Постанова
Іменем України
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 344/7042/19
провадження № 61-7262св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Просто-страхування",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О., від 29 березня 2021 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом
до акціонерного товариства "Просто-страхування" (далі - АТ "Просто-страхування") про стягнення страхового відшкодування, неустойки
та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 31 березня 2018 року між нею і АТ "Просто-страхування"укладено договір добровільного страхування "Просто-Каско Плюс" № 1800493 серії PKS, за умовами якого застраховано належний їй транспортний засіб марки Nissan Х-Тгаіll, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
03 жовтня 2018 року у м. Яремче за участю застрахованого автомобіля під керуванням її чоловіка ОСОБА_2 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль отримав значні пошкодження. Представником АТ "Просто-страхування"оформлено повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку та здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу. 04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про виплату страхового відшкодування, до якої долучено необхідні документи.
Листом від 13 листопада 2018 року АТ "Просто-страхування"повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для визнання випадку страховим та відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки водій ОСОБА_2 залишив місце ДТП. Окрім того, 20 листопада 2018 року страхова компанія додатково повідомила про відсутність правових підстав для визнання вказаного випадку страховим та відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав керування автомобілем особою, яка не визначена договором як така, що має право керувати застрахованим транспортним засобом.
Позивачка вважала, що відмова страхової компанії у виплаті страхового відшкодування суперечить умовам договору та законодавству України, оскільки постановою Івано-Франківського міського суду від 26 жовтня 2018 року провадження у справі щодо ОСОБА_2 за статтею 122-4 КУпАП (залишення водієм місця ДТП) закрито за відсутністю події і складу правопорушення. Крім того, враховуючи відсутність у неї водійського посвідчення, саме водійське посвідчення чоловіка ОСОБА_2, видане 14 березня 1998 року, зазначено при укладенні договору добровільного страхування. Відтак останній є особою, що допущена до керування застрахованим транспортним засобом.
Позивачка також стверджувала, що внаслідок протиправних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі, гідності, престижу, моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, появі недовіри до інших людей.
Із урахуванням зазначеного, заяви про збільшення позовних вимог, позивачка просила позов задовольнити, стягнути з відповідача на її користь 618 020, 96 грн страхового відшкодування згідно договору страхування, 39 120, 72 грн пені, 5 000, 00 грн моральної шкоди та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, у складі судді Пастернак І. А., від 11 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ "Просто-страхування" на користь ОСОБА_1 618 020, 96 грн страхового відшкодування згідно договору страхування, 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 39 120, 72 грн пені та 6 311, 17 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованим, відповідачем не виконано умови договору страхування, не надано належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог, а тому позов в цій частині слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивачки страхове відшкодування у розмірі 618 020, 96 грн, з яких: 613 610, 96 грн вартість матеріального збитку, 1 600 грн транспортування автомобіля та 2 810, 00 грн витрат за зберігання й діагностику автомобіля. Також із відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня згідно наданого позивачкою розрахунку, оскільки страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені.
З урахуванням того, що відповідач порушив умови договору, а позивачка вимушена захищати права в судовому порядку, що в будь-якому разі потребує додаткових зусиль, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди урозмір 5 тис. грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Просто-страхування" задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 11 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 310, 25 грн недоплаченого судового збору за подання позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Просто-страхування" 16 932, 13 грн судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанції.
У задоволенні клопотання АТ "Просто-страхування" про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат щодо надання правової допомоги під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що страховик обґрунтовано, з урахуванням положень пункту 2.11.3.10 договору страхування, відмовив страхувальникові у виплаті страхового відшкодування, оскільки на час вчинення ДТП транспортним засобом керував ОСОБА_2, який не визначений договором страхування, як особа, що має право керувати застрахованим транспортним засобом. У пункті 1.6 договору страхування зазначено, що особою, допущеною до керування транспортного засобу є виключно страхувальник - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рік отримання прав 14 березня 1998 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
27 квітня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 березня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявниця зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 463/3605/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявниця стверджує, що для укладення договору добровільного страхування "Просто-Каско Плюс" № 1800493 серії PKS від 31 березня 2018 року було надано посвідчення водія її чоловіка ОСОБА_2, яке необхідно було для заповнення графи про особу, що допущена до керування застрахованим транспортним засобом. Позивачка стверджує, що додатково повідомила страховика про те, що у неї відсутнє водійське посвідчення і керувати транспортним засобом буде її чоловік. Позивачка стверджує, що була впевнена, що її чоловік був допущений до керування застрахованим транспортним засобом та зазначений у переліку осіб, які мають право керувати застрахованим транспортним засобом. Водійський стаж особи, яка була допущена до керування транспортним засобом, рахувався виходячи із водійського стажу ОСОБА_2 . Вирішуючи спір, суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи, що мають значення для правильного вирішення цього спору. Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд належним чином не оцінив наявні у матеріалах справи докази щодо відсутності у позивачки водійського посвідчення. Під час укладення договору страхування страховиком було неправильно внесено відомості до пункту 1.6 договору страхування, який стосується особи, допущеної до керування транспортним засобом. Неправильно внесені дані по суті виключають виплату страхового відшкодування, що свідчить про недобросовісність дій страховика по відношенню до застрахованої особи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Просто-страхування" про стягнення страхового відшкодування, неустойки та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник АТ "Просто-страхування" - адвокат Синюк С. Л. посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильного по суті судового рішення апеляційного суду. Страховиком правомірно було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки на момент настання страхового випадку застрахованим транспортним засобом керувала особа, яка у відповідності до договору страхування не була допущена до керування застрахованим автомобілем.
Також представник АТ "Просто-страхування" - адвокат Синюк С. Л. у поданому відзиві на касаційну скаргу просить стягнути із позивачки витрати на правову допомогу, попередній розмір яких складає 5 000 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 березня 2018 року між АТ "Просто-страхування" та ОСОБА_1 укладено договір страхування "Просто-Каско Плюс" № 1800493 серії PKS, за умовами якого було застраховано автомобіль марки Nissan Х-Тгаіll, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно пункту 1.15 договору страхування строк його визначено з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року.
У пункті 2.11.3.10 договору страхування зазначено, що страховик має право відмовити страхувальникові у виплаті страхового відшкодування (виплати) або зменшити його розмір у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України. Зокрема, підставою для відмови/зменшення страхового відшкодування (виплат) є керування транспортним засобом особою, яка не визначена цим договором як особа, що має право керувати застрахованим транспортним засобом (пункт 1.6 цього договору) та/або не відповідає умовам по водійському стажу.
У пункті 1.6 договору страхування зазначено, що особою, допущеною до керування транспортним засобом є страхувальник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, рік отримання прав - 14 березня 1998 року, стать жіноча.
03 жовтня 2018 року у м. Яремча за участі автомобіля Nissan Х-Тгаіll, реєстраційний номер НОМЕР_2, сталася ДТП. Автомобілем кермував ОСОБА_2 .
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2018 року провадження у адміністративній справі відносно водія ОСОБА_2 закрито у зв`язку із відсутністю події складу правопорушення визначеного статтею 122-4 КУпАП.
05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повідомила АТ "Просто-страхування" про подію, що має ознаки страхового випадку та просила здійснити виплату страхового відшкодування.
За змістом листа АТ "Просто-страхування" від 13 листопада 2018 року за вих. № 04-3398 підстави для визнання випадку страховим відсутні, у проведенні виплати страхового відшкодування відмовлено. При цьому зазначено, що відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 047344 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки Nissan X-Traill, реєстраційний номер НОМЕР_1, залишив місце ДТП, до якої був причетний.
Надалі, враховуючи закриття провадження за статтею 122-4 КУпАП щодо ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю події та складу правопорушення, листом за вих. № 04-3453 від 20 листопада 2018 року позивачці відмовлено у проведенні виплати страхового відшкодування. Мотивом такої відмови вказано керування транспортним засобом особою, яка не визначена договором як така, що має право керувати застрахованим автомобілем.
Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 14/19, проведеного суб`єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки Nissan X-Traill, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП становить 613 610, 96 грн. Згідно висновку ринкова вартість колісного транспортного засобу складає 613 610, 96 грн, а вартість відновленого ремонту - 1 026 576, 07 грн.
У відповідності до квитанції № 030035 від 05 жовтня 2018 року за послуги по перевезенню пошкодженого автомобіля сплачено 1 600, 00 грн. Витрати за діагностику та стоянку автомобіля складають 2 810, 00 грн, що підтверджується рахунком № Сч00016334 від 12 лютого 2019 року.
Згідно довідки територіального сервісного центру № 2641 Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області від 06 грудня 2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчення водія не видавалось.
На запит представника АТ "Просто-страхування" листом від 11 грудня 2018 року Головний сервісний центр МВС повідомив, що згідно інформації бази даних Єдиного державного реєстру МВС станом на 10 лютого 2018 року отримували посвідчення водія ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, - 14 березня 1998 року серії НОМЕР_3, 01 квітня 2017 року серії НОМЕР_4 (заміна посвідчення водія); ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - 01 березня 2010 року серії НОМЕР_5 . Щодо останньої в запиті було зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
У відповідності до листа Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області від 30 вересня 2019 року, направленого на запит адвоката Ємельянової Н. В., згідно баз даних Єдиного державного реєстру МВС та регіональної А/С "Водій" ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчення водія на право керування транспортним засобом у територіальних сервісних центрах області та колишніх підрозділах реєстраційно-екзаменаційної роботи не видавалось. Разом з тим, у відповіді також міститься інформація про видачу Мукачівським ВРЕВ при УДАІ УМВС у Закарпатській області 01 березня 2010 року громадянці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчення водія на право користування транспортними засобами серії НОМЕР_5, категорії В.