Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 464/5282/17
провадження № 61-5382св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року у складі судді Рудакова І. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 14 листопада 2002 року до 09 грудня 2016 року він з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі.
За час перебування в шлюбі він за власні кошти придбав у ОСОБА_5 автомобіль "OPEL ASTRA", 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, шляхом оформлення 12 лютого 2015 року довіреності на його ім`я та на ім`я ОСОБА_2, з правом експлуатації та розпорядження цим автомобілем.
11 травня 2017 року ОСОБА_5 видав тільки на його ім`я нову довіреність на експлуатацію та розпорядження зазначеним автомобілем.
12 червня 2017 року ОСОБА_5 скасував довіреність від 12 лютого 2015 року на спірний автомобіль, видану на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, цю заяву було направлено ОСОБА_2 . Однак 14 липня 2017 року на підставі скасованої довіреності між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу спірного автомобіля.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2, знаючи про скасування виданої на її ім`я та ім`я ОСОБА_1 довіреності, діючи недобросовісно та з корисливими мотивами, продала спірний автомобіль своїй подрузі та колезі по роботі ОСОБА_3 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 203, 215, 244, 245, 249 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля "OPEL ASTRA", 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, укладений 14 липня 2017 року в Регіональному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ у Львівській області між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили із того, що оскільки відчуження спірного транспортного засобу здійснено ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_5, у межах повноважень, визначених довіреностю від 12 лютого 2015 року, а належних та допустимих доказів про належне повідомлення ОСОБА_2 щодо скасування цієї довіреності ОСОБА_1 суду не надав, то підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним відсутні.
Крім того, право вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу належить ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вимоги статті 249 ЦК України до спірних правовідносин.
Також суди першої та апеляційної інстанцій не застосували практику Верховного Суду України, викладену в постанові від 25 травня 2016 року в справі № 6-605цс16, оскільки правом оспорювання правочину наділена і особа, яка не було його стороною, а на час розгляду справи в суді не має права власності чи іншого речового права на предмет правочину.
Крім того, судом апеляційної інстанції не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання ОСОБА_1 та його представника.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року і витребувано із Сихівського районного суду м. Львова цивільну справу № 464/5282/17.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
З 14 листопада 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2016 року розірвано.
12 лютого 2015 року ОСОБА_5 видав довіреність на ім`я ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2, кожен з яких діє самостійно, представляє інтереси ОСОБА_5, як власника транспортного засобу, при експлуатації та розпорядженні, в тому числі продажу, а у випадку необхідності - знятті з обліку в органах внутрішніх справ належного йому транспортного засобу марки "OPEL ASTRA", 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Довіреність видана терміном на десять років, посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Мішаковою С. Ф. та зареєстрована в реєстрі за № 205.
11 травня 2017 року ОСОБА_5 видав на ім`я ОСОБА_1 довіреність на представництво його інтересів, як власника транспортного засобу при експлуатації та розпорядженні, в тому числі продажу, а у випадку необхідності - знятті з обліку в органах внутрішніх справ належного йому транспортного засобу марки "OPEL ASTRA", 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Довіреність видана на три роки, посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Мішаковою С. Ф. та зареєстрована в реєстрі за № 795.
12 червня 2017 року ОСОБА_5 склав заяву про скасування довіреності від 12 лютого 2015 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2, згідно з якою приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мішакова С. Ф. зобов`язалась відповідно до вимог нотаріального законодавства України передати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цю заяву. Заява про скасування довіреності зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей за № 1048.
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14 липня 2017 року № 4641/2017/540259, оформленого у Регіональному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 12 лютого 2015 року, як продавець передала у власністю покупцю ОСОБА_3 транспортний засіб марки "OPEL ASTRA", 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно з статтею 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (стаття 245 ЦК України).
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх сукупності.
Зокрема, у разі вчинення правочину представником за довіреністю суду слід з`ясувати, чи наділив довіритель свого представника повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він у межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив у подальшому довіритель укладений представником у його інтересах правочин.
Відповідно до частин другої, третьої статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.
Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що на підставі довіреності від 12 лютого 2015 року ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси як власника належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого 21 лютого 2008 року Львівським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи Державої автомобільної інспекції, автомобіля марки "OPEL ASTRA", 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, при його експлуатації та розпорядженні ним (продажу, обміні, передачі в оренду чи позичку, за ціною і на умовах на власний розсуд), а у випадку необхідності зняти з обліку в Державній автомобільній інспекції Управління внутрішніх справ та отримати транзитні номери, згідно з діючими правилами, а також на період дії цієї довіреності керувати цим автомобілем на території України та за її межами. Довіреність видана строком на десять років.
12 червня 2017 року ОСОБА_5 склав заяву про скасування довіреності від 12 лютого 2015 року, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей за № 1048.
Із заяви про скасування довіреності від 12 лютого 2015 року вбачається, що приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Мішакова С. Ф. зобов`язана відповідно до вимог нотаріального законодавства України передати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цю заяву.
Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 було попереджено про наявність заяви про скасування довіреності від 12 лютого 2015 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14 липня 2017 року № 4641/2017/540259, оформленого у Регіональному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, ОСОБА_2 як продавець, яка діяла від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 12 лютого 2015 року, передала у власністю покупцю ОСОБА_3 транспортний засіб марки "OPEL ASTRA", 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Таким чином, відчуження спірного транспортного засобу здійснено ОСОБА_2 у межах повноважень, визначених у довіреності від 12 лютого 2015 року.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Згідно з статтею 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтею 50 ЦПК України передбачено, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником спірного автомобіля на час вчинення оспорюваного правочину був ОСОБА_5, повноважень на представництво його інтересів ОСОБА_1 в суді він не надавав, тому ОСОБА_1 не є належним позивачем у цій справі.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представника не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання з таких підстав.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою апеляційної інстанції ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року призначено справу до розгляду на 09:45 год 24 січня 2019 року, про що 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 було належним чином повідомлено, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 194).
24 січня 2019 року апеляційним судом в судовому засіданні розгляд справи було відкладено на 07 лютого 2019 року, про що ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_7 було належним чином повідомлено, що підтверджується повідомленням про відкладення розгляду справи (а. с. 198).
Відповідно до протоколу судового засідання від 07 лютого 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи (а. с. 205-206).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).