Постанова
іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 712/7392/19
провадження № 51-262 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Короля О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Короля О. А. в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року щодо останніх у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Черкаси, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. ч. 1, 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Черкаси, раніше судимого вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2018 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2020 року засуджено до покарання:
ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік
6 місяців; за ч. 1 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2
ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік
6 місяців; за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2018 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено рахувати з
18 березня 2020 року та зараховано у строк відбутого покарання термін попереднього ув`язнення з 18 червня 2019 року до 17 березня 2020 року.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2020 року щодо
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінено, виключено посилання суду на рецидив злочину в якості обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 . У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
За обставин встановлених у вироку, 02 травня 2019 року, близько 15 год,
ОСОБА_1, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи біля аптеки "Бажаю здоров`я", що за адресою: м. Черкаси, вул. Чорновола, б. 160, помітив раніше невідомого йому ОСОБА_3, який стояв біля зазначеної аптеки та тримав у правій руці шкіряний гаманець "Puccini". Наблизившись до ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом ривка, заволодів вищевказаним гаманцем, в якому знаходились грошові кошти та банківська картка "Райффайзен Банк Аваль". Ігноруючи заклики останнього до повернення гаманця, з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2 246,66 грн.
26 травня 2019 року, близько 19 год 35 хв., ОСОБА_1, за попередньою змовою на відкрите заволодіння чужим майном з ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні магазину " ОПТТОГР-15 Магазин продукти № 21", що належить ТОВ "ОПТТОРГ-15", який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Невського, б. 15\1, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що працівник магазину бачить викрадення, заволоділи товаром та з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, чим заподіяли матеріальну шкоду на загальну суму 1 404,28 грн.
01 червня 2019 року, близько 14 год 50 хв., ОСОБА_1, повторно, за попередньою змовою на відкрите заволодіння чужим майном з ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні магазину " ІНФОРМАЦІЯ_4", що належить ФОП " ОСОБА_4", який розташований за адресою: АДРЕСА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що працівник магазину бачить викрадення, заволоділи товаром з торгівельного прилавку та з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 446,35 грн.
17 червня 2019 року, близько 09 год 20 хв., ОСОБА_1, повторно, знаходячись у приміщенні магазину " ІНФОРМАЦІЯ_5", що належить ФОП " ОСОБА_6", який розташований за адресою: АДРЕСА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав товар з торгівельного прилавку та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 267 грн.
18 червня 2019 року, близько 10 год 45 хв., ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні магазину "Свіжина", що належить ТОВ "Українські ковбаси", який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 28, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 бачить викрадення, заволодів з торгівельного прилавку її мобільним телефоном "SAMSUNG" та з місця скоєння кримінального правопорушення зник, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 3 199,8 грн.
24 травня 2019 року, близько 16 год 49 хв., ОСОБА_2, перебуваючи у торговому залі магазину "АТБ-маркет", що розташований за адресою: м. Черкаси, просп. Хіміків,
б. 30/4, повторно, із полиць торгового залу здійснив крадіжку пляшки віскі "Red Label, Johnnie Walker" об`ємом 0,5 л вартістю 375,9 грн, чим заподіяв ТОВ
"АТБ-маркет" матеріальну шкоду на зазначену суму, після чого вийшов з магазину на вулицю, де передав цю пляшку ОСОБА_1 та в подальшому з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а ОСОБА_1 добровільно видав її охороні магазину.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Король О. А., що діє в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтовуючи свої доводи, зазначає, що місцевим судом безпідставно покладено в основу обвинувального вироку заяву ОСОБА_7 про долучення диска з відеозаписом, яка судом не досліджувалася та була надана прокурором лише на стадії апеляційного перегляду як новий доказ, що суперечить ч. 3 ст. 404 КПК України та свідчить про недопустимість протоколів отриманих за результатами похідних слідчих дій. При цьому, по кримінальним провадженням № 12019251010002683, № 12019251010002858 та № 12019251010003158 прокурором аналогічних заяв подано не було. Крім того, вказує щодо порушення права на захист, оскільки відмова від захисника відбулася без обов`язкової участі останнього при цьому та лише під час вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу і не стосується відмови від послуг захисника в цілому. Звертає увагу й на те, що доручення Регіонального центру вторинної правової допомоги у Черкаській області не обмежують свою дію лише епізодом, по якому відбулося затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки він мав представляти інтереси засуджених по всім епізодам, крім епізоду з потерпілим ОСОБА_3 . У мотивувальній частині вироку зазначено, що по епізоду заволодіння майном ОСОБА_8 стороною обвинувачення не надано доказів вини ОСОБА_2, однак резолютивна частина вказаного судового рішення не містить інформації щодо його засудження чи виправдання за окремим епізодом. Зазначає про порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки матеріали кримінальних проваджень йому відкрито не було, стороною обвинувачення не долучено жодного протоколу щодо надання такого доступу до матеріалів, а провадження № 12019251010002683, № 12019251010003147 за ч. 2 ст. 185 КК України та № 12019251010002858, № 12019251010003601 за ч. 2
