Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
Справа № 9901/321/20
Провадження № 11-412 заі 20
20 травня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і нечинним акта Вищої ради правосуддя в частині, визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року і постановою від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу задовольнила частково та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнила частково. Скасувала рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, визнала протиправним і нечинним пункт 6.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з наступними змінами, у частині, що унеможливлює ознайомлення та отримання учасниками дисциплінарної справи витягу з протоколу засідання або копії технічного запису розгляду дисциплінарної справи, визнала протиправною відмову Вищої ради правосуддя у наданні ОСОБА_1 для ознайомлення копій протоколів та технічних записів засідань її Другої Дисциплінарної палати в дисциплінарній справі, відкритій ухвалою цієї Дисциплінарної палати від 20 січня 2020 року № 127/2дп/15-20 та зобов`язала Вищу раду правосуддя надати ОСОБА_1 для ознайомлення копії протоколів та технічні записи засідань її Другої Дисциплінарної палати в дисциплінарній справі, відкритій ухвалою цієї Дисциплінарної палати від 20 січня 2020 року № 127/2дп/15-20.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Обґрунтовуючи свою позицію Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що позиція Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) щодо того, що пункт 6.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент) не суперечить положенням частини восьмої статті 49 Закону України «Про вищу раду правосуддя», оскільки позивач як сторона у дисциплінарному провадженні відповідно до вказаних норм статті 49 Закону України «Про вищу раду правосуддя» може ознайомлюватись лише з матеріалами, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, проте протокол засідання та технічний запис засідання ВРП пов`язані з процесом прийняття рішення Дисциплінарною палатою, а не з дисциплінарною скаргою, що унеможливлює ознайомлення з ними учасника дисциплінарної справи до ухвалення рішення дисциплінарним органом є безпідставно та такою, що порушує право учасника дисциплінарного провадження на ознайомлення з матеріалами справи, передбачене частиною восьмою статті 49 Закону України «Про вищу раду правосуддя».
1.1. Принцип змагальності передбачає, що кожна сторона має бути поінформована про докази та аргументи іншої сторони. Це в принципі означає право на ознайомлення з матеріалами справи, яке може включати право робити фотокопії та/або отримувати копії відповідних матеріалів для ретельного ознайомлення з ними.
1.2. Таким чином, передбачене частиною восьмою статті 49 Закону України «Про вищу раду правосуддя» право на ознайомлення з матеріалами справи передбачає і право робити фотокопії та/або отримувати копії відповідних матеріалів.
1.3. З огляду на те, що ВРП порушила право позивача як учасника дисциплінарної справи на ознайомлення з матеріалами вказаної справи з посиланням на пункт 6.7 Регламенту, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про визнання протиправним і нечинним пункту 6.7 Регламенту в частині, що унеможливлює ознайомлення та отримання учасниками дисциплінарної справи витягу з протоколу засідання або копії технічного запису розгляду дисциплінарної справи.
2. Однак, статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
3. Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (стаття 242 КАС України).
4. Статтею 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
5. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод включають зобов`язання судів надавати достатні підстави для винесення рішень (пункт 53 рішення від 30 листопада 1987 року у справі «H. проти Бельгії», заява № 8950/80). Оскільки достатні підстави демонструють сторонам, що їх справа була ретельно розглянута.
6. В даній справі поза увагою Великої Палати Верховного Суду залишено обставини, які, на мою думку, могли б стати вирішальними для результату даного судового розгляду, а отже вимагали прямої уваги суду.
7. Так Верховною Радою України було ратифіковано із заявами Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів, прийняту 18 червня 2009 року у м. Тромсе, яка набрала чинності для України 01 грудня 2020 року (далі - Конвенція).
8. У статті 1 Конвенції під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.
9. У Законі України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» зазначається, що відповідно до пункту 2 статті 1 Конвенції Україна заявляє, що визначення поняття "державні органи" також включає органи судової влади щодо їхніх інших функцій.
10. Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (стаття 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
<