Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 0417/7776/2012
провадження № 61-5419св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Омега Фактор",
стягувач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року у складі судді Бєсєди Г. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Омега Фактор" (далі - ТОВ "ФК "Омега Фактор", товариство) звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра", банк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги товариство обґрунтовувало тим, що 04 березня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Омега Фактор" укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "ФК "Омега Фактор" набуло всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно з додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги від 04 березня 2020 року. Таким чином, ТОВ "ФК "Омега Фактор" вважало, що набуло права кредитора, зокрема за кредитним договором від 13 січня 2006 року № 8/2006/840-К/610-А, який був укладений банком з ОСОБА_1 .
Стислий виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заяви, зазначив, що на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року виконавчі листи не видавались, а тому здійснити заміну стягувача неможливо. Звернув увагу суду, що рішення набрало законної сили 25 грудня 2013 року, а ТОВ "ФК "Омега Фактор" звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа лише у червні 2020 року. Наголошував, що ТОВ "ФК "Омега Фактор" не зазначено поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року заяву ТОВ "ФК "Омега Фактор" задоволено. Замінено стягувача ПАТ "КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ "ФК "Омега Фактор" у виконавчому провадженні з виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 13 січня 2006 року
№ 8/2006/840-К/610-А. Поновлено ТОВ "ФК "Омега Фактор" пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 січня 2006 року № 8/2006/840-К/610-А.
Суд першої інстанції обґрунтовував ухвалене рішення тим, що товариство набуло право вимоги за кредитним договором, укладеним банком з ОСОБА_1, лише 04 березня 2020 року, тому наявні підстави як для заміни сторони у виконавчому провадженні, так і поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який встановив, що товариство 04 березня 2020 року набуло всіх прав кредитора за кредитним договором від 13 січня 2006 року № 8/2006/840-К/610-А, отже, заява товариствапідлягає задоволенню. Апеляційний суд вважав, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що виконавчі листи у цій справі не видавалися, виконавче провадження не відкривалося, тому відсутні підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні. Також ОСОБА_1 наголосив на тому, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог заяви ТОВ "ФК "Омега Фактор", яке просило замінити стягувача у виконавчих листах, а не у виконавчому провадженні.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в частині висновків про заміну сторони виконавчого провадження у справі; відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної, за наслідками чого зробив такі висновки.
Визначаючи межі касаційного перегляду справи, Верховний Суд врахував, що ухвалою від 08 квітня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, а тому в цій частині оскаржувані судові рішення не переглядаються.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року у цивільній справі № 2/0417/4891/2012 позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 13 січня 2006 року
№ 8/2006/840-К/610-А у сумі 80 401, 59 грн та сплачений судовий збір
у сумі 804, 02 грн.
На виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року у справі № 2/0417/4891/2012 виконавчі листи не видавалися.
Між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Омега Фактор" 04 березня 2020 року укладений договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "ФК "Омега Фактор" набуло всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими товариству згідно з додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги від 04 березня 2020 року.
Таким чином, ТОВ "ФК "Омега Фактор" набуло права кредитора, зокрема за кредитним договором від 13 січня 2006 року № 8/2006/840-К/610-А, укладеним з ОСОБА_1 .
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
Здійснюючи заміну стягувача у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що із такими вимогами товариство до суду не зверталося, адже за змістом заяви ТОВ "ФК "Омега Фактор" заявник просив здійснити заміну стягувача ПАТ " КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ "ФК "Омега Фактор" у виконавчих листах, виданих на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року у цивільній справі № 2/0417/4891/12, про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку суми основного боргу за кредитним договором від 13 січня 2006 року № 8/206/840-К/610-А у розмірі 80 401, 59 грн та судових витрат.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У зв`язку з наведеним Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи заявника про вихід судів першої та апеляційної інстанцій за межі вимог заяви ТОВ "ФК "Омега Фактор" про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача, чим суди допустили порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства.
В оцінці вимог заяви ТОВ "ФК "Омега Фактор" про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача у виконавчому листі, Верховний Суд застосовує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), відповідно до яких на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. З огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Відповідно до відкриття виконавчого провадження можливою є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі.
Частиною п`ятою статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Тобто якщо виконавче провадження не відкрито, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
Враховуючи, що виконавче провадження з виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року у цивільній справі № 2/0417/4891/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку суми основного боргу за кредитним договором від 13 січня 2006 року № 8/206/840-К/610-А у розмірі 80 401, 59 грн та судових витрат не відкрито, товариство обґрунтовано звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що заміна стягувача у виконавчому листі не може бути здійснена, оскільки виконавчі листи суд не видавав.
Відхиляючи такі доводи касаційної скарги, Суд застосовує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі
№ 2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18, відповідно до яких заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, первісним стягувачем є ПАТ "КБ "Надра", яке перебуває в стані припинення та здійснення ліквідаційної процедури, здійснило відчуження прав вимоги на користь заінтересованої особи, а тому втратило матеріально-правову та процесуальну заінтересованість в отриманні такого виконавчого листа та не зобов`язане вчиняти такі дії фактично для та на користь нового стягувача - ТОВ "ФК "Омега Фактор", яке набуло прав вимоги за договором відступлення права вимоги, що встановлено судами. При цьому, сама лише відсутність виконавчого листа не є та не могла бути перешкодою у матеріальному правонаступництві у спірних правовідносинах товариства після банку.