ст. 186 КК України не містять допустимих доказів щодо розміру завданих збитків, оскільки товарознавчі експертизи не проводилися. Також ставить під сумнів відкриття матеріалів кримінального провадження підозрюваним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріалів кримінальних проваджень, внесеним до ЄРДР за
№ 120192510110002683 та № 12019251010003601, оскільки відповідно 17 та 30 липня 2019 року час перебування слідчої у СІЗО та час ознайомлення підозрюваних з матеріалами кримінального провадження згідно протоколів не співпадають. Недопустимими є також протоколи пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам від 23 травня 2019 року за участі ОСОБА_9 та ОСОБА_3, оскільки такі слідчі дії проведені оперуповноваженим ОСОБА_10 без доручення, що суперечить вимогам ст. 40 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Король О. А. підтримав касаційну скаргу.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Приписами ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. ч. 1, 2 ст. 186 КК України, та
ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, правильність кваліфікації їх дій за цими нормами кримінального закону зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства. Наведені докази у своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення майна ОСОБА_3 та ОСОБА_8, крадіжку майна з магазину ФОП " ОСОБА_6", разом з ОСОБА_2 - відкрите викрадення майна з магазинів ФОП " ОСОБА_4" та ТОВ
"ОПТТОРГ-15", а ОСОБА_2 також відкрите викрадення майна з магазину ТОВ "АТБ-маркет". Також, судом оцінено сукупність таких доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку із дотриманням вимог ст. 94 КПК України, зокрема, на підставі показань засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які визнали винуватість, потерпілих, свідків, письмових матеріалів провадження, а саме даних, що містяться у протоколах слідчих дій та висновках експертиз.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд, обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції в частині визнання такою, що не знайшла свого підтвердження причетність обвинуваченого ОСОБА_2 до відкритого заволодіння майном потерпілої ОСОБА_8 та встановлено, що ОСОБА_1 самостійно вчинив викрадення мобільного телефону без участі ОСОБА_2 .
У цій справі суд апеляційної інстанції діяв у межах наданих йому повноважень та здійснив апеляційний розгляд відповідно до положень кримінального процесуального закону, надавши усім доводам, викладеним в апеляційній скарзі, вичерпні та вмотивовані відповіді.
Посилання захисника Короля А. С. в апеляційній скарзі на порушення права на захист ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які є аналогічними доводам касаційної скарги, обґрунтовано визнано апеляційним судом безпідставними.
Так, в ході судового розгляду місцевим судом встановлено та знайшло своє об`єктивне підтвердження під час апеляційного перегляду, що обвинувачені
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в ході досудового розслідування добровільно, без будь-якого примусу, відмовилися від захисника.
Відповідно до доручень Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Черкаській області від 18 червня 2019 року № 023-0000854 та № 023-0000855 (том досудового розслідування а. п. 150. 156), адвоката Короля О. А. призначено для здійснення захисту ОСОБА_1 та ОСОБА_2, затриманих слідчою ОСОБА_11 на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України. Строк дії доручень визначений протягом строку затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та/або тримання їх під вартою. По кримінальному провадженню № 12019251010003158 від 18 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, затриманим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 роз`яснено процесуальні права та обов`язки, у тому числі право мати захисника. 19 червня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто написані заяви про відмову від участі захисника та здійснення захисту самостійно.
Крім того, судом досліджено записи судових засідань в ході яких слідчим суддею вирішувались клопотання про застосування щодо підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів, де на запитання суду останні підтвердили той факт, що власні інтереси будуть захищати самостійно. 27 червня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно роз`яснено право на захист, зокрема право на кваліфіковану правову допомогу шляхом обрання захисника або його призначення безоплатно за рахунок держави, однак вони в черговий раз заявили про те, що від послуг захисника відмовляються (том досудового розслідування а. п. 200-201), а отже відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися від правової допомоги не з власної волі.
Судом обґрунтовано зазначено, що про дійсні наміри здійснювати захист самостійно вказують вищенаведені заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2, протоколи роз`яснення права на захист останнім, а також відсутність будь-яких заяв чи клопотань про залучення захисника в ході досудового розслідування не лише у кримінальному провадженні № 12019251010003158, а і у інших кримінальних провадженнях, що були предметом судового розгляду.
Також не знайшли свого підтвердження й доводи, що заяви про відмову від захисника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були написані не 19, а 18 червня 2019 року, тобто відразу після того, як захисник залишив райвідділ поліції після завершення оформлення протоколів затримання, оскільки вони свого підтвердження не знайшли та спростовуються змістом цих заяв, написаних обвинуваченими власноручно, які приєднані до матеріалів кримінального провадження (том досудового розслідування а. п. 173-174).
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості захисника адвокат Король С. В. призначався лише по кримінальному провадженню № 12019251010003158, в якому останні були затримані із подальшим застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В інших кримінальних провадженнях № 12019251010002461, № 12019251010003147, № 12019251010002858, № 12019251010002683, № 12019251010003601 заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, обов`язкового залучення захисника кримінальним процесуальним законом не передбачено та за відсутності клопотань відповідного змісту, захисник не призначався. Таким чином у органів досудового розслідування були відсутні підстави залучати адвоката ОСОБА_12 для захисту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зазначених кримінальних провадженнях, в тому числі відкривати йому матеріали кримінальних проваджень на виконання положень ст. 290 КПК України, як про це наголошено захисником у касаційній скарзі.
Також, доводи касаційної скарги щодо сумнівів у відкритті підозрюваним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріалів кримінальних проваджень, внесеним до ЄРДР за
№ 120192510110002683 та № 12019251010003601, оскільки відповідно 17 та 30 липня 2019 року час перебування слідчої у СІЗО та час ознайомлення підозрюваних з матеріалами кримінальних проваджень згідно протоколів не співпадають, не можуть свідчити про не проведення вказаної слідчої, при цьому засуджені в ході судового розгляду не зазначали, що не були ознайомлені з матеріалами вказаних кримінальних проваджень.
Доводи сторони захисту, викладені в касаційній скарзі, щодо недопустимості як доказів протоколів пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам, були предметом перевірки та оцінки судом першої інстанції та відображені у судовому рішенні. Під час перегляду вироку місцевого суду, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам проведені
22 червня 2019 року за участі ОСОБА_5, 01 липня 2019 року за участі ОСОБА_7, 08 липня 2019 року за участі ОСОБА_13, 24 липня 2019 року за участі ОСОБА_14, 25 липня 2019 року за участі ОСОБА_15, 19 червня 2019 року за участі ОСОБА_8 і ОСОБА_16 проведені відповідно до вимог ст. 228 КПК України. Так, при проведенні впізнання було з`ясовано, чи можуть вищезазначені особи впізнати особу і у зв`язку з якими обставинами, при цьому вони за рисами обличчя вказали на ОСОБА_1, як на особу, що скоїла кримінальні правопорушення. Підстав вважати, що фотознімки осіб, які пред`являлись для впізнання мають різкі відмінності у зовнішності з ОСОБА_1, який має бороду, у колегії суддів відсутні. Будучи допитаними судом першої інстанції свідки та потерпілі підтвердили факт вчинення саме ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, цієї обставини не заперечував і останній.
Водночас, під час перевірки доводів касаційної скарги щодо проведення впізнання
23 травня 2019 року за участі ОСОБА_9 та ОСОБА_3 неуповноваженою особою, колегією суддів встановлено, що вказані слідчі дії проведені оперуповноваженим Черкаського ВМ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 . Відповідно до матеріалів кримінального провадження досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019251010002461, проводилося слідчими слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Тютюник Ю. О. та Шарапою Р. С. Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутні письмові доручення оперуповноваженому ОСОБА_10 на проведення вказаних слідчих дій за участі ОСОБА_9 та ОСОБА_3 по кримінальному провадженню в порядку статей 40, 41 КПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги захисника в частині невідповідності протоколів пред`явлення особи для впізнанняпо фотознімкам від 23 травня 2019 року за участі ОСОБА_9 та ОСОБА_3 вимогам кримінального процесуального закону, а тому вважає за необхідне виключити з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень посилання на них, як на докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Разом з тим, безпідставними є доводи сторони захисту щодо покладення в основу обвинувального вироку заяви ОСОБА_7 щодо долучення до матеріалів кримінального провадження диску з відеозаписом таємного викрадення чужого майна у ФОП " ОСОБА_6". Так, колегією суддів встановлено, що вказана заява у суді першої інстанції не досліджувалася, а вирок місцевого суду не містить посилання на неї. Водночас, така заява була надана прокурором під час апеляційного розгляду та належним чином долучена до матеріалів кримінального провадження після дослідження. При цьому, апеляційний суд обґрунтовано не знайшов підстав для визнання недопустимим доказом CD-R диску із відеозаписом з камер спостереження, на чому наголошувала сторона захисту, оскільки вказаний диск, як слідує з постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 03 липня 2019 року, надано потерпілим ОСОБА_7, був визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та оглянутий слідчим, що підтверджується протоколом огляду предмета від 03 липня 2019 року (том досудового розслідування а. п. 13-15).
З аналогічних підстав колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо долучення до матеріалів кримінального провадження диску з відеозаписом за епізодом відкритого заволодіння майном ОСОБА_5, оскільки відповідна заява потерпілого була надана прокурором під час апеляційного розгляду та належним чином долучена до матеріалів кримінального провадження після дослідження (т. 2 а. п. 159). Наданий потерпілим ОСОБА_5 диск з відеозаписом був визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та оглянутий слідчим, що підтверджується відповідно протоколом та постановою від 18 червня 2019 року (том досудового розслідування а. п. 127-129).
Також, як слідує з матеріалів кримінального провадження, під час апеляційного розгляду належним чином долучений до матеріалів кримінального провадження після його дослідження запит слідчого, адресований Генеральному директору ТОВ "АТБ-маркет" ОСОБА_17 (т. 2 а. п. 156). Таким чином сумніви щодо законності долучення до матеріалів кримінального провадження диску з відеозаписом із камер відеоспостереження магазину ТОВ "АТБ-маркет" у колегії суддів відсутні, оскільки наведене узгоджується з протоколом огляду предметів і постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 11 липня 2019 року (том досудового розслідування а. п. 64-72).
Крім цього, неспроможними є доводи касаційної скарги щодо незаконності долучення до матеріалів кримінального провадження диску з відеозаписом із камер відеоспостереження за епізодом відкритого заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_8 . Так, відповідно до запиту органу досудового розслідування від 18 червня 2019 року директору магазину " ІНФОРМАЦІЯ_6" по кримінальному правопорушенню
№ 12019251010003158, було надано запис з камер відеоспостереження за 18 червня 2019 року. Тому, наявний диск з відеозаписом був обґрунтовано визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та оглянутий слідчим, що підтверджується протоколом огляду предмета і постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 21 червня 2019 року (том досудового розслідування а. п. 188-191).
Що стосується посилань захисника у касаційній скарзі на те, що суд належним чином не встановив розміру матеріальної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, оскільки, на його думку, розмір матеріальних збитків мав бути визначений шляхом проведення експертиз, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах процесуального закону.
Положеннями п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України (у редакції Закону № 1261-VII) було передбачено, що слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року провадження № 51-10433кмо18 (справа № 420/1667/18), обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою
ч. 1 ст. 242 КПК України у редакції Закону № 1261-VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.
Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПКУкраїни у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_5, представниками "ОПТТОРГ-15" та ТОВ
"АТБ-маркет"у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за
№ 12019251010003147, № 12019251010002858, № 12019251010003601,
№ 12019251010002683, долучалися довідки, розписка та акт ревізії із вказівкою роздрібної ціни на товари з розрахунком вартості заподіяних збитків при оформленні заяв про злочин або безпосередньо в ході огляду місця події (том досудового розслідування а. п. 9, 52, 121, 78-79).
Оскільки на викрадений товар фізичною особою підприємцем чи торгівельною мережею була встановлена роздрібна ціна, то була відсутня загальна підстава для проведення експертиз, передбачена ч. 1 ст. 242 КПКУкраїни, та відповідно не було необхідності для визначення вартості викраденого майна проводити товарознавчі експертизи.
А тому розмір шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями, правильно було визначено за роздрібними цінами товарів згідно з наявними у кримінальному провадженні документами, в яких зазначена роздрібна ціна викраденого майна.
Наявні недоліки оформлення документів на підтвердження вартості викраденого товару, на що посилається захисник у касаційній скарзі, мають технічний характер та в цілому не впливають на достовірність зазначених у них відомостей і правильність встановлених судом обставин, а тому не свідчать про недопустимість вказаних документів, як доказів, та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
За змістом п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, якщо особі пред`явлено декілька обвинувачень і деякі з них не доведені, то у резолютивній частині вироку зазначається, за якими з них обвинувачений виправданий, а за якими - засуджений.
Відповідно до обвинувального акта органом досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення мобільного телефону "SAMSUNG" потерпілої ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України. Суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку надав належну оцінку доказам, при цьому визнав ОСОБА_1 винуватим за даним епізодом обвинувачення та зазначив, що не надано доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, чим фактично останнього було виправдано.
Тому відсутність у резолютивній частині вироку вказівки про виправдання
ОСОБА_2 за епізодом відкритого заволодіння майном потерпілої ОСОБА_8 за ч. 2
ст. 186 КК України, не є істотним порушенням вимог КПК України, оскільки з наведених підстав це не перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення у цьому провадженні.
Колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даних про особу засуджених. Призначене покарання є справедливим, необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли бути підставами для скасування судових рішень, в тому числі і тих, про які зазначив захисник у своїй касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено.
За результатами касаційного розгляду також не встановлено обставин, які би давали підстави для сумнівів у законності й обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено.
З урахуванням викладеного, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають зміні, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, суд