Постанова
Іменем України
01 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 753/2464/19
Провадження № 51 - 1930 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника особи, стосовно якої вирішувалось
питання про застосування примусових заходів
медичного характеру та закрито кримінальне
провадження, - ОСОБА_1 адвоката Старова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100020000482 від 23 січня 2019 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Житомирської області, Базарського району, с. Калинівка, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Тертичного О.А. на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12019100020000482, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не було вчинено суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України, вчиненого за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 22 січня 2019 року близько 19 год. 50 хв., перебуваючи у торговій залі приміщення магазину № 14 "Сільпо", де здійснює свою господарську діяльність ТОВ "СІЛЬПО-ФУД", розташованого за адресою: м. Київ, пр. П. Григоренка, 23, знаходячись в стані хронічного психічного розладу в формі органічного слабоумства із емоційно-вольовими розладами, що ускладнене хронічним алкоголізмом, шляхом вільного доступу взяв з полиць товар, що належить ТОВ "СІЛЬПО-ФУД", а саме: батончик Снікерс, артикул 664166, в кількості 1 шт., вартістю 10 грн. 74 коп., батончик Баунті, артикул 597388, в кількості 1 шт., вартістю 8 грн. 83 коп., коньяк Наполеон, артикул 744673, в кількості 1 шт., об`ємом 0,25 л, вартістю 53 грн. 50 коп., коньяк Шустов Десна, артикул 347606, в кількості 1 шт., об`ємом 0,25 л, вартістю 58 грн. 08 коп., коньяк Шустов України 3 зірки, артикул 346759, в кількості 1 шт., об`ємом 0,25 л, вартістю 55 грн. 41 коп., сир російський, артикул 504436, вагою 0,246 кг, вартістю 10 грн. 50 коп., а всього товару на загальну суму 207 грн. 06 коп. без ПДВ, який заховав під свій верхній одяг та поклав до кишені.
В подальшому ОСОБА_1, утримуючи при собі викрадений товар та не розрахувавшись за нього, намагався покинути магазин № 14 "Сільпо", направившись до виходу з магазину, однак був затриманий працівниками охорони ТОВ "СІЛЬПО-ФУД".
В ході досудового розслідування ОСОБА_1 було призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу. Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 14 кп від 29 січня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 страждає зараз та страждав під час (а також до цього періоду) кримінальних дій, в яких він підозрюється на хронічний психічний розлад в формі органічного слабоумства із емоційно-вольовими розладами (травматично-інтоксикаційно-судинного генезу), що ускладнене хронічним алкоголізмом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Тертичний О.А. просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній відсутнє належне мотивування та висновки про необґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора, не зазначені підстави, з яких не взято їх до уваги. Вказує на те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_1 є склад суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України, оскільки розмір викраденого ним майна підтверджено наданою потерпілим довідкою щодо закупівельної його вартості, а також актом інвентаризації, де її визначено в розмірі 207 грн. 06 коп. без ПДВ. Крім того, вказує на порушення вимог ст.ст. 405, 512 КПК України допущене апеляційним судом щодо обов`язкової участі фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.
Захисник в судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Стаття 404 КПК України визначає межі перегляду судом апеляційної інстанції та встановлює, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у кримінальному провадженні Беженар М.Г., не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не надано достатніх, належних та допустимих доказів на доведення участі ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України, подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування своєї позиції прокурор посилався на те, що судом першої інстанції неправильно встановлено фактичні обставини кримінального провадження, дана невірна оцінка доказам у справі та зроблено помилковий висновок про необхідність закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України на підставі ст. 513 ч. 3 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора належним чином перевірив її доводи та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України дійшов до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано достатніх, належних та допустимих доказів на доведення участі ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння та визнав надані стороною обвинувачення докази такими, що не підтверджують його винуватість.
Апеляційний суд, виконуючи вимоги щодо меж апеляційного розгляду, передбачені ст. 404 КПК України, проаналізував висновок суду першої інстанції щодо не встановлення вартості викраденого ОСОБА_1 майна за апеляційною скаргою прокурора, погодився із ним та вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги з таких підстав. Так, прокурор у своїй апеляційній скарзі, хоч і вказав на неповноту судового розгляду, яка виразилася у не допиті в судовому засіданні представника потерпілого та свідків вчинення суспільно-небезпечного діяння, проте в суді першої інстанції прокурор не заявляв клопотань про обов`язковий допит зазначених осіб.
Крім того, ні у своїй апеляційній скарзі, ні під час розгляду кримінального провадження апеляційним судом, прокурором не було заявлено клопотань до апеляційного суду про дослідження доказів, які підтверджують доводи апеляційної скарги та на які він посилався в апеляційній скарзі, для надання їм іншої оцінки ніж тої, яку їй надав місцевий суд. Прокурор в апеляційній скарзі не ставив питання щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не просив у зв`язку із цим надати іншу оцінку доказам у справі, ніж ту, яку надав суд першої інстанції щодо вартості товару. За таких обставин, із врахуванням вимог ст. 22 КПК України суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості здійснювати такі процесуальні дії за власною ініціативою, без клопотання прокурора.
Принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів є однією із загальних засад кримінального провадження. Зміст цього принципу розкрито в
ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, апеляційний суд здійснив апеляційний розгляд в межах встановлених судом першої інстанції обставин та в межах доводів апеляційної скарги прокурора, погодившись із висновком місцевого суду про те, що підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру немає та необхідністю закриття кримінального провадження за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 1 КК України на підставі ст. 513 ч. 3 КПК України.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
Безпідставними є і доводи касаційної скарги прокурора щодо недотримання апеляційним судом положень ст. 512 КПК України, оскільки відповідно до зазначеної норми закону вимога щодо обов`язкової участі фізичної особи встановлена у разі, якщо стосовно цієї особи вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Проте, як вбачається з апеляційної скарги прокурора із врахуванням доповнень до неї, питання про застосування апеляційним судом відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у ній не порушувалось, а ставилось питання лише про скасування ухвали суду та призначення нового розгляді в суді першої інстанції. Апеляційний суд здійснив розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ст. 405 КПК України, без участі ОСОБА_1, який був повідомлений про дату,час та місце апеляційного розгляду, проте, в судове засідання не з`явився. При цьому ОСОБА_1 не повідомляв апеляційний суд про поважні причини свого неприбуття та не заявляв клопотань про відкладення апеляційного розгляду, що не перешкоджало його проведенню. Рішення про обов`язкову участь ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду апеляційний суд не ухвалював. Відповідно до вимог ст. 52 ч. 2 п. 2 КПК України апеляційний розгляд відбувся за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Старова А.В., який діяв в його інтересах та захищав його права.
За таких обставин, суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд