намір відшкодування витрат, які ще не сплачені адвокату, відтак погодження в договорі такої умови як виникнення права на отримання гонорару успіху після набрання рішенням законної сили не є підставою для звільнення учасника від обов`язку своєчасно та належним чином заявити про такі заплановані витрати з дотриманням вимог, встановлених ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України.
Зважаючи на недотримання позивачем вказаних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для прийняття додаткового рішення за заявою позивача про розподіл судових витрат № 25049 від 27.10.2020.
Щодо доводів скаржника про помилковість висновку апеляційної інстанції про те, що наявність додаткового рішення, яким було вирішено питання про розподіл судових витрат за заявою позивача №21463 від 16.09.2020, відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України перешкоджає повторному розгляду питання про розподіл судових витрат за заявою №25049 від 27.10.2020, адже такої заборони стаття 244 ГПК України не містить, колегія суддів зазначає таке.
Частина 1 ст. 244 ГПК України містить вичерпний перелік випадків, за наявності яких суд може ухвалити додаткове рішення. Одним із них є передбачений пунктом 3 випадок, коли судом не вирішено питання про судові витрати, при цьому вказаний пункт не передбачає можливості ухвалення додаткового рішення у разі не вирішення судом питання про відшкодування тієї чи іншої складової судових витрат. Таким чином правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки додатковим рішенням від 23.09.2020 (яке було частково змінено постановою апеляційного господарського суду від 18.11.2020) було стягнуто суму понесених ПАТ "Юнікон" витрат на правову допомогу, тобто вирішено питання про судові витрати на правову допомогу ПАТ "Юнікон", тому відсутні передбачені ч. 1 ст. 244 ГПК України підстави для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у разі наявності чинного рішення, яким судові витрати вже було розподілено, та про правильність відповідних висновків апеляційного суду.
Наведеним спростовуються доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним судом ст. 244 ГПК України до спірних правовідносин, обґрунтовані тим що судом під час розподілу судових витрат додатковим рішенням від 23.09.2020 не вирішувалось питання про розподіл витрат зі сплати "гонорару успіху" адвокату.
Згідно з ч. 1 ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що за наслідком касаційного провадження доводи скаржника про порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, підстави для скасування оскарженої постанови та для задоволення вимог касаційної скарги у даній справі відсутні, тому судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд